Про це свідчить перше національне опитування з питань рівності між чоловіками та жінками, проведене Національним Демократичним Інститутом в Україні на замовлення Офісу віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Результати дослідження громадської думки презентувала віце-прем’єрка Іванна Климпуш-Цинцадзе під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
В опитуванні можна виокремити три умовні тематичні блоки. Перш за все, воно демонструє, як українці ставляться до гендерної рівності, як сприймають рівність у стосунках, у сімейному житті та в професійній реалізації. Другий важливий пласт – обізнаність із проблемами домашнього насильства та сексуальних домагань. І третій блок питань стосувався рівного доступу жінок і чоловіків до політичної діяльності.
«Відповідаючи на питання «Наскільки для вас важлива рівність чоловіків і жінок?», 81% жінок і 73% чоловіків оцінили цю проблему як важливу або дуже важливу. І мені дуже приємно бачити, що це питання є важливим не лише для жінок, а й для більшості чоловіків. Мені здається, що ситуація вже минула цю точку неповернення, і ми в своїй суспільній свідомості прийшли до визнання того, що гендерна рівність – це є засадничий принцип існування суспільства, і взагалі величезний потенціал», – зауважила Іванна Климпуш-Цинцадзе, презентуючи результати опитування.
Вона також прокоментувала слайди, що стосувалися викликів, з якими стикаються жінки й чоловіки. Ідеться про такі собі дві «хмари», що демонструють, від чого представники обох статей відчувають стрес через ті ролі, які їм доводиться виконувати. Жінки, що взяли участь у опитуванні, мали назвати виклики, які на їхню думку, не розуміють чоловіки, а чоловіки, в свою чергу розповіли про ті виклики, які, на їхню думку, залишаються незрозумілими для жінок.
«Як на мене, жінка сьогодні в нашому суспільстві все ще змушена бігти таку саму дистанцію, як і чоловік, тільки з додатковими гирями на ногах. І ці гирі певною мірою є такою відповідальністю за хатню роботу, за емоційне обслуговування усіх близьких і членів родини, за виховання дітей, за догляд, за лікування дітей, і також відповідати високим стандартам, які суспільство ставить до зовнішнього вигляду жінок, і до певних стереотипів до їхньої поведінки. Що ж до чоловіків, то вони вважають, що жінки не розуміють викликів, що постають перед ними як годувальниками родини. І також є тип викликів, які пов’язані з проблемами на роботі. Не зважаючи на те, що фінансова підтримка залежних членів сім’ї є проблемою як для чоловіків, так і для жінок, ми бачимо, що це є більшим викликом для чоловіків. У цьому сенсі можемо констатувати, що дискримінацію більше для себе бачать викликом жінки, але гендерні стереотипи як виклик ми бачимо на обох слайдах. Тобто ці стереотипи є викликом як для чоловіків, так і для жінок», – наголосила віце-прем’єрка.
Розмірковуючи, наскільки важливою для чоловіків є участь у вихованні дітей, 73% респондентів визнали максимальну важливість цього питання, причому відповіді чоловіків та жінок практично співпадають.
«Це розвінчує міф, що рівність важлива лише для жінок. Насправді вона важлива для всього суспільства. І чоловіки, й жінки прагнуть більшої рівності в сімейному, професійному та політичному житті. На це є дуже чіткий і потужний суспільний запит», – наголосила старша директорка Національного Демократичного Інституту в Україні Мері О’Хейген.
Більшість опитаних переконані, що чоловіки та жінки мають рівною мірою розділяти відповідальність щодо низки питань. Однак, якщо мова йде про прибирання та приготування їжі, то більшість вважає, що це має бути відповідальність жінки, тоді як чоловіки в першу чергу мають відповідати за ремонтні роботи, забезпечення родини, патрулювання вулиць та захист країни.
Цікавими є також дані щодо професійного життя обох статей. Так, відповідаючи на питання «Хто на вашу думку має бути більшою мірою залучений до професійного життя – чоловіки чи жінки?», 45% вважають, що чоловіки й жінки рівною мірою (поточна ситуація) і 49% – бажана ситуація. Зазначається, що відсутня суттєва статистична різниця між тим, як респонденти оцінюють поточну ситуацію, і якою вони бачать бажану ситуацію. Таким чином, це демонструє, що рівність у залученні до ринку праці, якої прагнуть опитані, уже майже досягнена. При цьому, є певні регіональні відмінності у відповідях на це питання. Зокрема, спостерігається більший запит на рівність на півдні країни (63%).
Кількість тих, хто вважає, що існує рівність у ставленні до жінок і чоловік, різко зменшується, коли мова йде про цькування і сексуальні домагання. Так, лише 25% опитаних погодилися із твердженням щодо того, що ймовірність стати об’єктом сексуальних домагань на робочому місці є однаковою для чоловіків і жінок. 49% респондентів так не вважають.
Тим часом, чверть опитаних заявили, що вони знають особисто когось, хто потерпав від домашнього насильства, а 61% опитаних вважають, що жертви мають повідомляти про випадки насильства. Щодо сексуальних домагань, то 13% респондентів відповіли, що вони знають особисто жертв домагань, і 65% вважає, що жертви мають повідомляти про такі випадки. Однак фактичний рівень повідомлень на сьогоднішній день є набагато нижчим. Опитування продемонструвало, що лише 22% жертв домашнього насильства та 19% жертв сексуальних домагань насправді повідомляють про такі випадки.
Дві третини українців визнали, що наразі в політичному житті країни домінують чоловіки, але лише 36% вважають це нормальним станом речей. 60% опитаних українців не погоджуються із тим, що немає достатньої кількості кваліфікованих жінок, яких можна обирати до органів влади, а 52% не згодні, що жінки недостатньо жорсткі, щоб займати урядові посади.
Відповідаючи на запитання щодо кількості жінок в уряді, 40% респондентів визнали, що там замало міністерок. При цьому представники обох статей по-різному реагували на питання. Так, виявилося, що опитані жінки більш схильні вимагати збільшення представництва жінок. Щоправда, значна кількість чоловіків теж висловилися за те, що потрібно змінювати ситуацію й збільшувати кількість жінок у політиці. Наприклад, 34% чоловіків визнали, що жінок у Верховній Раді дуже мало, а 29% погодилися, що в уряді бракує жінок-міністрів.
«Хто б що не казав, а 61% українців сьогодні говорять про те, що вони прагнуть більш збалансованого залучення чоловіків і жінок до політичного життя. Це означає, що запит на більшу представленість жінок у владі є абсолютно свідомим запитом суспільства. Формально ніби ніхто жінкам не забороняє йти в політику, але нам треба перейти до того, щоб ми реально забезпечили цей доступ. Тому що ця рівність вигідна всім – як суспільству, так і державі. І коли жінок буде більше у владі на керівних посадах, то буде прийматися більше прогресивних рішень, які враховуватимуть інтереси набагато більшої кількості людей, аніж тоді, коли політикум сформований тільки чоловіками», – переконана Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Вона також розповіла, що інколи під час зустрічей із аудиторіями, які не володіють статистичною інформацією щодо кількості жінок в українському парламенті, просить навмання назвати цифри.
«Нижче 30% ніхто не називає. Я думаю, що це є свідченням того, що жінки, виконуючи свої обов’язки, намагаються одночасно робити набагато більше роботи і якісно її реалізовувати, щоб тим, хто прийде після них у політику, було легше, щоб їх оцінювали насамперед за їхніми професійними якостями… Але поки що їм доводиться робити в триста разів більше, ніж чоловікам на тих самих посадах», – констатувала урядовиця.
«Наостанок я наведу свою улюблену цитату пані Тетчер про те, що будь-яка жінка, яка може впоратися із домашнім господарством, може так само впоратися із управлінням державою. Не знаю, наскільки це підтверджується науковими даними, але в наших домівках часто є набагато більше ладу, ніж поки що ми зуміли забезпечити в державі», – підсумувала віце-прем’єрка.
Вікторія Кобиляцька, для 50%
Про опитування:
Розробка та виконання опитування були здійснені НДІ в Україні. Польові роботи проводилися GfK Україна з 2 по 23 липня 2018 року методом 2 558 особистих інтерв’ю в чотирьох макрорегіонах України: Захід, Центр/Північ, Південь, Схід, окрім непідконтрольних українському Урядові територій. Середня похибка для цього опитування становить +/- 3%. Дослідження було проведено за фінансової підтримки Швеції та Фонду розвитку ефективного врядування Великої Британії.
Національний демократичний інститут (НДІ) є некомерційною, неурядовою організацією, яка працює задля підтримки та зміцнення демократичних інституцій по всьому світу шляхом співучасті громадян, відкритості та підзвітності Уряду.