«Участь у школах лідерства, тренінгах чи програмах для політичної освіти допомагає розвинути впевненість у собі, навчитися брати на себе відповідальність і ухвалювати важливі рішення. Багато жінок бояться зробити перший крок, сумніваються у власних силах. Але підтримка менторів і менторок, а також позитивні приклади тих, хто вже досягли успіху, можуть надихнути та додати сміливості», — говорить депутатка Чернівецької міської ради Наталія Фрунзе.
Її шлях до політичного лідерства розпочався з підприємницької діяльності та участі в суспільних ініціативах. Нині, крім депутатства, вона також очолює департамент соціальної політики міськради.
Маючи багатопрофільну освіту — від медичного училища до Національної академії державного управління, Наталія послідовно формувала професійний шлях, поєднуючи теоретичні знання з практичною соціальною активністю. У період підприємницької діяльності вона активно долучалася до волонтерської роботи, реалізовуючи соціальні проєкти через ГО «Гідність Буковини» та підтримуючи найуразливіші категорії населення. Її досвід і активна позиція стали основою для переходу в політику, яку вона розглядає як інструмент для позитивних суспільних змін.
Наша розмова з Наталією — про те, як віра в людей і цінності допомагають долати виклики, змінювати громаду та надихати інших, а також про гендерну рівність і роль жінок у політиці.
Що мотивувало вас піти в політику? Наскільки складним було це рішення?
Спочатку я займалася бізнесом. Після кількох років роботи за кордоном ми з чоловіком повернулися додому й відкрили власні справи. У нас є ветеринарна клініка, зоомагазини, а я також мала свою б’юті-студію.
2011 року я взяла участь у конкурсі «Успішна чернівчанка», адже вже тоді була активною підприємницею. Паралельно брала участь у соціальних ініціативах: допомагала в межах проєктів ГО «Гідність Буковини», займалася підтримкою онкохворих дітей та багатодітних сімей. Це дало відчуття, що можна зробити ще більше для людей навколо.
Революція Гідності стала для мене переломним моментом. Ми з чоловіком активно підтримували Майдан, допомагаючи чим могли. Тоді чоловік першим вступив до політичної партії, а я вирішила його підтримати. Політика стала для мене способом впливати на суспільство і втілювати зміни, тому рішення піти цим шляхом було природним кроком у моєму розвитку.
Шлях до політичного лідерства: перші кроки та випробування
Як пройшла ваша перша виборча кампанія? Які уроки ви отримали?
Перша спроба балотуватися до Чернівецької міської ради відбулася 2015 року. Ішла на вибори від партії «Блок Петра Порошенка». Як громадська діячка я вже була добре відома в нашій громаді завдяки активній участі в житті міста та реалізації багатьох соціальних і культурних проєктів.
На тих виборах я перемогла у своєму окрузі, набравши найбільшу кількість голосів. Однак виборча система, яка діяла на той час, виявилася дуже складною й незрозумілою для багатьох. Результат залежав не лише від кількості голосів у окрузі, а й від загального результату партії в місті.
У моєму випадку кількість людей, які підтримали мене, була значно більшою, ніж у деяких кандидатів, які стали депутатами. Проте в інших округах кількість виборців була меншою, тому їхній відсоток голосів виявився вищим. Як наслідок, попри перемогу в окрузі, депутаткою я не стала. Але мене обрали членкинею виконавчого комітету.
Читайте також: Ірина Мацепура: Депутатська діяльність вимагає великих зусиль
2019 року я брала участь у виборах до Верховної Ради. Попри те, що до парламенту не пройшла, посіла четверте місце серед 20 кандидатів. Цей результат став важливим досягненням. Представляла Чернівецьку громаду та отримала підтримку партії, успішно пройшовши внутрішньопартійні праймеріз. Ці вибори стали важливим випробуванням, що суттєво розширив моє розуміння політичних процесів.
Що змінилося у вашій стратегії 2020 року?
2020 року я знову балотувалася до Чернівецької міської ради та до районної ради від політичної партії «Європейська Солідарність». Результати були успішними: я набрала найбільшу кількість голосів серед кандидаток і посіла третє місце в Чернівецькій територіальній громаді за кількістю голосів виборців. Це підтвердило високу довіру до моєї роботи.
Під час кампанії демонструвала досягнення — проєкти, які мені вдалося реалізувати не як чиновниці, а як громадській діячці, доводячи, що зміни можливі навіть без значних владних важелів.
Подолання бар’єрів: конкуренція та гендерні виклики в політиці
Чи відчували ви конкуренцію під час виборів?
2020 року я почувалася значно впевненіше, і цьому сприяло кілька важливих чинників. Зокрема навчання в Національній академії державного управління за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування», участь у тренінгах для політикинь і активна комунікація з досвідченими колегами.
Вагому підтримку мені надали політикині, які щедро ділилися практичними порадами щодо комунікації, побудови виборчої програми та організації кампанії. «Український жіночий фонд» та жіноче крило партії допомагали організовувати зустрічі, обговорення та тренінги, що сприяло формуванню необхідної впевненості для політичної діяльності.
2020 рік став особливим завдяки впровадженню гендерної квоти. Зміни у виборчому законодавстві, згідно з якими в кожній п’ятірці списку партії мало бути не менше, ніж дві осіб іншої статі, стали значним проривом для жінок у політиці. Ця норма надала багатьом жінкам можливість спробувати свої сили.
Водночас у законодавстві є моменти, які потребують доопрацювання. Наприклад, було б добре, якби при складанні мандата депутатом на його місце автоматично приходив представник тієї ж статі. Такий підхід дозволив би уникнути зловживань та маніпуляцій із гендерними квотами.
Чи відчували ви тиск із боку чоловіків?
Радше упереджене ставлення, ніж прямий тиск. Із чоловіками важко конкурувати через їхні більші фінансові можливості та стійкі суспільні стереотипи. Виборці традиційно більше голосують за чоловіків, а успішну жінку часто сприймають крізь призму упереджень.
Траплялися непристойні пропозиції та спроби принизити під час зустрічей. Проте я не звертаю на це уваги, адже для мене важливіша підтримка родини — чоловіка і сина, які завжди поруч. Так само важлива підтримка моєї команди, бо разом ми набагато сильніші.
Трансформація соціальної політики: від радниці до керівниці департаменту
Ви були радницею мера…
Так, я отримала пропозицію стати радницею з соціальних питань на громадських засадах. Це була ініціатива мера, який помітив мою активність у громадській діяльності. На той час я вже мала досвід роботи з різними категоріями населення, надання підтримки та вибудовування комунікацій у соціальній сфері.
За короткий період роботи вдалося досягти значних результатів. Невдовзі мені запропонували посаду директорки департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, що відкрило нові можливості для масштабних змін у соціальній політиці міста.
Вам удалося реформувати роботу департаменту соціальної сфери?
Реформування департаменту соціальної політики стало системним. Ми створили нові структурні підрозділи — управління ветеранської політики та відділ роботи з внутрішньо переміщеними особами, а також інтегрували управління сімейної політики. Результатом цих змін стало впровадження комплексних соціальних сервісів: від кризової кімнати та притулку до мобільних бригад екстреної підтримки населення.
Чернівці перетворилися на потужний центр підтримки переселенців та переселенок: ми відкрили центри допомоги та тимчасові притулки для людей із інвалідністю. Додатково створили молодіжні простори «Тато хаб», «Вона хаб», «Вільна» та центр підтримки ветеранів і ветеранок.
Як удалося це реалізувати?
Основним джерелом фінансування стали міжнародні донори. Ми активно співпрацювали з міжнародними організаціями, що дозволило уникнути навантаження на міський бюджет. Місто надавало приміщення, які ми ремонтували за донорські кошти, закуповували меблі та обладнання. Така синергія забезпечила підтримку членам громади та постраждалим від війни.
Що далі?
Попри досягнення, я бачу нові виклики. Оскільки донори поступово скорочують фінансування, необхідно переорієнтуватися на розвиток місцевої економіки. Плани включають створення індустріальних парків і стимулювання підприємництва для збільшення надходжень до бюджету. Це дозволить продовжувати підтримку соціально незахищених верств та розвивати громаду.
Маючи значний досвід і чітке розуміння напрямків роботи, я планую балотуватися на наступних виборах. Отримані знання та навички допоможуть реалізовувати нові проєкти навіть у складний для країни час.
Жіноче лідерство в соціальній політиці: командний підхід та підтримка ветеранів і ветеранок
У вашій команді більшість жінки?
Так, моя команда здебільшого складається з жінок, що природно для сфери соціальної політики. Близько 90% працівників департаменту — жінки. Загалом департамент соціальної політики разом із підпорядкованими установами налічує приблизно 400 осіб.
Під час формування департаменту ми провели значні кадрові зміни. Я залучила власну команду, скоротила дублюючі посади й оптимізувала структуру, що дозволило підвищити ефективність і якість роботи.
Зараз ми бачимо позитивні результати, але розуміємо потребу в розширенні. Особливу увагу приділяємо ветеранській політиці. Управління послуг для ветеранів наразі складається з двох відділів, проте цього недостатньо. Ми плануємо створити окрему комунальну установу підтримки ветеранів і ветеранок, хоча це залежатиме від бюджетних можливостей.
Як ви оцінюєте важливість підтримки військових і їхніх родин у сучасних умовах? Які заходи для цього найефективніші?
Мій чоловік уже третій рік на війні як бойовий медик. Як дружина військовослужбовця я глибоко розумію важливість підтримки сімей військових. Чоловіки повернуться з війни іншими, і наше завдання — бути готовими допомогти їм адаптуватися.
Наша допомога має включати ретрити та психологічну підтримку для ветеранів, ветеранок та їхніх родин, роботу з людьми з інвалідністю та з сім’ями загиблих, підтримку дружин і матерів військових, які чекають на своїх рідних.
Ми бачимо, як змінюється суспільство, і маємо бути готові до нових викликів.
Розширення горизонтів: професійна еволюція жінок у сучасному світі
Які нові можливості зараз відкриваються перед жінками?
Активність жінок помітно зросла в багатьох сферах. Вони беруть на себе більше відповідальності, опановують професії, які раніше вважалися «нежіночими». Значно побільшало жінок, які водять авто, відкривають власні бізнеси та стають підприємницями.
Особливо активно жінки залучають грантові кошти, подаються на програми підтримки дружин військовослужбовців. Ці програми дають можливість відкрити власну справу або продовжити справу чоловіка, який перебуває на фронті.
В освітній сфері також відбуваються значні зміни. Багато жінок працюють у міжнародних організаціях, які допомагають громадам. Такі посади забезпечують гідні зарплати, що особливо важливо, адже зарплати в комунальних установах чи соціальних службах часто надто низькі. Наприклад, соціальний працівник отримує близько 7 тисяч гривень на місяць, що зовсім недостатньо для життя.
Війна змушує жінок освоювати професії, які раніше були переважно чоловічими. Вони стають водійками тролейбусів, навчаються на електриків, слюсарів та інші спеціальності, де є попит через відсутність чоловіків, які або на фронті, або виїхали за кордон.
Які виклики стоять перед жінками у професійному розвитку?
Жінкам потрібна підтримка, особливо мотивація. Важливо проводити школи лідерства, розвивати програми, які допоможуть їм повірити у власні сили та знайти своє місце в нових умовах.
Щодо політики, то активні жінки можуть зіткнутися з викликами на наступних виборах. Якщо 2020 року у списках багатьох партій домінували медики через пандемію COVID-19, то наступного разу основний акцент може бути на військовослужбовцях. Конкуренція буде великою, але жінки мають шанс, якщо продовжуватимуть розвиватися і працювати над собою.
Місцеве самоврядування в умовах війни: законодавчі виклики та пропозиції
Що треба змінити в законодавстві про місцеве самоврядування, враховуючи досвід війни?
Перша проблема — обмеження пересування депутатів та депутаток. Необхідно скасувати постанову №69, яка забороняє виїзд депутатів за кордон без службового відрядження. Це обмеження не відповідає реальним обставинам воєнного часу.
Читайте також: Заборона виїзду за кордон для депутаток: чому це не про рівність?
Наразі зарплати отримують лише народні депутати або депутати міських рад, які обіймають виборні посади. Оформити офіційне відрядження вони також не можуть через специфіку роботи.
Під час великої війни багато депутаток узяли на себе відповідальність за гуманітарну допомогу: постачання ліків, продуктів, автомобілів, медичного обладнання. Наприклад, у прикордонних громадах депутатки щодня перетинали кордон, доставляючи допомогу, коли чоловіки не могли цього зробити через заборону виїзду.
Друге важливе питання — повернення податку на доходи фізичних осіб у громади. Ці кошти могли б суттєво підтримати місцеві бюджети, які зараз перебувають у кризовому стані.
Раніше громади використовували ці надходження для підтримки Збройних Сил України та територіальної оборони: закупівлю дронів, автомобілів, техніки. Після централізації податку на доходи фізичних осіб це стало складніше.
Місцеві громади продовжують волонтерську діяльність і підтримку армії, але ресурси значно скоротилися. Люди все менше долучаються до зборів, і це відчутно.
Якби кошти залишалися на місцях, громади могли б ефективніше спрямовувати допомогу військовим, підтримувати підрозділи, де служать місцеві мешканці, та посилити підтримку соціальних ініціатив.
Законодавство має стати гнучкішим і враховувати реальний стан справ у громадах, особливо в умовах війни. Це дозволить місцевим органам влади оперативніше реагувати на виклики, забезпечувати потреби військових і громади загалом.
Виклики сучасної України: демографія, війна та електоральні процеси
Як війна змінює сприйняття майбутнього?
Мир залишається нашою головною метою, але важливо, щоб це був мир на умовах, які захищають нашу незалежність та права. Ми всі прагнемо стабільності, щоб мати впевненість у завтрашньому дні. Однак сьогодні реальність не дозволяє нам планувати наперед. Навіть громади, які, на щастя, не постраждали безпосередньо, живуть у стані невизначеності, адже ніхто не знає, що станеться завтра.
Населення України, за різними оцінками, скоротилося з 45 до 30 мільйонів. Демографічна ситуація вкрай тривожна. Понад вісім мільйонів виїхали за кордон, і переважно це жінки та діти — ті, хто становить основу працездатного населення. Як повернути цих людей для відновлення країни? Це надзвичайно важливе питання, яке потребує першочергового вирішення.
У нашій громаді сьогодні проживає понад 40 тисяч внутрішньо переміщених осіб, із яких понад 20 тисяч — жінки та діти. Це не лише люди, які потребують допомоги, але й величезний потенціал. Якщо створити належні умови для їхнього проживання та розвитку, ми зможемо разом будувати сильну громаду. Ці люди можуть стати основою для відновлення економіки та місцевої стабільності.
Воєнний стан може вплинути на чесність та прозорість місцевих виборів?
Вибори в умовах війни — це окремий виклик. Як організувати голосування військових? Що робити з окупованими територіями? Як забезпечити чесність виборчого процесу в умовах, коли країна перебуває в кризі? Це важливі питання, які потребують вирішення до проведення виборів.
Один із можливих варіантів розвитку подій –– зміна виборчої системи, зокрема перехід на мажоритарну модель. Але це створює ризик, що для перемоги у виборах знадобляться значні фінансові ресурси на передвиборчу кампанію. У такій ситуації кандидати з великими бюджетами можуть використовувати ці кошти для впливу на виборців, особливо враховуючи економічні труднощі, які відчуває населення. Це може стати серйозною загрозою для прозорості та чесності виборів.
Ці виклики стоять не лише перед державою, а й перед кожною громадою, яка прагне залишитися сильною, незалежною та об’єднаною.
Уроки війни: сила єдності та віра в майбутнє
А які уроки ви винесли з досвіду роботи під час війни?
Цей період став для мене справжнім випробуванням. Я відкрила в собі ще більше емпатії, хоча завжди вважала себе чуйною людиною. Війна навчила мене цінувати віру в людей — це ключове, що змінило моє ставлення до багатьох речей. Я усвідомила, що кожен і кожна з нас відіграє важливу роль у тому, якою стане Україна завтра. Це незаперечний факт. Ми не можемо опускати руки чи перекладати всю відповідальність на владу. Нам потрібно об’єднуватися й діяти разом, адже саме ми пишемо нашу історію сьогодні та створюємо її майбутнє.
Я ніколи навіть не думала про те, щоб виїхати за кордон. Навіть коли з’являлися чутки про розстрільні списки, і теоретично я могла б задуматися про безпеку, в мене не виникало жодного бажання покинути країну. Моє рішення незмінне — стояти до кінця. Я люблю Україну, і як справжня патріотка хочу бачити її незалежною, сильною, потужною європейською державою.
Для мене завжди були важливі демократичні цінності, які закладені в програмі нашої партії. Я твердо вірю, що основа майбутнього України складається з трьох ключових елементів — армії, мови та віри. А інтеграція до НАТО та Європейського Союзу — це той вектор, що має визначати наш подальший шлях. Це наш напрямок і це наш вибір.
Поради жінкам, які мріють про політичну кар’єру
Ви маєте потужний досвід. Які поради ви могли б дати жінкам, які лише замислюються про участь у політиці?
Насамперед важливо знати законодавство. Розуміння закону про місцеве самоврядування, функцій представницьких органів та повноважень депутатів — це базовий крок для тих, хто планує йти в політику. Це дає чітке уявлення про те, які зміни можна впроваджувати і яким чином це можна робити.
По-друге, працюйте над розвитком лідерських якостей. Участь у школах лідерства, тренінгах чи програмах для політичної освіти допомагає розвинути впевненість у собі, навчитися брати на себе відповідальність і ухвалювати важливі рішення. Багато жінок бояться зробити перший крок, сумніваються у власних силах. Але підтримка менторів і менторок, а також позитивні приклади тих, хто вже досягли успіху, можуть надихнути та додати сміливості.
Читайте також: Оксана Піцик: Жінок у політиці ставатиме дедалі більше
Дуже важлива підтримка інших жінок. Часто конкуренція між жінками створює зайвий тиск, але краще зосередитися на взаємодопомозі. Спільноти підтримки дають можливість разом долати перешкоди, досягати успіхів і розкривати свій потенціал.
Не бійтеся труднощів. Зрозумійте, що навіть якщо щось не виходить одразу, це не означає поразку. Обставини завжди можуть змінитися, а ваша віра в себе та підтримка близьких допоможуть пройти складні моменти.
Чому це важливо? Більша кількість жінок у владі сприяє розвитку країни. Жінки мають унікальне розуміння важливих соціальних сфер — медицини, освіти, соціального захисту… Але це лише частина їхнього потенціалу. Дедалі більше жінок успішно працюють в економічному та політичному секторах, що може стати потужним рушієм змін у країні.
Тож не зупиняйтеся перед викликами, вірте у свої сили та продовжуйте розвивати свою громаду, місто чи країну. Ваші можливості — безмежні, а майбутнє — у ваших руках.
Ольга Тарантіна