«У дитинстві я не могла зрозуміти: чому тато і мама ходять на роботу, присвячують їй однаковий час, але їхня праця оцінюється по-різному? Чому жінкам платять менше? Згодом це стало моєю мотивацією – навчити якомога більше жінок бути фінансово незалежними. Тому й заснувала бізнес та створила громадську організацію. А політика та депутатство – це просто етап розвитку», – каже Юлія Цибульська.
Нині вона поєднує в собі кілька ролей: успішна підприємиця, яка заснувала освітній хаб, школу IT-освіти та ІТ-компанію. Крім того, Юлія – засновниця громадської організації «Інша жінка», яка цього року виросла до восьми офісів у різних містах України. А ще – депутатка Полтавської обласної ради. Називає депутатство «органічним процесом» – їй хотілося масштабувати успішний досвід громадської діяльності на всю область та показати жінкам, які потерпають від насилля, що може бути інакше.
«Мені казали, щоб обирала «дівчачу» професію»
«Найперше я – підприємниця», – каже Юлія Цибульська. І додає, що з дитинства мріяла гарно заробляти, але розуміла, що жінкам цього досягнути не так легко.
«У нас в сім’ї тато утримував родину. І я тоді думала: чому жінки не заробляють на рівні з чоловіками. Жіночі зарплати завжди були менші, ніж чоловічі».
Тому до вибору спеціальності поставилась серйозно і обрала «чоловічу» сферу – комп’ютерні системи та мережі.
«Це був 2004 рік, дівчат на такій спеціальності було небагато. У нашій групі всього дві дівчини і 20 хлопців. Хлопці з насмішкою на нас дивилися. Мовляв, що це тут роблять дівчата? Це не був булінг, але відчувалося, що нас сприймають несерйозно. Викладачі теж казали, що варто було обрати простішу, «дівчачу» професію. Мені було не дуже комфортно навчатися у такому оточенні, тому згодом я перевелася на економічний факультет. І це було хорошим рішенням, бо там я отримала багато важливих знань, якими користуюсь досі», –розповідає Юлія Цибульська.
«Перші роботи – це не про зарплату, це про досвід»
Щоб набратися практичного досвіду, ще під час навчання в університеті Юлія Цибульська почала шукати роботу. Так потрапила в Київську міську державну адміністрацію. Тодішній голова Леонід Черновецький шукав молодь у команду. Юлія спробувала, пройшла конкурсний відбір і отримала посаду головної спеціалістки. За два роки стала начальницею відділу організації дорожнього руху та паркування.
«Під час роботи у КМДА я була дотична до впровадження «єдиного вікна». Це система, коли можна отримати різні послуги в одному місці. Фактично те, чим сьогодні займаються ЦНАПи, але тоді ми були першими, хто це запроваджував. Заробітна плата була маленька. Хоча я йшла за досвідом, який отримала. Зокрема, навчилася листуватися з органами місцевого самоврядування, дізналася що таке відписки і чому їх пишуть. Також зрозуміла, що праця чиновника – це 90% паперової роботи. Ти постійно відповідаєш на листи чи пишеш запити. А реальних повноважень, щоб робити зміни й допомагати іншим, – не надто багато. І я вирішила припинити це і спробувати себе у бізнесі», – згадує Юлія.
Читайте також: Марина Хонда: «Ті, хто прийдуть після нас, будуть вдячні за цей прорив»
Так з’явився туристичний центр, а згодом – приватні школи із вивчення мов та комп’ютерних технологій.
«Після кількох років у бізнесі, я почала все частіше отримувати звернення про допомогу від жінок. Постійно навколо мене була тема, що жінки опиняються у ситуаціях домашнього насильства, але не можуть піти від чоловіка, який їх б’є, бо не мають грошей. І так я створила громадську організацію, яка допомагає жінкам ставати фінансово незалежними», – каже Цибульська.
«Гендерна рівність вигідна усім»
«Навколо мене постійно виринала тема, чому жінка не може заробляти стільки, скільки чоловік? Чому жінок так мало в бізнесі? Чому якщо ми говоримо про гроші, то це розмова про чоловіків? Я не могла знайти відповідь на ці питання, а тому просто вирішила виправляти цю ситуація як можу. Думала, якщо допоможу двом чи десятьом жінкам заробити гроші, бути фінансово незалежними, то це вже буде крутий результат», – розповідає Юлія.
Саме із ідеї допомагати жінкам у 2018 році з’явилася громадська організація «Інша жінка». Нині вона має вісім представництв у різних містах України. Серед пріоритетів роботи два ключові напрямки – освіта та гендерна рівність.
«Спочатку освіта, тому що всі зміни починаються зі знань. А особливо у темі гендерної рівності дуже багато маніпуляцій, неправильних трактувань. Тому нам потрібно змінити ці установки. Важливо, щоб люди розуміли – гендерна рівність вигідна всім. І щоб конкретно бачили, як вони виграють від рівних прав та можливостей чоловіків і жінок», – міркує депутатка.
Читайте також: Гендерно орієнтоване врядування: як рівність робить людей щасливішими
Участь у виборах і депутатство стали своєрідним продовженням громадської діяльності. Цибульська пояснює, що хотіла масштабувати проекти на всю область. Але без політичного впливу це зробити не вдавалося.
Та на рішення брати участь у виборах також вплинули два фактори. Перший – це запровадження гендерних квот. Другий – локдаун, який увели під час поширення коронавірусної хвороби.
«Коли запровадили локдаун, я побачила, як інтереси жінок зовсім не враховані під час ухвалення рішень. Тоді відразу закрили школи і садочки. І відразу ж усі жінки, які мають дітей, стали заручницями ситуації. Особливо, якщо жінки самі виховують дітей, вони не могли залишити їх одних удома. І на роботу не візьмеш, бо у більшості на підприємствах немає дитячих кімнат чи садочків. Що робити жінці у такій ситуації? Про це ніхто не думав. Бо рішення ухвалювали чоловіки», – зауважує Юлія.
«Мене підтримали жінки»
У 2019 році Юлія Цибульська вперше бере участь у виборах. Балотується у ВРУ, як кандидатка-мажоритарниця. Каже, розуміла, що виграти не вдасться, але важливо було показати людям, що готова йти в політику.
«Я склала свою передвиборчу програму, де був пункт «гендерна рівність», і для 2019 року це було трішки нестандартно. Усі політтехнологи казали, що за гендерну рівність у нас не голосують. Жінки за жінок не голосують.
Але я була впевнена, що жінки голосуватимуть за тих жінок, як їх захищатимуть. І, зрештою, була права», – говорить Цибульська.
Під час агітації, коли ходила у двори, вислухала багато історій жінок, які жертвували своїми цілями й амбіціями заради сім’ї та виховання дітей. Казали, що зараз зробили б все інакше, а тоді дозволяли чоловікам вирішувати.
«Жінки підтримували мене і мою боротьбу за гендерну рівність. Тому, коли йшла на місцеві вибори, я знову агітувала за цю цінність. А також декларувала боротьбу із домашнім насильством», – зазначає Юлія Цибульська.
У 2020 Юлія балотувалася лише до обласної ради і отримала перемогу.
«Депутати мають розуміти проблеми жінок, щоб бути ефективними»
Через місяць після отримання мандату Юлія Цибульска ініціювала створення групи «За рівні можливості. Полтавщина», до якої ввійшли 17 депутатів та депутаток.
«Мені було приємно, що в раді є чоловіки, які відкрито підтримують гендерну рівність. Наприклад, заступник голови нашої депутатської групи Олександр Лемешко ходить на всі заходи, які ми організовуємо. Він не боїться казати, що гендерна рівність – це круто. Що жінки-лідерки, президентки, депутатки – це про успіх країни країни. Це надихає і додає сил.
Інших депутатів все ще доводиться переконувати. Тому, постійно кажу: якщо ви справді думаєте про своїх виборців, то гендерна рівність має бути вашою мантрою. Ви повинні очолити рух за гендерну рівність на ваших округах, тому що більшість виборців – це жінки. Депутати мають розуміти проблеми жінок, щоб бути ефективними», – каже Юлія.
Читайте також: Три причини створити депутатську групу за рівні можливості
Зараз левова частка сил депутатської групи «За рівні можливості. Полтавщина» спрямована на допомогу жінкам, які потерпають від насильства. Як зазначає Юлія Цибульська, нині в області щомісяця відкривають до семи справ, які стосуються сімейного насильства.
«Жінки, особливо ті, які живуть у сільській місцевості, дуже часто не звертаються за допомогою, якщо зіткнулися із насиллям. Тут, окрім економічної залежності жінок, причина ще в тому, що від моменту звернення до ситуації, коли жінку заберуть від кривдника, може минути кілька днів. Бо дільничний один на кілька сіл, і поки він дійде до заявниці, то вже починається «медовий місяць». Кривдник вибачається, дарує подарунки. І жінки забирають заяви, бо всім відоме коло насильства замкнулося і жінка продовжує в ньому жити. А цей процес має бути швидким. І над цим ми також зараз працюємо», – ділиться планами Юлія.
Треба робити жінок видимими й економічно незалежними
Юлія Цибульська також допомагає розбудовувати мережу шелтерів в області. Хоче, щоб вони були не лише просторами довіри для жінок, а й щоб після перебування у шелтері жінки могли вийти із певними навичками чи й роботою.
«Три місяці жінка може перебувати у шелтері. За цей час ми маємо навчити її заробляти гроші, бути економічно самостійною, щоб вона могла орендувати житло і більше ніколи не поверталася до кривдника», – розповідає депутатка.
Нині ж також проводяться інформаційні кампанії – роздають листівки, розповідають про існування шелтеру та можливості, які він дає жінкам.
Ще одним великим проєктом депутатської групи стало внесення змін до регламенту ради. У документ включили фемінітиви та відповідальність за дискримінацію.
Читайте також: Київрада внесла у кодекс етики положення щодо протидії дискримінації
«Коли ми запропонували внести фемінітиви у регламент, зіткнулися з невеликим опором. Питали, для чого ми це робимо? Казали, що це не має практичного впливу, що це тільки слова. Але ж насправді, що частіше ми будемо наголошувати, що жінки присутні у сфері ухвалення рішень, то швидше люди звикатимуть до цього. Так, це не те рішення, яке можна виміряти кількісно. Але у довгостроковій перспективі результат точно буде. І тоді ніхто не лякатиметься, якщо колись жінка стане президенткою України», – міркує Юлія Цибульська.
Нині оновлений регламент винесений на обговорення профільної комісії. Голосування за проєкт відбудеться уже в наступному році.
«Я звикла робити все або якісно, або ніяк»
Своїм першим роком депутатства Юлія Цибульська задоволена. Єдине, що хотіла б виправити, – це навчитися балансувати бізнес та депутатство. Бо поки депутатська робота в неї на першому плані, тож і забирає більше часу. Юлія запевняє, що попри велику зайнятість, тиск і маніпуляції, які часом виникають, балотувалася б знову. Адже хоче довести все заплановане до кінця.
«Для мене це новий досвід, а я звикла робити все або якісно, або ніяк. А ще я хочу встигнути все, що запланувала. Бо насправді п’ять років – не такий великий термін. Не хочу розчаруватися, що щось не зробила, хоч могла», – ділиться Юлія.
Інна Наливайко