Щоб дізнатися, чим живе село і як керує ним староста, найкраще поїхати туди і побачити все на власні очі. Так вирішила я і поїхала до Крушинки, що під Києвом.
На зупинці мене зустрічає Оксана Лихо. Саме вона зараз головна на шість сіл Крушинського старостинського округу.
На панелі її «черепашки» (так лагідно називає жінка свою машину) лежить блокнот. На його обкладинці — фемінітиви: діячка, борчиня, шефиня. І напис «Слова мають силу. Фемінітиви — подвійну». Це брендований записник від «Ла Страда-Україна».
«Я тепер звертаю увагу, як пишуть професії та посади жінок. Якось поїхали на відкриття школи, а там вивіска «Директор». Я запитую: «А чого ви директор, а не директорка?» Або в громаді: «Чого керуючий справами, а не керуюча? Бухгалтер, а не бухгалтерка?» Я вже й дома розмірковую: а якби я пішла в ЗСУ, я була б сержант чи сержантка? Не всі це сприймають, але для мене це важливо», — каже Оксана.
Читайте також: Аліна Янчук: Фемінізм — це про пріоритетність жінок, їхніх потреб та інтересів
Вона зізнається, що дуже допомагають розвиватися різноманітні навчання з гендерної тематики. Була учасницею Комунікаційної школи лідерок, Вишколу для політикинь, різноманітних тренінгів в Україні й за кордоном, зараз бере участь у програмі «Я — експертка». Каже, що після них стала зовсім інакше дивитися на світ.
Ми їдемо дорогами села. Звертаю увагу на вказівники з назвами вулиць. Такі таблички більш характерні для розкручених туристичних міст. У селах — це рідкість. Але це дуже допомагає орієнтуватися тим, хто потрапили сюди вперше. Під час перейменування Оксана Лихо наполягла, щоб три вулиці назвали іменами видатних українських жінок.
«Мене дуже надихають лідерки своєю силою духу. Коли перейменовували вулиці, я запропонувала назвати на честь видатних жінок. Тепер у нас є вулиці княгині Ольги, Софії Русової та Катерини Білокур», — ділиться староста.
Старт кар’єри
За першою освітою Оксана Лихо — медична сестра. Потім пішла вчитися на менеджмент організацій у галузі охорони здоров’я. Була економісткою в Департаменті охорони здоров’я Київської обласної державної адміністрації. Потім працювала в районній лікарні, а після й дотепер — у місцевому самоврядуванні.
На посаду старости Оксана Лихо прийшла з громадського сектору. Спочатку її не влаштовувало, що в селах нічого не відбувається, нічого не організовується, немає жодних змін. Тоді Оксана разом із іншими небайдужими створили громадську організацію «Село для людей». Проводили екологічні ініціативи, толоки, організовували майстер-класи, культурні заходи та інші різноманітні активності.
«Чотири роки я була головою ГОшки, і в селах почався якийсь рух. Коли почали говорити про децентралізацію, ми поширювали інформацію про це. Ми навіть на тодішнього голову сільської ради подавали до суду за те, що він не проводить громадські слухання й не цікавиться думкою людей», — розповідає Оксана.
Під час реформи з об’єднання громад Крушинська сільська рада (тепер це Крушинський старостинський округ) ввійшла до складу Глевахівської об’єднаної територіальної громади. Оксана разом із активістами ініціювали підписання меморандуму про дотримання рівних прав для всіх населених пунктів.
«Ми хотіли, щоб ніхто не відчував несправедливого ставлення. Крушинка — найбагатше село, Зелений Бір — найбідніше, але там усі об’єкти інфраструктури: школа, садочок, будинок культури. Кожне село унікальне, і треба, щоб ресурси розподілялися справедливо і залежно від потреб».
Оксані запропонували стати старостою. Тоді ще за цю посаду голосували депутати. Її кандидатуру підтримали. Вона має довіру й авторитет у людей.
А от депутаткою стати не вдалося. Вона балотувалася разом із однодумцями з громадської організації до місцевої ради від партії «Сила людей». Була першою у списку, але до ради пройшли тільки представники відомих в Україні партій.
«Нам не вистачило 5 голосів, щоб зайти в раду. Наша ГО була присутня на виборах і спостерігала за процесом. Ми ходили селами і розповідали про себе, самі вели передвиборчу агітацію. Якби ми були від «Слуги народу» чи «Батьківщини», то всі пройшли б», — ділиться староста.
Зміни
Однією з особливостей сіл Крушинського старостинського округу є наявність на вулицях контейнерів для збору пластикових пляшок. Оксана Лихо дуже вболіває за довкілля. Велика кількість пластику на узбіччях та в лісі спонукала до дії.
«2017 року ми з громадськими активістами написали місцевому бізнесу і попросили їх виготовити нам контейнери для збору пляшок. Спочатку таких контейнерів було 4. Люди почали зносити до них пластик. Із цього почалося формування екологічної свідомості», — розповідає Оксана.
Зараз контейнерів уже 32. Придбали їх за рахунок громадського бюджету. Написали проєкт і отримали фінансування.
«Я бачу, що навіть працівники, прибираючи десь територію, не кинуть пляшку до загального сміття, а принесуть до контейнера».
Пластик вивозять на переробку. Також зараз у селі збирають і кришки від пляшок. Встановили в найбільш людному місці контейнер у формі серця й відправляють кришки на переробку та виробництво деталей для дронів.
Оксана Лихо розповідає, що на майбутнє планують ще й скло збирати. На узбіччях встановили таблички з подякою, що люди не смітять. Такий підхід свідчить про системність і пошук рішень для того, аби села мали охайний та доглянутий вигляд.
«Я собі думаю так: от удома живеш, замітаєш у будинку, миєш посуд, готуєш їсти, але глобально нічого не змінюється. А коли зробиш капітальний ремонт, купиш нові меблі — о, відразу відчувається. Я хочу, щоб і в громаді щось розбудовували, інвестували, розвивали», — ділиться посадовиця.
Офіс
Будівлю старостату Оксана називає офісом. Із вулиці — це звичайний цегляний будинок, а всередині — сучасний продуманий простір. Раніше тут була холодна сира будівля з пофарбованими в зелений колір стінами, радянськими табличками і туалетом надворі. Нині ж — центр сільського дозвілля. Із дизайном інтер’єру допомагала місцева дівчина. Коли Оксана тільки прийшла на посаду, вона одразу сказала, що хоче бути корисною. Оксана запропонувала їй намалювати, який вигляд може мати офіс. Так по ескізах і зробили, хоча й набагато бюджетніше.
На вході — інформація про те, куди звернутися в разі домашнього насильства. Далі поличка з дитячими книжечками. Це такий собі буккросинг. Можна взяти додому книжку, почитати і принести назад. У офісі є яскраві червоні й зелені пуфи, акваріум і дитячий куточок. Діти, які прийшли з мамами, мають можливість поскладати пазли, погратися іграшками чи помалювати.
Найбільший кабінет, у якому колись сидів голова, Оксана запропонувала дільничному поліцейському. Сама ж перейшла до найменшого, де колись працювала бухгалтерка. Одну з кімнат переобладнали під кухню. Тут тепер можна попити чаю чи розігріти їжу. Користуються кухнею всі працівники та працівниці старостату. Якраз застаємо їх за чаюванням. Один із чоловіків пригощає всіх цукерками, каже що це поминання по померлому татові.
«Оксано, треба бензину», — звертається працівник до старости.
Зауважую, що не Оксана Володимирівна, як стереотипно заведено. Цікавлюся, чому так.
«Я вважаю, що всі люди рівні. Просто в когось була можливість вирости до певного рівня, а в когось — ні. Результати роботи залежать від команди. Коли лідер чи лідерка бере на себе відповідальність і веде людей за собою, то має спочатку показати приклад. Треба посадити дерева — я саджу, треба позбирати сміття, я збираю, проводимо велопробіг –– я перша сідаю на велосипед. Моя місія — гуртувати людей, показати їм у поганому хороше», — говорить староста.
Тим часом я цікавлюся у працівників, як їм шефиня. Кажуть, що хороша. Може й похвалити й посварити, як треба.
Волонтерство
Невеличкий кабінет старости вміщає шафу, стіл і два стільці. На стінах десятки подяк від військових. На полицях лежать уламки від ворожих шахедів, які падали на території округу, і приклади пластикових, віддрукованих на 3D-принтерах, хвостовиків для дронів.
Місцеві підприємці, які мають принтери, друкують різні деталі для дронів та зброї, а інші — допомагають купувати пластик.
«Мені здається, ця війна дала багато можливостей для розуміння людей, і відкрила їхню сутність», — ділиться Оксана.
У кабінетах стоять упаковки з енергетиками, ласощами. Люди зносять хто що може або скидають кошти на банку, яку відкрив місцевий волонтер. Оксана ж організовує: збирає потреби, мотивує донатити, керує процесами та передає до війська.
Скільки всього вже було передано на фронт — не перерахувати. Від шкарпеток до дронів. Збирали допомогу в Херсон після підриву Каховської ГЕС. Відгукуються й на інші біди.
«Я — вроджена волонтерка. Згуртовую навколо себе людей», — каже Оксана Лихо.
Читайте також: Потрібно гуртувати й мотивувати: як Тетяна Слєсаренко розвиває жіночий рух у Києві
На другому поверсі триває ремонт. Там має бути культурний простір. У Крушинці немає такого місця, де можна було б проводити заходи. Тому виникла ідея перетворити частину адмінбудівлі ще й на культурний осередок. До 17.00 працює влада, а після 17.00 — діти проводять час, бабусі можуть прийти в’язати шкарпетки, подивитися фільм, молодь може організувати тренінг чи лекцію. Назвати простір вирішили «Станція К5». Де «К» — Крушинка, а 5 — номер будівлі. Цей простір допоможе гуртувати жінок, робити різні активності, щоб село оживало.
«Я постійно генерую ідеї, шукаю партнерів серед місцевих. Ми проводимо якісь акції. Мені хочеться, щоб люди розуміли, що вони мають жити недарма, щоб громада жила, оживала, щоб ці проєкти об’єднували», — каже Оксана Лихо.
Буваючи в інших громадах і за кордоном, Оксана Лихо завжди фіксує те, що можна запозичити. Так, зараз у громаді розробляють гендерний профіль, планують встановити велопарковки, проводять конкурси для дітей. Оксана Лихо мріє про розвиток туризму на ввіреній їй ділянці. Тут неймовірно красива природа і величезний потенціал для приваблення туристів. До того ж, це стимулюватиме розвиватися і місцевий бізнес. Посадовиця активно веде сторінку округу в соцмережах. Звітує про свою діяльність і не втомлюється дякувати команді за спільні результати.
Читайте також: У Києві презентували гендерний профіль міста
«Я хочу, щоб все, що ми задумаємо, працювало, приносило користь. Не можу встати і о п’ятій вечора піти додому, не завершивши роботу. Коли починаєш щось робити, з’являється сила й енергія. Для мене дуже важливий імідж громади та впізнаваність», — говорить Оксана Лихо.
Я їду додому писати текст, а Оксана Лихо повертається до робочих справ. Завтра вона знову прокинеться о 6 годині ранку й піде на прогулянку з улюбленою собачкою Мотею. Відпочиватиме на природі від надлишку інформації, милуватиметься краєвидами, щоб потім трансформувати це в художні твори.
«У лісі я релаксую, спостерігаю за природніми процесами, вигадую історії та вірші», — ділиться Оксана Лихо.
А відпочивши душею, з новими силами візьметься за роботу та нові проєкти.
Олена Кущенко