Україна є одним зі світових лідерів у сфері розвитку відкритих даних, але має виклики в питанні їхньої гендерної чутливості. Про це йдеться в дослідженні «Гендерний компонент у відкритих даних України», пише The Village.
Команда дослідників проаналізувала 80 наборів відкритих даних, провела інтерв’ю з представниками й представницями органів державної влади та громадських організацій, а також опитала експерток й експертів, які мають досвід систематичної роботи з даними й підготовки аналітичних продуктів, стратегій, цільових програм й іншого.
У дослідженні висвітлили практичні кейси й ініціативи, які можуть бути корисні з огляду формування й використання гендерночутливих відкритих даних, поліпшення наявних і створення нових сервісів і послуг.
Що таке відкриті дані?
Відкриті дані — публічна інформація від державних органів і структур, яка є вільнодоступна, безоплатна та машиночитна.
Гендерний компонент (розподіл за статтю й іншими соціальними показниками) у таких даних дозволяє аналізувати різницю між становищем різних груп жінок і чоловіків, хлопців і дівчат, зокрема вразливих, у різних сферах життя. Наприклад, можна виявити, скільки жінок працює в міністерствах на керівних посадах або скільки чоловіків є внутрішньопереміщеними особами тощо.
Читайте також: Гендерний розрив в оплаті праці: чи вдасться його зменшити в контексті війни?
Відкриті дані, розподілені за статтю й іншими соціальними показниками, допомагають отримувати цінну інформацію щодо здійснення прав і можливостей різних груп населення, зокрема вразливих; ідентифікувати гендерні розриви й можливу дискримінацію. Вони потрібні держслужбовцям, дослідникам, громадським організаціям, медійникам і бізнес-спільнотам, щоби швидко і якісно формувати політику змін. На їх основі вони зможуть реалізовувати відповідні політики й програми, відстежувати результати роботи у сфері забезпечення рівних прав і можливостей для різних груп жінок і чоловіків, хлопців і дівчат у різних сферах життя.
Що показало дослідження?
Аналіз наявних наборів відкритих даних засвідчив, що вони переважно не синхронізовані з нормативно-правовими актами у сфері реалізації національної гендерної політики.
Вони недостатньо актуальні й доступні, є важкими для аналізу, читання й оброблення. Наприклад, набір даних «Кількість клієнтів банків і кількість відкритих клієнтами рахунків» і Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення не дають зазначеної в назвах інформації.
Також низьким є рівень залучення представників і представниць громадських організацій до формування й оцінювання наборів даних, особливо тих експерток й експертів, які працюють у сфері гендерної рівності, інклюзивності та протидії дискримінації.
За результатами дослідження сформували загальні висновки щодо необхідності й можливостей посилення гендерної чутливості відкритих даних і практичні рекомендації за кожним із проаналізованих наборів.
Ознайомитися з дослідженням і рекомендаціями можна за посиланням.