Материнство стає причиною відмови у працевлаштуванні для жінок, – результати дослідження

Материнство стає причиною відмови у працевлаштуванні для жінок, – результати дослідження

Центр зайнятості вільних людей за підтримки НДО «Форум» нещодавно провів кількісне і якісне дослідження «Оцінка основних проблем, пов’язаних з пошуком роботи або/та з реалізацією інших форм економічної зайнятості цільовою групою жінок з категорії ВПО». Дослідження проводилося в Києві, Дніпрі та Краматорську методом фокус-груп та телефонного інтерв’ю. Соціолог Руслан Савчинський – про підсумки проведеної акції.

Тетяна Трощинська: Дослідження відбувалося в Києві, Дніпрі та Краматорську. Що ви виявили?

Руслан Савчинський: Міста були обрані, щоб порівняти, чи є специфіка у працевлаштуванні жінок на ринках праці різної інтенсивності. Київ був обраний як найбільш розвинутий ринок праці, у Краматорську специфіка структури економіки і жінки-ВПО досліджувалися з причини близькості до зони АТО.

Досліджували не тільки жінок-ВПО, а й жінок-репрезентанток міст, які не мають статусу ВПО, щоб подивитися, чи є якісь фактори загального плану. Дослідження проводилося у два етапи. На першому етапі через метод фокус-групи ми збирали жінок, які шукали роботу протягом останнього року. Вони ділилися своїм досвідом пошуку роботи, щоб можна було зрозуміти, з якими проблемами стикаються жінки при пошуку роботи, та зробити попередню оцінку і висунути гіпотезу, чи є якась різниця в проблемах у жінок із групи ВПО і не ВПО.

На другому етапі ми спробували оцінити, простежити тенденції. Цифри, про які йдеться в звіті, описують якісь тенденції, це спроба вловити, чи є якась специфіка.

Загалом я би сказав, що більше схожості. Якщо говорити про якісь проблеми, з якими стикаються жінки при працевлаштуванні, скоріше, домінують проблеми загального характеру.

Жінки говорили, що дуже важко знайти роботу з гідною оплатою праці, десь перенасиченість ринку праці, відчуття більшої конкуренції, є фобія: якщо зараз відмовлюсь від роботи, не факт, що знайду її.

У відмінностях скоріше простежувалася специфіка, що Київ – більш активний ринок праці. Вказували, що на ринку Києва більше вакансій, з іншого боку –  відчуття більших ризиків наштовхнутися на махінації під час працевлаштування, на ринку в Києві вимогли щодо працівників відчувалися завищеними, в Краматорську – адекватнішими до вакансії.

Василь Шандро: Чим найчастіше аргументується відмова?

Руслан Савчинський: Жінки вказували, що вони відчували, що відмова є формальним ритуалом, наприклад: «ви далеко живете». Фактор, який дуже чітко виділений у всіх містах (щодо жінок і ВПО, і не ВПО) – це відмова з причини материнства. Жінки вказували, що інколи вони відчувають порушення своїх прав, коли на співбесідах питають про наявність дітей чи запитують, чи жінка планує найближчим часом стати матір’ю.

Тетяна Трощинська: Чи можна сказати, що статус ВПО є додатковою проблемою чи причиною дискримінації під час працевлаштування?

Руслан Савчинський: На фокус-групах жінки вказували, що відчувають (особливо це проявлялося у Дніпрі), що статус ВПО є бар’єром. Говорили, що є упереджене ставлення, вказували, що відчувають, що роботодавець, можливо, думає, що вони є непостійними працівниками, які поїдуть найближчим часом. Але в Краматорську була інша ситуація, бо там і жінки-ВПО і представниці громади казали, що в умовах ринку праці в Краматорську, ВПО виявилися більш конкурентоздатними працівниками.

Василь Шандро: Чи йшлося про те, як у випадку дискримінації працює правова допомога?

Руслан Савчинський: Наприклад, коли питання дискримінації через материнство проговорювалося на фокус-групах, була значна частка жінок, які прямо називали це дискримінацією, дехто просто вважав, що це неправильно.

Тетяна Трощинська: У вашому дослідженні є термін «самодискримінація». Про що йдеться?

Руслан Савчинський: Домінує дискурс, що людина в пострадянській парадигмі розглядається радше як ресурс, а не капітал. Коли нам описували досвід пошуку вакансій, то звертали увагу, що роботодавець часто ставить завищені вимоги до вакансій, навіть в оголошенні можуть бути вписані такі речі, як понаднормовий робочий день. Людина, розуміючи, що це несправедливо і неправильно, погоджується на такі умови. Ми виділили дві форми: повна самодискримінація характерна для людей в дуже скрутних соціальних умовах, а частина респонденток вказували, що вони йдуть на компроміси.

Резюме дослідження доступне за посиланням: http://www.czvl.org.ua

Дджерело: https://hromadskeradio.org