Ми знаємо, що жінки мають більше шансів бути обраними за системою пропорційного представництва, але досі було незрозуміло, які аспекти ПП їм на користь. Сона Н. Голдер, Лаура Б. Стефенсон, Карін ван дер Стрітен, Андре Блез, Деміен Бол, Філіп Харфаст і Жан-Франсуа Ласліер провели експеримент, в якому люди могли віддати (несправжні) голоси за (реальних) кандидатів до Європейського парламенту трьома різними шляхами. Дослідження виявило, що велика кількість жінок у виборчому бюлетені не відштовхує виборців, як побоювались деякі.
Сона Н. Голдер – доцент кафедри політології в Університеті штату Пенсільванія. Лаура Б. Стівенсон – доцент кафедри політології в Університеті Західного Онтаріо, Канада. Карін ван дер Стрітен – старший науковий співробітник Національного центру наукових досліджень, член Тулузької школи економіки та Інституту перспективних досліджень Тулузи. Андре Блез – професор і завідувач кафедри електоральних досліджень в Університеті Монреаля.
Переважна більшість з нас погоджується, що нам потрібно більше жінок у парламенті. Вони недостатньо представлені у законодавчих органах по усьому світі. Але який найкращий спосіб досягнення пропорційного гендерного представництва?
Коли такі країни як, наприклад Канада, розглядають питання зміни виборчої системи, метою зазвичай є домогтися кращої представленості жінок у законодавчих органах. На жаль, доступні реформаторам дослідження, з приводу того, яка виборча система підходить для цього найкраще, неоднозначні. Одна стратегія може стосуватися гендерних квот, в той час як інше потенційне рішення пов’язане з самою виборчою формулою.
Це усталений факт, що виборча система пропорційного представництва (ПП) більше пов’язана з кращим представництвом жінок у законодавчих органах, ніж мажоритарна система, але таий висновок, як правило, спирається на порівняння гендерного складу через різні національні законодавчі органи – конкретні аспекти правил ПП, які впливають на голосування за жінок-кандидаток не повною мірою зрозумілі. Існуюча література залежна від крос-національних даних, в яких один на одного впливають індивідуальні особливості голосування і функції виборчої системи.
У нещодавно опублікованому дослідженні, проведеному в рамках проекту Making Electoral Democracy Work, ми розповідаємо про результати унікального експерименту, який долає ці звичні обмеження і дозволяє нам визначити вплив конкретних аспектів виборчих правил ПП на голоси за жінок.
Наше дослідження мотивували чотири питання.
1) Чи створює наявність більшої кількості жінок у списку недоліки для електоральних показників партії?
2) Чи впливає можливість віддати преференційний голос за кандидата, а не тільки можливість голосувати за партію на схильність голосувати за жінок?
3) Чи є свідчення голосування за статтю (коли чоловіки голосують за чоловіків, а жінки за жінок)?
4) Чи дійсно консервативні виборці схильні менше голосувати за жінок-кандидаток?
Враховуючи ці питання, ми розробили експеримент, який дає можливість окремо вивчати вплив різних виборчих систем ПП; він був проведений під час виборів до Європейського парламенту (ЄП) у 2014 році. Дослідження було відкритим для усіх, і доступне на 14 європейських мовах. Учасники експерименту отримали можливість голосувати за реальних кандидатів ЄП з гіпотетичних, але реалістичних округів у масштабах усього Євросоюзу (за прикладом запропонованої системи).
Ключовий елемент дослідження полягав у тому, що ми попросили кожного учасника проголосувати трьома різними способами: закриті списки (в цій системі, яка використовується у Франції, виборці голосують за партію), відкриті списки (в цій системі, яка використовується в Латвії, виборці можуть вказати свою прихильність до одного з кандидатів), а також відкриті списки з панашажем і кумуляцією (у цій системі, яка використовується в Люксембурзі, виборці можуть віддавати до двох голосів за декількох кандидатів, можливо, навіть з різних партій). Тому виборці отримали можливість підтримати лише партію, або підтримати партію, надавши перевагу конкретному кандидатові, або ж висловити у своєму бюлетені підтримку однієї або декількох партій і одного або більше кандидатів.
Ми використовували існуючі сім політичних груп в Європарламенті в якості партій і випадковим чином обирали кандидатів для партійних списків з дійсних членів ЄП. Це дало нам списки, в яких число жінок-кандидаток варіюється в широкому діапазоні – від нуля до 90% (у середньому 32%).
Хоча кожному учаснику надається різний (випадковим чином створений) виборчий бюлетень, кожен з них відповідає трьом правилам голосування. Важлива особливість дослідження полягає в тому, що оскільки рейтингове голосування було проведене по трьох різних видах виборів (голосувала одна й та сама людина), ми можемо оцінити, чи був позитивний вплив правил проведення виборів на позиції жінок-кандидаток.
Наші результати є обнадійливими з двох причин. По-перше, ми не помітили жодних систематичних упереджень проти жінок-кандидаток. В усіх випадках частина жінок у виборчому бюлетені має нейтральний або позитивний вплив на підтримку партії. Це свідчить про те, що партія не втрачає голоси, коли має більше жінок у своїх списках, незалежно від виборчої системи.
По-друге, ми бачимо, що схильність голосувати за жінок зростає, коли виборцям дають більше свободи, щоб висловити свої побажання з приводу кандидатів. Цей ефект має місце для обох статей виборців, хоча він особливо сильно виражений серед жінок. У той час як ми очікували знайти деякі докази голосування за статтю, ми не помітили цього у закритих списках системи пропорційного представництва і серед чоловіків в рамках обох видів відкритих списків ПП. Ще більш підбадьорює те, що чим відкритішими стають системи, тим більша перевага надається жінкам-кандидаткам, відкриваючи істинну незалежність від ідеології.
В цілому, ми бачимо, що виборці, незалежно від їх статі, підтримують жінок-кандидаток, і що ця підтримка сильніша при відкритих виборчих правилах. Тобто побоювання, що виборців відштовхує присутність жінок у виборчих списках, виявилися необґрунтованими.
За матеріалами: democraticaudit.com
