У рамках проекту «ЄС-Україна жінки в політиці» (EU-Ukraine Women in Politics) відбулася перша гендерна бесіда за участю посла Європейського Союзу в Україні Хюга Мінгареллі. Розмова була відкритою для всіх охочих, а ті, хто не потрапив до зали Urban Space 500, міг побачити її у Facebook-трансляції.
50% пропонують вашій увазі найцікавіші відповіді на питання аудиторії від Мінгареллі, які стосуються перспективи ратифікації Україною Стамбульської конвенції й можливості застосування гендерних квот у політиці та врядуванні. Також ви дізнаєтеся, як боротися з антигендерними проявами у суспільстві та що робить ЄС для підтримки реалізації політики гендерної рівності в Україні.
Просування гендерної рівності – це шлях до модернізації суспільства
Мене дуже зацікавила дискусія на тему гендерної проблематики, хоча я зовсім не експерт, більшість з вас знає набагато більше, ніж я. Але я тут, тому що хочу дізнатися про гендерну рівність від вас. Проте я впевнений, що просування гендерної рівності – це прямий шлях до модернізації нашого суспільства, до ефективного врядування й того, що ми називаємо інклюзивним економічним ростом та соціальною співпрацею.
Проблема ця не вирішена повністю ані в інституціях ЄС, ані в країнах ЄС. У наших країнах, без сумнівів, є побутове насильство щодо жінок. Ми маємо гендерну нерівність на роботі. Якщо ви подивитесь на розподіл обов’язків в компаніях чи навіть у міністерствах між жінками та чоловіками, то побачите, що на керівних посадах більше чоловіків, ніж жінок, а на посадах секретарів набагато більше жінок, ніж чоловіків. Якщо поглянете на зарплати чоловіків та жінок за ту ж саму роботу, то побачите великий відрив, принаймні в 30%.
Щодня ми дізнаємося із наших газет про сексуальні домагання, що є реальністю, з якою більшість жінок стикаються в окремих компаніях, міністерствах, політичних партіях. Гендерна нерівність не є вирішеним питанням у ЄС, зовсім ні. Але є декілька політичних ініціатив, щоб це вирішити. Зрозуміло, що все почалося із країн Північної Європи. Відомо, що в таких державах, як Швеція чи Данія, ці питання були підняті раніше. Але зараз у європейських інституціях є політична воля для вирішення цього питання. Ця політична воля транслюється багатьма способами. I перш за все, зараз в ЄС ми маємо Gender Action Plan, який впроваджується Європейським Союзом.
40% керівних посад в Європейській комісії має належати жінкам
Понад чотири роки тому у європейських інституціях було вирішено, що понад 40% керівних посад у Європейській комісії має належати жінкам. І я знаю, що було досягнуто великого прогресу за ці роки. Також ми вирішили просувати ратифікацію Стамбульської конвенції в усіх наших країнах-партнерах. I в Україні ми маємо постійний діалог з урядом та Верховною Радою для просування ратифікації Стамбульської конвенції. Ця конвенція спрямована проти насильства щодо жінок. Проте нам поки що не вдалося переконати Верховну Раду прийняти її. Але ми постійно пояснюємо нашим співрозмовникам, що Україна, яка хоче доєднатися до ЄС, має розділяти ті ж цінності, що й ЄС. Україні необхідно прийняти цю конвенцію, тому що домашнє насильство, згідно з нашою інформацією, є поширеним в країні.
Ми намагаємося також включити питання гендерної рівності у програми співпраці з іншими країнами. Як приклад, у нас є безліч європейських програм для населення, яке постраждало від конфліктів. У цих програмах ми будемо особливо націлені на жінок, що постраждали від конфлікту на Сході України. Гендерний аспект інтегрований в усіх наших партнерських програмах з конкретними заходами, що мають на меті подолати проблему гендерної нерівності. До прикладу, незабаром у нас буде масштабна програма професійної та освітньої підготовки. Ми будемо наполягати, аби більша частина коштів з цієї програми була направлена на підготовку жінок. Ми готуємо також програму з обміну для представників певних сегментів українського населення: лікарів, державних службовців, працівників з приватних компаній. І звісно, ми гарантуємо, що велика частина цих програм обміну буде корисною для жінок. Це те, що я називаю врахуванням гендерної проблематики. В наших стосунках із країнами-партнерами ми будемо гарантувати, що гендерна рівність є важливим виміром в будь-якій програмі співпраці.
Ідеологічна боротьба за гендерну рівність
Не вірте, що й в країнах ЄС легко відбувається просування гендерної рівності. Є “консервативні” люди, які вважають, що потрібно дотримуватися “традиційних ролей” чоловіка та жінки, і тому вони мають залишатися такими. Є також релігійні люди, які вважають, що “традиційних” ролей потрібно дотримуватися, а відмінності, які сьогодні існують в соціальному плані між чоловіками й жінками, повинні залишатися. Тож і в наших країнах є протистояння між тими, хто просуває гендерну рівність, і тими, хто вважає це негативним явищем.
На мій погляд, це ідеологічна битва. Як ми можемо в ній перемогти? В першу чергу, я вважаю, завдяки освіті. Надзвичайно важливо в школі, а тоді в університеті, обговорювати гендерні питання і пропагувати той прогрес, якого ми досягли. Мова також про те, щоб кожен міг знайти потрібну інформацію в медіа, в дискусіях, в політичних дебатах. Без жодних сумнівів, боротьба та опір цій боротьбі є сьогодні і в Україні, і в Західній Європі та ЄС.
Гендерну рівність не варто сприймати як щось нав’язане іноземцями. Насправді мова про те, що ви можете зробити, і як ми можемо вам допомогти, наприклад, в програмах, які ми вже згадували. Це ваша битва, і це має бути битва, бо ви стикаєтеся з опором. Ми всі європейці, й у нас багато спільних цінностей. Але є багато труднощів, які я бачив у вас в країні, але ви їх подолали. Все, що ви можете – це дискутувати та обговорювати. Це ідеологічна боротьба, яка триває десятиліттями. Я говорю не лише про Україну, а й про всі держави, бо ця дискусія є не лише тут, а й в європейських країнах. Не повинно бути ілюзій, що є спосіб вирішити цю проблему за короткий час. Я можу помилятись, але на мій погляд, це справа десятиліть і цілих поколінь.
Ірина Тишко, Світлана Фарина,
для 50%