Головна Статті Олена Левчанівська: депутатка польського сейму, освітянка, правозахисниця

Олена Левчанівська: депутатка польського сейму, освітянка, правозахисниця

4
102
Олена Левчанівська в національному убранні
Олена Левчанівська в національному вбранні

Ім’я Олени Левчанівської за радянської влади замовчувалося. І тільки в наш час інформація про цю видатну українку, політикиню, першу волинянку-депутатку польського сейму почала озвучуватися. Видання «Українки» розповідає про життєвий шлях Левчанівської.

Прагнула отримати гарну освіту попри упередження щодо ролі жінок

21 січня 1881 року у Городно (нині село Линів) Волинської губернії у сім’ї Карла фон Гродзінського і Тетяни Пряхіної народилась дочка Олена. Дбайливі батьки організували домашню освіту такого рівня, що в 1903 році дівчина екстерном склала іспити за навчальний курс в Олександрійській гімназії «північної столиці» – Петербурга.

Олена прагнула отримати гарну освіту, і попри розповсюджені упередження щодо ролі жінок, відправилась на навчання у Віденський університет. Проте закінчити його не довелося – помер батько, і Олена Гродзінська повернулася додому. Трохи пізніше, перед початком Першої світової війни, мрія дівчини все ж таки здійсниться.

Олена Левчанівська закінчила історичний відділ Вищих жіночих курсів у Москві

Учительским шляхом

Прекрасні знання та бажання бути корисною спонукали молоду жінку до активної діяльності. Так, Олена відкрила сільську школу на батьківщині, у селі Линів. Для навчання виділили окрему кімнату, і вся родина Гродзінських активно долучилася до роботи.

Удень Олена Левчанівська навчала дітей основам письма, історії та географії. Брат дівчини – математиці та природознавству, а мати – російській мові. Увечері Олена організовувала літературні читання для дорослих.

Саме в ті яскраві часи в житті дівчини з’явився друг та однодумець Олександр Левчанівський – студент Петербурзького електротехнічного інституту, активний учасник революційного студентського руху.

Громадська та просвітницька діяльність

У 1905 році пара побралася, а згодом молоді люди поїхали до Петербурга, де жили впродовж кількох років та брали активну участь у роботі Української Громади. У липні 1913 року в Левчанівських народилась донька, і після її народження подружжя переїхало в Житомир, де Олександр Левчанівський отримав роботу в земській управі.

Олена Левчанівська з дочкою
Олена Левчанівська з дочкою

Пані Олена в цей час викладала у школі для дорослих. У Житомирі вона стала співорганізаторкою Українського клубу та готувала статті і повідомлення у місцеві часописи – «Волинську газету» і «Громадянин». Подружжя Левчанівських у Житомирі відродили діяльність товариства «Просвіта».

Наприкінці 1919 року Левчанівські повернулись на Волинь, до Луцька, де продовжувала свою громадську та просвітницьку діяльність. Вона брала активну участь у роботі Союзу українок Волині, очолювала благодійну секцію повітової «Просвіти».

Перша депутатка з Волині

Поразка національно-визвольних рухів у ХХ роках минулого століття призвела до того, що землі Західної Волині, Західного Полісся та Галичини стали частиною Речі Посполитої, уряд якої проводив активну політику полонізації українців. У 1922 році відбулися вибори у польський сейм, результатом яких стало обрання 20 депутатів і шести сенаторів до складу парламенту країни.

У сеймі Олена Левчанівська стала єдиною жінкою-депутаткою, яка представляла інтереси українців Волині. Працюючи в комітеті закордонних і військових справ, політикиня взяла участь у створенні Українського парламентського (сеймового) клубу, відстоювала національні інтереси, піднімала проблеми простого люду, відстоювала права жінок.

У сеймі Олена Левчанівська стала єдиною жінкою-депутаткою, яка представляла інтереси українців Волині

У той час надзвичайно актуальними були невирішені питання жертв першої світової війни, дітей та людей із інвалідністю.

«Там, де міністерство праці й суспільної опіки повинно приносити допомогу, воно несе нам лише гноблення», – заявляла Левчанівська у польському сеймі.

Депутатки польського сейму, початок ХХ сторіччя
Депутатки польського сейму, початок ХХ сторіччя

Сенаторка закликала допомагати українським та білоруським землям, цілком зруйнованим Першою світовою війною.

Життя на два доми

Під час роботі у сеймі Левчанівська постійно перебувала у Варшаві, відвідуючи рідних лише на вихідних. Дочка Ірина на час роботи лишалася з сусідкою, яка вела й домашнє господарство. Хоч подружжя Левчанівських і обіймало державні посади високого рівня, жили вони дуже просто.

Про помешкання Левчанівських сусіди згадували: «Це була звичайна заміська дача: одна кімната більша, одна менша, кухня та комора … І пан Олександр, і пані Олена були дуже простими, добрими людьми. Нам би й у голову не прийшло, що ці люди посідають таке високе соціальне становище».

У вересні 1923 року політикиня виступила з промовою у Подебрадах у Чехії на зборах літньої школи міжнародної жіночої Ліги Миру й Свободи, співорганізаторкою якої вона була. Опираючись на статистичні дані міністерства освіти, сенаторка продемонструвала політичні помилки уряду в питаннях освіти українців.

Львівський часопис «Нова хата» висвітлюючи подію зазначив, що виступ волинської доповідачки звернув увагу світової спільноти на проблеми українців.

Поліглотка й активістка

Сенаторка з Волинського воєводства, членкиня Комісії закордонних справ при сенаті вільно володіла французькою, німецькою та італійською мовами та виступала як делегатка української парламентарної репрезентації на багатьох міжнародних конгресах.

Під час закордонних поїздок Олена Левчанівська часто брала з собою дочку, яка потім згадувала: «Мама часто їздила за кордон. Вона брала мене з собою. Ці поїздки я пам’ятаю по-різному. Наприклад, коли ми були в Подебрадах, були також інші діти міжнародних активістів… Я гралася з ними, і це було дуже цікаво».

Активність Олени Левчанівської у справі захисту прав українців реалізовувалась легальними методами, проте влада сприймала її з роздратуванням, називаючихх роботу антидержавною. Але арештувати єдину жінку, представницю українства у сенаті, не наважувалися.

Розстріляна сенаторка

У той період парламент уже не міг активно тиснути на політику уряду, а українські депутати втратили впливовість. За цих причин Олена Левчанівська відмовилася вдруге виставляти свою кандидатуру на виборах і повернулася до більш спокійного та плинного життя в Луцьку. Невдовзі родина взагалі залишила Луцьк, переїхавши в рідний Линів.

Посвідчення сенаторки Олени Левчанівської

Життя Олени Левчанівської змінилося, коли у вересні 1939 року в Линів зайшли радянські війська: новостворений радянський сільський комітет відібрав родинний маєток. У листопаді 1939 року хвору сенаторку викликали на допит у Горохів, а невдовзі заарештували. Із січня 1940 року жінка перебувала у луцькій в’язниці, але й там вона мала сили підтримувати інших ув’язнених.

Олену Левчанівську засудили до розстрілу 24 квітня 1940 року. Залишається невідомим, де її розстріляли: чи в Луцьку, чи в Києві, куди перевезли частину бранців луцької в’язниці.

Більше публікацій
Більше публікацій 50vidsotkiv.org.ua
Більше публікацій Статті