За результатами загальнонаціональних виборів 2020 року, жінки отримали 42% місць у парламенті Тайваню, таким чином ця острівна держава стала лідеркою серед країн Азії щодо рівня представництва жінок у найвищому законодавчому органі країни, пише Аль-Джазіра.
Для порівняння: у парламенті минулого скликання жінки становили 38% депутатського корпусу.
Серед новообраних депутаток – колишня телеведуча Као, яка три каденції поспіль була депутаткою міськради, а вже на цьогорічних виборах її обрали до Законодавчого Юаню (Парламенту Тайваню).
Као перемогла на загальнонаціональних виборах, які проходили одночасно з президентськими виборами, коли на другий термін переобрали чинну президентку Тайваню Цай Інвень – першу жінку на цій посаді. Цай Інвень отримала рекордні 57% голосів виборців.
Читайте також: Президентку Тайваню Цай Інвень переобрано на другий термін
(Tsai Ing-wen)
Тож нині Тайвань має чим пишатися: у цій країні жінку двічі поспіль обрали президенткою. А ще у 2000 році Аннетт Лу стала першою жінкою на посаді віце-президента країни.
Одним із чинників, який забезпечив такий прогрес, були, безумовно, гендерні квоти, впроваджені для виборів на всіх рівнях, за винятком виборів президента та мерів.
Важливо, що вираз «гендерна квота» китайською звучить як «страхувальна сітка для жінок» ( анг. female safety net).
Відповідно до законодавства, яке регулює використання гендерних квот, жінки повинні отримувати половину місць у парламенті за результатами виборів в округах та кожне четверте місце у місцевих радах.
Ще у 20-х роках минулого століття жінки почали боротися за право делегувати своїх представниць до Національної асамблеї. Тобто майже століття жінки Тайваню виборювали місце за столом, де приймаються рішення.
Гендерна квота
Гендерна квота була зафіксована, хоч і не мала конкретного визначення, ще в Конституції 1946 року.
Коли націоналісти програли комуністам під час громадянської війни у 1949 році, вони перемістили столицю у місто Тайбей та призупинили дію деяких статей Конституції на час військового стану (1949 – 1987).
У 1982 році було засновано організацію «Фонд пробудження», яка займалася захистом прав жінок і завдяки зусиллям якої впроваджувались законодавчі зміни, які поступово підсилювали гендерну квоту.
Вже до 2000 року було внесено зміни до Конституції, які збільшили гарантовану гендерну квоту для жінок у парламенті
«Система квотування змушує політичні партії шукати кандидаток», – заявила Чу-Юань Ценг, працівниця «Фонду пробудження».
Висококваліфіковані кандидатки
У суспільстві не виникало жодних питань щодо доцільності використання гендерних квот, оскільки квота не вимагала позбавляти посади чоловіка, за якого проголосувало більше виборців, та передавати цю посаду жінці. Кількість жінок збільшується завдяки тому, що партії мають стимул висувати сильних кандидаток.
Жінки у вищих ешелонах влади Тайваню, у минулому і майбутньому, були різними, але дещо їх об’єднувало.
Тайванська політикиня, феміністка Аннетт Лу (Люй Сюлянь), яку обрали віце-президенткою у 2000 році, була політичною активісткою та здобула освіту у Гарварді. Президентка Цай Івень була викладачкою в університеті до початку політичної кар’єри.
Цих політичних лідерок об’єднує те, що жодна з них не походить із правлячих родин, на відміну від усіх жінок-лідеркок із інших країн Азії, зокрема Аун Сан Су Чжі (міністерки закордонних справ М’янми, лауреатки Нобелівської премії миру), Індіри Ганді в Індії, Корасон Акіно (президентки Філіппін 1986 – 1992) та Глорії Арройо (президентки Філіппін 2001 – 2010).
Політолог Натан Батто з Національної академії Сініка (Тайвань) зауважив, що особливо сприяли появі жінок-кандидаток квоти, встановлені на виборні посади на місцевому рівні. «Важливо, щоб влада розподілялась справедливо на всіх рівнях. За цієї умови ви неминуче побачите, що жінки підніматимуться на найвищі щаблі влади».
Залишки сексизму
Новообрана депутатка парламенту, колишня телеведуча Као, зіткнулася з несправедливістю, коли Демократична прогресивна партія, яка на той час перебувала в опозиції, запросила її бути кандидаткою на парламентських виборах 2008 року, а після виборів замість неї до законодавчого органу завели старшого чоловіка. Після цього вона розпочала власний політичний шлях із місцевих виборів.
(Kao Chia-yu)
Останні дослідження показують, що жінки, яких обрали за квотами, мають такий самий політичний досвід та освіту, як і їхні колеги-чоловіки, а у деяких випадках є навіть більш кваліфікованими.
«У наш час жінки демонструють кращі результати і отримують визнання, проте часи змінилися. Я вважаю, що гендерні квоти були дуже корисними, бо заохочували жінок балотуватися, а надалі вони не потрібні», – зауважила новообрана депутатка Као.
Багато жінок називають головним бар’єром сексизм щодо кандидаток, які вперше балотуються. Це зупиняє їх і змушує відмовитися від участі у виборах,. Під час першої каденції навіть президентка Цай Інвень стикалася із принизливими стереотипами на кшталт «ті, хто носять спідниці, не можуть бути головнокомандвачами».
29-річна феміністка Шеррі Чу вперше отримала пропозицію балотуватися до парламенту в 2016 році. Коли вона почала виступати за декриміналізацію позашлюбних стосунків, її фейсбук-сторінку закидали коментарями, що вона хоче стати чиєюсь коханкою.
Чу переконана, що у школах мають приділяти більше уваги питанням гендерної рівності, а доки цього не сталося, саме жінки на найвищих політичних посадах є гарними рольовими моделями для дівчаток Тайваню.
«Маленька дівчинка Тайваню вже має змогу бачити, що коли виросте, то має шанс стати не лише принцесою, яка вічно чекає на принца на білому коні, але й сама бути королевою», – каже Чу.
Ваойлет Ло, Аль-Джазіра
Переклала Наталія Жачек, 50%