Головна Статті Стереотипи про жінок у політиці: як їх долають в Україні, Молдові та Вірменії

Стереотипи про жінок у політиці: як їх долають в Україні, Молдові та Вірменії

2
416

Продовжуємо публікувати матеріали із серії з умовною назвою «Жінці не місце…» Перша частина була про війну й про те, як жінки беруть участь у військових діях. Нині ж пропонуємо до вашої уваги дослідження про жінок у політиці в Україні, Молдові та Вірменії. 

Україна, Молдова та Вірменія – три пострадянські країни, які і після 30 років незалежності стикаються з проблемами дискримінації жінок у різних контекстах. Незважаючи на те, що закон захищає права всіх людей, жінки потерпають від дискримінації частіше, ніж чоловіки. Але поступово всі три країни долають багаторічні гендерні стереотипи. Як саме все відбувається у різних сферах? Про це в межах проєкту Women Investigative Journalists Network дізнавалися журналістки Альона Семко (Україна), Ліанна Петросян (Вірменія), Ірина Одобеску (Молдова). 

Україна

У 2020 році парламент ухвалив новий Виборчий кодекс. На вибори до місцевих рад, що відбулися 25 жовтня, допустили лише ті політичні партії, які дотрималися гендерної квоти. Якщо партія ігнорувала цю вимогу – її не реєстрували. Так, через порушення у Здолбунові Рівненської області міська виборча комісія відмовила у реєстрації кандидатам партій «Слуга народу» та «Наш край». Така сама доля спіткала партію «Свобода» у Житомирі, а також партії «Батьківщина» та «Громадянська позиція» у Збаражі Тернопільської області.

Однією з тих, хто відстоював у парламенті необхідність запровадження гендерних квот у Виборчому кодексі, стала народна депутатка від партії «Слуга народу» Марина Бардіна.

Марина Бардіна

— Я вважаю, що це правильний інструмент – дати можливість жінкам активно зайти в політику, адже коли є радикальне викривлення у бік представництва однієї статі, чекати десятки років, поки це стане нормою для нас, сучасних жінок, надто довго. Цей тимчасовий захід підведе до того, щоб вирівняти представництво жінок та чоловіків у політиці. До речі, для України це дуже актуально ще й тому, що в нас більше половини населення, за різними показниками, складається з жінок. І коли ми недопредставлені у політиці, не впливаємо на державні рішення та на життя у своїх громадах – це банальна соціальна несправедливість, – вважає Марина Бардіна.

Після виборів представництво українок у місцевих радах побільшало.

За даними Громадянської мережі ОПОРА, незважаючи на помітну динаміку (позитивний вплив гендерної квоти підтвердили понад 95% опитаних), в Україні досі існує чимало бар’єрів для дійсно рівного доступу та залучення жінок до виборчого процесу та їх ефективної представницької діяльності. Серед таких перешкод: психологічні, економічні, соціальні, відсутність активності самих партій та труднощі, пов’язані із законодавчим регулюванням.

На питання, чи відчували жінки прояв сексизму у зв’язку з участю у виборах, понад 90% опитаних заперечували такий негативний досвід. А деякі зазначили, що відчували зневажливе ставлення з боку виборців та іноді колег. 53 кандидатки (18,3%) повідомили, що до них застосовувався «чорний піар» і 17 жінок (6%) зазнали утисків за віковою ознакою (ейджизмом) — як у випадках, коли їх вік становив менше 30 років, так і понад 60.

Досить ілюстративною виявилася відповідь однієї з кандидаток на запитання: «Чи відчували ви тиск чи негативне ставлення/ігнорування (незалучення) з боку колег із політичної партії, близьких, родичів чи виборців загалом за ознаками статі? Якщо так, то як саме це виявлялося?» «Колеги за списком не сприймають тебе як рівноцінну кандидатку», — сказала вона.

А у Рівному стався досить гучний випадок, коли місцева депутатка Оксана Майборода брала участь у публічних заходах разом із  маленькою дитиною. Чимало користувачів соціальної мережі Facebook висловлювали різку критику депутатці. Мовляв, жінка повинна або залишатися з дітьми вдома, або відводити їх до дитячого садка.

На думку Марини Бардіної, основними бар’єрами, які обмежують участь українок у виборах, є, з одного боку, традиції та стереотипи в суспільстві, а з іншого – побут та неоплачувана праця, які традиційно покладаються на жінок (прибирання, приготування їжі, догляд за дітьми та літніми родичами).

— Жінка проживає досвід подвійного навантаження, коли вісім годин відпрацьовує на роботі, за що отримує гроші, а потім приходить додому та продовжує працювати, вже не отримуючи гроші за цю роботу, – пояснює Бардіна. — Цей ключовий бар’єр породжує такі обмеження, як, наприклад, те, що дівчата/жінки соромляться займатися фандрейзингом, збирати гроші на виборчу кампанію. Були такі випадки, коли під час виборів до парламенту наші кандидатки на округах розповідали, що їм у Фейсбуці писали: «Куди ти лізеш? Твоє місце на кухні».

Щоб суспільство спокійно сприймало жінок у політиці, потрібно продовжувати інформаційні кампанії та просвітницькі заходи для жінок. При цьому важливо говорити про політику рівності без зайвої агресії. Також треба говорити з чоловіками, щоб вони дізнавалися більше про політику рівності та не сприймали її як конкуренцію.

– Якщо правильно пояснювати, то чоловіки підтримують ті принципи та кроки, якими ми йдемо, – стверджує Бардіна.

На місцевому рівні в умовах децентралізації треба більше уваги приділяти гендерній освіті населення.

– Керівники громад, більшість із яких чоловіки, не дуже розуміють сенс цього руху, – розповідає Марина Бардіна. — Наприклад, в Україні другий рік виділяється державна субвенція на протидію домашньому насильству (ці кошти можна спрямовувати на будівництво денних центрів, організацію та закупівлю всього необхідного для мобільних бригад), але деякі керівники громад навіть не знали, що до їхнього обов’язку входить протидія домашньому насильству . Як результат, у 2021 році у нас було реалізовано не такий відсоток субвенції, як очікувалося.

Часто жінкам у місцевих радах відводиться місце кураторок гуманітарного спрямування, освіти, медицини, культури, молоді. Вони не мають змоги впливати на рішення щодо бюджету, власності, інфраструктури. Тобто збільшення представництва жінок у парламенті та на місцевому рівні – недостатньо. Про ефективність присутності у політиці можна говорити, виходячи з особистих якостей – наскільки людина активна, впевнена в собі, готова відстоювати принципи та розуміти цінність своєї роботи.

— Я знаю, що було і технічне зловживання квотою, але ми все одно маємо рухатися цією дорогою, — вважає Марина Бардіна. — Хтось недобросовісно до цього поставився, а для когось це стало реальною можливістю зайти в органи місцевого самоврядування, бути активними і впливати на рішення, стукати у всі двері та сформувати правильний імідж жінки у політиці, тим самим надаючи підтримку та можливості іншим жінкам у майбутньому.

Партнерство Біарриц

У 2020 році Кабінет Міністрів України підтримав приєднання країни до міжнародного «Партнерства Біарриц» та у 2022 році планував працювати над забезпеченням рівних прав та можливостей у п’яти сферах:

  • навчання дітей принципам рівності жінок і чоловіків («Я була здивована, коли дізналася, що досі на уроках медичної та військової підготовки класи діляться на групи між хлопчиками та дівчатками. Вважаю, що кожна людина має вміти і зброю в руках тримати, і надавати першу медичну допомогу», — переконана Марина Бардіна);
  • запобігання насильству (продовжиться робота з виділення та освоєння державної субвенції для запобігання домашньому насильству);
  • зменшення розриву в оплаті праці жінок та чоловіків (в Україні він становить близько 20%);
  • створення нових можливостей для чоловіків дбати про дітей (планується порушити питання про доцільність трирічної декретної відпустки і варіанти ділити його між жінкою та чоловіком);
  • розвиток безбар’єрного публічного простору, дружнього до сім’ї з дітьми та до маломобільних груп населення.

Молдова

15 листопада 2020 року стало історичним днем ​​для Республіки Молдова. Главою держави вперше обрали жінку. Майя Санду здобула впевнену перемогу у другому турі президентських виборів, випередивши Ігоря Додона. Вона виступила за просування європейської інтеграції Республіки Молдова, а також оголосила про боротьбу з корупцією та олігархічними кланами.

Майя Санду

У 2010 році після закінчення навчання у Школі державного управління ім. Кеннеді Гарвардського в університеті США Майя Санду здобула ступінь магістерки в галузі державних політик. У період із червня 2010 по липень 2012 року була радницею виконавчого директора Світового банку у Вашингтоні.

Санду балотувалася на посаду президентки та на виборах у 2016 році, але тоді перемогу здобув Додон.

Найпоширеніший фейк у передвиборній кампанії в 2016 році був про те, що у разі перемоги на виборах Санду впустить у країну 30000 сирійців. Під час виборів 2020 року з метою дискредитації іміджу Майї Санду поширювалися такі наративи:

  • неодружена та бездітна жінка не здатна думати про дітей;
  • Санду продасть іноземцям землі Молдови, якщо прийде до влади. Все тому, що в неї немає сім’ї;
  • якщо жінка незаміжня, значить вона лесбійка, а це погано;
  • якщо жінка стане президенткою, розпочнеться третя світова війна;

У передвиборчі періоди втручалася церква, негативно коментуючи кандидатуру Майї Санду. Коментарі були не про здібності та політичну діяльність, а про те, що кандидатка не народжувала дітей.

Фахівчиня зі зв’язків із громадськістю, комунікації та захисту Центру «Партнерство для Розвитку» Аліна Андронаке вважає, що жінок зазвичай дискримінують незалежно від їх здібностей, а за ознакою статі. Експертка каже, що в Молдові суспільство є патріархальним та стереотипізованим, а це сприятливий ґрунт для критики. Поки що суспільство не готове до того, щоб жінка обіймала посаду, яку зазвичай обіймали чоловіки.

— Ми все ще продовжуємо у XXI столітті розглядати людей крізь призму стереотипів, ярликів, шаблонів, певних забобонів. Нам потрібні жінки в різних областях для того, щоб зламати стереотипи, стимулювати дівчат, вселяючи впевненість, що вони можуть займатися будь-якою справою і можуть стати будь-ким, якщо будуть працювати. Однак ми помітили, що кількість людей, які категорично вважають, що жінкам не місце у політиці, в останні роки зменшується. Думаю, що це обумовлено появою більшої кількості жінок на найвищий посадах, — сказала Аліна Андронаке.

Експертка стверджує, що через стереотипи жінки стають жертвами психологічного насильства, а часом справа доходить до соціального насильства, коли жінка відмовляється від певного місця роботи.

У політичній сфері спостерігаються зміни. Після того, як у законодавчому порядку запровадили гендерні квоти, у парламенті після виборів 11 липня 2021 року зареєстровано найбільшу кількість депутаток за всю історію країни – 41 зі 101.

За даними дослідження Центру «Партнерство для розвитку», у 2009 році 32% громадян Молдови вважали, що жінки менш здатні та не можуть обіймати керівні посади. У 2018 році цей показник знизився до 19%, а у 2021 році (у період виборчої кампанії, в якій брала участь Майя Санду) так вважали лише 12% респондентів.

Вірменія

Сьогодні у різних сферах суспільства Вірменії спостерігається безліч випадків дискримінації за ознакою статі. На перший погляд принцип рівності не порушується, законодавство надає обом статям рівні можливості. Проте правова база та дійсність дуже різняться.

Як жінки у Вірменії намагаються зламати стереотипи політичного поля? Відповідь на це питання ми знайшли, вивчивши історію нашої наступної героїні.

Діана Гаспарян – голова громади Вагаршапат. Їй 34 роки, вона перша жінка, яка обіймає посаду мерки у Вірменії, юристка за фахом.

Діана Гаспарян

— Мій прихід у політику був не в лавах уряду, я прийшла як опозиційна політикиня, — розповідає вона. — Внаслідок багаторічної боротьби, демонстрацій та активності у мене з’явилися друзі, які також стояли біля витоків революції 2018 року. А коли відбулася революція, мер Ечміадзіна пішов у відставку до закінчення терміну своїх повноважень. І мені надійшла пропозиція від новоствореної політичної команди обійняти посаду виконувачки обов’язків мера до проведення необхідних виборів.

Діана Гаспарян каже, що спочатку не схвалювала пропозицію, тому що сумнівалася у власних силах. Проте любов до міста та бажання змін спонукали молоду жінку ризикнути і погодитися. Погодилася, але за однієї умови: якщо під час роботи до виборів вона зрозуміє, що не впоралася, то не балотуватиметься як кандидатка.

Згідно з даними ЦВК Вірменії, на місцевих виборах 2018 року на посаду мера Ечміадзіна висунули 14 кандидатів: 13 чоловіків та одну жінку. Це була Діана Гаспарян, яка балотувалася від партії «Громадянський договір». Двоє кандидатів (чоловіків) оголосили про самовідвід. Під час виборів переважною більшістю голосів (8076) Гаспарян була обрана виконувачкою обов’язків мера.

У місцевих виборах 2021 року брали участь 5 партій та блоків партій, у тому числі «Громадянський договір». Партія отримала 5776 голосів за пропорційною системою, а Гаспарян переобрали меркою.

Зі щорічної публікації Статистичної служби Вірменії за 2021 рік випливає, що за статистичними даними 2020 року 9 або 1,8% з 502 або 100% керівників громад у Вірменії складають жінки, і лише одна жінка – мерка.

Соціально-політична ситуація у Вірменії така, що жінки витісняються на другий чи третій план та розглядаються як похідні маскулінної культури. Тим часом вони становлять понад 53% населення Вірменії. Політичний потенціал цієї соціальної групи є досить великим, ігнорувати його неприпустимо.

Перша та єдина мерка не погоджується, що недостатнє представництво жінок у політиці обґрунтовується, тим що вони є представницями слабкої статі й не здатні захищати себе.

– Це залежить від того, як ми оцінюємо слабкість чи силу, — каже Гаспарян. — У фізичному сенсі чоловіки, звичайно, сильніші, але в сенсі витривалості та сили духу не завжди сильніші за жінку. І я не приймаю, коли жінок вважають слабкою статтю, і ніколи не вважала себе такою.

Без дискримінації у Вірменії неможливо подолати будь-який стереотип, вважає Діана Гаспарян. На початковому етапі була дискримінація та скептицизм не лише з боку колег, а й із боку суспільства. Люди не вірили у те, що жінка може керувати, виконувати відповідальну роботу. Проте завдяки командній роботі Діані вдалося зламати цей стереотип. Сьогодні багато хто говорить про неї: «О, ця дівчина може вирішити проблему краще, ніж тисячі чоловіків».

У той же час Діана Гаспарян зазначає, що дискримінація, яка існувала спочатку, не була яскраво вираженою, а була прихованою.

Згідно з опитуванням щодо громадського сприйняття участі жінок у місцевому самоврядуванні, 74% респондентів вважають, що кількість жінок має збільшитися до 30-50%. Тоді як близько 60% опитаних чоловіків не готові бачити жінок зі своєї родини на будь-якій посаді в органах місцевого самоврядування.

За словами правозахисниці Зари Оганнісян, закони та правові акти про рівність чоловіків і жінок, що діють у Вірменії, насправді неефективні. Основною причиною є прояви сексизму та стереотипів, з якими держава недостатньо бореться.

У свою чергу, Діана Гаспарян зазначає:

— Я проти того, щоб правове регулювання було більш просунутим, ніж це суспільство. Поетапна політика, яка сьогодні проводиться нашою політичною командою, працює досить добре, – стверджує вона.

Суспільство поступово розвиватиметься до того часу, поки жінки не будуть представлені у всіх органах у достатній кількості. Проте, на думку експертів у цій галузі, державні органи мають чимало для цього зробити.

Незважаючи на наявність дискримінації, вірменські жінки останніми роками беруть активну участь у політиці, що зумовлено впливом часу. Маючи перед очима приклад інших країн, вірменки стали впевненішими в собі.

Матеріал підготовлений у межах та на кошти проекту Women Investigative Journalists Network. 

Авторки: Альона Семко (Україна), Ліанна Петросян (Вірменія), Ірина Одобеску (Молдова)

Більше публікацій
Більше публікацій 50vidsotkiv.org.ua
Більше публікацій Статті