Головна Статті Феміністична зовнішня політика: як у Німеччині сприймають Анналену Бербок

Феміністична зовнішня політика: як у Німеччині сприймають Анналену Бербок

3
209

Анналена Бербок – перша в історії Німеччини жінка на чолі Міністерства зовнішніх справ. У своїй діяльності Бербок планує сповідувати «феміністичну зовнішню політику», пише Deutsche Welle.

Що це за політика та які предметні зміни й результати вона дає іншим країнам. На прикладі низки країн видання розповідає, чому в зовнішій політиці потрібно брати фокус на підтримку жінок.

Швеція, Нідерланди, Канада

Коли шведська політикиня Маргот Валльстрем 2014 року очолила МЗС Швеції, вона закликала забезпечити жінкам у всьому світі рівні репрезентативні права в політиці, економіці і в суспільних справах. На чолі міністерства закордонних справ вона збільшила представництво жінок на відповідальних посадах у її відомстві, а також виділяла кошти на феміністичні проєкти в інших країнах.

«Феміністична зовнішня політика» стала частиною діяльності шведського уряду. Згодом такий підхід знайшов продовження і в політиці інших країн, зокрема Нідерландів і Канади.

На черзі – Німеччина?

Однією з перших, хто докладно займається цією проблематикою у Німеччині, є феміністка і активістка Крістіна Лунц. Разом із однодумцями вона створила у Берліні «Центр феміністичної зовнішньої політики». Дослідники і дослідниці цього центру вивчають вплив гендерних аспектів на міжнародні відносини і консультують політиків.

«Фемінізм намагається зруйнувати структури, які ґрунтуються на насильстві», – пояснила вона.

Як приклад Крістіна Лунц наводить боротьбу з тероризмом. 90 відсотків усіх терористів у світі – чоловіки, зауважує вона. На її переконання, одна з причин цього – той факт, що суспільство толерує агресивну поведінку хлопців. Натомість дівчат здебільшого виховують, схиляючи до стриманості.

Читайте також: Рівність в уряді Німеччини: 9 міністерств очолюють жінки

Таке розуміння можна перенести і на зовнішню політику та політику безпеки, вважає дослідниця. На думку Крістіни Лунц, у міжнародних відносинах надто часто робиться ставка на насильство. Боротьба з тероризмом лише посилює мілітаризацію і змушує нарощувати озброєння. Інша річ – феміністична політика, вважає Лунц. Така політика, на її переконання, ґрунтується на мирному врегулюванні конфліктів.

Різні засадничі підходи

Професор Карло Масалла з Університету Бундесверу в Мюнхені застерігає від односторонніх кроків у питаннях роззброєння.

«Якщо західні країни, зокрема Німеччина, скорочуватимуть видатки на оборону, такі країни як Росія побачать у цьому слабкість. А самі при цьому аж ніяк не роззброюватимуться», – каже дослідник. Концепцію феміністичної зовнішньої політики він вважає недостатньо чіткою.

Масалла вказує на те, що різні течії цієї школи по-різному трактують політичні особливості. Одні орієнтуються на утопічне бачення світу без воєн, іншим ідеться передовсім про те, щоби підтримувати кар’єри жінок на дипломатичній службі та в армії, а також у громадянському секторі, суміжному з питаннями міжнародних відносин і безпеки.

Косово як приклад

Євродепутатка від Зелених Віола фон Крамон має прагматичне бачення. Як вона зазначила, феміністична зовнішня політика мала би ставити жінок у центр переговорних процесів. За її словами, більшу вагу в міжнародних відносинах варто було би надавати питанням, які є нагальними для жінок. Європейський Союз, принаймні на папері, зобов’язався прагнути того, щоби у перемовинах з боку ЄС брали участь рівною мірою чоловіки і жінки. На практиці це поки що не завжди так.

Як приклад фон Крамон наводить Косово. І серед сербів, і серед косовських албанців є групи громадських активісток. Вони нерідко підтримують контакти і демонструють більш орієнтовані на співпрацю моделі поведінки, каже політикиня.

Фон Крамон переконана, що жінки можуть досягнути більшого поступу в справі порозуміння, ніж чоловіки і державні інститути, в яких вони домінують.

Жінки у фокусі

На інший аспект вказує Соня Катаріна Шіфферс з Фонду Гайнріха Бьолля. Вона вимагає, укладаючи торгівельні угоди з іншими країнами, приділяти більше уваги соціальним проблемам, характерним для жінок.

Зокрема, країни Заходу мали би зважати на те, в яких умовах працюють швачки в країнах Азії, звідки масово імпортується дешевий одяг. Таким чином, на думку Шіфферс, гендер міг би бути доцільною аналітичною категорією.

Вона також вважає доцільними квоти для жінок. «Ми хотіли би бачити більше жінок на посадах голів дипломатичних представництв за кордоном», – каже представниця Фонду Гайнріха Бьолля.

Читайте також: Франція запровадила гендерні квоти на керівні посади у бізнесі

Поганий розподіл праці

Віола фон Крамон побоюється, що в новому уряді Німеччини збережеться розподіл праці, який мав місце у кабінеті Ангели Меркель. Згідно з цим підходом, відносинами з усіма великими гравцями на міжнародній арені – США, Китаєм, Францією, ЄС і Росією – опікувалося Відомство федерального канцлера. Міністерству закордонних справ залишили лише дбати про менш впливові країни. Фон Крамон критикує, що попередній глава МЗС Гайко Маас змирився з такою «деградацією».

Євродепутатка сподівається, що Анналена Бербок на чолі МЗС зможе посилити свої позиції в уряді. Вона переконана, що не можна віддавати Відомству федерального канцлера ініціативу у формуванні підходів до питань зовнішньої політики.

Карло Масалла натомість прогнозує, що з великими гравцями і надалі матиме справу Відомство федерального канцлера, а Бербок доведеться прийняти ці реалії.

Професор Університету Бундесверу вказує на суперечливість феміністичної політики на прикладі Швеції. Попри те, що Стокгольм 2014 року проголосив курс на феміністичну зовнішню політику. Адже попри пацифістські гасла, Швеція за останні роки суттєво збільшила витрати на оборону, констатує Масалла. Причина: зростаюча загроза з боку Росії. 

Що відомо про Анналену Бербок?

Анналена Бербок

Анналена Бербок народилася у 1980 році, виросла неподалік Ганновера, столиці Нижньої Саксонії. У 16 років Бербок, у межах шкільного обміну, рік прожила в США, а університетську освіту отримала в Гамбурзі, де вивчала політологію та публічне право. Крім того, вона отримала диплом магістра міжнародного права в Лондонській школі економіки.

На початку кар’єри Бербок деякий час працювала позаштатним співробітником ганноверської газети, а пізніше очолювала в Брюсселі офіс депутатки Європарламенту, яка, серед іншого, займалася взаєминами із колишніми радянськими республіками: Україною, Молдовою і Білоруссю.

У 2005 році Бербок вступила у партію Зелених, де зоною її відповідальності була європейська політика.

Із 2013 року Анналена Бербок – депутатка бундестагу. Вона курує політику, пов’язану зі змінами клімату, а також питання східних земель Німеччини. Крім цього політикиня –  членкиня комітетів економіки та енергетики та комітету у справах Євросоюзу.

Боротьба зі зміною клімату для неї одна з центральних тем. Відомо, що Бербок виступає за прискорення темпів відмови від вугільної енергетики, яку заплановано в ФРН на 2038 рік, і за введення обмеження швидкості на всіх німецьких автобанах. У зовнішній політиці у Бербок репутація жорсткого критика дій Росії в Україні. Вона також виступає проти завершення будівництва газопроводу «Північний потік – 2».

У 2021 році балотувалася на посаду канцлерки Німеччини. 24 листопада 2021 Бербок висунули на посаду міністра закордонних справ в уряді Олафа Шольца, а 8 грудня Анналена Бербок вступила на посаду.

Міодраг Шоріч для Deutsche Welle

Більше публікацій
Більше публікацій 50vidsotkiv.org.ua
Більше публікацій Статті