Пошук другої леді: чому Байден затягнув із вибором віцепрезидентки

До дня президентських виборів у Сполучених Штатах залишилося менше трьох місяців, проте номінальний лідер перегонів Джо Байден так і не визначився остаточно з кандидатом у віцепрезиденти. І це не випадково! Хоча традиційно віцепрезидент у США вважається радше церемоніальною персоною, американські аналітики впевнені: цього разу буде зовсім інакше, пише Європейська правда.

Навіщо президенту «віце»?

«Один із моїх братів відправився мандрувати за моря, а інший став віцепрезидентом. Відтоді про жодного з них ні слуху ні духу», – саме цей жарт Марка Твена згадують американці, коли мова заходить про цю посаду.

Це правда, але лише частково. Якщо у позаминулому столітті про віцепрезидентів фактично і не чули, то у XX сторіччі ситуація дещо змінилася.

Втім, і досі ця посада не набула надвисокої ваги як серед політиків, так і в очах американців.

Віцепрезидентів обирають разом із президентом на чотири роки за Конституцією. У них немає конкретно прописаних функціональних повноважень.

Сказано лише, що «віцепрезидент має замінити президента у разі імпічменту, смерті, відставки чи неспроможності виконувати обов’язки президента США».

Формально віцепрезидент головує у Сенаті, але може голосувати лише тоді, коли голоси розподіляються порівну.

Враховуючи вже тривалі традиції голосування в Сенаті відповідно до партійної лінії, таке трапляється не надто часто.

З огляду на вік президента Трампа (74 роки) і кандидата в президенти Байдена (за два тижні після виборів йому виповниться 78), цілком можливо, що вперше в цьому столітті віцепрезидент отримає шанс перебратися до Білого дому.

Байден тримає інтригу

Найменша інтрига – у республіканців. Попри чутки про заміну Майка Пенса, президент Трамп впевнено заявив, що піде з ним на вибори і в 2020-му. Інша річ – демократи.

У новітній історії США вже були прецеденти, коли кандидатуру віцепрезидента від опозиційної партії тримали в секреті навіть за три місяці до виборів.

Проте вперше від вибору цієї кандидатури залежить так багато.

Джо Байден – один із найдосвідченіших чинних американських політиків. Ба більше, він сам два терміни Барака Обами був «віце», тому чудово знає, хто і для чого йому потрібен.

Ще з початку пандемії в березні Байден заявив, що обере собі в напарниці жінку.

В цьому насправді нічого екстраординарного немає. Демократи і так змагаються за симпатії жінок, афроамериканців та прихильників «лівих поглядів».

Проте затримка з оголошенням кандидатури може мати й інші причини.

Нинішнє падіння рейтингу Дональда Трампа жодною мірою не є результатом дій демократів. Більше того, демократи не змогли очолити й протести, що почалися у відповідь на смерть Джорджа Флойда, отримавши від них електоральні бали.

Розчарування в економіці чи рекордний рівень безробіття є проблемами для чинного президента, проте демократам не вдається повноцінно використати це на свою користь.

Працювати над вирішенням цієї проблеми має майбутній кандидат у віцепрезиденти.

Три фаворитки

Ще одна традиція – пропонувати посаду «віце» політику, який представляє інший табір всередині партії.

За цією логікою Байдену треба було здобути симпатії «лівих», тобто прихильників сенатора Берні Сандерса та сенаторки Елізабет Воррен.

З огляду на це Воррен була би відповідною кандидаткою. Вона, до речі, з’являлася на протестах у Вашингтоні, але її критики вказують на те, що в умовах ймовірного «слабкого Байдена» сенаторці від Массачусетсу не вистачить харизматичності.

А, можливо, вона і сама не надто прагне бути «другою», оскільки на виборах 2024 року може спробувати ще раз виставити свою кандидатуру на праймеріз.

Інша кандидатка – колега Елізабет Воррен по Сенату і ще одна експретендентка на посаду президента від Демпартії Камала Гарріс.

Вона – колишня генеральна прокурорка штату Каліфорнія, енергійна, досвідчена афроамериканка, її кандидатура автоматично збільшує прихильність афроамериканців до демократів.

На відміну від інших кандидатів, Гарріс доволі ексцентрична, тривалий час бореться за громадянські права, наголошує на необхідності державницької боротьби з расизмом.

Не можна сказати, що Гарріс – ідеальна кандидатка, але вона – чи не найближче з усіх до ідеальної на сьогодні претендентки на цю посаду. До того ж їй лише 55 років, і стратегічно цей вибір навряд чи зашкодить Байдену.

На відміну від Воррен, Гарріс проводить заходи на підтримку Байдена та продовжує критикувати Трампа в соцмережах.

Єдиним контроверсійним аспектом її кандидатури для Байдена, як не парадоксально, є історія її відносин із попереднім віцепрезидентом США.

Минулого року на чергових дебатах демократів до офіційного старту праймеріз Гарріс звинуватила Байдена в тому, що він, будучи молодим сенатором у 70-ті роки, підтримував расову сегрегацію щодо закладів освіти.

Тоді зі сцени дебатів Харріс не назвала Байдена расистом, але багато американців сприйняли це саме так.

Є ще одна кандидатка, яку складно назвати «новим обличчям», проте вона має успішний досвід роботи з Байденом в одній команді.

Йдеться про колишню радницю Барака Обами з національної безпеки та постійного представника США в ООН (2009-2013) Сьюзен Райс.

Серед її плюсів – досвід роботи у сфері міжнародної політики і жорстка позиція щодо Китаю та РФ, тому вона потенційно може «сподобатись» навіть консерваторам. Хоча насправді Байден вважає це власним козирем, але досвіду Райс не позичати.

Втім, суттєвим мінусом залишається її політичне минуле. Невипадково у команді Трампа вже висловились щодо Райс, заявивши, що вона «така ж сама, як Гілларі Клінтон, і її буде легко перемогти».

* * * * *

Владислав Фарапонов, експерт аналітичного центру «ADASTRA», студент університету Wright State University (США)