Щоб дізнатися, чим живе село і як керує ним староста, найкраще поїхати туди і побачити все на власні очі. Так вирішила я і поїхала до Крушинки, що під Києвом.
На зупинці мене зустрічає Оксана Лихо. Саме вона зараз головна на шість сіл Крушинського старостинського округу.
На панелі її «черепашки» (так лагідно називає жінка свою машину) лежить блокнот. На його обкладинці — фемінітиви: діячка, борчиня, шефиня. І напис «Слова мають силу. Фемінітиви — подвійну». Це брендований записник від «Ла Страда-Україна».
«Я тепер звертаю увагу, як пишуть професії та посади жінок. Якось поїхали на відкриття школи, а там вивіска «Директор». Я запитую: «А чого ви директор, а не директорка?» Або в громаді: «Чого керуючий справами, а не керуюча? Бухгалтер, а не бухгалтерка?» Я вже й дома розмірковую: а якби я пішла в ЗСУ, я була б сержант чи сержантка? Не всі це сприймають, але для мене це важливо», — каже Оксана.
Читайте також: Аліна Янчук: Фемінізм — це про пріоритетність жінок, їхніх потреб та інтересів
Вона зізнається, що дуже допомагають розвиватися різноманітні навчання з гендерної тематики. Була учасницею Комунікаційної школи лідерок, Вишколу для політикинь, різноманітних тренінгів в Україні й за кордоном, зараз бере участь у програмі «Я — експертка». Каже, що після них стала зовсім інакше дивитися на світ.
Ми їдемо дорогами села. Звертаю увагу на вказівники з назвами вулиць. Такі таблички більш характерні для розкручених туристичних міст. У селах — це рідкість. Але це дуже допомагає орієнтуватися тим, хто потрапили сюди вперше. Під час перейменування Оксана Лихо наполягла, щоб три вулиці назвали іменами видатних українських жінок.
«Мене дуже надихають лідерки своєю силою духу. Коли перейменовували вулиці, я запропонувала назвати на честь видатних жінок. Тепер у нас є вулиці княгині Ольги, Софії Русової та Катерини Білокур», — ділиться староста.
Старт кар’єри
За першою освітою Оксана Лихо — медична сестра. Потім пішла вчитися на менеджмент організацій у галузі охорони здоров’я. Була економісткою в Департаменті охорони здоров’я Київської обласної державної адміністрації. Потім працювала в районній лікарні, а після й дотепер — у місцевому самоврядуванні.
На посаду старости Оксана Лихо прийшла з громадського сектору. Спочатку її не влаштовувало, що в селах нічого не відбувається, нічого не організовується, немає жодних змін. Тоді Оксана разом із іншими небайдужими створили громадську організацію «Село для людей». Проводили екологічні ініціативи, толоки, організовували майстер-класи, культурні заходи та інші різноманітні активності.
«Чотири роки я була головою ГОшки, і в селах почався якийсь рух. Коли почали говорити про децентралізацію, ми поширювали інформацію про це. Ми навіть на тодішнього голову сільської ради подавали до суду за те, що він не проводить громадські слухання й не цікавиться думкою людей», — розповідає Оксана.
Під час реформи з об’єднання громад Крушинська сільська рада (тепер це Крушинський старостинський округ) ввійшла до складу Глевахівської об’єднаної територіальної громади. Оксана разом із активістами ініціювали підписання меморандуму про дотримання рівних прав для всіх населених пунктів.
«Ми хотіли, щоб ніхто не відчував несправедливого ставлення. Крушинка — найбагатше село, Зелений Бір — найбідніше, але там усі об’єкти інфраструктури: школа, садочок, будинок культури. Кожне село унікальне, і треба, щоб ресурси розподілялися справедливо і залежно від потреб».
Оксані запропонували стати старостою. Тоді ще за цю посаду голосували депутати. Її кандидатуру підтримали. Вона має довіру й авторитет у людей.
А от депутаткою стати не вдалося. Вона балотувалася разом із однодумцями з громадської організації до місцевої ради від партії «Сила людей». Була першою у списку, але до ради пройшли тільки представники відомих в Україні партій.
«Нам не вистачило 5 голосів, щоб зайти в раду. Наша ГО була присутня на виборах і спостерігала за процесом. Ми ходили селами і розповідали про себе, самі вели передвиборчу агітацію. Якби ми були від «Слуги народу» чи «Батьківщини», то всі пройшли б», — ділиться староста.
Зміни
Однією з особливостей сіл Крушинського старостинського округу є наявність на вулицях контейнерів для збору пластикових пляшок. Оксана Лихо дуже вболіває за довкілля. Велика кількість пластику на узбіччях та в лісі спонукала до дії.
«2017 року ми з громадськими активістами написали місцевому бізнесу і попросили їх виготовити нам контейнери для збору пляшок. Спочатку таких контейнерів було 4. Люди почали зносити до них пластик. Із цього почалося формування екологічної свідомості», — розповідає Оксана.
Зараз контейнерів уже 32. Придбали їх за рахунок громадського бюджету. Написали проєкт і отримали фінансування.
«Я бачу, що навіть працівники, прибираючи десь територію, не кинуть пляшку до загального сміття, а принесуть до контейнера».
Пластик вивозять на переробку. Також зараз у селі збирають і кришки від пляшок. Встановили в найбільш людному місці контейнер у формі серця й відправляють кришки на переробку та виробництво деталей для дронів.
Оксана Лихо розповідає, що на майбутнє планують ще й скло збирати. На узбіччях встановили таблички з подякою, що люди не смітять. Такий підхід свідчить про системність і пошук рішень для того, аби села мали охайний та доглянутий вигляд.
«Я собі думаю так: от удома живеш, замітаєш у будинку, миєш посуд, готуєш їсти, але глобально нічого не змінюється. А коли зробиш капітальний ремонт, купиш нові меблі — о, відразу відчувається. Я хочу, щоб і в громаді щось розбудовували, інвестували, розвивали», — ділиться посадовиця.
Офіс
Будівлю старостату Оксана називає офісом. Із вулиці — це звичайний цегляний будинок, а всередині — сучасний продуманий простір. Раніше тут була холодна сира будівля з пофарбованими в зелений колір стінами, радянськими табличками і туалетом надворі. Нині ж — центр сільського дозвілля. Із дизайном інтер’єру допомагала місцева дівчина. Коли Оксана тільки прийшла на посаду, вона одразу сказала, що хоче бути корисною. Оксана запропонувала їй намалювати, який вигляд може мати офіс. Так по ескізах і зробили, хоча й набагато бюджетніше.
На вході — інформація про те, куди звернутися в разі домашнього насильства. Далі поличка з дитячими книжечками. Це такий собі буккросинг. Можна взяти додому книжку, почитати і принести назад. У офісі є яскраві червоні й зелені пуфи, акваріум і дитячий куточок. Діти, які прийшли з мамами, мають можливість поскладати пазли, погратися іграшками чи помалювати.
Найбільший кабінет, у якому колись сидів голова, Оксана запропонувала дільничному поліцейському. Сама ж перейшла до найменшого, де колись працювала бухгалтерка. Одну з кімнат переобладнали під кухню. Тут тепер можна попити чаю чи розігріти їжу. Користуються кухнею всі працівники та працівниці старостату. Якраз застаємо їх за чаюванням. Один із чоловіків пригощає всіх цукерками, каже що це поминання по померлому татові.
«Оксано, треба бензину», — звертається працівник до старости.
Зауважую, що не Оксана Володимирівна, як стереотипно заведено. Цікавлюся, чому так.
«Я вважаю, що всі люди рівні. Просто в когось була можливість вирости до певного рівня, а в когось — ні. Результати роботи залежать від команди. Коли лідер чи лідерка бере на себе відповідальність і веде людей за собою, то має спочатку показати приклад. Треба посадити дерева — я саджу, треба позбирати сміття, я збираю, проводимо велопробіг –– я перша сідаю на велосипед. Моя місія — гуртувати людей, показати їм у поганому хороше», — говорить староста.
Тим часом я цікавлюся у працівників, як їм шефиня. Кажуть, що хороша. Може й похвалити й посварити, як треба.
Волонтерство
Невеличкий кабінет старости вміщає шафу, стіл і два стільці. На стінах десятки подяк від військових. На полицях лежать уламки від ворожих шахедів, які падали на території округу, і приклади пластикових, віддрукованих на 3D-принтерах, хвостовиків для дронів.
Місцеві підприємці, які мають принтери, друкують різні деталі для дронів та зброї, а інші — допомагають купувати пластик.
«Мені здається, ця війна дала багато можливостей для розуміння людей, і відкрила їхню сутність», — ділиться Оксана.
У кабінетах стоять упаковки з енергетиками, ласощами. Люди зносять хто що може або скидають кошти на банку, яку відкрив місцевий волонтер. Оксана ж організовує: збирає потреби, мотивує донатити, керує процесами та передає до війська.
Скільки всього вже було передано на фронт — не перерахувати. Від шкарпеток до дронів. Збирали допомогу в Херсон після підриву Каховської ГЕС. Відгукуються й на інші біди.
«Я — вроджена волонтерка. Згуртовую навколо себе людей», — каже Оксана Лихо.
Читайте також: Потрібно гуртувати й мотивувати: як Тетяна Слєсаренко розвиває жіночий рух у Києві
На другому поверсі триває ремонт. Там має бути культурний простір. У Крушинці немає такого місця, де можна було б проводити заходи. Тому виникла ідея перетворити частину адмінбудівлі ще й на культурний осередок. До 17.00 працює влада, а після 17.00 — діти проводять час, бабусі можуть прийти в’язати шкарпетки, подивитися фільм, молодь може організувати тренінг чи лекцію. Назвати простір вирішили «Станція К5». Де «К» — Крушинка, а 5 — номер будівлі. Цей простір допоможе гуртувати жінок, робити різні активності, щоб село оживало.
«Я постійно генерую ідеї, шукаю партнерів серед місцевих. Ми проводимо якісь акції. Мені хочеться, щоб люди розуміли, що вони мають жити недарма, щоб громада жила, оживала, щоб ці проєкти об’єднували», — каже Оксана Лихо.
Буваючи в інших громадах і за кордоном, Оксана Лихо завжди фіксує те, що можна запозичити. Так, зараз у громаді розробляють гендерний профіль, планують встановити велопарковки, проводять конкурси для дітей. Оксана Лихо мріє про розвиток туризму на ввіреній їй ділянці. Тут неймовірно красива природа і величезний потенціал для приваблення туристів. До того ж, це стимулюватиме розвиватися і місцевий бізнес. Посадовиця активно веде сторінку округу в соцмережах. Звітує про свою діяльність і не втомлюється дякувати команді за спільні результати.
Читайте також: У Києві презентували гендерний профіль міста
«Я хочу, щоб все, що ми задумаємо, працювало, приносило користь. Не можу встати і о п’ятій вечора піти додому, не завершивши роботу. Коли починаєш щось робити, з’являється сила й енергія. Для мене дуже важливий імідж громади та впізнаваність», — говорить Оксана Лихо.
Я їду додому писати текст, а Оксана Лихо повертається до робочих справ. Завтра вона знову прокинеться о 6 годині ранку й піде на прогулянку з улюбленою собачкою Мотею. Відпочиватиме на природі від надлишку інформації, милуватиметься краєвидами, щоб потім трансформувати це в художні твори.
«У лісі я релаксую, спостерігаю за природніми процесами, вигадую історії та вірші», — ділиться Оксана Лихо.
А відпочивши душею, з новими силами візьметься за роботу та нові проєкти.
Олена Кущенко
Oksana Lykho: When a leader leads people, she must first set an example
To find out how the village lives and how the starosta manages it, it is best to go there and see everything with your own eyes. So I decided to go to Krusynka, near Kyiv.
Oksana Lykho met me at the bus stop. She is now in charge of six villages in the Krusynka starosta district.
On the dashboard of her ‘turtle’ (as the woman affectionately calls her car) is a notebook. On its cover are feminine words: activist, fighter, boss. And the inscription ‘Words have power. Feminine words have double power’. It is a branded notebook from La Strada-Ukraine.
‘I now pay attention to how women’s professions and positions are written. Once we went to the opening of a school, and there was a sign saying ‘Director’. I asked: ‘Why are you a director and not a principal?’ Or in the community: ‘Why are you a business manager and not a manager? An accountant, not an accountant?’ I’m already thinking at home: if I joined the Armed Forces, would I be a sergeant or a sergeant? Not everyone accepts this, but it is important to me,’ says Oksana.
She admits that various trainings on gender issues have helped her to develop. She has participated in the Communication School for Leaders, the School for Women Politicians, various trainings in Ukraine and abroad, and is currently taking part in the I Am Expert programme. She says that after these programmes she began to look at the world in a completely different way.
We are driving along the roads of the village. I pay attention to the signs with street names. Such signs are more typical for the tourist cities. In villages, they are rare. But it helps those who come here for the first time to find their way around. During the renaming process, Oksana Lykho insisted that three streets be named after prominent Ukrainian women.
‘I am very inspired by women leaders with their strength of spirit. When the streets were being renamed, I suggested that they be named after prominent women. Now we have Princess Olha, Sofia Rusova and Kateryna Bilokur streets,’ says the starosta.
Starting her career
Oksana Lykho has a degree in nursing. Then she went on to study management of healthcare organisations. She was an economist at the Healthcare Department of the Kyiv Regional State Administration. Then she worked at a district hospital, and after that she worked in local government until now.
Oksana Lykho came to the post of starosta from the civil society sector. At first, she was not satisfied with the fact that nothing was happening in the villages, nothing was being organised, and there were no changes. Then Oksana, together with other people who cared, created the NGO ‘Village for People’. They carried out environmental initiatives, clean-ups, organised workshops, cultural events and other various activities.
‘I was the head of the NGO for four years, and a movement started in the villages. When they started talking about decentralisation, we spread the word. We even sued the then head of the village council for not holding public hearings and not being interested in people’s opinions,’ says Oksana.
During the reform of community amalgamation, the Krushyn village council (now the Krushyn starosta district) became part of the Hlevakha amalgamated community. Oksana and the activists initiated the signing of a memorandum on equal rights for all settlements.
‘We wanted no one to feel unfairly treated. Krusynka is the richest village, Zelenyi Bor is the poorest, but it has all the infrastructure facilities: a school, a kindergarten, a community centre. Each village is unique, and it is important that resources are distributed fairly and according to needs.’
Oksana was offered to become a starosta. Back then, deputies were voting for this position and her candidacy was supported. She has people’s trust and authority.
But she did not succeed in becoming a deputy. She ran for the local council together with like-minded people from her NGO from the Syla Lyudey party. She was the first on the list, but only representatives of well-known parties in Ukraine were elected to the council.
‘We lacked 5 votes to get into the council. Our NGO was present at the elections and observed the process. We went around the villages and told people about ourselves, we were campaigning ourselves. If we had been from the Servant of the People or Batkivshchyna, we would have been elected,’ says the starosta.
Changes
One of the peculiarities of the villages of the Krusyn starosta district is the presence of plastic bottle collection containers on the streets. Oksana Lykho is very concerned about the environment. The abundance of plastic on the roadsides and in the forest prompted her to take action.
‘In 2017, we wrote to local businesses with community activists and asked them to make us containers for collecting bottles. Initially, there were 4 such containers. People started bringing plastic into them. This was the beginning of the formation of environmental awareness,’ says Oksana.
Now there are 32 containers. They were purchased at the expense of the public budget. We wrote a project and received funding.
‘I see that even workers cleaning the area will not throw a bottle in the general waste, but bring it to the container.’
The plastic is taken away for recycling. The village is also now collecting bottle caps. A heart-shaped container has been set up in the most crowded place and the caps are sent for recycling and production of parts for drones.
Oksana Lykho says that in the future they plan to collect glass as well. They have installed signs on the roadsides thanking people for not littering. This approach demonstrates the systematic approach and the search for solutions to make the villages look neat and tidy.
‘I think of it like this: you live at home, sweep the house, wash the dishes, cook, but nothing changes globally. And when you do a major overhaul, buy new furniture – oh, you can feel it right away. I want to see something built, invested and developed in the hromada,’ says the official.
Office
Oksana calls the starosta building her office. From the street, it looks like an ordinary brick house, but inside it is a modern, well-designed space. It used to be a cold, damp building with green-painted walls, Soviet signs and an outdoor toilet. Now it is a village leisure centre. A local girl helped with the interior design. When Oksana first started her job, she immediately said she wanted to be of service. Oksana asked her to draw a picture of what the office could look like. The office was built according to her sketches, although on a much smaller budget.
At the entrance, there is information on where to go in case of domestic violence. Then there is a shelf with children’s books. It’s a kind of bookcrossing. You can take a book home, read it and bring it back. The office has bright red and green poufs, an aquarium and a children’s corner. Children who come with their mothers have the opportunity to do puzzles, play with toys or draw.
Oksana offered the largest office, where the chairman used to sit, to a district police officer. She moved to the smallest one, where an accountant used to work. One of the rooms was converted into a kitchen. Now you can drink tea or heat up food here. The kitchen is used by all the employees of the starosta. We find them having tea. One of the men treats everyone to sweets, saying it’s in memory of his deceased father.
‘Oksana, we need petrol,’ the worker says to the starosta.
I notice that it’s not Oksana Volodymyrivna, as is stereotypically the case. I ask her why.
‘I believe that all people are equal. Some people just had the opportunity to grow to a certain level, while others did not. The results of work depend on the team. When a leader takes responsibility and leads people, he or she must first set an example. We need to plant trees – I plant them, we need to collect garbage – I collect it, we hold a bike ride – I am the first to get on the bike. My mission is to unite people, to show them the good in the bad,’ says the starosta.
Meanwhile, I ask the workers how they like their boss. They say she is good. She can praise and scold as needed.
Volunteering
The starosta’s small office contains a wardrobe, a table and two chairs. There are dozens of letters of thanks from the military on the walls. On the shelves are fragments of enemy shaheeds that fell in the district and examples of plastic shanks for drones printed on 3D printers.
Local entrepreneurs who have printers print various parts for drones and weapons, while others help buy the plastic.
‘I think this war has given us a lot of opportunities to understand people and revealed their essence,’ Oksana says.
There are packages of energy drinks and sweets in the offices. People bring what they can or donate money to a bank opened by a local volunteer. Oksana organises everything: she collects the needs, motivates people to donate, manages the processes and sends it to the army.
It’s hard to count the amount of stuff that has already been sent to the frontline. From socks to drones. We collected aid for Kherson after the Kakhovka hydroelectric power station was blown up. They also respond to other disasters.
‘I am an innate volunteer. I unite people around me,’ says Oksana Lykho.
The second floor is being renovated. There should be a cultural space there. There is no place in Krusynka where events could be held. So we had the idea to turn part of the administrative building into a cultural centre. The authorities work until 5pm, and after 5pm, children have fun, grandmothers can come to knit socks, watch a film, young people can organise a training or a lecture. They decided to call the space ‘K5 Station’. Where ‘K’ stands for Krusynka and ‘5’ is the building number. This space will help to bring women together and do various activities to make the village come alive.
‘I am constantly generating ideas, looking for partners among the locals. We hold some events. I want people to understand that they have to live for a reason, that the community should live, come alive, and that these projects should unite,’ says Oksana Lykho.
When she visits other hromadas and abroad, Oksana Lykho always notes what she can borrow. For example, the Hromada is currently developing a gender profile, planning to install bicycle parking, and holding competitions for children. Oksana Lykho dreams of developing tourism in the area she has been entrusted with. The area has incredibly beautiful nature and huge potential for attracting tourists. In addition, it will stimulate the development of local businesses. The official actively manages the district’s page on social media. She reports on her activities and never tires of thanking the team for the joint results.
‘I want everything we come up with to work, to be useful. I can’t get up and go home at 5pm without finishing my work. When you start doing something, you gain strength and energy. The community’s image and recognition are very important to me,’ says Oksana Lykho.
I go home to write a text, and Oksana Lykho goes back to work. Tomorrow, she will wake up at 6am again and go for a walk with her beloved dog Mota. She will rest in nature from the excess of information, admire the scenery, and then transform it into artistic works.
‘In the forest, I relax, observe natural processes, and come up with stories and poems,’ says Oksana Lykho.
And having rested her soul, she will take up work and new projects with renewed vigour.
Olena Kushchenko