«Ви чули, що дочка Рабіновича – проститутка?» Цей відомий анекдот, на жаль, до болю життєвий. Тільки слово «проститутка» треба замінити на «лесбіянка», ну або «гей». В Україні це – давно випробувана і майже безвідмовна технологія. Ніщо так не діє на пересічного українського виборця, як підозра у прихильності до ЛГБТ.
Опубліковане у жовтні минулого року дослідження Pew Research виявило, що лише 14% українців дали ствердну відповідь на питання «чи мають гомосексуали бути прийняті суспільством?». У 2007 році цей показник становив 19%. Інакше кажучи, наше суспільство намагається законсервувати патріархальну форму існування, приналежність до ЛГБТ-спільноти залишається стигматизованою, а електоральні перспективи про-ЛГБТ-кандидатів – примарними.
Цього разу мішенню нехитрої фейко-ЛГБТ-технології стала кандидатка у мери Івано-Франківська Наталія Сербин. Чому вона виявилася зручною для застосування саме цієї брехні?
Коротко про факт: на сайті telegra.ph вийшов текст «Несподіваний камінг-аут. Вперше в історії України серед кандидатів в мери Івано-Франківська – лезбійка» (орфографія оригіналу). Текст підписано кореспонденткою «Бабеля» Катериною Коваленко. Головний редактор онлайн-видання «Бабель» Євген Спірін заявив, що ані журналістка, ані видання не мають ніякого стосунку до цього матеріалу. Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.
«…со вчера натыкаюсь на говнотекст заверстанный в телеграме о выборах в Ивано-Франковске. Зная тамошнего мэра и его гомофобию, не удивлюсь, если текст заказали люди из его команды. Но это все ладно, зачем же этот набор букв подписывать именем корреспондентки Бабеля Кати Коваленко, если она к этому вообще никакого отношения не имеет?.. »
Аналогічні повідомлення про Наталію Сербин також були оприлюднені в соцмережах.
Насамперед тому, що електорат Західної України дуже чутливий до питання сексуальної ідентичності. Позиції церкви тут сильні, і недарма на цих виборах Українська галицька партія, від якої кандидує Сербин, іде під гаслом «Християнські демократи».
До того ж, ЛГБТ – болючий подразник для церкви останнім часом. І саме церква – і православна, і католицька, і греко-католицька – немало доклалася до того, щоб активно протиставити гендерну рівність уявленню про «традиційну родину» з класичними гендерними ролями: чоловік – добувач і захисник, жінка – «берегиня», турботлива мама, яка вдовольняється другими ролями як у сім’ї, так і в суспільстві.
І тому сильна жінка, тільки самим цим фактом вибиваючись із стереотипів, створює зручний привід для «звинувачення» у лесбійстві. Якраз Наталія Сербин чудово для цього надається: активна, підприємлива, волонтерка… Ні візуально, ні по суті – ну аж ніяк не «берегиня».
На превеликий жаль, ризик саме таких атак залишатиметься високим для будь-якої жінки в політиці, особливо – молодої, так би мовити, із покоління Майдану.
З ним треба працювати на випередження, бо, хоч як це прикро, ліберальні голоси електоральної погоди поки не роблять і не робитимуть ще довго.
Читайте також: Наталія Сербин: «Всю політичну ситуацію в Івано-Франківську контролюють чоловіки»
УГП реагує на запити про цю ситуацію таким чином: «Матеріал, який вийшов – замовний. Це низькопробна спроба дискредитувати нашу політичну силу і сильну кандидатку діючому мерові. Ми не будемо цього навіть коментувати. І радимо не звертати уваги на цей замовний матеріал усім порядним журналістам».
Чудова відповідь, якщо мета виборчої комунікації – продемонструвати власну моральну вищість і виявитися правими.
Ну а якщо мета – таки виграти вибори, то доведеться працювати з фейком по суті.
Ні, не відповідати в лоба: «Ну що ви, я зовсім не лесбійка, ось мій чоловік». Це було б забагато честі для фейкометів і, що важливіше, створило б негативний інформаційний фон в ліберально налаштованих колах.
Але публікувати свої фото в родинному колі, з’являтися на публіці з чоловіком, принагідно говорити про свою родину і свою роль у родині – ці нескладні кроки будуть дуже ефективними, якщо робити це системно.
Читайте також: «Жіночі обличчя лідерства з Оленою Єною»: Наталія Сербин
Підсилити захист треба за допомогою прихильників – мобілізувати їх, щоб вони чітко й гостро озвучили те, що сама кандидатка сказати не може, і ретранслювали ключові месседжі кандидатки.
Фейк створюється для того, щоб генерувати резонанс, і просто фактами його не перемогти. Потрібна зустрічна хвиля резонансу.
І, нарешті, в арсеналі кандидатки повинна бути наступна, потужніша хвиля, яка створить ще більше резонансу.
Хотілося б сказати, що це може бути корисна для міста ініціатива, але, на жаль, імовірність того, що це спрацює, дуже невелика. Як казала колись сильна жінка-політик Елеанор Рузвельт: «Великі уми обговорюють ідеї, середні уми – події, дрібні уми – людей».
Особистість політика, а особливо – жінки, – і зрозуміліша, і цікавіша значно більшій кількості людей, ніж ідеї та ініціативи. Тому цю хвилю доведеться запускати з площини подій або особистості.
Як і багато читачів та читачок, я мрію жити у країні, де гендерна чи сексуальна приналежність буде просто фактом, а не звинуваченням. І комусь доведеться жити так, ніби це так і є, щоб зрушити спідометр громадської думки. На жаль, робити це і водночас приходити до влади у нашій країні поки що дуже і дуже проблематично.
Читайте також: #НеЦінаПолітики і місцеві вибори: Якщо вас не атакують, вас не сприймають усерйоз
А тим жінкам, хто сьогодні кандидує на посади голів у своїх громадах, важливо розуміти, як само можна бути сильною жінкою-кандидаткою у патріархальному суспільстві: не намагатися, всупереч самій собі, вписатися у прописані кимось норми чи сформовані стереотипи, а знаходити точки перетину зі своїми виборцями, на випередження працювати з репутаційним ризиками і пам’ятати: всім милою бути неможливо, достатньо завоювати серця більшості.
Ярина Ключковська, фахівчиня з комунікацій, викладачка Львівської бізнес-школи, для 50%