Які перешкоди мали жінки у виборчому процесі на останніх виборах до Верховної Ради? Як ліпше було йти на вибори – у партійному списку чи по мажоритарці? Чому так мало жінок у керівних органах партій і чи активні вони у партійному житті та виборчому процесі?
На усі ці питання намагалися відповісти автори гендерного моніторингу позачергових виборів народних депутатів України, що відбулися 21 липня 2019 року. Його здійснили Український жіночий фонд у партнерстві з Національним демократичним інститутом міжнародних відносин (НДІ) та за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
На багатопартійному онлайн-форумі «Рівність у політиці» результати ґендерного моніторингу представила Оксана Ярош, експертка з гендерних питань, керівниця Волинської обласної громадської організації «Гендерний центр».
Жінки у партійних списках та одномандатних округах
Одне із завдань моніторингу так і формулювалося: дослідити, наскільки законодавчі положення про гендерні квоти відповідають практиці. Адже згідно з законодавством, уже з 2013 року політичні партії мали дотримуватися «гендерної норми» – у листопаді 2013 року в закон «Про політичні партії в Україні» вперше були внесені новели, за якими у статуті політичної партії має бути квота про «не менше 30% осіб однієї статі» у виборчому списку кандидатів у народні депутати.
У 2015 році із прийняттям закону «Про місцеві вибори» така ж вимога була поширена і на місцеві вибори.
Об’єктом моніторингу стали 10 чільних українських партій, які претендували на перемогу на останніх парламентських виборах: «Батьківщина», «Опозиційна платформа – За життя», «Слуга народу», «Опозицiйний блок», «Самопоміч», «Європейська солідарність», «Голос», «Сила і честь», «Громадянська позиція», Радикальна партія Олега Ляшка.
Читайте також: Гра на квотах: Олександр Черненко про Виборчий кодекс, відкриті списки і гендерні квоти
Середній рівень представництва жінок у виборчих списках кандидатів десяти партій досяг 32%.
Проте лише шість партій забезпечили присутність кандидаток у списках на рівні 30% або вище. Гендерна квота була дотримана у списках політичних партій «Самопоміч» (35%), «Батьківщина» (30%), «Слуга народу» та «Опозиційна платформа – За життя» (по 33%).
Найбільше представництво жінок у виборчих списках партій «Опозицiйний блок» (38%) та «Радикальна партія Олега Ляшка» (41%).
Не дотримана гендерна квота у виборчих списках партій «Громадянська позиція» та «Сила і честь» (по 24%), «Голос» (28%), «Європейська солідарність» (29%).
Проте важливим є не лише кількість жінок, а й те, у якій саме частині виборчого списку їх було представлено: у першій – прохідній, чи у другій – непрохідній.
«Навіть якщо у статутах партій зазначено, що варто дотримуватися принципів гендерної рівності при формуванні списків, на практиці це часто виконується формально», – говорить Оксана Ярош.
Її слова підтверджують і дані моніторингу. У першій половині списку представлено лише 23% жінок і 77% чоловіків, натомість у другій – 40% жінок і 60% чоловіків.
Із п’яти партій, які показали найвищий відсоток жінок загалом у списках, чотири продемонстрували і найбільшу різницю в представництві жінок у першій та другій половинах списків: «Слуга народу», «Опозиційна платформа – За життя», «Опозицiйний блок» та «Радикальна партія Олега Ляшка».
Респонденти з числа партійних активістів, яких опитали у процесі моніторингу, припустили, що жінки були менш представлені у верхній частині виборчих списків через їхню меншу активність. Водночас вони вважали, що жінки-кандидатки нічим не поступаються чоловікам-кандидатам.
Мажоритарка чи список?
Найцікавішою частиною дослідження стало представництво жінок як самовисуванок, адже це були останні парламентські вибори у країні за змішаною системою.
«Наше давнє питання: чи є ідеальна система для впровадження гендерної рівності у політиці, чи є мажоритарка більш «недружньою до жінок», ніж пропорційна система», – так сформулювала Оксана Ярош ті засади, з яких виходили автори дослідження.
Дані моніторингу такі: представництво жінок серед кандидатів від десяти партій у одномандатних виборчих округах було майже вдвічі нижчим, ніж у списках – 17% проти 32%.
Як ідеться у фінальному звіті, здебільшого партії номінували кандидатами в одномандатних округах чоловіків, які, зазвичай, мають більше ресурсів та інструментів для проведення передвиборчої кампанії, оскільки частіше за жінок є представниками бізнесу та сприймаються електоратом як сильні «господарники», здатні вирішувати проблеми округу, більше за жінок готові до специфіки кампанії в округах, яка вважається більш агресивною.
Більшість партій прагнула робити ставки на вже досвідчених та авторитетних кандидатів та кандидаток, здатних самостійно забезпечити та провести свою кампанію у виборчих округах та ще й допомогти партії.
Єдиною партією, яка висунула дещо більший відсоток жінок-кандидаток у одномандатних виборчих округах стала партія «Голос» – 29% в округах проти 28% у списках.
«Участь у виборах у партійних списках для жінок є більше сприятливою, ніж самовисуванство. Оскільки цей аспект регулює партія, то ще раз варто наголосити на важливій ролі партій, їхнього системного підходу щодо висунення кандидаток, їхньої підтримки», – робить висновок Оксана Ярош.
Активність у виборчому процесі
На період проведення позачергових виборів народних депутатів України до складу ЦВК входило 9 жінок (56%) та 7 чоловіків (44%). Чоловіки обіймали посади двох заступників голови. Жінки – Тетяна Сліпачук та Наталія Бернацька – обіймали посади голови та секретаря ЦВК.
Варто зауважити, що це був єдиний склад ЦВК із жінкою на посаді голови, а також єдиний, де жінки були представлені більш ніж половиною складу.
До речі, у новому складі ЦВК 5 жінок (29%), з керівних посад – Олена Гатаулліна займає посаду секретаря. Вперше серед посадових обов’язків одного з членів ЦВК – Вікторії Глущенко – визначено увагу до гендерної проблематики, зокрема забезпечення принципу гендерної рівності під час організації підготовки та проведення виборів та референдумів.
За результатами моніторингу на основі відкритих даних на сайті ЦВК вдалося з’ясувати, що станом на 26.07.2019 року в складі 199 окружних виборчих комісій перебували 3530 членів, зокрема 2069 жінок (59%).
Жінки були широко представлені в ОВК усіх областей – найменше в Закарпатській (45%) та Луганській областях (47%), найбільше у Вінницькій (67%), Івано-Франківській (67%), Волинській та Рівненській (по 69%).
В усіх партіях, що стали об’єктом дослідження, жінки були широко залучені до роботи в ОВК – від 41% в партії «Сила і честь» до 63% у партіях «Європейська солідарність» та «Опозиційний блок».
Серед керівного складу окружних виборчих комісій також переважали жінки. Частка жінок на керівних посадах в ОВК становила 58%. Частка жінок серед голів ОВК становила 49%, серед заступників голів – 56%, серед секретарів – 69%.
Загалом моніторинг зафіксував, що серед жінок було:
- Членів окружних комісій – 60% (2069)
- Спостерігачів та уповноважених осіб від партій – 60% (69 тис.)
- Спостерігачів від громадських організацій – 58% (8,5 тис.)
- Кандидаток у виборчих списках та на одномандатних округах – 23% (1315)
«Жінки є активними і у партійному житті, і під час виборчого процесу, проте, як бачимо, активність прямо не конвертується у кандидатство», – зауважує Оксана Ярош.
Представництво жінок у керівних органах партій
Якщо на рівні рядових членів партії та її місцевих осередків кількість жінок становить приблизно 40%, а іноді сягає й 60% від загальної кількості партійців, то із кожним вищим рівнем ієрархії до районних, міських, обласних тощо, картина змінюється на користь чоловіків, які переважають саме на керівних посадах.
За результатами моніторингу, до складу центральних керівних органів 10 відібраних політичних партій загалом включено 229 осіб, з них 177 чоловіків (77,3%) та 40 жінок (17,5%).
Найбільш збалансований склад керівних органів продемонстрували політичні партії «Європейська солідарність», де жінки займають третину керівних посад. У складі керівних органів «Європейської солідарності» – 16 чоловіків та 10 жінок (61,5% та 38,5% відповідно), «Голосу» – 6 чоловіків та 3 жінки (66,7% та 33,3% відповідно).
У переважної більшості партій кількість жінок у складі центральних керівних органів становить від 11 до 20%, зокрема у партії «Слуга народу» – 20%, в «Об’єднання «Самопоміч» – 18%, в «Опозиційної платформи– За життя» – 16%, у «Батьківщини» – 16%, в «Опозиційного блоку» – 12% та «Громадянської позиції» – 11%. У складі керівних органів політичної партії «Сила і честь» немає жодної жінки.
Аналіз гендерного співвідношення керівних органів обласних організацій політичних партій показує значні відмінності за областями. Найменша частка жінок у складі керівних органів обласних організацій партій зафіксована у Закарпатській (10,5%) та Запорізькій (12,2%) областях. Найбільша частка жінок у керівних органах політичних партій в Луганській (30,2%), Вінницькій (32,8%) та Кіровоградській (33,8%) областях.
Варто зазначити, що Закарпатська та Запорізька області мають також невисокі показники представленості жінок серед кандидатів у одномандатних виборчих округах: 3% – в Закарпатській області та 10% – в Запорізькій. Кіровоградська область також має невисокий показник – 7%. Натомість у Луганській та Вінницькій областях у виборах брали участь 22% та 23% жінок. Така статистика дає підстави припустити певну залежність між представленістю жінок у керівництві обласних осередків партій та серед кандидатів від партій в мажоритарних округах відповідних областей.
Аналіз виборчих програм
Гендерний моніторинг включав у себе також аналіз виборчих програм політичних партій за гендерною чутливістю. Звісно, передвиборні програми мають обмежений обсяг. Звісно, що партії не могли вмістити багато положень щодо гендерної рівності.
Тож оцінка проводилася за двома інтегральними показниками:
– права людини як пріоритет;
– недискримінація та позитивні дії.
У цілому моніторинг засвідчив низький рівень гендерної чутливості політичних партій у передвиборчих програмах.
Лише одна партія – «Європейська солідарність» – визначила гендерну рівність як пріоритет у офіційній виборчій програмі, і ще одна партія, «Слуга народу», включила цей пріоритет у програму після реєстрації офіційної програми.
Партії у програмах застосовують переважно гендерно нечутливий підхід, який може призводити до поглиблення наявних проблем. Не знайшли відображення у програмах такі проблеми, як політична участь жінок, протидія торгівлі людьми, гендерно зумовлене, у тому числі домашнє насильство.
Гендерний профіль депутатів
Щоб відповісти на запитання, для чого потрібні жінки у органах влади, що вони привносять у політику, у моніторингу було досліджено депутатський профіль – професійний досвід депутатів, обраних під час позачергових виборів 2019 року.
Було виявлено:
- Досвід роботи у ЗМІ у жінок значно вищий (18% жінок і 10% чоловіків)
- Удвічі більше жінок мають досвід роботи у сфері науки і медицини (26% жінок і 12% чоловіків)
- Значно більше жінок мають досвід волонтерства та громадського активізму (25% жінок і 13% чоловіків).
Загалом вивчення попереднього досвіду обраних депутатів показало, що обрання до Верховної Ради жінок сприяє різноманіттю не тільки з погляду гендеру, а й фахової освіти та досвіду.
У 2020 році набув чинності Виборчий кодекс, у якому гендерна квота є не тільки вищою – фактично 40%, а й обов’язковою, а отже, конкуренція партій за кандидаток може стати трендом наступної виборчої кампанії.
«Партії, які зарекомендують себе як «чесні гравці», матимуть перевагу в рекрутингу потенційно сильних кандидаток», – роблять висновки автори моніторингу.
Леся Ганжа, 50%