Парламентська кампанія 2019 року стала цікавою з точки зору гендерних питань не лише кількістю жінок у перших десятках виборчих списків, а й тим, що в передвиборчий лексикон минулого тижня увірвалось слова «сексизм», «дискримінація жінок в політиці» з подачі політикині, кандидатки в народні депутат/ки від партії «Слуга народу» Галини Янченко. В якому контексті звучать ці слова? Чи додає це сили тим, хто говорить про сексизм в політиці та дискримінацію, чи сприяє це свободі слова? Давайте розбиратись.
50% розпочинає дискусію про те, що є сексизмом, а що псевдосексизмом на прикладі історії з кандидаткою в народні депутати Галиною Янченко. У цій дискусії ми готові надати слово як експерт/кам, так і політикам, так, звісно, і самій Галині Янченко.
Хронологія скандалу
Аби не бігати посиланнями і не шукати хто, що, де сказав/ла, ми зібрали усе докупи. Варто дуже уважно вчитатись і звернути увагу на «сексистські» вислови, які стали основою для скандалу.
11 червня 2019 року на сайті руху Чесно та на Українській правді оприлюднено статтю «У «Слуги народу» є кандидати пов’язані з нарфронтівцем Геращенком» (на сайті «Українська правда» неповна версія).
В статті йдеться, дослівно, «9 червня партія президента Зеленського «Слуга народу» оприлюднила свою сотню кандидатів на парламентських виборах. Серед них є Сергій Бабак і Денис Монастирський, які мають стосунок до громадської організації «Український інститут майбутнього.
Окрім того, є Галина Янченко, яка дружина виконавчого директора цієї організації.
Під 5-м номером у партійному списку СН вона фігурує як експертка з антикорупційної політики. Згідно з інформацією на Політхабі, вона була депутаткою Київської міської ради від «ДемАльянсу» та очолювала Раду громадського контролю НАБУ.
У своїй декларації за 2018 рік Янченко зазначила, що її чоловіком є Віктор Андрусів, виконавчий директор громадської організації «Український інститут майбутнього».
Нагадаємо, що це той самий експерт, який заявляв, що дефолт в Україні може сприяти подальшому економічному розвитку.
Нагадаємо, що олігарх Ігор Коломойський виступав за оголошення Україною дефолту. Щоправда, Андрусів акцентував увагу на тому, що дефолту, можливо, не удасться уникнути, якщо відбудуться дострокові вибори.
У квітні цього року ГО «Український інститут майбутнього» мала отримати з бюджету від державної організації «Національний офіс інтелектуальної власності» 7,98 мільйона гривень за розроблення проекту Національної стратегії розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності України. Але начебто через скаргу «порошенківців» закупівлю за договірною процедурою скасували. Про це писали «Наші гроші».
Кінець цитати.
14 червня 2019 року на сторінці кандидатки в народні депутати від партії «Слуга народу» Галини Янченко оприлюднено її пост, який називається «Про дискримінацію жінок в політиці». Реагуючи на статті, політикиня пише «вперше я відчула не просто дискримінацію, а приниження цього тижня!».
«Впевнена, що українське суспільство достатньо зріле і європейське, щоб не об’єктивізувати жінок, не сприймати їх як власність їхніх чоловіків, не оцінювати їх через призму діяльності їхніх родичів, а тим паче їхніх чоловіків. Недаремно ми обурюємось укладом арабських країн і жаліємо арабських жінок, яких сприймають як предмет, пов’язаний з їхніми чоловіками. То чи можемо ми толерувати організації, які єдине, що можуть «нарити» на жінку-політика, це те, що вона пов’язана зі своїм чоловіком, який працює в інституції, де одним з шести засновників є ще один чоловік?! Звичайно, я розуміла, що у великій політиці на мене буде литись багато бруду і неправди, але особливо дошкуляє отримати порцію лайна від вчорашніх колег. Я хочу щоб такого більше не повторювалось, щоб інші жінки, які наважились іти в політику і змінювати нашу країну на краще, не стикались з дискримінацією».
Після посту кандидатки, політикині Галини Янченко за неї почали вступатись, вподобувати її пост, лунало багато зауважень на журналістську роботу руху «Чесно», однак зосередимось на тих, які стосуються саме звинувачення в «сексизмі».
Наприклад, Петро Охотін стверджує, що «знецінення зусиль Галина Янченко і прив‘язування її поглядів до її чоловіка – це сексизм у чистому вигляді».
На мої зауваги щодо того, чи розуміє він поняття «сексизм», він відповів, що «орієнтується». Проходив тренінги. І слухав гендерні студії. На його думку, сексизм – це комплекс явищ. І приписування жінці заслуг через чоловіка – ознака сексизму. «Написане в статті це ось це жлобське «nasosala», але з претензією на високий стиль!», – вважає Охотін.
Обгрунтуванням сексизму експерт, який прослухав гендерні студії, в чому його підтримують колеги, назвав «Зі статті чітко випливає не просто згадка наявності чоловіка, але й його посту про дефолт (який сам Віктор назвав тестом). Чомусь не згадали, що Віктор Андрусів був комендантом містечка ДА на Майдані. Чи керівником доповіді про міста України».
У коментарі до поста Петра Охотіна експертка Тамара Марценюк зазначила: «У вступному абзаці фраза «Окрім того, є Галина Янченко, яка є дружиною виконавчого директора цієї організації» дійсно впадає в око як така, що є сексистська. Адже саме жінок у політиці чи загалом на статусних посадах визначають як таких, які пройшли туди через своїх чоловіків (навіть якщо таке і буває, бо по-іншому жінкам складно пройти, це не означає, що 100% усі жінки так поводяться). Якби у матеріалі так само згадувалися чоловіки через своїх дружин, то тоді дійсно можна стверджувати, що сексизму немає і що видання просто використовує ідею / теорію родинних мереж для отримання владних ресурсів. Натомість в українській політиці подібні вислови тільки підтверджують гендерні стереотипи про те, що жінка сама нічого не здатна без впливових чоловіків. Окрім того, Галина (наскільки пам’ятаю) сама також обурилася від таких слів. На мій погляд, варто прибрати чи перефразувати подібний вислів і вибачитися перед Галиною. Дуже важливо, аби моніторинги та аналітичні матеріали здійснювалися фахово і без стереотипних штампів і суджень, яких і так багато у мейнстрімінгових медіях».
Дослівний розбір звинувачень
В статті руху «Чесно» наведено перелік осіб, які мають стосунок до громадських організації «Українського інституту майбутнього» і вказано, «окрім того, є Галина Янченко, яка є дружиною виконавчого директора цієї організації». Тобто, йшлось про перелік осіб, а також вказання на іншу особу, яка пов’язана з Інститутом через родича.
Чи надано цій інформації сексистського відтінку? Ні.
Є констатація факту, яка логічно підводиться до загального переліку людей, які наближені до громадської організації. Як по-іншому могли написати журналіст/ки, які знають цю інформацію? Не згадувати про ступінь родинного зв’язку?
Чи це неправдива інформація про те, що Галина Янченко є дружиною Віктора Андрусіва? Далі по тексту (наголошую, що ми не аналізуємо причинно-наслідкові умовиводи журналістів/ок руху «Чесно», а тільки те, чи є у використаних словах ознаки дискримінації) йдеться ще одне «у своїй декларації за 2018 рік вона зазначила, що її чоловіком є Віктор Андрусів, виконавчий директор громадської організації «Український інститут майбутнього».
Тобто акцентується факт, який міститься в офіційному документі, який подається всіма кандидатам/ками.
Отже питання, якій мають нас цікавити: чи надано оцінку цій інформації з точки зору професійних чи кар’єрних досягнень Галини Янченко? Чи применшується її вага чи значення з огляду на подружні зв’язки? Чи існує інші слова, щоб описати родинний зв’язок?
Один з висловів, а саме перший – про те, що Галина Янченко є дружиною Віктора Андрусіва, називає сексистським і відома гендерна експертка Тамара Марценюк.
Однак, якщо ми не перераховуємо пов’язаних людей, то як по-іншому вказати зв’язок, який реально існує і доказаний в декларації самої кандидатки? При цьому ніякого гендерного чи статевого забарвлення цим твердженням у статті не надано.
Сексизм — дуже тонка і чутлива сентенція, пов’язана з упередженнями, дискримінацією за ознакою гендеру чи статі особи. Її легко можна використовувати для опису багатьох явищ, особливо в українській політиці, особливо під час виборів.
Та коли політик/ині починають її підв’язувати для посилення своїх позицій (адже це зараз модно, «хайпово») у публічних дискусіях, де сексизму немає, то це викликає більше загроз ніж допомоги тим, хто займається боротьбою за права жінок.
Адже політична доцільність використання таких чутливих сентенцій – це нівелювання серйозності та визначеності цих понять, збиванням дискусії у хибному напрямку (особливо у випадку зі статтею про Янченко).
На моє запитання, що саме розуміє під «сексизмом» і «дискримінацією», кандидатка в народні депутат/ки Галина Янченко мені не відповіла. Тому наразі мало розуміння того, що вкладає в «сексизм» політикиня. І чи її така селективність тлумачення згодом не вплине на законотворчу діяльність.
І про свободу слова
Як зазначено вище, на сайті «Українська правда» неповна версія. А саме, відсутній початок статті, де йдеться, що в списках «Слуги народу» є кілька людей пов’язаних з Українським інститутом майбутнього, в тому числі дружина Віктора Андрусіва. Частина тексту була видалена, скоріш за все, після публічного осуду зі сторони самої кандидатки та її численних друзів та подруг з громадського середовища. Тобто через хвилю навколо так званої «дискримінації жінок в політиці» в цьому конкретному вигляді видання цензурувало частину матеріалу «Чесно».
Межі приватності публічних осіб, якими є як чоловіки, так і жінки в політиці, набагато вужчі, аніж у простих громадян та громадянок. Вони мають бути готові, що хтось скаже про те, що вони є чиїмись дружинами чи чоловіками, які пов’язані з тими чи іншими інституціями. Вбачати в цьому сексизм видається псевдосексизмом, псевдодискримінацією. Які, як бачимо, впливають і на свободу слова.
Надія Вірна, для 50%