Головна Статті «Бути ковтком свіжого повітря»: як політикині змінюють місцеве самоврядування в регіонах

«Бути ковтком свіжого повітря»: як політикині змінюють місцеве самоврядування в регіонах

«Гендерно орієнтоване врядування – це #ДОБРЕ».

Про свій політичний досвід, успіхи та невдачі запровадження гендерно орієнтованого бюджетування і боротьбу проти домашнього насилля в регіоні, а також про сприйняття теми рівності серед місцевих депутатів і депутаток говорили політикині з різних куточків України під час дискусії про жіноче лідерство в межах медійного марафону «Гендерно орієнтоване врядування – це #ДОБРЕ».

Ми записали ключові цитати цієї відвертої розмови.

«Якщо жінка хоче змін, то має йти і робити це сама»

Місцеві вибори 2021 року були першими, коли запрацювала вимога щодо дотримання гендерних квот у партійних списках. Завдяки цьому в місцеві ради зайшло немало потужних лідерок, які з новим колом повноважень та обов’язків спробували змінювати свою громаду.

Читайте також: Гендерно орієнтоване врядування: як рівність робить людей щасливішими

Наталія Коваль
Наталія Коваль

Депутатка Нетішинської міської ради Наталія Коваль каже, що хоч їхня фракція і в меншості (5 депутатів, із них двоє чоловіків і троє жінок), та за останній рік вдалося дуже ефективно попрацювати. 

«Продуктивний рік. Багато підготовлених рішень, змін до рішень, змін до проєктів програм, прийнятих звернень. Зрештою, нема жодної сесії, за яку мені було би соромно. У всієї команди це перший досвід депутатства, і всі навчалися впродовж цього року. Ми разом навчалися публічним виступам, розбиралися зі стратегічними документами і програмами розвитку, і стали на рік вищими на голову», – каже Наталія Коваль.

При цьому додає, що їхній успішний досвід – одна з можливих варіацій. Адже багато жінок були в списках виключно заради дотримання квот. При проходженні ж до ради вони просто написали заяву, аби скласти повноваження. 

«Можливо, варто цей аспект якось врегулювати нормативно: якщо повноваження склала депутатка то наступною має зайти також жінка. Ці речі, треба комунікувати, щоб квоти не стали формальною річчю, яку можна обійти. Крім того, шлях жінки в політику наповнений стереотипами і сексизмом, але якщо жінка хоче змін, то має йти і робити це сама. Тому до влади мають іти жінки, які мотивовані змінювати свою громаду. Може, тоді не буде таких ситуацій із заявами про складання мандату одразу при проходженні до рад», – вважає Наталія Коваль.

Читайте також: Від стереотипів до фейків: яким є шлях жінок у політику

Лариса Гориславець.
Лариса Гориславець

На думку політикині, комунікація щодо гендерної рівності має починатися з кола тих самих високопосадовців та депутатів у громадах, оскільки часто їм бракує розуміння важливості цього. Зрештою, бракує розуміння суті самого підходу.

«Ви мабуть бачили, як на сесії місцевої ради у Рівному депутати дискутували про те, що Хартія рівності чоловіків та жінок не відповідає християнським цінностям. А під час ратифікації Стамбульської конвенції йдуть мітингарі з транспарантами і «качають» тему ЛГБТ. Протестують, бо мовляв, конвенція «лобіює» цю тему. Дивлюся і думаю: «Що відбувається? Чи люди розуміють, що стоїть за цими документами і поняттями?». І от коли я піднімаю серед колег питання про гендерно орієнтоване бюджетування, то теж  стикаюся з нерозумінням. Обов’язки з дотримання гендерної політики покладені на одного із заступників, і він каже: «У нас усе добре з програмами, не лізьте туди з питанням гендеру, це не на часі». Їх лякає це слово, викликає асоціацію з ЛГБТ», –  розповідає Наталія Коваль.

«Зараз місце жінки в політиці ще не нарівні з чоловіками, але ми вже почали зростати. Раніше жінку в міськраді сприймали як ту, хто подає каву. Тепер до жінок дослухаються. Ще не радяться і не вважають гравцями одного рівня, і є бар’єри знецінення. Але й прогрес є. Тому варто триматися своєї позиції і з командою досягати успіху», – переконана депутатка Кременчуцької міської ради Лариса Гориславець.

«Ми намагаємося робити зміни в навчальних закладах, бо це для наших дітей»

На щастя, подібна ситуація не всюди. Політикині охоче діляться успішними кейсами та планами щодо запровадження гендерно орієнтованого бюджетування в своїх громадах.

Депутатка Ірпінської міської ради і радниця Бучанського міського голови з гендерних питань Михайлина Скорик-Шкарівська розповідає, що спершу досягати консенсусу в баченні щодо вирішення проблем міста було нелегко. Адже в її фракції двоє чоловіків і дві жінки – відповідно рівна кількість голосів за «чоловіче» та «жіноче» вирішення проблеми. Однак депутати й депутатки знайшли консенсус, зробили свої «різнобачення» сильною стороною і стали найбільшою лобістською групою змін у садочках та школах. Тепер їхня позиція дуже гендерно орієнтована, тобто покликана забезпечити рівність і комфорт для обох статей.

Михайлина Скорик-Шкарівська
Михайлина Скорик-Шкарівська

«Щоб доносити наші позиції і бути почутими, нам в аргументації доводиться йти в «глибокий побут». Розповідати, що сучасні хлопчики люблять супергероїв, живуть у смартфоні, тому пояснювати звичні речі їм треба в інакший спосіб. Доводити, що при побудові нових садочків та шкіл варто пам’ятати про безбар’єрність. Говорити про заміну унітазів в школах і пояснювати, чому ті, які там стоять і визначені державним стандартом, – незручні й некомфортні для дітей. Ми намагаємося бути ковтком свіжого повітря і робити зміни в навчальних закладах, бо це для наших дітей», каже Михайлина Скорик.

«Питання дитсадків може впливати на економічні показники і далекосяжну перспективу розвитку міста»

Освітня тема виявила проблему з гендерним підґрунтям і в Кременчуці. Там розпочався проєкт енергомодернізації понад 60 будинків соціальної сфери, в тому числі дитячих садочків. Однак проєкт не передбачив ризиків, через які місто зараз має втрати. Справа в тому, що підрядник порушив усі дедлайни і затягнув ремонти на понад півроку. Низка дитсадків зачинена, інші працюють не на повну потужність. Люди вимагають повернути дітей у дитсадки, а депутати мають ухвалити рішення про розірвання угоди з підрядником.

«Так от, місто опинилося в кризі. Бо люди мітингують – вони не можуть віддати дітей в садочок. Деякі жінки змушені залишити роботу, аби бути з дітьми. Інші не можуть додатково заробляти, родини витрачають кошти на найм нянь чи проїзд до дитсадків, які знаходяться далеко. Останній момент не лише незручний, але й пов’язаний із безпекою дітей. Ця ситуація в нашому місті показує, що питання дитсадків може впливати на економічні показники і далекосяжну перспективу розвитку міста. Зрештою, обмеження професійної діяльності жінок дасть свої результати», – розповідає Лариса Гориславець.

Комунікувати на гендерні теми і бути почутими

Заступниця мера Нововолинська Юлія Лефтер каже, що міська влада має намір усі політики переписати з урахуванням гендерно орієнтованого підходу до бюджетування. Політикиня каже, що розуміння і підтримка з боку депутатського корпусу для цього є. Наступний крок: базуючись на гендерно орієнтованому підході, зайнятись темою трансформації вугільних територій, будувати промислову долину, залучати партнерів та інвестиції, розвивати українського товаровиробника, і при цьому акцентувати на внеску жінок у цей процес.  

Юлія Лефтер
Юлія Лефтер

Прагнення ж Наталії Коваль запровадити ГОБ у процесі надання матеріальної допомоги зазнало наразі невдачі. 

Читайте також: Як Мереф’янська ОТГ взяла на озброєння гендерні підходи, і що з цього вийшло

«Я пояснюю, що це підхід – про людиноцентричність. Говорю, що при матеріальній допомозі має бути диференціація, бо зламана нога і орфанне захворювання – це різні історії. А колеги кажуть: «Давайте ми просто збільшимо суму допомоги, і ви від нас відчепитесь, бо інакше з цим вашим підходом для кожного випадку має засідати комісія і оцінювати ситуацію. Більше роботи людям». Інший напрямок, де хотіла би щось змінити – це спорт. 90% коштів йде на підтримку видів спорту для хлопчиків! А дівчата, мовляв, хай займаються своєю художньою гімнастикою», – розповідає депутатка про спроби переконати колег.

У свою чергу, Михайлина Скорик відзначає: такі нерозуміння – типова ситуація для невеликих міст, але все можна подолати наполегливою ініціативою. 

«Коли я лише стала депутаткою, то починала свою роботу з організації гендерного форуму. Для багатьох жінок із виконавчої влади це був форум відкриттів. Ми пояснили, що гендер – не про чоловік-жінка, а про рівні можливості. Зрозуміли, прийняли. Через цей підхід «рівні можливості і права людини» ми навчились комунікувати цю тему і бути почутими».

Домашнє насилля: проблема, що має шокуючий масштаб

Ще один виклик для політикинь у регіонах – це протидія домашньому насильству.

«Наше місто має низку соціальних проблем, на які ми зважаємо при формуванні стратегії демографічного розвитку. Це алкоголізм, наркоманія, висока частка заробітчан, передусім жінок. Ці фактори ми враховуємо при прорахунку ймовірності домашнього насилля і виборі засобів протидії йому. Наразі робимо ситуаційний центр, але поки не знаємо, як він буде працювати. Має на меті швидке реагування на всі види насилля в сім’ї. Інформацію про нього плануємо поширити через школи, ОСББ, трудові колективи тощо. Про кризові кімнати поки не думали. Спершу хочемо, щоб нормально запрацював центр», – розповідає Юлія Лефтер.

Читайте також: Юлія Цибульська: Якщо ви думаєте про виборців, гендерна рівність має бути вашою мантрою

У Кременчуці триває створення кризової кімнати. Наразі оголошений тендер на закупівлю. Спонукав до активних дій випадок домашнього насилля з летальними наслідками. Однак там діє рада з гендерних питань, питанням протидії домашньому насиллю займається декілька громадських організацій. На часі також об’єднання зусиль влади та небайдужих громадян у боротьбі проти насилля. Готовність до цього з обох сторін є.

В Ірпені є шелтери, однак Михайлина Скорик наголошує на тому, що найважливішою складовою ефективності має бути навчання чиновників та зміна їхнього мислення і свідомості. 

«Треба викорінювати думку про «б’є, отже, любить», – каже політикиня.

Наталія Коваль розповідає, що протягом двох років займалася темою протидії домашньому насиллю. Пояснює, що справа емоційно виснажлива, а коштів на її вирішення постійно бракує. 

«У кімнаті є одне місце для дорослого і два дитячих. Але я знаю, в скількох родинах б’ють і гвалтують, страждають жінки, підлітки, діти, люди похилого віку. Ми скидалися грішми, аби потерпілих від насилля поселити в готель, але силами активістів цього не потягнеш. Треба ще й фахову психологічну та юридичну допомогу. Проблема має шокуючий масштаб. В Україні понад 500 жінок гине від насилля щороку. За час незалежності вбили 15 тисяч жінок. Приблизно стільки ж, скільки на російсько-українській війні за сім років. І ще один показовий факт: у Хмельницькій області понад 60 тисяч звернень щодо насилля на рік, в суді за рік – 54 справи. То скільки людей забрали заяву і далі терплять?!», – говорить про масштаби проблеми Наталія Коваль.

Світлана Чернецька

Більше публікацій
Більше публікацій Світлана Чернецька
Більше публікацій Статті