Голова парламентського комітету з питань соціальної політики Галина Третьякова розповіла «Економічній правді», на якому етапі перебуває підготовка нового трудового законодавства, які шанси на підвищення прожиткового мінімуму вдвічі й чому підвищення пенсійного віку неминуче.
Оновлення трудового законодавства залежить від Верховної Ради загалом і комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів зокрема. Останній очолює Галина Третьякова — в минулому фінансова експертка РПР та генеральна директорка Української федерації убезпечення.
Публічно Третьякова підтримує урядовий законопроєкт, але не заперечує, що в нього потрібно вносити правки.
Ми вибрали з інтерв’ю важливі фрагменти, які стосуються становища жінок та трудової дискримінації, повну версію розмови читайте тут.
Критики урядового проєкту кажуть, що в ньому мінімум норм прямої дії, усі умови праці регулює трудовий договір. Проблема в тому, що договір пропонує роботодавець, і працівник не може на нього впливати.
Мета цього закону — вивести з тіні незадекларовані трудові відносини.
У нас 40-50% трудових відносин перебуває в тіні. Є галузі, як от будівельна, де цей показник сягає 80%.
Основне завдання цього законопроєкту — дати можливість тим, хто працює поза профспілками, трудовими колективами, працювати офіційно, спростивши умови укладання трудового договору.
Людина може захищати свої права самостійно, не тільки через колективні договори та профспілку, а й через власний трудовий договір.
Небажання сплачувати податки може переважити бажання захищати свої трудові права.
Це суперечливе питання. Чи тільки податки впливають на поведінку працівника? У нас, до речі, всі уряди за часів незалежності декларували, що зменшуватимуть частку «тіні» через податковий фактор. Що-небудь вийшло? Ні. Яценюк різко зменшив ставку ЄСВ. І що? Ми не бачимо значної детінізації.
Нинішній уряд не думає, що зменшити незадекларовану працю можна тільки через податкові зміни. Один зі способів — усунення можливостей для дискримінації. Люди, які працюють у тіньовому секторі, дискриміновані. Роботодавець не сплачує за них пенсійні та страхові внески.
Це означає, що вони не будуть отримувати яку-небудь значущу пенсію, вони можуть розраховувати тільки на маленьку соціальну пенсію.
Візьмімо інший приклад. Молоді жінки, які перебувають в періоді життя, коли можуть народити дитину, отримують менше, ніж старші колеги з дітьми. Логіка у роботодавця така: він повинен інвестувати в молоду жінку, вчити її, а потім вона піде з роботи на три роки, і потрібно буде інвестувати в когось іншого.
Потім ця жінка повернеться і претендуватиме на своє робоче місце. Для роботодавця такі посади надто дорогі, і він оптимізує видатки через зарплату.
Це звужує пропозицію високооплачуваних робочих місць. Ми можемо це обрахувати і сказати роботодавцю: ми будемо за таких жінок платити.
Це додаткове навантаження на бюджет.
А сьогодні це навантаження на роботодавця.
Якою може бути ця компенсація? Певний відсоток від зарплати?
Урядовий законопроєкт не вирішує це питання. Ми маємо розбіжності в офіційній зарплаті між жінками і чоловіками на рівні 20-25%. У тіньовому сегменті жінкам сплачують на 40-60% менше на тих самих посадах.
Читайте також: Закон 2260: Тепер вагітних держслужбовиць можна звільняти?
Крім того, люди, які працюють в тіні, не можуть скористатися жодними пільгами, їм можуть взагалі не заплатити. Міністерство економіки поставило собі за мету вивести з тіні людей, які сьогодні дискриміновані найбільше.
Як укладатимуться трудові договори з домашніми працівниками?
Домашня зайнятість — це гнучкий вид праці, який не передбачає жорстких нормативів. У гнучкій зайнятості немає восьмигодинного робочого дня, але є домовленість, скільки сім’я готова сплачувати агентству за послуги няні.
Оскільки агентство не може констатувати, що відбувається у домогосподарстві, то в регулюванні домашніх відносин не може діяти Трудовий кодекс. Тут може діяти контракт, який у спрощеній формі фіксує ці відносини. Реєструватиме ці контракти Державна інспекція праці.
Щоб обрахувати домашню зайнятість, існує такий спосіб як суб’єктивізація домогосподарства. Це перехід від персонального оподаткування до оподаткування доходів сім’ї. Це інший законопроєкт, який готується.
Він передбачає, що прожитковий мінімум не оподатковуватиметься, а якщо податки будуть сплачені, то вони повинні повернутися у сім’ю на кожного члена родини. Усе це потрібно детально прописувати в законі. На жаль, поняття «домогосподарство» у нас навіть не визначене в Податковому кодексі.
Що таке «суб’єктивізація домогосподарства» і його оподаткування?
Це визначення типів домогосподарств із метою їх оподаткування. Вони можуть бути різні. Два годувальники, обидва наймані працівники із середньою зарплатою. Один годувальник, другий займається домашньою працею.
У Данила Гетмацева була ідея, що домогосподарство — це родина, яка декларує статки. Але якщо там шлюбний контракт і вони живуть нарізно?
Чоловік та жінка можуть приходити один до одного займатися сексом. Їхня дитина може бути пів дня тут, пів дня там, але вони не ведуть спільне господарство. З точки зору декларації доходів, це не домогосподарство, оскільки вони живуть нарізно і мають різні бюджети. А одна людина — це домогосподарство?
Ще одне питання: якщо подружжя живе разом і має спільний бюджет, то чому пільги на іпотеку або кредит на навчання дитини отримує хтось один із батьків?
Захворів хтось, наприклад, мати, і їй потрібно оплачувати лікування. Це призводить до того, що домогосподарство може стати банкрутом. Чому пільгу на зменшення оподаткування при витратах на ліки ми даємо комусь одному?
Ці преференції має отримувати домогосподарство, бо чоловік і дружина разом несуть ці витрати. Ми хочемо включити в систему витрати на енергозберігаючі технології. Податкові пільги на них має отримувати домогосподарство.
Як адмініструвати дохід домогосподарства?
Це реформа, яка зачіпає місцеві фінанси, державні фінанси, встановлює зовсім інший перерозподіл коштів. Така реформа потребує відповідальності податківців за створення декларації на домогосподарство.
Ми хочемо поступово реформувати цю систему так, щоб податковим агентом стала людина, яка отримує дохід і здає декларацію, а не роботодавець чи банк. Тоді людина розумітиме, скільки вона сплачує державі податків і за що.
Повернімося до теми детінізації. Як суб’єктивізація домогосподарства допоможе обрахувати домашню зайнятість?
Годувальник буде декларувати всіх, хто займатиметься домашньою працею.
Читайте також: Допомогти мамі, легалізувати няню: на «Муніципальну няню» уряд забюджетував 500 млн гривень
Як виявити цих людей? Нянею може бути родичка, знайома, сусідка, найнята не через агентство. Що стимулюватиме людей вивести ці відносини з тіні й платити податки?
Суть цього інструменту в тому, щоб надати робітнику більше можливостей вимагати від роботодавця «білого» влаштування. Це і є основний стимул.
Законом про оплату праці реформа трудових відносин не обмежиться. Ще плануємо ухвалити закон про Державну інспекцію праці, який пише Мінекономіки. Державна інспекція — доволі корумповане явище, тому що із ста відсотків штрафів, які вони виписують, суд підтримує тільки близько 5%.
Це означає, що 95% штрафів і протоколів, які складаються, — це тиск на роботодавця. Скоріш за все, там мають місце хабарі або домовленості.
Якщо держава дасть можливість легко оформляти трудові відносини, а роботодавці цим не скористаються, тоді ми забезпечимо можливість скаржитися. Зараз теж можна подати скаргу, але цей механізм не діє.
Щоб з’явилася ефективна система оскарження незадекларованої праці, слід прибрати корупцію, перезавантажити інспекцію праці, підготувати новий закон. За незадекларовану працю має бути великий штраф, який економічно підштовхне роботодавця до того, що «білі» відносини — це краще і дешевше.
Читайте також: Чому пенсії у жінок менші і чому так буде ще 200 років
Краще сплатити податки за людину і захистити її права, ніж сплачувати високі штрафи і постійно боятися перевірок.
Як можуть змінитися положення щодо розширення прав працівників?
Я б змінила блок про звільнення. Я прихильник норми, яка б унеможливила будь-яку дискримінацію робітника з боку роботодавця. Роботодавець має довести, що звільнення відбулося саме на тій підставі, яку він вказав.
Не тому, що працівник жінка, не тому, що в людини темна шкіра чи вузький розріз очей, не тому, що у людини інша сексуальна орієнтація, певна хвороба чи вагітність. Якщо роботодавець не зможе довести вказану ним підставу, він має компенсувати працівнику шкоду. Про це йдеться у конвенції МОП.
Галина Третьякова – народна депутатка, голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, членкиня фракції «Слуга народу».
Народилася у Казахстані. Після закінчення середньої школи переїхала до Харкова. В 1986 році закінчила Харківський авіаційний інститут за спеціальністю «інженер-механік авіаційних двигунів». У 2002 році отримала диплом магістра фінансів у Міжнародному інституті ринкових відносин та підприємництва.
Впродовж 1991 – 2006 років працювала у страховій компанії «АСКА-життя», яка входить до групи СКМ Ріната Ахметова. Третьякова там була заступницею генерального директора, а потім головою правління.
Після звільнення залишилась власницею 10% акцій «АСКА-Життя». Стала співзасновницею страхової компанії «Надійне життя», більшу частку якої пізніше придбала російська «РЕСО-Гарантия». «Надійне життя» реорганізували у «Просто-страхування. Життя та пенсія», і Третьякова до 2009 року очолювала її правління.
У 2009-2010 роках Третьякова працювала у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг на посаді директорки департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ.
Із 2010 року обіймала посаду генеральної директорки Української федерації убезпечення, яка об’єднує страхові компанії країни й декларує сприяння розвитку прозорого страхування, недопущення недобросовісної діяльності та інтеграції українського та європейського ринків.
До обрання в Раду також очолювала «Інститут громадянських свобод».
Галина Калачова, Економічна правда