Чому в Україні існує гендерна нерівність в економічній сфері? Яким чином між чоловіками й жінками розподіляються ресурси, які напрацьовує все суспільство? Чому так мало жінок перебувають на керівних посадах у підприємствах? Як можна змінювати ситуацію і зменшувати гендерні розриви в оплаті праці? Відповіді на ці та інші важливі питання шукали у Львові в рамках Українського жіночого конгресу, де відбулося обговорення, присвячене різним аспектам участі жінок в економіці країни.
Розрив у неофіційних доходах жінок і чоловіків може сягати 50-60%
Про гендерні дисбаланси в соціально-економічній сфері в Україні розповіла кандидатка економічних наук, провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Ганна Герасименко. Вона нагадала, що розрив у заробітній платі чоловіків і жінок становить від 20 до 25%. Причому ця цифра лишається незмінною попри те, що заробітна плата поступово зростає.
«Хочу звернути вашу увагу, що ці цифри відображають лише офіційну заробітну плату. Тобто це ті дані, які статистичні органи збирають у підприємств про нараховану заробітну плату штатним працівникам, узагальнюють і оприлюднюють. У сфері неформальної економіки гендерний розрив у неофіційних доходах є набагато більшим. Коли ми проводимо соціальні опитування і розпитуємо респондентів про рівень їх доходів, то залежно від сфери діяльності гендерний розрив там уже може сягати 50-60%», – зауважила експертка.
За її словами, є кілька причин такого розриву в заробітній платі.
Читайте також: 28 трильйонів доларів недоотримує глобальна економіка через дискримінацію жінок на ринку праці
«Найбільшим чинником залишається так звана вертикальна сегрегація зайнятості. У більшості галузях економіки найвищі керівні посади обіймають чоловіки. Жінки більше представлені на посадах нижчого рівня. У міжнародних дослідженнях ця тенденція відома під назвою «скляна стеля» (невидимі, неформальні бар’єри, які перешкоджають руху жінок до вищих посад). Існує також термін «липка підлога» – коли жінка й чоловік приходять і влаштовуються на роботу, але чоловік швидше рухається кар’єрними сходинками, тоді як жінка ніби «прилипає» до нижчих рівнів управлінських повноважень», – пояснила Герасименко.
Крім того, вона зауважила, що жінки й чоловіки задіяні в різних видах економічної діяльності. Наприклад, працівники бюджетного сектору отримують найменше, а це переважно жінки. Тоді як чоловіки працюють у промисловості чи в інформаційних технологіях, де частка зайнятих жінок досить низька. А починається все ще із вибору професії.
«Жінки у нас традиційно переважають серед студентів таких спеціальностей, як гуманітарні науки, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, освіта. Тут вони становлять 70-80% усіх студентів. Чоловіки ж переважають в інженерії, в галузях, пов’язаних із питаннями безпеки, технікою та енергетикою. У такій найбільш інноваційній галузі як STEM-освіта (наука, технології, інженерія й математика), жінки становлять менше 20% усіх працівників цієї галузі», – наголосила спікерка.
Читайте також: Економічний потенціал чи лава запасних? Дискусії жіночого конгресу в Одесі
Вона також зауважила, що наразі відбуваються позитивні зміни – зростає частка дівчат, які здобувають військові професії, реалізовуються ініціативи, спрямовані на залучення дівчат до СТЕМ-галузей та підтримку жінок-науковців, тощо.
«Але найбільш важливою, на мою думку, є робота з трансформацією гендерних стереотипів, які закладають засади цієї нерівності, в шкільній освіті. І дуже добре, що сьогодні розробляються освітні стратегії, де діти – хлопчики й дівчата – мають можливість сприймати цю рівність на практиці. Не слухати застарілі стереотипи, які передаються із покоління в покоління, що жінка має працювати саме в цих галузях, а дівчата, які займаються за комп’ютерами, – це не дуже добре. Саме на цьому необхідно робити найбільший акцент – змінювати стереотипи на рівні середньої освіти», – підсумувала Ганна Герасименко.
Переваги гендерно орієнтованого бюджетування
Наразі в Україні реалізовується найбільший у світі глобальний проект із гендерного бюджетування. Близько двох тисяч держслужбовців пройшли навчання і вже працюють, аналізуючи та покращуючи бюджетні програми. Ініціатива, яка стартувала в 2014 році, нині вже має багато здобутків. Про них учасникам та учасницям Конгресу розповіла керівниця проекту Мая Босніч у своїй лекції «Гендерно орієнтоване бюджетування як інструмент підвищення ефективності бюджету і досягнення гендерної рівності».
Читайте також: Катерина Левченко: Мета держави – врахувати інтереси різних груп, зокрема і жінок, і чоловіків
Спікерка пояснила, за яким принципом реалізовується проект. Перш за все експерти здійснюють глибокий гендерний аналіз низки бюджетних програм, потім розробляють рекомендації для того, щоб ці програми були вигідними як для чоловіків, так і для жінок. І третій крок – це інституціоналізація вимог гендерно орієнтованого бюджетування і відображення їх у законодавстві. Протягом 2015-2018 року було проаналізовано 85 бюджетних програм, які фінансуються з місцевих бюджетів, і 13 програм, що фінансуються з держбюджету. При цьому 60 програм уже покращили з огляду на врахування потреб обох статей.
«До кожної програми є дуже багато рекомендацій щодо того, що потрібно змінювати. Але не завжди до них дослухаються. Наприклад, є програми з охорони здоров’я. Для того, щоб щось кардинально в них змінити, треба говорити з МОЗ саме тоді, коли втілюються реформи. Тому що якщо реформа не є гендерно чутливою, то, звісно, бюджет теж буде таким самим. Це політичне питання. Тому я б хотіла, щоб воно вирішувалося на рівні політиків, уряду. Ми зараз лише презентуємо технічний інструмент, який дозволяє побачити гендерні розриви. Але зменшувати їх можна буде тільки тоді, коли на всіх рівнях влади скажуть, що для них це важливо, і це в пріоритеті», – наголосила Мая Босніч.
Вона також назвала кілька прикладів аналізу програм, і розповіла про те, як посадовці сприймають цей процес. Зокрема, згадала про досвід Вінницької облдержадміністрації, де аналізували програму щодо протидії ВІЛ-інфекції та СНІДу.
«Віктор Квят – начальник управління фінансів Вінницької ОДА, так висловився про проект: «Коли я почав працювати над гендерним бюджетуванням, то можна сказати, що бюджетування було не те що не гендерно орієнтованим, воно було гендерно негативним. Після того, як ми разом провели гендерний аналіз програм, я зрозумів, що гендерно орієнтований підхід є настільки важливим, що нам потрібно змінювати наше законодавство і внести зміни до Бюджетного кодексу України», – процитувала посадовця Босніч.
Читайте також: На жовтень Рада призначила слухання щодо дискримінації жінок з вразливих соціальних груп
Ще один приклад стосувався Чернівецької області, де аналізували програму лікування хворих на цукровий діабет.
«Виявилося, що кількість хворих жінок на цукровий діабет на 20% перевищує кількість хворих чоловіків. Вартість лікування одного чоловіка перевищувала вартість лікування жінки на 37,2%. Також ми виявили, що інсулін виділявся кожному пацієнту, попри те, що не кожному хворому це було потрібно. Після гендерного аналізу області вдалося зекономити 5 мільйонів гривень, оскільки вони зрозуміли, що фінансування на лікування діабету не було ефективним», – зауважила керівниця проекту.
Наостанок вона згадала, що директорка-розпорядниця Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард свого часу заявила: «Я знімаю капелюха перед тим, що роблять Україна й Австрія, впроваджуючи гендерно орієнтоване бюджетування».
«Насправді немає жодних причин, щоб ми зазнали невдачі. Для нас дуже важливо отримати позитивний результат, і коли я повернуся в Україну через 10 років, я хочу побачити, що цей принцип є частиною бюджетування», – наголосила Босніч.
Що заважає жінкам ставати бізнес-леді
Про те, чому українки не поспішають іти в бізнес, розповіла СЕО Юридичної компанії MBP Group, членкиня Ради директорів Спілки українських підприємців Соломія Марчук. На її думку, більшість жінок не налаштовані на активну позицію ані в бізнесі, ані в роботі, ані в процесі менеджменту чи управління компаніями.
«Бо жінка – це людина, яка займає ключову позицію в сім’ї, вона дбає про дітей, вона їх виховує, вона готує зранку бутерброди в школу… Проблема жінки в тому, щоб донести чоловікові його паритетну участь у вихованні, догляді за дітьми, і в спільному напрацюванні якихось певних робочих графіків. Оскільки така комунікація порушена, жінкам складно про це говорити, бо простіше і вигідніше бути вдома», – зауважила спікерка.
Читайте також: Як уникнути сексизму та як живуть жінки-підприємці: «50%» пропонує добірку матеріалів
«В ОАЕ кажуть «якщо в жінки є діти, її місце вдома» Таку позицію, на жаль, приймають більшість українських жінок. За даними дослідження Програми розвитку ООН в Україні спільно з Українським центром суспільних даних, кількість жінок на керівних посадах у підприємствах станом на 2018 рік становить близько 30%. Як юрист скажу вам, що ця статистика хибна, адже близько 30% компаній створюються як податкові ями або як компанії, що відмивають доходи. Відповідно, на посади керівників беруть технічних бухгалтерів, які тільки мають вигляд керівників. Думаю, що насправді це не більше 10% реальних керівників у справжніх великих корпораціях чи компаніях. Аналогічно частка жінок серед фізичних осіб-підприємців становить 46%. Із тих же причин така статистика є дещо хибною в частині реальних фактів», – розповіла Марчук.
Вона також зазначила, що чим менше місто, тим більша в ньому частка жінок-підприємців. Натомість у великих містах на кшталт Києва чи Львова участь жінок у бізнесі є мінімальною – тому що конкуренція змушує витрачати на свій кар’єрний ріст у рази більше часу, ніж якщо жінка живе в периферії.
«Це свідчить про те, що це вибір жінки – обирати професію, яка обмежує її часовими рамками – з 9 до 18, вона себе комфортно почуває, приходить додому, готує канапки… Жінка-підприємець чи багата, успішна жінка має повноцінний робочий час 24 години на добу і сім днів на тиждень. Її задача – правильно поєднати сімейний розвиток, участь у вихованні дітей, у спілкуванні з чоловіком і з сім’єю. Тому в цьому, напевно, криється ключ такої максимальної неуспішності жінок, адже це дуже складно поєднати, бо обидві сфери потребують багато затрат часу», – наголосила експертка.
Читайте також: Материнство стає причиною відмови у працевлаштуванні для жінок, – результати дослідження
З-поміж іншого, вона вказала на відсутність у суспільстві прикладів вдалого поєднання в одній особі жінки-матері та жінки-підприємця.
«У нас є дві сторони медалі – з одного боку ми бачимо таку активну бізнес-леді, «тигрицю», бездітну кар’єристку, і в нас спрацьовує шаблон злої «залізної леді». А з іншого боку бачимо тільки маму, тільки жінку і тільки домашню робітницю. І тому попри те, що в Спілці українських підприємців лише 10% жінок, ми пропагуємо політику публічності сімейних відносин, регулярно виставляємо фото, «рекламуємо» себе як матері. Намагаємося демонструвати прихильність не лише до сухої сфери економіки, фінансів і розрахунків, а й зберігаємо жіночу чутливість, інтуїцію і якісь певні жіночі напрямки впливу на сухі бізнесові процеси», – підсумувала Соломія Марчук.
Вікторія Кобиляцька, для 50%