День захисників і захисниць України: аналізуємо, як змінювалося ставлення до цього свята в українському суспільстві
Війна виступила каталізатором абсолютно неочікуваних змін
14 жовтня 2014 року було започатковане свято, яке тоді носило назву «День захисника України». Це був рік початку російської агресії, і потреба в такому святі була величезна – потреба відзначити подвиг людей, які захищають нашу країну на Сході.
Наступні роки війну було частково локалізовано і обмежено територіально. Для широкого суспільства свято перетворилося на «одне зі свят у календарі», а дехто навіть бачили в ньому аналог радянського «23 фєвраля» – «вітаємо наших хлопців та чоловіків, вони наші мужні захисники, шановні батьки дівчат, скидаємося на подарунки хлопцям з класу». Щоправда, популярності такий підхід не мав, і це абсолютно зрозуміло.
Частина українського суспільства була незадоволена тим, що назва свята сформульована андроцентрично, тобто іменник чоловічого роду використовувався для позначення спільноти, яка складається з осіб обох статей: «День захисника». Бо вже з 2014 року було зрозуміло, що жінки на фронті є, і вони виконують не лише стереотипну «допоміжну» функцію (медсестри, працівниці кухні і офісу), а й цілком собі бойові задачі.
Спочатку йшли розмови про те, щоб назвати свято «День захисниКІВ України». Мовляв, це множина, і хоча множина від іменника чоловічого роду, але вона нібито відноситься і до чоловіків, і до жінок. Насправді – ніт, не відноситься. Бо рід слова «захисники» – чоловічий, а для жінок, які захищають країну, є окреме слово – «захисниці».
Жінки стали видимими
Результатом цієї полеміки стало те, що 14 липня 2021 року Верховна Рада України перейменувала 14 жовтня на «День захисників і захисниць України».
Дуже вчасно перейменувала. Бо 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення росії на територію України. І тема захисту України стала просто основною в інформаційному просторі. І не помічати той факт, що жінок в бойових частинах українській армії дуже велика кількість – стало просто неможливим. І тепер вони стали видимими і на рівні мови, в назві державного свята. В тому, яким чином у суспільстві і медіа говорять і пишуть про армію і війнузараз – повністю змінилася риторика, змінилися самі слова і формулювання.
Якщо раніше популярним було кліше «наші хлопці», то зараз майже всюди використовується «наші хлопці і дівчата», «захисники і захисниці», «наші відважні чоловіки і жінки», «котики і киці». Війна виступила каталізатором абсолютно неочікуваних змін, і ці зміни не обмежуватимуться армією і воєнним часом.
«Моя мама – незламна героїня Азовсталі»
Ми переможемо. Наші захисники і захисниці повернуться додому до своїх родин. Частина з них залишиться в армії і зробить це своєю професією. Нове українське суспільство будуватимуть жінки, які вже відчули свою силу, і чоловіки, які мають бойових посестер, а не тільки побратимів. І діти, які можуть сказати: «Моя мама – незламна героїня Азовсталі».
А цього року 14 жовтня, День захисників і захисниць України – це найголовніше свято для всього українського народу, не менш важливе, ніж День Незалежності. Бо без наших Захисників і Захисниць ніякої незалежності не було б.