Платформа «Жінки — 50% успіху України» продовжує публікувати матеріали із серії «Вона і війна: як депутатки місцевих рад дають собі раду в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну». Ми пишемо про політикинь, які згуртувалися і наближають перемогу всіма можливими способами.
Сьогодні мова піде про депутаток Полтавської міської ради Катерину Бабіч, Юлію Городчаніну та Вікторію Лозу. Усі вони є членкинями групи «Рівні можливості». Кожна воює (у прямому й переносному значенні цього слова) на своєму фронті.
Ми розпитали політикинь, як їм вдається підтримувати бойовий дух і надихатися на надихати інших на перемогу.
Юлія Городчаніна: Кожен і кожна з нас мають тримати свій фронт
«Трансформуємо свою лють! Трансформуємо свою злість! Трансформуємо свій страх! Підтримуємо ЗСУ!», — таким є гасло волонтерської організації «Полтавський батальйон небайдужих». Юлія Городчаніна очолює один із напрямків у гуманітарному штабі цієї організації. У зоні її відповідальності — збір допомоги, розподіл, логістика та збір коштів.
«Спочатку волонтерство було захисною реакцією, щоб не бачити й не чути жахливих новин, які вганяли в паніку. Я не дивилася телевізор і не читала новин протягом дня, весь час приділяла координації волонтерського центру, який набирав шалених обертів. Лише зранку переглядала швидко новини, де зупинився фронт, щоб розуміти куди можна відправляти волонтерські машини, куди ні. Тобто спільна робота, заряджені неймовірною енергетикою волонтери і небайдужі полтавці сповнюють щодень сили, а наші ЗСУ мотивують не відставати від їхніх темпів. Бо кожен і кожна з нас мають тримати свій фронт. Фото усміхнених захисників, слова вдячності, що вчасно змогли допомогти, – це те що окриляє», — зізнається Юлія Городчаніна.
Масштаби вражають. Ось депутатка оголошує у себе на фейсбук-сторінці про збір коштів на інверторний генератор для військових, які воюють на Харківському напрямку. Пише, що треба зібрати 14 тисяч доларів. Не минає й двох годин, як збір закривають, зібравши гроші не на один, а відразу на два генератори. Те саме з раціями, тупнікетами, буржуйками, тепловізорами, збором коштів на ремонт важкої техніки… При цьому депутатка ще встигає проводити різноманітні аукціони на користь ЗСУ, сама виготовляє енергетичні батончики й долучається до виготовлення окопних свічок.
Читайте також: Робити все, що від тебе залежить: як місцеві депутатки наближають перемогу
Ще один важливий аспект — підтримка внутрішньо переміщених осіб. Гаряча лінія для ВПО — волонтерська ініціатива, яка з перших днів війни виконала важливу кординаційну функцію щодо евакуації людей, розселення, надання допомоги, оформлення документів. Лінія припинила свою роботу в липні. До того часу нею встигли скористатися понад 20 тисяч людей. Нині ж Юлія Городчаніна оголосила про старт нового проєкту від організації «Шелтер Полтава» — це заходи для дітей і дорослих, які через війну вимушені були покинути свої домівки. Тут і безкоштовні консультації юристів, психологів та педіатрів, і заняття з української та англійської мов, курси жіночої самооборони, найрізноманітніші майстер-класи та розвиткові активності.
«Маючи мандат, я можу більш системно вирішувати проблеми чи реагувати на потреби, ініціюючи та приймаючи відповідні муніципальні програми (наприклад, «Полтавський спротив» для забезпечення потреб ТрО, програму підтримки ВПО, допомога волонтерським організаціям тощо). Але частині ініціатив депутатство заважає, особливо коли ти в опозиції. І на жаль, навіть під час війни частина посадовців вмикають політику та блокують важливі ініціативи лише тому, що їх подав конкретний депутат чи депутатка. Що для мене є неприпустим під час війни! Прикро, але саме таку ситуацію маємо в нашому місті», — констатує Юлія Городчаніна.
Вікторія Лоза: Наше волонтерство не почалося 24 лютого, а тривало вже майже вісім років
Вікторія Лоза каже, що однаково любить ходити (і бігати) як на підборах, так і в берцях. Кепкує з того, що фейсбук пропонує їй рекламу гламурних берців на підборах і з кишенькою на литці за… 11 тисяч гривень.
«Ще треба чорний гольф і сталевий ліф зверху», — іронізує Вікторія. І пригадує, що коли балотувалася в міську раду, то доводилося чути сексистські закиди. Мовляв, «навіщо тобі ця політика?» або «ти ж мама, виховуй дітей, займайся жіночими справами». Наслухавшись цього, вирішила не реагувати на стереотипи, бо «місце жінки — всюди».
Вікторія Лоза — колишня очільниця міського департаменту охорони здоров’я та соцзахисту. Керувала ним якраз у найтяжчі часи, коли прийшов COVID-19.
Нині ж депутатка очолює медичний напрямок у гуманітарному волонтерському штабі при «Полтавському батальйоні небайдужих». Вікторія проводить заняття з тактичної медицини, надання домедичної та першої медичної допомоги.
«Для мене і для моєї колеги Світлани, з якою ми працюємо разом як інструкторки, волонтерство не почалося 24 лютого, воно просто далі продовжувалося, ми й до цього працювали для потреб ЗСУ і навчали вже майже вісім років», — каже Вікторія Лоза. І зізнається, що дуже горда за українських військових. Їхні історії не перестають її дивувати й надихати.
«Буквально на тому тижні ми навчали хлопців. А вони після поранень, після госпіталів. Багато з них ще в АТО були, потім 24 лютого знову пішли захищати країну, отримали поранення чи контузії. Але відновлюються і знову їдуть на передову. От як можна перемогти цю країну? Слухаю їхні історії й думаю: як можна з нами воювати, якщо в нас такі воїни?!», — каже Вікторія Лоза.
Після кількох місяців інтенсивного волонтерства Вікторія відчула, що треба перевести подих, бо були всі вимптоми вигорання.
«Довелося трішки зупинитися. У мене тоді діти були за кордоном. Я до них поїхала, провела там пару тижнів, спробувала трохи відновитися. Коли повернулася, стало краще. І зараз уже балансую в такому режимі, але намагаюся, щоб був бодай один вихідний на тиждень», — говорить депутатка.
Катерина Бабіч: Не буду приховувати — трохи важко, але адаптуюсь і щоденно працюю над собою
Катерина Бабіч — очільниця групи «Рівні можливості» у Полтавській міській раді та лідерка руху «Зе!Жінки» у Полтаві. В перші ж дні війни Катерина очолила волонтерський штаб «Оборона Полтави», який почав опікуватися забезпеченням військових. А коли зрозуміла, що команда, яку називає не інакше, як «дрім-тім», може працювати без неї, пішла у військо.
Із травня Катерина Бабіч служить у лавах ЗСУ.
«Новий темп. Більше вимог до себе. Не буду приховувати — трохи важко, але адаптуюсь і щоденно працюю над собою», — написала депутатка в соцмережах.
Нині вона інструкторка з тактичної медицини. Наголошує, що важливість володіння навичками тактичної медицини можна сміливо ставити нарівні з навичками тактики ведення бою. Адже при пораненні військовослужбовець без вмінь самодопомоги та взаємодопомоги є небезпечним для всього підрозділу, бо ж не спроможний допомогти ані собі, ані тим, хто опинився поруч із ним.
Побратими вже встигли дати Катерині псевдо «Гаєчка» — як у мишки-винахідниці з мультика «Чіп і Дейл». Бо завжди поспішає на допомогу й знає, як зарадити в різних складних ситуаціях.
До речі, свій шлях у військо Катерина почала із запровадження у волонтерському штабі проєкту із забезпечення жінок-військовослужбовиць «Для неї». Поштовхом стало те, що депутатці видали одяг на кілька розмірів більший, ніж потрібно.
«Я мала вигляд молодшої сестрички, яка доношує речі старшого брата. Але друзі та моя дрім-тім зробили неможливе. Я пам’ятаю ті перші примірювання одягу свого розміру — це був космос», — пригадує Катерина-«Гаєчка».
Вікторія Кобиляцька