Проєкт «Жінки — це 50% успіху України» запросив Світлану Савчук провести вебінар на тему «Емоційний інтелект як інструмент для жіночого лідерства». Сертифікована бізнес-тренерка і психологиня розповіла, як продуктивність та успішність пов’язані з рівнем емоційного інтелекту, які інструменти використовувати для розвитку лідерства, а також про вплив емоцій на професійне й особисте життя.
Ми записали ключові тези лекції.
Якби мене запитали, як почати розвивати емоційний інтелект, я б сказала – почніть із себе. Є відома модель Деніела Гоулмана про те, що таке ЕQ. Вона складається із чотирьох частин: самосвідомість (вивчаю себе), саморегуляція (вчуся обирати поведінку), соціальна свідомість (вчуся розуміти інших), регуляція стосунків (створюю клімат у групі). Гоулман виділяє самосвідомість як найбільш важливу складову. Адже якщо я навчаюся глибинно розуміти себе, у мене в доступі є інструменти, які допомагають усвідомлювати свою поведінку, розуміти, де мої сильні сторони, а де ресурси, де я можу поступитися, в чому я вразлива. І тоді справді мені простіше добирати інструменти та методи для саморегуляції, а також співпрацювати з людьми, вибудовувати містки для стосунків.
Важливо повернутися до себе обличчям, зрозуміти, яка я є, з чого складаюся, що в мене є різні сторони. І прийняти себе з повагою. Про це писала Сьюзен Девід – американська психологиня, яка досліджувала питання емоційного інтелекту та емоційної гнучкості. На її думку, потрібно не лише досліджувати себе та свої емоції, а й запартнерувати із собою різною. Зазвичай, коли людина вивчає себе, то бачить якісь речі, які їй не дуже подобаються. І вона думає: «О ні! Це жахливо!» або «Треба якось позбавитися цього!». А насправді ж важливо ставитися з повагою до кожної частинки себе як до того, що дає вам ресурс.
Якщо вам потрібно проаналізувати щось у собі, «прокопати», розібрати, а потім скласти назад, то одним зі способів є дистанціювання. Це ніби подивитися на себе збоку. Стати осторонь і сказати, що переживає ця людина, що відбувається, що так вплинуло на її поведінку. Таке дистанціювання дає змогу спокійно все проаналізувати, подивитися, побачити щось інше і більше, а потім повернутися до себе і з цим попрацювати.
Не зупинятися на досягнутому. Є зона комфорту, де нам добре, тепленько й затишно, там смачна кава, але там зовсім немає розвитку. Немає того, що допомагає нам зростати, і «ростити» навколо себе інших людей, якщо ми говоримо про лідерство. Тому важливо долати свої страхи, заходити в них, перемагати і йти вперед. Має бути сміливість рухатися далі, що б там не було.
Є два види реальності, дві важливі території в нашому житті. Нашу зовнішню територію складають дім-робота-проєкти-матеріальні цінності. Це те, що в нас можна легко забрати. Усе це може зникнути або змінитися і трансформуватися так, що нам і не снилося (подивіться, що відбувалося з березня – хто міг передбачити таку ситуацію в країні та в світі?). А є наша внутрішня територія. Емоції, потреби, цінності, переконання, світогляд – це все те, що наповнює нас, усе, що ми напрацювали для себе. Якщо зовнішнє може раптом щезнути, змінитися до невпізнаваності, тоді опорою для нас стає внутрішня територія, де ми регулюємо свої емоції, досліджуємо потреби, опираємося на наші цінності, на світогляд, на переконання. Тому дуже важливо розуміти, досліджувати, наповнювати і укріплювати свою внутрішню реальність, яка залишатиметься вашою опорою, що б там не було.
Самолідерство. Як керувати собою? Насправді це найважливіше, і з цього починають. Мій стан провокує певну думку, думка викликає емоцію, під впливом емоцій стається виплеск гормонів. Кажуть, що переважну більшість рішень люди приймають саме під впливом емоцій. Мої рішення впливають на результати мого життя. Результати ж формують середовище, ту реальність, в якій я є. Це таке коло, по якому ми з вами ходимо: ситуація провокує стан, думки викликають емоції, під впливом емоцій ухвалюються рішення і маємо результат. Уявіть собі, ми думаємо 75 тисяч думок за день. 70-85% із них – про одне й те ж саме. І в мене запитання – а які думки у вас щодня? Які думки формують ваші емоції, під впливом яких думок ви приймаєте рішення, і які результати потім отримуєте? Якщо певні результати вас не влаштовують і потрібно це змінити, тоді дуже важливо почати з перегляду своїх думок.
Чим наповнювати свій внутрішній світ? Перш за все, важливо підтримувати свій фізичний стан – їжа, сон, спортивна форма. Емоційне підкріплення – природа, хороший фільм, кава, зустріч із приємною людиною, спілкування із близькими. Також треба дбати про тренування мозку – вчитися чомусь новому, вміти відмовлятися від того, що не працює, перепрограмовувати ті навички, які в нас були раніше, на нові. Ще одна важлива частина – це духовна складова, те, заради чого більшого я працюю, чому служить моя діяльність, як впливає на мою команду, компанію, місто, країну? Яка моя соціальна позиція?
Автентичність у лідерстві. Бути присутньою тут і зараз та створювати таку атмосферу, де буде вповні проявлятися справжність інших людей. Якщо ми говоримо про лідерство у світі VUCA (volatility (нестабильність), uncertainty (невизначеність), complexity (складність) та ambiguity (неоднозначність) – ред.), то йдеться про те, що в нас лишилося мало орієнтирів. І в цій ситуації дуже важливо бути собою й не грати жодних ролей. Бути представленою. Тією, яка я є в лідерстві. Не приховувати, не боятися бути вразливою, не боятися робити помилки, але не забувати говорити про свої сильні сторони. Бути присутньою, відчувати ситуацію, створювати інклюзивні та безпечні території поваги й довіри, де люди не боятимуться бути справжніми.
Є проста і ефективна техніка для розвитку емоційного інтелекту. Навчіться називати вашу емоцію. Це вміння дасть вам більше контакту з собою та усвідомлення про свій стан. Одночасно це буде й інструментом, який може зарадити виникненню емоційної хвилі. Спочатку можете це робити, опираючись на список емоцій та потреб, а потім уже збільшувати свій словник, бо ж емоційна палітра досить велика. А за кожною емоцією стоїть якась потреба. Запитайте себе, що відчуваєте і допоможіть собі зрозуміти, що за цим стоїть, і чого ви в цей момент найбільше потребуєте.
Емпатія – розуміння емоцій іншої людини. Бажання зрозуміти іншу людину більш глибинно, відчути її, зрозуміти її емоції, спробувати назвати їх і максимально ефективно вибудувати контакт, враховуючи емоційний стан людини. Для цього потрібно залишатися в контакті з собою, а також вчитися розпізнавати почуття інших, уникаючи оціночних суджень. Пам’ятати про «ефект камери» (під час зйомки ми бачимо лише чистий фактаж, без оцінки і без спроб дати відповіді на запитання щодо того, чи щось хороше, чи погане). Для кращого розуміння також стане в пригоді емпатичне слухання – налаштування на те, щоб менше говорити, а більше слухати й чути, щоб краще зрозуміти іншу людину.
Мені останнім часом слово «самооцінка» подобається значно менше, ніж «самоцінність». Це стосується нашого почуття гідності, суб’єктивної цінності себе. Тут ідеться про дружнє, тепле та розуміюче ставлення до нас самих замість засудження або суворої критики. Бо внутрішній критик завжди може почати картати: «Ай-яй-яй, що ж ти так це зробила? Що, не могла по-іншому?!». І тут важливо тренувати самоемпатію. Щоб запустити процес розуміння і прийняття себе, я пропоную вам застосовувати п’ятиступінчату модель для трансформації критичних думок:
Базові параметри стресостійкості різні для жінок і для чоловіків. Є люди більш чутливі і менш чутливі: у когось є схильність відреагувати відразу, виплеснути емоції, а хтось стійкіший у цьому плані. Біологічні дослідження підтверджують, що параметри стресостійкості у жінок на 15-20% вищі, ніж у чоловіків. Тобто жінки мають хорошу перевагу. Я можу бути більш чутливою до зовнішнього середовища, можу більш реактивно реагувати, але в мене так само є й більше механізмів відновлення, які працюють швидше, ніж у чоловіків. При більшій чутливості ми маємо здатність більш відкрито реагувати, не накопичувати емоційні компоненти всередині і швидше відновлюватися. Це хороший плюс для нашої здатності саморегулюватись.
5 рівнів розвитку лідерства
Лідерка – це та людина, яка еволюціонує. Дослідник Боб Андерсон виділяє 5 важливих сходинок такої еволюції:
Егоцентричний рівень. Я – це мої потреби. Здатність задовольнити свої потреби і найменше враховувати потреби інших.
Реактивний. Власні потреби та потреби інших, вивчення соціальних норм, щоб виправдати очікування. Соціум навколо нас стає важливим. Доводимо до досконалості свої зовнішні прояви, чистимо наш «фасад», щоб він був ідеальним, адже нам важливо досягнути успіху.
Креативний. Пласка, гнучка корпоративна культура. Ми аналізуємо звичні способи мислення, щоб позбавитися від чогось застарілого, починаємо працювати над цінностями, над автентичністю, виникають питання «хто я? чого я хочу?». З’являється гнучкість, залученість, інноваційність, прозорість. Етап, коли лідерка ділиться лідерством зі своїм оточенням.
Інтегральний. Масштабне бачення і піклування про успіх системи, чогось більшого, ніж тільки я або команда навколо мене. Тобто лідерка стає архітекторкою майбутнього в громаді, в суспільстві, в країні. Лідерство як служіння, лідерка як помічниця.
Об’єднуючий. Ми – частина великої системи. Духовні практики, медитації, які допомагають це відчувати. Лідерка як глобальна візіонерка, що служить світовому благополуччю. Відчуття «нас» як однієї екосистеми.
Приклади моделей лідерства
Тут ідеться про те, що важливо додати в лідерство. Найменше хочеться стереотипізації на кшталт того, що жінка-лідерка – м’яка, а чоловік – жорсткий. Ні, тут радше про внутрішнє наповнення цієї теми, а саме про те, що замість жорсткості та конкуренції хотілось би більше сердечної м’якості, чуйності та емпатичності в лідерстві.
Я стежу за прем’єркою Нової Зеландії Джасіндою Ардерн, яка зараз стала прикладом кризового менеджменту не тільки в політиці, але й у бізнесі. Під час пандемії вона не лише вказувала чіткі й конкретні напрямки руху, а й говорила про створення смислів – заради чого все відбувається. Також Ардерн проявляла співчуття до жителів своєї країни, спілкувалася з людьми природньо і по-людському.
Дуже часто можна почути, що жінкам потрібно змагатися, конкурувати і перемагати. Натомість мені імпонує теза про те, достатньо плекати свій внутрішній світ, вибудовувати ціннісні орієнтири і морально-етичні принципи та мати потужний внутрішній стрижень – у тому числі й розвинутий емоційний інтелект. Тоді не доведеться конкурувати. Лідерку уважно слухатимуть, до неї дослухатимуться, будуть прагнути потрапити в її команду, побути в її оточенні. Попри те, що вона ні з ким не змагалася і не конкурувала. Тому плекайте себе. Поважайте себе. Нарощуйте в собі внутрішній потенціал, представляйте себе так, щоб вам це подобалося самій.
Про лекторку:
Світлана Савчук — сертифікована бізнес-тренерка, фасилітаторка, психологиня. Має досвід роботи в проведенні тренінгів із емоційного інтелекту, управління змінами, комунікації та лідерства, веде приватну психотерапевтичну практику.
Підготувала Вікторія Кобиляцька, 50%,