Головна Статті Катерина Левченко: Гендерний лікнеп

Катерина Левченко: Гендерний лікнеп

0
835

Український жіночий фонд започаткував серію зустрічей для молодих феміністок «Розмови про фемінізм». Формат передбачає зустрічі активісток з громадськими діячками, експертками та лідерками жіночого руху. 19 липня відбулася перша з таких зустрічей – з Урядовою Уповноваженою з питань гендерної політики Катериною Левченко.

Інтерактивна форма спілкування під час зустрічі передбачала обговорення питань, які Катерина Левченко ставить сама собі:

  • – Чи я є феміністкою?

– Так , я вважала себе феміністкою з самого початку своєї діяльності.

  • – Коли я зрозуміла, що я феміністка?

– Це сталося достатньо давно, тоді, коли я дізналась про слово фемінізм. Під час роботи над кандидатською дисертацією, яка включала тематику авторства в культурі, дослідження сучасної французької та німецької філософії, я прочитала про фемінізм і зрозуміла, що я є феміністкою. Це був кінець 80-х років минулого століття.

  • – Чому я феміністка?

– Я вважаю себе феміністкою, тому що фемінізм – це рух, спосіб світосприйняття, який намагається забезпечити і пропагувати рівні права і можливості для жінок і чоловіків. Рівні права і можливості – це основа справедливості. Тож фемінізм – це фактично рух за соціальну справедливість.

  • – Чи можуть бути чоловіки феміністами?

– Так, наприклад, феміністом є мій чоловік Андрій, який підтримує мою діяльність з самого початку. Ще у далекому 1994 році ми разом створили у Харкові ГО «Феміністична асоціація «Гуманітарна ініціатива».

  1. – Чи може феміністка суміщати активну громадську діяльність і сімейне життя?

– Може, я перед вами. Цим зазвичай лякають і суспільство, і самих жінок. Але ми бачимо багато прикладів жінок, як успішно суміщають – і це прекрасно.

  1. – Чи варто щодня підкреслювати, що ти феміністка?

– Мені здається, на словах не обов’язково, а своєю поведінкою – так. Це наша з вами асертивна поведінка, наше гідне ставлення до себе і оточуючих, та розуміння того, що усі мають рівні права.

  1. – Чи може бути феміністською політика?

– Звичайно, може. Більше того, у світ вже є дві країни, де офіційно проголошена феміністська зовнішня політика. Це Швеція і Канада.

  1. – Чи популярний фемінізм в Україні?

– На жаль, ні. Наше завдання його популяризувати та знімати жупала, які на нього навішуються, зупиняти маніпуляції.

  1. – Які книжки спонукали мене стати поборницею фемінізму?

– Серед багатьох важливих книжок я завжди виділяю дві: «Загадка жіночності» Бетті Фрідан і «Друга стать» Сімони де Бовуар. Якщо ви ще їх не прочитали, дуже раджу – вони показують, як прості речі з нашого побуту дискримінують жінок. Мікроструктури влади, які працюють на повсякденному рівні, є достатньо дискримінаційними по відношенню до людей, і насамперед до жінок.

 

Про посаду Урядової Уповноваженої

До питань гендерної політики в країні ставились по-різному. Вона визнавалася, але як необов’язковий, маргінальний компонент. Хоч закон України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків було прийнято ще в 2005 році, на широку політичну арену це питання не вивели.

Втім, з кінця 2016 року почалися позитивні процеси, для яких характерна:

Пріоритизація (гендерна політика визналась пріоритетною). Може здатися, що у цьому напрямку робиться небагато, але коли щось відбувається вперше  – це дуже важливо.

Важливо й те, що координацією гендерної політики займається віце прем’єр-міністерка Іванна Климпуш-Цинцадзе. Таким чином Україна нарешті виконала зобов’язання, які брала на себе під час IV Конференції ООН зі становища жінок, що відбулася 1995 року в Пекині.

Інтеграція в різні державні політики, в різні сфери реформування. Можливо, цей процес не завжди успішний, але вже є позитивні приклади таких змін – наприклад, в секторі безпеки і оборони.

Раніше ми могли спостерігати дивну ситуацію, коли закони прямо не забороняли жінкам служити в Збройних силах, але на рівні підзаконних актів у нас було дуже багато заборон. Зараз відкривається все більше посад для жінок і заборони поступово знімаються. Наприклад, з 2019 дівчат прийматимуть до військових ліцеїв – зараз йде робота з підготовки інфраструктури, адже раніше не було окремих казарм тощо.

Крім того, прослідковується комплексний характер такої політики – одночасно готуються закони та підзаконні акти, формуються інституційні механізми.

Звісно, чим активніше просуваються зміни та впроваджуються нові ліберальні цінності, тим сильніший спротив це все викликає.

Навколо гендерної проблематики вибудовується чимало міфів та спекуляцій. Це часом призводить до того, що наприклад, деякі місцеві ради приймають рішення про заборону використання слова «гендер».

Нам за цим треба не просто спостерігати, але й реагувати – з кимось треба займатися просвітництвом, когось зупиняти чи застосовувати адміністративні заходи, якщо мова йде про пряму дискримінацію.

Зараз гендерна політика у стрімі, наприклад, річна національна Програма «Україна-НАТО» на 2018 рік має окремий розділ «Забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків». Чи могли ви уявити, що у військових буде цілий розділ, який стосується цієї проблематики?

У такому контексті з’явилась посада Урядової уповноваженої.

В рамках виконання своїх завдань, Урядова уповноважена повинна зокрема інформувати громадськість через ЗМІ про стан речей щодо забезпечення рівних прав і можливостей в Україні та про прийняті з цього питання урядові рішення. Лише за 4 місяці перебування на посаді було організовано 31 зустріч з представниками засобів масової інформації – я намагаюсь відповідати на всі запити журналістів, бо розумію важливість донесення до українців цих питань.

Про фемінітиви

Я ставлюся до фемінітивів дуже позитивно, але не можу всюди їх використовувати. Тому що як юристка, я маю використовувати  ті визначення, які прописані у нормативно-правових документах.

У положенні записано «Урядовий уповноважений», тож коли я говорю про посаду, використовую фактичну назву, але коли говорю про себе – представляюсь як «уповноважена». У живому спілкуванні я використовує «професорка», «докторка», «кандидатка», але не можу використовувати цього у формальній лексиці.

Пригадую випадок, коли жінки з правозахисної організації під час зустрічі підкреслили, що вони  проти фемінітивів. Це дивно, адже ментальність правозахисного середовища несе більшу толерантність до інших. Мені здається, що можна не вживати фемінітивів, але не треба це підкреслювати.

Фемінітиви відображають стать особи, про яку йде мова, це спосіб візуалізації жінок, бо якщо не називати – ти не існуєш. Нема слова – немає предмета.

Що потрібно громадським організаціям, щоб ефективніше співпрацювати з владою.

Я дуже відкрита до співпраці з громадськими організаціями, але маю і негативні приклади такої співпраці. З власного досвіду можу сказати, що для успішної взаємодії громадського сектору та державних установ, ГО повинні навчитися розмовляти мовою, якою керуються органи влади.

Наприклад, усі пропозиції варто розписувати по таких пунктах як завдання, цілі, заходи тощо – важливо не писати на 5 сторінок загальних пропозицій, а готувати текст за певною схемою. Також треба давати пропозиції коротко і конкретно.

Держслужбовцям важливо розуміти роль ГО,  вивчати питання прав жінок, феміністичну теорію, а представникам громадського сектору – основи державного управління, держполітики, мови нормативно-правових документів, вчитися говорити професійною мовою.

Антидискримінаційна експертиза підручників

Ми працюємо над новими методичними рекомендаціями  щодо здійснення антидискримінаційної експертизи. Бо старі рекомендації містили багато моментів, які можна було тлумачити по-різному, що спричинило появу інсинуацій довкола антидискримінаційної експертизи підручників.

Рекомендації будуть оновленими, стануть більш конкретними, не даватимуть приводу до різночитань.

Детальніше про антидискримінаційну експертизу підручників Катерина Левченко написала у своєму блозі.

Відео зустрічі

Досьє

Катерина Левченко захистила кандидатську з філософських наук і докторську з права, понад 20 років очолювала громадську організацію «Ла Страда-Україна», була народною депутаткою V скликання, радницею міністра внутрішніх справ з прав людини та гендерних питань.

Також вона є членом моніторингової групи Ради Європи з питань протидії торгівлі людьми, яка об’єднує 15 країн, працює в комісії з питань гендерної рівності Ради Європи.

Підготувала Наталія Жачек, 50%

 

Більше публікацій
Більше публікацій Наталія Жачек
Більше публікацій Статті