Ще з дитинства вона знала, що буде політикинею. Ішла до цього послідовно, тож нині називає себе єдиною феміністкою в рівненському осередку партії «Свобода».
Про що мріє і як бореться за рівність у владі депутатка рівненської обласної ради Аліна Янчук — читайте у матеріалі «Жінки — 50% успіху України».
Аліна Янчук — депутатка Рівненської обласної ради, держслужбовиця, мама двох синів і борчиня за справедливість. Останнім часом працювала головною спеціалісткою відділу регіональної молодіжної політики та підтримки ініціатив молоді департаменту молодіжної політики Міністерства молоді та спорту України. Наголошує, що її призначили на посаду за результатами конкурсу.
«Я працюю нарівні з усіма. Чому мені мають платити менше?»
Коли Аліні було 11 років, почалася Помаранчева революція. Поки її однокласники дивилися «Володаря перснів», Аліна переглядала новини про Майдан. А згодом захопилася політичними ток-шоу.
«Я дивилася на ведучих, на політиків, і мені так хотілося в усьому розібратися. Я навіть виписувала такі слова як «коаліція» чи «опозиція» і просила вчителя правознавства пояснити їх мені. Тоді почалося моє формування свідомості як українки. Я зрозуміла, що хочу займатися політикою й бути експерткою», — згадує Аліна.
Тож після школи пішла навчатися до Рівненського державного гуманітарного університету на факультет політології. Політологію вивчала ґрунтовно, адже їй справді було цікаво. Вже на п’ятому курсі почала працювати в райдержадміністрації, де здобувала досвід роботи в місцевому самоврядуванні.
Коли ж після піврічної роботи на мінімальній зарплаті Аліна попросила підвищення, керівник здивувався: «А навіщо тобі? У тебе ж сім’ї немає, куди ти гроші витрачатимеш?»
«Мене це так обурило. Я працюю нарівні з усіма. Чому мені мають платити менше? Лише тому, що я не маю родини? Мені дуже не подобається такий стереотип, що нібито якщо жінка чогось досягає, то це заслуга якихось сторонніх сил: чоловіка, батька, хтось допоміг… А коли робиш помилку — ну ти ж жінка, в тебе жіноча логіка, сама винна».
Читайте також: Тетяна Бережна: Жінки в Україні заробляють на 18,6% менше, ніж чоловіки
Аліна зізнається, що несправедливість, яка трапляється з нею, гартує її й спонукає до дій, які можуть призвести до змін, до прагнення рівності для всіх: жінок, чоловіків, людей із інвалідністю, людей похилого віку… Тому вона не припиняє навчатися й шукає можливості для додаткової освіти та реалізації. Так, після політології вона отримала диплом за спеціальністю «менеджмент організацій та адміністрування». А згодом — «публічне управління та адміністрування». Нині професійна кваліфікація Аліни — державна експертка.
Важливо залучати до партії якомога більше активних і свідомих жінок
Із партією «Свобода» Аліна познайомилася, коли проходила політологічну практику. Саме тоді й дізналася, як відбуваються вибори, як формуються списки, як проводити агітацію. Так сформувалися її політичні вподобання.
«Мене приваблювала у «Свободі» ідея україноцентризму. Що Україна — це головне, а навколо цього будуємо політику, економіку, бізнес. До того ж, у партії мало жінок, немає феміністичного руху, тож я сприймала це як можливість проявити себе», — говорить Аліна.
Читайте також: Ірина Мацепура: Депутатська діяльність вимагає великих зусиль
За її словами, вона дуже хоче залучати до «Свободи» більше жінок, адже це партія з історією. «Свобода» росла й будувалася разом із незалежністю України, отримувала різний досвід — як позитивний, так і негативний. Тому важливо залучати до партії якомога більше активних і свідомих жінок, які прагнуть боротися за свої права.
«Якщо політична партія — це інструмент, за допомогою якого ми можемо впливати на ті чи інші процеси, мені хочеться залучати до цих політичних процесів жінок. І я можу бути прикладом того, як навіть через отаку традиційну націоналістичну партію все ж приходити до влади, впливати на ухвалення рішень і боротися за права жінок», — пояснює Янчук.
«Мені дуже хочеться, щоб у владі були жінки»
2015 року Аліна вперше балотувалася до Рівненської міської та обласної рад, але тоді не була обрана. У 2020 році повторила спробу і пройшла до обласної.
Після виборів жінок, які пройшли до ради, змушували відмовлятися від депутатства. Аліна пригадує, що тоді одна з впливових депутаток Світлана Богатирчук-Кривко написала пост у фейсбуці, де закликала жінок не відмовлятися від мандатів. Це підхопили журналісти, тож завдяки суспільному резонансу вдалося зберегти місця жінок у раді.
Нині в Рівненській обласній раді 64 депутати, серед них 20 жінок.
У керівництві облради жінок немає. Із восьми постійних депутатських комісій лише дві очолюють жінки. Це комісія з питань соціальної політики і соціального захисту населення та комісія з питань гуманітарної політики.
«Мені дуже хочеться, щоб у владі були жінки. Навіть якщо вони проходять до ради по гендерній квоті й не мають досвіду. Попрацювавши, вони здобудуть цей досвід і вже активніше братимуть відповідальність на себе і владу в свої руки» — говорить Аліна Янчук.
Разом із іншими депутатками Рівненської обласної ради вона планує створити групу «За рівні можливості» задля активізації суспільного діалогу щодо забезпечення рівності в різних сферах суспільно-політичного життя регіону.
«Я вбачаю необхідність упровадження політики гендерної рівності в діяльності нашої обласної ради та активізації діалогу з неурядовими та громадськими організаціями, що працюють у сфері політики рівних можливостей –– задля ухвалення збалансованих рішень на місцевому рівні, де будуть враховані інтереси всіх громадян незалежно від статі.
Над цим і працюю сьогодні».
Про розрив в оплаті праці
Аліна Янчук згадує, як нещодавно голова обласної ради Андрій Карауш на Всеукраїнській конференції «Економічна Україна: рівність в оплаті праці» озвучив статистичні дані, про те, що жінки є керівницями в 44% обласних комунальних закладів та підприємств, чоловіки — в 55,1%. Однак є помітний розрив у оплаті праці. Це можна побачити на таких прикладах із різних галузей:
- культура і туризм (середня зарплата жінок — 21 916 грн, чоловіків — 35 392 грн;
- освіта і наука (жінки — 34 242 грн, чоловіки — 42 680 грн);
- цивільний захист та охорона здоров’я (жінки — 27 229 грн, чоловіки — 34 491 грн);
- соціальна політика (жінки — 21 353 грн, чоловіки — 26 917 грн);
- молодь та спорт (жінки — 22 956 грн, чоловіки — 28 507 грн);
- інші (жінки — 30 752 грн, чоловіки — 40 600 грн).
«Голова пояснив такий розрив в оплаті праці більшою вислугою років, рангом тощо. Ці дані озвучені, але планів чи стратегії вирішення цієї несправедливої ситуації немає», — говорить Аліна.
«Боротьба за рівні права не закінчена, і я маю її продовжувати»
Про гендерну нерівність Аліна почала замислюватися ще в школі. Так, у 10-11 класах на уроках трудового навчання вивчали автосправу, будову вантажної машини Газ-53, училися їздити, але водійські посвідчення могли отримати лише хлопці.
«Тобто я два роки вчила будову газорозподільчої системи, креслила все, а під час іспиту мені повідомляють, що на водіння складатимуть лише хлопці. Типу — кому з дівчат потрібна категорія С? Ви ж не будете водійками вантажних автомобілів. І мені це було настільки неприємно й образливо! Хоча тоді я не прагнула бути водійкою вантажівки, але це могло б полегшити відкриття категорії В. А зараз так узагалі у війську потрібні жінки з категорією С, та й на далекобійниць багато жінок учиться», — ділиться Аліна.
Читайте також: Тетяна Баєва: Коли ми об’єднуємося, стаємо набагато сильнішими
У той момент, коли Аліна Янчук зрозуміла, що ті права, які вона має сьогодні, — це не даність, а результат багаторічної боротьби жінок, вона усвідомила себе феміністкою.
«Коли жінка каже, що вона не феміністка, мені хочеться їй сказати: «Віддай своє водійське посвідчення, диплом про освіту, склади мандат». Адже вони сприймають це як даність, тоді як насправді ці права виборювали роками саме феміністки. Треба бути вдячними цим жінкам і не допустити відкату, який уже помітний під час війни. Боротьба за рівні права не закінчена, і я маю її продовжувати», — ділиться жінка.
Якось перед сесією облради Аліна сказала однопартійцям, що вона феміністка. Ті обурилися, почали кепкувати, адже для них феміністки — це ті, що ненавидять чоловіків і виступають проти них. Аліна Янчук говорить, що таке сприйняття –– через те, що про фемінізм побутує багато лякалок-страшилок і досі є нерозуміння, що це таке. Тому треба працювати над поінформованістю суспільства.
«Фемінізм для мене — це точно не про ненависть до чоловіків. У мене двоє синів. Як я можу ненавидіти чоловіків? Для мене це про пріоритетність жінок, їхніх потреб та інтересів. Якщо мене попросять обрати кандидатуру на ту чи іншу посаду, я оберу жінку. І так у всьому… Тоді як чоловік-депутат устав і пішов, мені, як депутатці, щоб узяти участь у тій же комісії, треба приготувати дітям їсти, подбати про няню, подумати, з ким дітей залишити, тобто зробити додаткову роботу. А потім ще й запитують: а з ким твої діти?»
«Материнство — це коли роботи та відповідальності в рази більше, ніж на державній службі»
25 лютого, коли ракети атакували Київ, Аліна Янчук народжувала свого першого сина Івана. Зізнається, що в той момент її охопив страх та невідомість. Лікарі на консиліумі вирішили стимулювати пологи. Аліна про всяк випадок зняла з телефона пароль, остерігаючись, що в разі її загибелі ніхто не зможе зателефонувати рідним. Пологи були важкими. Перші години малюк провів у реанімації, а мама чекала його в бомбосховищі.
За три дні їх евакуювали на Житомирщину.
«Пам’ятаю перевірку документів на кожному блокпосту, як я була змушена показувати немовля та казати, що їду з пологового».
Через рік Аліна народила другого сина — Тараса. І також змушена була спускатися в бомбосховище.
«Перше, що бачили мої діти, — це бомбосховище лікарні. Не квіти, кульки і щасливі обличчя рідних, а темні сирі стіни», — ділиться Аліна.
Материнство в час повномасштабного вторгнення — це випробування для кожної жінки, яка потребує підтримки, достатніх ресурсів, щоб подбати про безпеку та якісне виховання дітей. Так вважає Аліна Янчук. Вона прагне бути опорою для синів, якої вони дуже потребують, та транслювати їм спокій і впевненість.
«Уже понад два роки я у відпустці по догляду за дитиною. Але чи можна це назвати відпусткою? Очевидно, що ні. Роботи та відповідальності в рази більше, ніж на державній службі. Чи приносить материнство радість? Очевидно, що так. І радість, і щастя. Однак, якщо жити лише материнством та сім’єю, можна втратити свої професійні знання та навички, стати неактуальною на ринку праці», — розповідає Аліна.
«Поняття «сестринство» має набути великого ціннісного значення для кожної жінки»
Зараз старший син ходить у садочок, менший — удома з Аліною. Жінка говорить, що з’явилося більше часу на роботу. Зізнається, що для неї зараз участь у засіданнях комісій та сесіях — це можливість перемкнутися, відпочити від материнських обов’язків, відчути себе важливою для громади.
Аліна постійно навчається. Нещодавно брала участь у вишколі політикинь від платформи «Жінки — 50% успіху України». Також була учасницею проєкту «Побудова жіночого політичного лобі в Україні» та багатьох інших.
І надалі бачить себе в політиці. Каже, що це певна соціальна відповідальність, адже своїм досвідом та знаннями можна бути корисною державі, брати участь в ухваленні суспільно-важливих рішень.
«Майбутні вибори будуть великим викликом. Я вважаю, що мій досвід і знання мають працювати на Україну, на нашу державу, на її розвиток», — говорить депутатка.
А ще Аліна Янчук ділиться, що їй дуже хочеться, щоб в Україні між жінками була солідарність, союзництво та підтримка. Щоб жінки голосували за жінок, підтримували та допомагали одна одній. Щоб поняття «сестринство» набуло великого ціннісного значення для кожної жінки.
Олена Кущенко
Alina Yanchuk: Feminism is about prioritising women, their needs and interests
Since childhood, she knew she would be a politician. She has been working towards this consistently, and now calls herself the only feminist in the Rivne branch of the Svoboda party.
Read what Alina Yanchuk, a deputy of the Rivne Regional Council, dreams about and how she fights for equality in power in the article ‘Women are 50% of Ukraine’s success’.
Alina Yanchuk is a deputy of the Rivne Regional Council, a civil servant, a mother of two sons and a fighter for justice. Most recently, she worked as a chief specialist in the Division of Regional Youth Policy and Support of Youth Initiatives at the Department of Youth Policy of the Ministry of Youth and Sports of Ukraine. She emphasises that she was appointed to the position following a competition.
‘I work on an equal footing with everyone else. Why should I be paid less?’
When Alina was 11 years old, the Orange Revolution began. While her classmates were watching The Lord of the Rings, Alina was watching the news about the Maidan. Later, she became interested in political talk shows.
‘I watched the hosts, the politicians, and I wanted to understand everything so badly. I even wrote down words like ‘coalition’ or ‘opposition’ and asked my law teacher to explain them to me. That was the beginning of my formation of consciousness as a Ukrainian woman. I realised that I wanted to get involved in politics and be an expert,’ Alina recalls.
So after school, she went to study at Rivne State University of the Humanities, Faculty of Political Science. She studied political science thoroughly because she was really interested. In her fifth year, she started working at the district state administration, where she gained experience in local government.
When Alina asked for a promotion after six months of minimum wage work, her manager was surprised: ‘What do you want? You don’t have a family, where are you going to spend your money?’
‘I was so outraged. I work on a par with everyone else. Why should I be paid less? Just because I don’t have a family? I really don’t like this stereotype that if a woman achieves something, it is the merit of some outside forces: her husband, her father, someone helped her… And when you make a mistake, well, you are a woman, you have a woman’s logic, it’s your fault.’
Alina admits that the injustice that happens to her hardens her and encourages her to take actions that can lead to change, to strive for equality for everyone: women, men, people with disabilities, the elderly… That is why she does not stop studying and seeks opportunities for additional education and fulfilment. So, after political science, she received a diploma in organisational management and administration. Later, she studied public administration and management. Today, Alina’s professional qualification is that of a state expert.
According to her, she is keen to attract more women to Svoboda, as it is a party with a history. ‘Svoboda grew and built along with Ukraine’s independence, gained different experiences – both positive and negative. That is why it is important to involve as many active and conscious women as possible who want to fight for their rights.
‘If a political party is a tool through which we can influence certain processes, I want to involve women in these political processes. And I can be an example of how to come to power, influence decision-making and fight for women’s rights even through a traditional nationalist party,’ explains Yanchuk.
‘I really want to see women in power’
In 2015, Alina ran for the Rivne City and Regional Councils for the first time, but was not elected. In 2020, she tried again and was elected to the regional council.
After the election, women who were elected to the council were forced to resign their seats. Alina recalls that one of the influential deputies, Svitlana Bohatyrchuk-Kryvko, wrote a post on Facebook urging women not to give up their seats. This was picked up by journalists, and thanks to the public outcry, women managed to retain their seats in the council.
Currently, the Rivne Regional Council has 64 deputies, including 20 women.
There are no women in the leadership of the regional council. Of the eight permanent deputy commissions, only two are headed by women. These are the Commission on Social Policy and Social Protection and the Commission on Humanitarian Policy.
‘I really want women to be in power. Even if they are elected to the council under the gender quota and have no experience. After working hard, they will gain this experience and will be more active in taking responsibility and power into their own hands,’ says Alina Yanchuk.
Together with other members of the Rivne Regional Council, she plans to create a group called ‘For Equal Opportunities’ to intensify public dialogue on ensuring equality in various spheres of social and political life in the region.
‘I see the need to implement a gender equality policy in the activities of our regional council and to intensify dialogue with non-governmental and civil society organisations working in the field of equal opportunities policy in order to make balanced decisions at the local level, where the interests of all citizens, regardless of gender, will be taken into account.
This is what I am working on today.’
About the pay gap
Alina Yanchuk recalls how the head of the regional council, Andriy Karaush, recently announced statistics at the All-Ukrainian conference ‘Economic Ukraine: Equality in Pay’ that women are the heads of 44% of regional communal institutions and enterprises, while men are in charge of 55.1%. However, there is a noticeable pay gap. This can be seen in the following examples from different industries:
- Culture and tourism (average salary for women – UAH 21,916, for men – UAH 35,392);
- Education and science (women – UAH 34,242, men – UAH 42,680);
- Civil protection and healthcare (women – UAH 27,229, men – UAH 34,491);
- Social policy (women – UAH 21,353, men – UAH 26,917);
- Youth and sports (women – 22,956 UAH, men – 28,507 UAH);
- Other (women – UAH 30,752, men – UAH 40,600).
‘The chairman explained this gap in pay by the greater length of service, rank, etc. These data have been announced, but there are no plans or strategies to address this unfair situation,’ says Alina.
‘The fight for equal rights is not over, and I have to continue it’
Alina started thinking about gender inequality at school. In the 10th and 11th grades, she studied car mechanics, the structure of a Gaz-53 truck, and learned to drive, but only boys could get a driving licence.
‘So I spent two years studying the structure of the gas distribution system, drawing everything, and during the exam I was told that only boys could take the driving test. Like, who among the girls needs category C? You’re not going to be truck drivers. And I was so unpleasant and offended by this! Even though I didn’t want to be a truck driver at the time, it could have made it easier to get category B. And now, in general, the army needs women with category C, and many women are studying to become truck drivers,’ Alina says.
The moment Alina Yanchuk realised that the rights she has today are not a given, but the result of many years of women’s struggle, she became a feminist.
‘When a woman says she’s not a feminist, I want to tell her: ‘Give me your driver’s licence, your education diploma, give up your mandate. After all, they take it for granted, while in fact it was feminists who fought for these rights for years. We need to be grateful to these women and prevent the rollback that is already visible during the war. The struggle for equal rights is not over, and I have to continue it,’ she says.
Once, before a session of the regional council, Alina told her fellow party members that she was a feminist. They were outraged and began to mock her, because for them, feminists are those who hate men and oppose them. Alina Yanchuk says that this perception is due to the fact that there are many horror stories about feminism and there is still a lack of understanding of what it is. Therefore, we need to work on raising public awareness.
‘For me, feminism is definitely not about hating men. I have two sons. How can I hate men? For me, it’s about prioritising women, their needs and interests. If I am asked to choose a candidate for a particular position, I will choose a woman. And so it is in everything… While a male deputy got up and left, I, as a female deputy, have to cook for my children, take care of a nanny, think about who to leave my children with, i.e. do extra work to participate in the same commission. And then they ask me: ‘Who are your children with?’
‘Motherhood is when you have many times more work and responsibilities than in public service’
On 25 February, when the rockets attacked Kyiv, Alina Yanchuk was giving birth to her first son, Ivan. She admits that at that moment she was overcome with fear and uncertainty. The doctors at the consultation decided to induce labour. Alina removed the password from her phone just in case, fearing that if she died, no one would be able to call her family. The labour was difficult. The baby spent the first hours in the intensive care unit, while his mother waited for him in a bomb shelter.
Three days later, they were evacuated to Zhytomyr region.
‘I remember checking my documents at every checkpoint, having to show the baby and saying I was coming from the maternity hospital.’
A year later, Alina gave birth to her second son, Taras. She was also forced to go down to the bomb shelter.
‘The first thing my children saw was the hospital’s bomb shelter. Not flowers, balloons and happy faces of my family, but dark, damp walls,’ says Alina.
Motherhood during a full-scale invasion is a challenge for every woman who needs support, sufficient resources to take care of the safety and quality of her children. This is the opinion of Alina Yanchuk. She strives to be the support her sons need and to give them peace of mind and confidence.
‘I have been on maternity leave for more than two years. But can you really call it a holiday? Obviously not. There is much more work and responsibility than in the civil service. Does motherhood bring joy? Obviously, yes. Both joy and happiness. However, if you live only with motherhood and family, you can lose your professional knowledge and skills and become irrelevant in the labour market,’ says Alina.
‘The concept of ‘sisterhood’ should be of great value to every woman’
Now the older son goes to kindergarten, and the younger one stays at home with Alina. The woman says she has more time to work. She admits that for her now, participation in committee meetings and sessions is an opportunity to switch gears, take a break from maternal responsibilities, and feel important to the community.
Alina is constantly learning. She recently took part in a training course for female politicians from the Women Are 50% of Ukraine’s Success platform. She was also a participant in the project Building a Women’s Political Lobby in Ukraine and many others.
He still sees himself in politics. He says that this is a kind of social responsibility, because with his experience and knowledge he can be useful to the state and take part in making socially important decisions.
‘The upcoming elections will be a big challenge. I believe that my experience and knowledge should work for Ukraine, for our country, for its development,’ says the MP.
Alina Yanchuk also shares that she would like to see solidarity, alliance and support between women in Ukraine. She wants women to vote for women, support and help each other. For the concept of ‘sisterhood’ to become a great value for every woman.
Olena Kushchenko