Є жінки, які все життя тільки те й роблять, що розбивають «скляні стелі», прокладаючи шлях для інших жінок у сферах, які раніше сприймалися як суто чоловічі.
Мішель Бачелет розтрощила чимало «скляних стель»: вона була першою жінкою на посаді міністра охорони здоров’я Чилі, першою міністеркою оборони країни та першою президенткою Чилі – до того ж, президенткою її обирали двічі.
Кілька днів тому, 10 серпня 2018 року, Бачелет обрано Верховною Комісаркою ООН з прав людини.
Як їй вдалося не зламатися після пережитих тортур у катівнях диктатора Августо Піночета, чи допомогли їй медична та військова освіти бути ефективною лідеркою на посаді президента та чому для неї питання захисту прав жінок завжди було у пріоритеті – читайте у матеріалі, який підготували 50%.
Як виховати майбутню президентку?
Мішель Бачелет народилась у Сантьяго в сім’ї генерала військово-повітряних сил Чилі Альберто Бачелета й археологині Анхели Херії.
Мішель з батьком
Її прапрадід, Джозеф Бачелет (французькою Башеле – ред.) Лап’єр, був французьким виноробом та емігрував до Чилі у 1860 році.
Коли дівчинці було 11 років, її батька призначили військовим аташе при посольстві Чилі в США і сім’я переїхала до американського штату Меріленд. Мішель два роки навчалась в американській школі.
Повернувшись у Чилі, вона закінчила жіночий ліцей, де була найкращою ученицею та дуже активною дівчиною: співала в хорі, виступала за волейбольну команду та відвідувала театральну студію.
На вступних іспитах до Чилійського університету вона показала один з найкращих результатів по країні та стала студенткою медичного факультету.
З дитинства Мішель постійно чула від матері, що заміжжя не повинно бути єдиною ціллю для жінки.
«Я виросла в сім’ї, де не існувало жодних гендерних стереотипів. Мій батько поважав мою маму та завжди підтримував мене. Змалечку мені постійно повторювали «Ти це можеш». Тож я ніколи не сумнівалась, що жінка на багато що здатна. Втім, у суспільстві панували стереотипи щодо жінок та дівчат», – пригадувала своє дитинство Мішель Бачелет.
Початок диктатури
На початку 70-х років батько Мішель обіймав посаду голови Народного комітету з розподілу продовольства у соціалістичному уряді Сальвадора Альєнде.
Восени 1973 року, після військового перевороту генерала Августо Піночета, Альберто Бачелета звинуватили у державній зраді та заарештували.
Ось що він написав у листі до старшого сина, який на той час жив у Австралії: «Вони тримали мене у карцері 26 днів. Потім катували 30 годин поспіль – зламали мене морально. То були мої колеги з військово-повітряних сил, яких я знав 20 років, та мої студенти. Вони поводились зі мною, мов зі злочинцем чи собакою».
Через півроку після чергового допиту він помер від серцевого нападу.
Студентку Мішель також заарештували та разом з мамою доправили у сумнозвісну катівню «Вілла Грімальді».
Мішель Бачелет зазвичай ухиляється від запитань журналістів про тортури, але в 2014 році вона дала відверте інтерв’ю, у якому розказала про пережиті жахіття: «Мені пощастило більше, ніж іншим в’язням – багато хто з них помер. До мене здебільшого застосовували психологічні тортури. Також мене били, але не катували електричним струмом».
З тюрми її з мамою витягли колишні знайомі батька. Вона змогла залишити країну і п’ять років жила у вигнанні.
Пережите її не зламало – вона продовжила навчання на медичному факультеті Берлінського університету ім. Гумбольдта й мріяла повернутися в Чилі.
«Завдяки рокам у вигнанні я стала відкритою до інших культур, а це в свою чергу збагатило мене та навчило дивитись на проблеми очима інших. Для лідерки важливо розуміти, чому інші люди мислять по-іншому», – сказала Мішель Бачелет у одному з інтерв’ю.
У 1979 році Мішель повернулась на батьківщину.
Під час її першого президентства колишній диктатор Піночет помер і вона розпорядилась поховати його без державних почестей, не оголосила загальнонаціональний траур і не пішла на похорони.
Лікарка та військова
Мішель Бачелет закінчила університет у 31 рік та отримала диплом хірурга, а пізніше –епідеміолога та педіатра.
Попри блискучу академічну успішність, її не брали на роботу у державні медзаклади «з політичних міркувань», тож вона кілька років працювала у недержавній організації, яка займалася допомогою постраждалим від тортур та зниклим безвісти під час військової диктатури.
Майбутня президентка розпочала активну політичну кар’єру лише у 1990 році, коли Піночет пішов у політичне небуття.
Спочатку її запросили на посаду радниці міністра охорони здоров’я, а вже у 2000 році Мішель Бачелет призначили першою жінкою-міністром охорони здоров’я Чилі.
«Медицина навчила мене аналізувати та намагатися спочатку зрозуміти суть проблем, а потім пропонувати рішення», – підкреслює Мішель Бачелет.
Паралельно Мішель вивчала військову стратегію в американському військовому коледжі (Inter-American Defence College) та у військовій академії Сантьяго. У 2002 році вона стала першою жінкою, яка очолила міністерство оборони Чилі.
«Коли мене призначили міністеркою оборони, я володіла необхідними знаннями і була дуже активною – літала, їздила на танку. А мій військовий досвід допоміг мені зрозуміти, що коли приймаєш рішення, треба уявляти себе на місці тих людей, на яких воно впливатиме», – згадує політикиня.
Señora Presidenta
Перед початком виборчих перегонів у 2005 році тодішній президент Чилі Рікардо Лагос переконав міністерку оборони висунути свою кандидатуру на президентських виборах.
У першому турі кандидатка-соціалістка Мішель Бачелет набрала 45,95% голосів, а у другому – 53,5% та стала першою жінкою, яку обрали президенткою Чилі.
Під час святкування перемоги на виборах одна з виборчинь сказала їй: «Вас обрали президенткою – тепер мій чоловік більше ніколи мене не битиме». Тоді Мішель Бачелет зрозуміла, що вона стала «уособленням мрій та прагнень дуже багатьох людей», які мали великі сподівання щодо її президентства.
Соціалістка Бачелет виступала за вільну торгівлю й водночас за державну підтримку найбідніших, сподіваючись зменшити кричуще майнове розшарування чилійців – одне з найбільших у світі.
Також вона пообіцяла збільшити податки на прибуток підприємств, підвищити пенсії, поступово перейти на безкоштовну вищу освіту – їй вдалося виконати далеко не все заплановане, але вона залишила президентське крісло з дуже високим рейтингом підтримки у 84%.
Двічі президентка
Згідно з конституцією Чилі, ніхто не може бути президентом два терміни поспіль, тож після першого президентства вона на чотири роки відійшла від політики та переїхала до Нью-Йорку, де очолила щойно створену організацію «ООН-Жінки».
Вона працювала незмінною виконавчою директоркою Структури ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок до березня 2013 року та подала у відставку, щоб знову балотуватися на президентських виборах.
Коли вона вирішила вдруге боротися за президентське крісло, підтримка виборців була дуже високою. Вона перемогла, отримавши 62,16% голосів виборців.
Її конкуренткою була колишня подруга дитинства Евелін Маттеї, яка отримала 37,83%.
Під час цих виборчих перегонів розгорівся величезний скандал, коли правозахисники припустили, що батько Евелін Маттеї, який підтримав військовий путч та став соратником Августо Піночета, був причетним до катувань та смерті батька Мішель.
Однак жодних доказів цього не було знайдено, і сама Бачелет та її мама ніколи не звинувачували колишнього близького друга батька в його смерті.
Розведена мама трьох дітей – лідерка нового типу
«Хто б міг подумати двадцять, десять чи навіть п’ять років тому, що Чилі обере жінку на посаду президента? Я жінка, розведена, соціалістка та агностик – відразу стільки гріхів!» – дивувалась політикиня, яка сама виховувала трьох дітей.
Для консервативних чилійців Мішель Бачелет, безумовно, була політичною лідеркою нового типу. Адже в Чилі церква має сильний вплив на державу, а жінки отримали право голосувати лише у 1949 році і досі голосують на виборах в окремих приміщеннях – така собі електоральна сегрегація.
«Я не хочу використовувати чоловічий стиль управління, натомість надаю перевагу жіночому. Іноді люди сприймають його за слабкість, бо жінки говорять тихіше. Я не влаштовую істерики, не кричу на людей», – охарактеризувала свій управлінський стиль в одному з інтерв’ю Мішель Бачелет.
Права жінок
Хоч би яку посаду обіймала Мішель Бачелет, вона завжди приділяла увагу темі розширення прав та можливостей жінок.
В «ООН-Жінки» вона працювала над подоланням насильства щодо жінок, розширенням економічних можливостей жінок та збільшення кількості лідерок на рівні прийняття рішень.
Але й на посаді президентки Чилі вона ініціювала низку законодавчих змін, які були покликані зробити чилійське суспільство більш справедливим до жінок: закон про захист постраждалих від домашнього насильства, закон проти дискримінації на робочому місці тощо.
Вона не лише створила гендерно збалансований уряд, але й добилась, щоб заступники міністрів та регіональні чиновники також обирались з дотриманням гендерного паритету.
«Я завжди порівнюю гендерну рівність з футболом», – каже Мішель Бачелет. – Якщо з 11 гравців команди на поле вийде тільки половина, ми ніколи не виграємо матч. Щоб країна розвивалась, необхідно використовувати навички і чоловіків, і жінок»,
Під час другої каденції Бачелет створила Міністерство жінок та гендерної рівності та домоглася прийняття 40-відсоткової гендерної квоти на всі виборні посади.
Найбільший спротив консерваторів вона відчула, коли просувала законодавчі зміни щодо захисту репродуктивного здоров’я жінок: доступу до засобів контрацепції та дозволу на аборти.
Спочатку вона видала розпорядження, які надавали державним клінікам функції забезпечення жінок безкоштовними засобами контрацепції.
Однак, консерватори подали до Конституційного суду позов про скасування президентського розпорядження та виграли, тож Бачелет почала працювати над просуванням відповідного закону. Країною прокотилися масові демонстрації на підтримку законопроекту, і парламент проголосував за нього у 2010 році.
А в 2017 році Конституційний суд Чилі підтримав закон про репродуктивні права, ініціатором якого була Бачелет. Закон дозволяв аборти в окремих випадках (загроза здоров’ю матері, нежиттєздатність плоду та вагітність в результаті зґвалтування). Згідно з опитуваннями, 70% чилійців підтримують цей закон.
Втім, Мішель Бачелет зізналась, що вона залишає кабінет з багатьма незакінченими справами. Адже лише 16 % депутатів – жінки, чилійки заробляють приблизно на 32% менше ніж чилійці, їх частіше звільняють та їм важче отримати кредит.
Політика в минулому. Що далі?
Мішель Бачелет все життя багато працювала, навіть коли її троє дітей були маленькими.
«Я намагалась бути дуже організованою та привчала дітей до життя в умовах, коли мама багато працює. Це не просто, але цілком можливо. Я завжди готувала їжу на цілий тиждень та залишала на кухні повідомлення з інструкціями. Звісно, вони завжди за необхідності могли додзвонитися до мене», – розповідає вона.
Цієї весни, після закінчення другої каденції, екс-президентка пішла з політики, але не припинила активно працювати.
Вона співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, які займаються захистом довкілля, а кілька місяців тому стала головою правління програми ВООЗ «Партнерсто за охорону здоров’я матерів, новонароджених та дітей».
10 серпня 2018 року вона отримала нове та дуже символічне призначення.
Жінка, яка сама в юному віці пережила тортури та з власного досвіту знає, що таке кричущі випадки порушення прав та свобод, боротиметься за дотримання прав людини в усьому світі на посаді Верховного Комісара ООН з прав людини – її кандидатуру підтримали країни-учасниці Генасамблеї ООН.
Наталія Жачек, 50%