Татковий «декрет»: закон і реальність у пострадянських країнах

Віднедавна чуємо багато розмов про необхідність зрівняти права мам і тат на «декретну відпустку». Проте самі чоловіки неохоче йдуть у декрет через економічний чинник та стереотип, що це «нечоловіча справа». 

У своєму розслідуванні журналістки з України, Вірменії та Молдови доводять, що, попри декларований поступ до гендерної рівності, у пострадянських країнах виховання дітей до трьох років залишається суто жіночим обов’язком.

Україна

Війна внесла корективи у життя багатьох українських родин. Як правило, чоловіки стали на захист держави, а жінки зосередилися на забезпеченні безпеки дітей. Але є й винятки.

Вікторія Смиковська служить в українській армії, а її чоловік Микола доглядає двох дітлахів – семирічну Вероніку та півторарічного Миколку.

Раніше Вікторія працювала фельдшеркою. У зоні її відповідальності було три села Миколаївської області з населенням 1700 осіб: Маліївка (де Вікторія також була завідувачкою амбулаторії), Новосевастополь та Тетянівка. Через рік роботи у Вікторії народилася дочка, і жінка пішла у декрет. Але вже за рік знову вийшла на роботу.

У грудні 2019 року Вікторія Смиковська підписала контракт та пішла на службу до Збройних Сил України. Дочку доглядали бабусі з дідусями. А рік тому, 12 травня 2021 року, народився Миколка. З ним Вікторія пробула післяпологову відпустку і за три місяці повернулася на службу. Але перед цим навчила чоловіка, як доглядати за малюком. Микола (батько) спочатку боявся брати на руки дитину та купати її, а потім йому стало цікаво.

— Чоловік казав: «Я вже не можу без малого». І тоді я запропонувала: «Давай, ти підеш у декрет, а я на роботу?», — пригадує Вікторія. — Я не можу спокійно жити — мені треба працювати. Тим більше, я мрію довчитися в Кіровоградській льотній академії, до якої вступила минулого року. Мені важливо не втрачати свої навички та розвиватися.

У вересні 27-річний Микола Смиковський із тримісячним малюком та дошкільницею поїхав слідом за мамою до Лисичанська, де родина винаймала квартиру, а згодом купила будинок. Вікторія служила в Луганській області у 57-й окремій мотопіхотній бригаді та постійно чергувала.

— Коли почалася повномасштабна війна, ми не бачилися чотири з половиною місяці. При зустрічі маленький синочок мене не впізнав, — згадує Вікторія. — Мінус у тому, що коли я приїжджала раз на два тижні, Миколка мене не забував, а коли я приїхала за кілька місяців, він плакав. Мені було боляче. Дочка пам’ятає, і з бабусею молиться за мене у церкві, а синочок лише за кілька днів назвав мене «мамою». Я розумію, що дітям потрібне спілкування, але треба потерпіти.

Читайте також: Звання «Батько-герой»: чи допоможе це посилити відповідальне батьківство?

Нині тато та діти живуть у Покровську.

— Зараз у нас постійні перебої з водою, — розповідає Микола. — У колодязі на вулиці воду дають погодинно і за нею великі черги. А дитину треба підмивати… На памперсах заощаджуємо та одягаємо їх лише на ніч.

Незважаючи на побутові труднощі та небезпеку регіону перебування, Микола не збирається їхати з України. А така нагода у чоловіків із малюками зараз є.

— Ми не виїжджатимемо, бо на це потрібні гроші. Та й їхати з дітьми важко, — пояснює свою позицію Микола.

Грошову допомогу від держави родина оформила у вересні в Кременчуці.

— Для працівників Управління праці та соцзахисту населення Кременчуцького району наша поява була великим подивом, адже така родина зверталася до них уперше, — пригадує Микола. — Замість дружини до всіх документів вписували мене. Уся процедура оформлення виплат тривала близько двох тижнів.

Уперше батьки отримали допомогу при народженні дитини у розмірі 10320 гривень, а решту суми їм виплачують протягом 36 місяців по 860 гривень на місяць.

Як працюють новації в українському законодавстві?

Ще нещодавно в Україні право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мали виключно жінки. Однак у 2021 році були внесені зміни до низки законів про зміни до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною.

Допомога, яку можна отримати:

• у зв’язку з вагітністю та пологами (отримують виключно жінки, крім жінок-військовослужбовців);
• при народженні дитини (надається одному з батьків дитини, яка постійно проживає разом з дитиною, опікуну);
• при усиновленні дитини;
• на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
• на дітей самотнім матерям;
• на дітей із важкими захворюваннями чи вродженими вадами розвитку.

У травні 2021 року чоловіки, які доглядають дитину до трьох років, отримали нові права та можливості:

1) Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових та неробочих днів) надається не лише жінкам, як було раніше, а й чоловікам.

2) Внесено зміни до ст. 179 КЗпП:

• за бажанням матері чи батька дитини одному з них надається відпустка з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства;
• підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати одному з батьків дитини відпустку і відпустку, що частково оплачується, без збереження заробітної плати з догляду за дитиною більшої тривалості;
• у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш ніж до досягнення дитиною шестирічного віку.

Зараз трудові правовідносини чоловіків і жінок сильно відрізняються, і в законодавстві є багато дискримінаційних норм щодо жінок (наприклад, заборона відправлення у відрядження вагітних жінок та матусь, які мають дітей віком до трьох років). Тому зміни, які відбулися, – це великий крок до подолання дискримінації та руйнування стереотипів щодо ролей чоловіків та жінок в суспільстві.

Згідно даних Департаменту соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації, на прикладі одного регіону можна побачити, що починаючи з 2018 року, допомогу при народженні дитини та допомогу з догляду за дитиною до трьох років отримує лише один чоловік із 60-90 жінок. Причому з кожним роком кількість чоловіків у загальній статистиці зростає.

Молдова

У травні 2019 року у Вероніки та Андрія Крістя народилася донька Габріела. До вагітності Вероніка понад десять років працювала у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, а Андрій займався дизайном інтер’єру.

— Тяжко довго залишатися вдома, особливо після майже десятирічного досвіду роботи та дуже коротких відпусток. Мені було важко відновитися, я була виснажена після безсонних ночей, але підтримка мого чоловіка мала велике значення. І я повернулася на роботу, коли дівчинці було рік і вісім місяців, — розповіла Вероніка.

Сім’я Крістя не стикалася з гендерними стереотипами на дитячому майданчику та на роботі. Проте бентежні думки приходили звідти, звідки вони не очікували, тобто від близьких родичів. У молдавському суспільстві все ще зберігається думка про те, що батько має працювати, і якщо він залишається вдома з дитиною, то це означає, що він нічого не робить.

Поки Андрій перебував у відпустці по догляду за дитиною, сім’я отримувала допомогу, розраховану із заробітної плати матері, яка чисельно вища. Але через кризу в Молдові та інфляцію, що досягла 37% восени 2022 року, з’явилася необхідність у роботі обох батьків. Тому зараз, у свої два роки та чотири місяці, Габріела вже ходить до саду-яслів.

Читайте також: Нардеп Павло Фролов першим у Раді пішов у «декрет»

Соціальна система в Молдові досить інертна, але вона зазнала двох істотних змін, які набули чинності восени 2022 року – це можливість поділу відпустки між батьком та матір’ю, а також продовження терміну відпустки для батьків.

До 1 вересня 2022 року батько, який перебував у відпустці для догляду за дитиною, міг отримувати допомогу протягом трьох років, розраховану виходячи з доходу, який він мав за останні 12 місяців роботи. У середньому щомісячна сума становила близько 2000 леїв (100 євро), і жінки перебували у відпустці протягом трьох років. Крім того, їхнє працевлаштування було і залишається складним завданням. Із іншого боку, ясел у Молдові мало, вони є переважно тільки в містах. Більшість із них — приватні та дорогі. За перебування малюка в середньому треба заплатити 5000 леїв на місяць (250 євро).

Дані щодо допомоги доступні на веб-сайті Національного дому соціального страхування (CNAS) Республіки Молдова за період 2009 року до теперішнього часу. Вони показують, що у 2021 році тільки жінки отримували одноразову допомогу при народженні дитини, тоді як у 2022 році лише двоє чоловіків мали таку одноразову допомогу. Ще один висновок з аналізу даних полягає в тому, що навіть якщо кількість застрахованих жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, втричі вища, грошова допомога, отримана чоловіками, приблизно на 10% вища. У цьому підкреслюються суттєві відмінності між доходами чоловіків та жінок у Республіці Молдова.

Загалом близько 8% чоловіків, які не сплачують внески до держави, вважають за краще залишатися у відпустці для догляду за дитиною. Для них розмір щомісячної допомоги також досить малий: у 2021 році, наприклад, він складав трохи більше 740 леїв (35 євро) щомісяця. За статистикою, іноді чоловіки беруть відпустку для догляду за дитиною, коли народжуються близнюки.

Читайте також: У Фінляндії хочуть збільшити тривалість декрету для чоловіків

Для батька відпустка була подовжена з перших 56 днів життя дитини до перших 12 місяців цього року.

Можливість розділити відпустку по догляду означає, що батьки можуть обрати один із варіантів:

• відпустка на один рік із щомісячною допомогою 90% від зарплати;
• відпустка на 2 роки, де першого року щомісячна сума – 60% від зарплати, а другого року 30%;
• відпустка на три роки із щомісячною допомогою у розмірі 30% від заробітної плати, отриманої за останні 12 місяців до народження.

Вищезазначені варіанти відносяться до людей, які застраховані. Для незастрахованих осіб щомісячна сума допомоги складає 1000 леїв (50 євро).

Батькам дітей, що народилися з 1 січня 2022 року, виплачується одноразова допомога 10068 леїв (500 євро) на кожну дитину. За даними CNAS з 2018 по 2022 рік, разова допомога зросла майже вдвічі.

Вірменія

Сім’я Сони з Єревану (ім’я змінене) — одна з небагатьох, хто скористався можливістю відпустки для догляду за дитиною. За словами Сони, питання про застосування відпустки для догляду за дитиною виникло тоді, коли сім’я постала перед загрозою втрати її роботи.

— Я працюю у приватному секторі, чоловік — у державному, — розповідає Сона. — Після народження дитини ми змушені були обговорити ризики втрати моєї роботи та можливість кар’єрного зростання. Мій чоловік сказав: «Хто краще за мене доглядатиме мою дитину? Давай оформимо відпустку на мене».

Оформлення відпустки батьком Арменом не пройшло без перешкод на роботі. З’ясувалося, що навіть чиновники не знали про існування цього законодавчого становища, та батько дитини змушений був роз’яснити, обґрунтувати своє право, передбачене законодавством.

Не обійшлося і без впливу стереотипів.

— Для оточення це було незвично, багато хто запитував: «Це не жарт — твій чоловік сидить удома з дитиною?» Наступне питання було: «Як у Вірменії таке можливо?», — пригадує Сона.

Для зміни соціальних стереотипів необхідне державне втручання у вигляді впровадження нових освітніх програм, шкіл материнства. Так вважає правозахисниця, експертка з гендерних питань Зоруї Ованнісян. Наступним кроком має стати покращення економічних засад на державному рівні для жінок.

— У Вірменії праця жінок незрівнянно низько оплачується. Жінки повинні мати можливість бути залученими до високооплачуваних посад, що дозволить їм задовольнити фінансові потреби сім’ї, якщо чоловік піде у відпустку для догляду за дитиною, — зазначає експертка.

Читайте також: Європейська Рада та Європарламент узгодили директиву про обов’язкові декрети для татусів

За статтею 176 Трудового кодексу, батькам пропонується безкоштовна відпустка не більше двох місяців у передпологовий та післяпологовий період жінки. Проте працюючі батьки вважають за краще не використовувати цю можливість, бо вона нецікава з фінансової точки зору.

У 2020 році у працюючих батьків з’явилося право на 5-денну оплачувану відпустку протягом місяця після народження дитини. Такий термін зафіксований для пом’якшення навантаження на роботодавців. Цей підхід здавався б розумним, якби під час підготовки статті не було виявлено, що з боку державних структур не ведеться жодної статистики щодо ефективності цього положення. А це говорить про те, що законодавча зміна була зроблена не для внутрішнього користування, а для задоволення зовнішніх очікувань та вимог. Йдеться про доповідь Світового банку «Жінки, бізнес та законодавство, 2022», у якій у 23 країнах (у тому числі й у Вірменії) віталося запровадження законодавчих реформ щодо оплачування батьківської відпустки.

Одному з працюючих батьків надається трирічна відпустка для догляду за дитиною, з яких оплачуваним вважається період до 2 років дитини. У цей час держава надає щомісяця 28.600 драмів.

Але про чинні законодавчі зміни у Вірменії мало хто знає. Зоруї Ованнісян вважає, що метою повноцінного інформування з боку держави є уникнення спекуляцій та звинувачень із різних гендерних питань на тлі крихкого політичного балансу країни, а також можливого невдоволення з боку роботодавців.

Згідно з даними Міністерства праці та соціальних питань, у період з 2016 по 2022 роки 87 працюючих тат скористалися можливістю відпустки для догляду за дитиною віком до 2 років, яка набула чинності з 2016 року. Примітно, що починаючи з 2016 року кількість користувачів фіксує повільний темп зростання. Так, якщо у 2016 році відпусткою для догляду за дитиною скористалися 8, то вже за 9 місяців 2022 року – 26 працюючих батьків.

ІНФОГРАФІКА

Кількість працюючих чоловіків, які пішли у відпустку по догляду за дитиною у Вірменії впродовж 2016-2022 років

— У нашій країні навіть якщо батьки скористаються відпусткою по догляду, вони не говоритимуть про це, оскільки можуть бути затавровані суспільством, — підсумовує Зоруї  Ованнісян.

Матеріал підготували Альона Семко (Україна), Ірина Одобеску (Молдова), Гаяне Маркосян (Вірменія)

Розслідування проведене в межах та коштом проекту Women Investigative Journalists Network