Тренінг для кандидаток від міжнародної тренерки Національного Демократичного Інституту (НДІ) Мішель МакҐрорті, яка працювала в EMILY’s List та EMERGE – двох масштабних організаціях Сполучених Штатів, що займаються підтримкою жінок та просуванням їх на виборчі посади, – пройшов у Києві наприкінці осені.
50% поспілкувалися з тренеркою про те, як їй вдається переконувати жінок іти в політику, чому жінки повинні підтримувати інших жінок, а також де шукати гроші на проведення виборчої кампанії.
Як у вас виник інтерес до політики?
Я зацікавилася політикою ще підлітком. Якось мій дядько, який був волонтером під час виборчої кампанії одного з кандидатів до палати представників штату, запитав, чи не хотіла б я разом із ним долучитися до кампанії у якості волонтерки. Я з радістю погодилась – маю зізнатися, я була у захваті від того, що дядько попросив мене долучитися до чогось справді важливого.
Тож ми пішли агітувати за нашого кандидата, як то кажуть, «від дверей до дверей». Я так пишалася, що була частиною процесу і могла спілкуватися з виборцями про важливість обрання конкретної людини до палати представників штату.
Тоді я була волонтеркою, але пізніше цей політик запросив мене на посаду менеджерки його наступної виборчої кампанії. На той час я вже вивчала політологію в університеті. Таким чином розпочалася моя політична кар’єра. Тож волонтерство було тим шляхом, який привів мене у політику.
Чи було у вас бажання також балотуватися на виборчу посаду?
Я давно зрозуміла, що насправді мене цікавить не власна політична кар’єра, а можливість допомагати іншим кандидаткам, які поділяють мої політичні погляди і цінності. Я допомагаю їм проводити успішні кампанії: створювати меседжі, планувати виборчу кампанію. Це моя місія.
Що би ви порадили жінкам, які тривалий час займаються політикою? Де знаходити сили продовжувати рухатися?
Політика насправді виснажує. Вибори у США проходять щодва роки, тож після кожного виборчого процесу я беру тривалу відпустку на кілька тижнів. Під час відпустки я не працюю за комп’ютером, проводжу деякий час наодинці або з друзями, катаюся на велосипеді, займаюся йогою чи медитую, проводжу час на природі. Таке перезавантаження дуже важливе.
Щоб не було вигорання, я завжди намагаюся вчитися новому, дізнаюся про те, як люди працюють у інших країнах. Цього року я відійшла від активної роботи з американськими політикинями, тому що мені потрібно підзарядитися, подивитися на новий спосіб творчого мислення, почути нові ідеї.
Що вас надихнуло проводити тренінги для жінок у інших країнах?
Я проводжу тренінги багато років. Але на моє рішення проводити тренінги поза межами Сполучених Штатів вплинули вибори 2016 року в моїй країні (президентські вибори у США, коли переміг Дональд Трамп – ред). Я вирішила, що хочу приділити більше уваги міжнародному співтовариству та дізнатися більше про те, як працюють депутатки в інших країнах.
Таким чином у мене з’явилася ідея створення міжнародної мережі жінок-лідерок.
Ідея полягає в тому, щоб налагоджувати мережу жінок із різних країн. Тож ми зібрали групу жінок із США, які працюють у політиці, і відвезли їх до Руанди, оскільки ця країна, як відомо, має найбільший відсоток жінок у парламенті, багато жінок є власницями бізнесу, підприємицями, керівницями громадських організацій.
Читайте також: Руанда побила свій же світовий рекорд: нині у парламенті країни 67,5% жінок
Якщо порівнювати США з іншими країнами, зокрема за індексом гендерного розриву (Gender Gap Index), то ми бачимо, що Сполучені Штати на 53 місці у світі. Мадлен Олбрайт якось сказала, що демократія неможлива без жінок. Чому ж у країні, для громадян якої демократія справді важлива, жінки досі не представлені у політиці на належному рівні?
Гадаю, тут кілька причин. Звісно, це неусвідомлені стереотипні уявлення, які досі існують в США та у багатьох куточках світу щодо того, що жінки мусять доглядати за маленькими дітьми та літніми батьками, займатися побутом. Водночас жінки працюють повний робочий день.
Саме тому жінок складно переконати іти на вибори, адже у них забагато інших обов’язків.
Друга причина – гроші. Щоб провести успішну виборчу кампанію у Сполучених Штатах, необхідно вкласти близько 5 мільйонів доларів. Іноді менше, іноді більше, але загалом проведення виборчої кампанії – дуже дороге задоволення.
Почасти жінки відмовляються саме тому, що їм необхідно зібрати багато грошей. Мова не про те, що вони не можуть зібрати стільки грошей – звичайно, вони можуть провести успішну фандрейзингову кампанію. Але складним є саме момент усвідомлення, ось це «так, я мушу зібрати велику суму для проведення кампанії».
Жінки почасти мають обмежений доступ до фінансових ресурсів. Як вони можуть компенсувати відсутність ресурсів, щоб бути конкурентними на політичній арені?
У організації EMILY’s List ми вчимо жінок збирати гроші на виборчу кампанію. Назва нашої організації насправді не має нічого спільного з Емілі, натомість є акронімом, що означає «early money is like yeast» (ранні гроші – як дріжджі). Цей вислів означає, що чим раніше ми починаємо збирати гроші, тим успішнішою буде наша фандрейзингова кампанія.
Якось я працювала з кандидаткою, яка балотувалася до Конгресу, і на початку кампанії у неї була дуже мала мережа зв’язків. Ця жінка була ветеранкою. Вона була незаміжня, працювала на державній службі, її родина мала дуже скромний рівень достатку.
Але я їй відразу сказала: «Ти маєш поговорити зі своєю родиною та друзями. Починай збирати гроші і щотри місяці готуй звіт, скільки коштів ти зібрала».
На час першого звіту вона зібрала 75 000 доларів – це було менше, ніж ми запланували (нам потрібно було щонайменше 100 000). У другому кварталі ми зібрали трохи більше. А вже під кінець кампанії вдалося зібрати 5 мільйонів доларів.
Тож я переконана, що жінки можуть зібрати достатньо коштів для проведення успішної виборчої кампанії. Головне – почати! Нехай це будуть невеликі суми. Далі – легше, бо ви зможете сказати: «я вже зібрала 75000 доларів для проведення кампанії, чи не допоможете ви мені зібрати більше?». Тому ми кажемо, що ранні гроші як дріжджі, вони допомагають залучити більше коштів.
Навіть якщо жінка сором’язлива – це не виправдання. Ми знаємо, як навчити сором’язливих жінок переконувати донорів жертвувати кошти на її виборчу кампанію. Єдине, що може завадити – це відсутність бажання.
Якщо все ж не вдалося залучити великий бюджет, як ми можемо зменшити витрати?
Я переконана, що жінки можуть зібрати стільки ж грошей, скільки й чоловіки. Але не всі хочуть достатньо часу приділяти фандрейзингу.
В такому випадку, безумовно, доведеться залучати більше волонтерів, які ходитимуть «від дверей до дверей».
Волонтерів можна знайти через організації-союзники, які поділяють ваші цінності. Також важливо використовувати особисті зв’язки – залучати друзів, родичів. Можливо, вони не цікавляться політикою, але вони хочуть підтримати вас. Зрештою, вони хочуть, щоб ви були щасливі.
Читайте також: Здолати Amazon: як політикиня перемогла на виборах кандидата від великого бізнесу
Крім того, можна звернутися до людей, з якими вас поєднує спільний інтерес – це можуть бути громадські організації, або школи, де навчаються ваші діти тощо.
Будь-яка допомога стане у пригоді – ви можете попросити людей просувати вашу кампанію в соціальних мережах чи писати листи журналістам про вашого кандидата.
Звичайно, можна почути щось на кшталт «я не використовуватиму рекламу на телебаченні і не найматиму професійну команду, натомість знайду волонтерів». Іноді це спрацьовує. Але все ж я рекомендую проводити кампанію зі збору коштів, щоб мати однакові шанси з тими опонентами, які мають достатньо ресурсів. Якщо нерівні шанси, важче перемогти на виборах.
Чи погоджуєтесь ви, що можна обійтися без реклами на телебаченні та бігбордах?
Під час проведення кількох кампаній я працювала саме з платною рекламою. Щоб донести ваші меседжі виборцям, найкраще використовувати платні засоби комунікації. Це телебачення, радіо, інтернет – будь-які масові засоби комунікації. Також важливо, щоб лідери думок висловлювали свою підтримку вам як кандидатці.
Як отримати підтримку лідерів думок?
Необхідно знайти людей, які поділяють ваші цінності. Можна просто зателефонувати і сказати: «Я переконана, що у нас однакові цінності, ми маємо однакові переконання. Було б добре, якби ви підтримали мою передвиборчу кампанію. Ось що конкретно ми обоє підтримуємо, ось моя політична платформа. Я сподіваюся, що ви приєднаєтесь до мене».
Ми знаємо багато історій, коли жінки перемагали конкурентів-чоловіків із великим досвідом у політиці. Наприклад, Александрія Окасіо-Кортес перемогла конгресмена, який переобирався кілька разів поспіль…
Так, таких історій справді багато. Важливо, щоб виборці бачили, що кандидатка розуміє потреби людей, має лідерські якості, щоб виконати обіцяне.
Читайте також: Стукати і слухати: як 27-річна екоактивістка виграла вибори в штаті Мен
Ви працювали в дуже багатьох виборчих кампаніях, допомагаючи жінкам перемагати на виборах. За вашими спостереженнями, які меседжі допоможуть переконати виборців голосувати за жінок?
Усе залежить від конкретної кандидатки: що вона підтримує, у що вона вірить, які законодавчі ініціативи просуватиме, над вирішенням яких проблем працюватиме.
Важливо створити історію для кандидатки, розробити меседжі для виборців, а потім обрати канали комунікації. Якщо кандидатка виступає за зміни, тоді ми би звернулися до виборців зі словами: «Цей депутат довго працював, але не добився змін, які ми прагнемо бачити у нашій громаді». А потім необхідно розказати, які конкретні зміни ми прагнемо впровадити, продемонструвати план дій, розказати, як її попередній досвід допоможе імплементувати його.
Ми бачимо, що, наприклад, Александрію Окасіо-Кортес постійно атакують ЗМІ конкурентів. Як жінки можуть захищатися від інформаційних кампаній проти них? Чи потрібно їх ігнорувати?
Важливо залишатися готовими до того, що завжди будуть люди, які готуватимуть проти вас інформаційні атаки, намагатимуться принизити вас.
Необхідно зосереджуватися на тих людях, яких ви можете переконати, чию підтримку вам потрібно мати, щоб досягнути своїх цілей. Якщо ви витрачатимете час на те, щоб спростувати всі їхні закиди, ви не матимете часу на просування законодавчих ініціатив. Саме цього вони й хочуть.
Їхні наміри полягають у тому, щоб відволікати вас. Найкраще, що ви можете зробити – це зосередитись на речах, які є у вашому порядку денному. Замість того, щоб обговорювати, наприклад, реформу охорони здоров’я, вони говоритимуть про те, з ким ви зустрічаєтесь. Вони хочуть говорити про речі, які насправді не мають значення і мало цікавлять ваших виборців, тому що вони не хочуть, щоб ви говорили про дійсно важливі проблеми.
Є дуже багато випадків цькування жінок у засобах масової інформації за те, який у них вигляд або через інші речі, що не стосуються політики. Наприклад, дві мусульманки, яких обрали до Конгресу Сполучених Штатів на проміжних виборах, стикаються з постійним цькуванням через їхнє походження (мова про Ільхан Омар та Рашиду Тлаїб – ред.). Але ці жінки не зупиняються, вони продовжують рухатися. Для них не має значення, що президент написав у твіттері, що вони мають повертатися у свої країни.
Якщо аналізувати виборчі ролики жінок, можна відразу зауважити, що вони часто відрізняються від звичної політичної реклами відвертістю. Наприклад, розказують про свою родину, дітей, повсякденні проблеми, з якими вони стикаються…
Так, справді, жінки завжди намагаються використовувати такі історії, щоб показати, що вони такі ж, як і їхні виборці. Одна з тактик – грудне вигодовування у виборчих роликах (Кріш Вігнаража, кандидатка на посаду губернатора штату Меріленд, та Келда Ройс, кандидатка на посаду губернатора Вісконсину, годували грудьми своїх немовлят у виборчих роликах – ред.). Я безліч разів бачила політичні відео, у яких жінки або збирали дітей до школи, або займалися хатніми справами. Також у роликах можуть говорити про репродуктивні права жінок тощо.
Кандидатка штату Мічиган Гретхен Вітмер Gretchen Whitmer випустила рекламний ролик, у якому відверто розповіла про те, що її матір захворіла на рак мозку. Вона розповіла виборцям, як вона з маленькою дитиною на руках працювала у сенаті штату й водночас намагалася піклуватися про хвору матір, та як цей досвід надихнув її на боротьбу за доступ до медичного забезпечення для хворих, які потребують хіміотерапії (Гретхен Вітмер перемогла на виборах та стала губернаторкою штату Мічиган у січні 2019 року – ред.).
Такими історіями кандидати та кандидатки кажуть: «Я знаю, як це – боротися з цією конкретною проблемою», а виборці в цих історіях упізнають себе.
Наталія Жачек, 50%