Опра Вінфрі на «Золотому глобусі»: «Занадто довго жінок ніхто не чув…»

У своїй промові американська телеведуча підтримала жертв сексуального насильства і закликала до боротьби за свої права

Промову Опри Вінфрі на церемонії вручення премії «Золотий глобус» уже називають промовою року і порівнюють з торішнім виступом Меріл Стріп.

На церемонії Опра отримала почесну нагороду імені Сесіла ДеМілла за свої видатні досягнення і виступила з натхненною промовою, почавши її з особистих спогадів і закінчивши закликом до боротьби.

Опру Вінфрі представила актриса Різ Візерспун, яка є активісткою руху проти сексуальних домагань Time`s Up.

Основною темою промови Опри стала гендерна нерівність. У своєму спічі ведуча також підкреслила значущість того, що вона стала першою чорношкірою, що отримала цю високу нагороду. Вінфрі висловила надію на те, що сьогодні, коли актриси підносять голос, кажучи відверто про наболіле, світ може стати кращим, і нікому вже не доведеться більше говорити «Я теж».

Повний текст виступу Вінфрі:

Оригінал на сторінці The New York Times

– Дякую! Дякую вам усім. Добре, добре, дякую, Різ. У 1964 році я була маленькою дівчинкою і, сидячи на линолеумній підлозі в будинку моєї матері в Мілуокі, дивилася, як Енн Бенкрофт на 36-й церемонії Кіноакадемії вручає «Оскар» за найкращу чоловічу роль. Вона відкрила конверт і сказала слова, які увійшли в історію: «Переможець — Сідні Пуатьє». На сцену піднявся найбільш елегантний чоловік, якого я коли-небудь бачила. Краватка в нього була біла, а шкіра — звісно, чорна. Я ніколи не бачила, щоб чорношкірого так вшановували.

Багато-багато разів я намагалася пояснити, що це значило для маленької дівчинки, яка дивилася церемонію, сидячи на дешевому лінолеумі, а її мати прийшла з роботи, смертельно втомлена від прибирання в чужих будинках. Можу лише процитувати слова Сідні з «Польових лілій»: «Амінь, амінь, амінь, амінь». У 1982 році Сідні отримав премію імені Сесіла ДеМілла теж тут, на церемонії «Золотий глобус», і я ясно усвідомлюю, що просто зараз якісь маленькі дівчатка дивляться, як я, перша в історії чорношкіра жінка, отримую ту саму нагороду.

Це велика честь і привілей — розділити торжество цього вечора з усіма такими дівчатками, а також з чудовими чоловіками і жінками, які надихали, підштовхували, підтримували мене і дали мені змогу пройти шлях до цієї сцени. Денніс Суонсон, який дав мені шанс у програмі «Ей.Ем.Чикаго» (A. M. Chicago). Квінсі Джонс, який помітив мене на цьому шоу і сказав Стівену Спілбергу, що я — ідеальна Софія для його фільму “Квіти лілові полів”. Гейл (Кінг, подруга і колега Вінфрі — прим. перекл.), яка є ідеалом друга. Стедман (Грем, цивільний чоловік Опри — прим. перекл.), який став моєю опорою, і багато інших. Я хочу подякувати Голлівудській асоціації іноземної преси, тому що ми знаємо, що преса зараз в облозі.

Але ми також знаємо, що невситима пристрасть преси до встановлення абсолютної істини не дозволяє нам закривати очі на несправедливість і корупцію, на тиранів і жертв, на секрети і брехню. Я хочу сказати, що ціную пресу більше, ніж коли-небудь, особливо в наш непростий час. Я знаю точно одне: говорити правду — це наймогутніша зброя в наших руках. Особливо я пишаюся і надихаюся прикладом усіх тих жінок, які знайшли в собі сили висловитися і відкрито розповісти про те, що з ними сталося. Всіх нас у цьому залі вшановують за ті історії, які ми розповідаємо; в цьому році ми самі стали історією. Ця історія стосується не тільки індустрії розваг. Вона стосується будь-якої культури, будь-якого місця на землі, раси, релігії, політичної системи або роботи.

І я хочу висловити подяку всім жінкам, які роками терпіли домагання і насильство, тому що вони, як і моя мати, повинні були сплачувати рахунки, годувати дітей і йти до своєї мрії. Це жінки, чиїх імен ми ніколи не дізнаємося. Вони — хатні робітниці або сільські трудівниці. Вони працюють на заводах і в ресторанах, займаються наукою, освітою, інженерною справою або медициною. Вони — частина світу високих технологій, політики і бізнесу, вони — наші олімпійські спортсмени і військовослужбовці.

І ще дехто. Рісд Тейлор, ім’я, яке я знаю, і ви, думаю, теж повинні знати. У 1944 році молода дружина і мати Рісд Тейлор йшла додому з церкви в місті Аббевілл, штат Алабама. Її викрали шістьох білих озброєних чоловіків, які зґвалтували її і кинули з зав’язаними очима на узбіччі дороги. Вони погрожували вбити її, якщо вона комусь розповість про те, що сталося, але про її історію дізналися в Національній асоціації сприяння прогресу кольорового населення. Молода співробітниця асоціації Роза Паркс очолила розслідування у справі Тейлор, і разом вони домагалися правосуддя. Але в епоху законів Джима Кроу правосуддя не було. Чоловіків, які викрали Рісд і поглумилися над нею, не було покарано. Десять днів тому Рісд Тейлор померла, трохи не доживши до 98 років. Вона, як і ми всі, багато років жила в суспільстві, надламленому сильними і жорстокими чоловіками. Занадто довго жінок ніхто не чув, їм не вірили, якщо вони насмілювалися говорити правду про владу цих чоловіків. Але час цих чоловіків дійшов кінця. Їхній час дійшов завершення.

Я сподіваюся, що Рісд Тейлор померла, знаючи, що її правда, як і правда багатьох жінок, постраждалих раніше і тих, що страждають зараз, восторжествувала. Ця правда була десь у серці Рози Паркс, яка через 11 років (після справи Тейлор) відмовилася поступатися місцем в тому автобусі Монтгомері, й ця правда — у серці кожної жінки, яка говорить: «Я теж». І в серці кожного чоловіка, який вирішує прислухатися. Протягом своєї кар’єри я старалася — на телебаченні, в кіно — говорити про поведінку чоловіків і жінок. Говорити, як ми переживаємо сором, як ми любимо, сердимося, як зазнаємо невдачі, як відступаємо, як тримаємося свого, як долаємо труднощі. Я брала інтерв’ю і говорила про людей, які пережили страшний жах в житті, але у всіх них була одна спільна риса — уміння зберігати віру в краще навіть у найпохмуріші дні.

Я хочу сказати всім дівчаткам, які дивляться на мене, що новий день вже на горизонті! І коли він нарешті настане, то це станеться завдяки чудовим жінкам, багато з яких зараз у цьому залі, і деяким феноменальним чоловікам, які ведуть запеклу боротьбу, щоб, коли вони стануть лідерами і поведуть нас у майбутнє, нікому більше не доводилося говорити «Я теж». Дякую.

50%

Переклад – 112. ua