Тетяна Іваніна — екпертка і тренерка з гендерної політики, гендерно орієнтованого врядування та бюджетування, голова правління громадської організації «Бюро гендерних стратегій і бюджетування».
«Упроваджуємо гендерний підхід на практиці. Він дає дуже хороші результати, адже поки люди не «помацають» результат, вони не повірять у його ефективність», — каже експертка.
Ми розпитали Тетяну Іваніну про застосування гендерно орієнтованого бюджетування на національному та місцевому рівні в Україні, а також про актуальність ГОБ під час війни.
«Ось уже 11 років працюємо в цій темі»
Як ви почали працювати з темою гендерного бюджетування?
Думаю, що в тих, хто працює в гендерній тематиці, є своя історія «занурення в тему». У мене це ціла пригода! На початку 2000-х років я у складі делегації активісток зустрілася з одним із заступників голови Полтавської облдержадміністрації для обговорення пропозицій до програми забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків. Ми тоді впевнено виклали всі «класичні» факти на користь гендерної рівності, а у відповідь почули «жарт»: «От до чого ви нас довели? Ми, чоловіки, живемо менше за вас». Зрозуміло, розмова швидко зійшла нанівець, але стало очевидно, що треба було шукати аргументи, із якими не посперечаєшся.
Саме так я дізналася про гендерно орієнтоване бюджетування. Це мало дуже переконливий вигляд — цифри, аналіз, бюджет. І я «загорілася» ідеєю проаналізувати місцевий бюджет. Тож уже за кілька місяців «Гендерний аналіз соціальних видатків Полтавської області» презентували тому самому чиновнику. І, як ви здогадуєтеся, контраргументів у нього того разу вже не знайшлося.
І як далі розвивалася співпраця з ОДА після гендерного аналізу видатків?
Було дуже цікаво насправді. Адже робота над гендерними аналізом стала можливою завдяки підтримці з боку обласного управління у справах сім’ї та молоді, яке також було зацікавлене у результатах. Тож спільними зусиллями багатьох зацікавлених сторін в області впровадили низку ініціатив, спрямованих на просування гендерної рівності. А головне — на Полтавщині сформувалася потужна команда жінок, до складу якої входили представниці громадського сектору, чиновниці та депутатки. До речі, з багатьма з них ми й досі працюємо разом. Наприклад, пані Наталія Шкоденко — тепер членкиня та експертка нашої організації.
Читайте також: Що таке гендерно орієнтоване врядування та як воно допомагає покращувати життя громади
Як кажуть, «коли учень готовий, приходить учитель». Саме так сталося, коли я познайомилася з видатними гендерними експертками, багато з яких стали для мене наставницями. Це і Лариса Кобелянська, і Олена Суслова, і Оксана Кисельова та багато інших, у яких я навчалася і з якими мала честь працювати. Їхній досвід і знання надихнули мене на участь у тренінгах та навчальних програмах. Найвагомішою стала «Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні». У межах цієї ініціативи готували сертифікованих тренерок і тренерів, які далі проводили каскадні тренінги з гендерної тематики по всій країні. На мою думку, завдяки цій великій тренерській когорті й сьогодні в Україні впроваджують гендерні перетворення. Саме в межах цієї програми я вперше почала проводити тренінги з гендерного бюджетування.
На якому етапі з’явилося «Бюро гендерних стратегій та бюджетування»?
Починаючи з 2010 року, гендерно орієнтоване бюджетування стало одним із основних напрямків роботи регіонального представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні. Пам’ятаю першу зустріч із директоркою фонду, яка з іронією запитала: «А як у країні, де немає гендерного бюджетування, можуть бути експертки в цьому напрямку?» Це був виклик! Але саме тоді й народився проєкт «Гендерно-орієнтоване бюджетування на місцевому рівні», у межах якого реалізували низку гендерних бюджетних ініціатив у різних галузях. Згодом ми отримали підтримку від програми ООН Жінки «Підвищення відповідальності щодо фінансування гендерної рівності». Це дозволило описати методологію роботи з гендерного бюджетування й розрахунку витрат на досягнення гендерної рівності.
Та найбільшим здобутком цих проєктів було проведення майстерні з гендерного бюджетування, де учасниці та учасники не лише навчалися, але й застосовували отримані знання на практиці. Так сформувалася група експерток, які мали не лише знання, а й практичний досвід роботи в цьому напрямку.
Одного разу, обговорюючи розвиток ГОБ, ми задумалися: «Як це? Є методологія, є експерти, але немає структури, до якої можна звертатися по консультацію!» Так і народилася ідея створити організацію. І 18 вересня 2013 року на одній із майстерень ми провели установчі збори, а через два дні зареєстрували «Бюро гендерних стратегій та бюджетування». І ось уже 11 років працюємо в цій темі.
«Ця технологія найкраще працює, коли є альянс, міжсекторна робота»
Ви розробляли матеріали як для українських, так і для міжнародних організацій. Бюро долучалося до впровадження ГОБ на рівні місцевих громад в Україні. Розкажіть про це докладніше.
Так, гендерне бюджетування залучає багато зацікавлених сторін. Як я вже згадувала, на початку ми розробили методологію, яка ґрунтувалася на міжнародних практиках і була адаптована до українських реалій. Вона допомагала громадським активісткам та активістам проводити гендерний аналіз бюджетів. А ось у межах проєкту «Гендерне бюджетування в Україні», який реалізовували за фінансової підтримки уряду Швеції, розробили методичні рекомендації щодо впровадження та застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі. Ці рекомендації адресовані головним розпорядникам бюджетних коштів для врахування гендерних аспектів у процесі планування, виконання та звітування про виконання бюджетних програм. Методологію з 2019 року офіційно ухвалило й рекомендувало Міністерство фінансів України. І далі ми використовуємо саме цей підхід у всіх наших проєктах.
Проте, щоб побачити всі переваги ГОБ, не можна обмежуватися лише роботою експертів та фінансистів. Треба залучати широку громадськість — активістів, депутатський корпус, медіа. Тому ми використовуємо підхід, який називаємо «тренінгами на робочому місці». Створюємо робочу групу, яка визначає напрямок для аналізу, і далі, одночасно навчаючись і працюючи, не відриваючись від основної роботи, впроваджуємо гендерний підхід на практиці. Він дає дуже хороші результати, адже поки люди не «помацають» результат, вони не повірять у його ефективність. А за експертної підтримки робочі групи одночасно отримували і результати, і власний досвід, який надалі могли вже самостійно застосовувати.
Чи є якісь яскраві результати впровадження ГОБ в Україні?
Насправді хороших ініціатив дуже багато. Завдяки роботі Бюро, діяльності інших організацій, впливу експертної спільноти загалом зросла обізнаність місцевих органів влади, громадськості, ЗМІ про важливість гендерного підходу в бюджетному процесі. Багато громад за підтримки різних організацій почали впроваджувати гендерні аспекти у свої програми й бюджети, що дозволило враховувати потреби різних груп населення.
Та напевно найбільше запам’ятовуються перші ініціативи. Наприклад, у Луцьку робоча група досліджувала проблему профілактики та зменшення ризиків йододефіциту. Вони проаналізували місцевий бюджет і запропонували заходи щодо розв’язання цієї проблеми. Фінансування мало передбачати надання ліків вагітним жінкам за рахунок місцевого бюджету. Але проєкт відхилили, посилаючись на брак коштів. Попри це, в місті розгорнули інформаційну кампанію, яка привернула увагу влади, медиків, освітян і працівників соціальних служб. Тоді місцеві ЗМІ написали приблизно таке: «Досить купувати у школи штори — треба закуповувати йод». Та незважаючи на те, що на перший погляд, ініціатива не досягла бажаних результатів, вона заклала основи для співпраці між владою та громадськістю в галузі охорони здоров’я.
Читайте також: Рекордна підтримка та успіх громади: історія Людмили Прокопечко
Також ми мали цікавий досвід у Комсомольській міській раді (тепер — Горішньоплавнівська — авт.) на Полтавщині. Ще до медичної реформи там реалізували пілотну програму для сімейних лікарів, які працювали на контрактній основі. Із метою покращення медичних послуг та справедливого розподілу коштів робоча група провела гендерний аналіз програми. Виявилося, що фінансування нерівномірно розподіляють між жінками та чоловіками. На основі цього створили більш рівномірні територіальні лікарські дільниці за статево-віковим складом і розробили новий механізм фінансового стимулювання медичного персоналу. Ці зміни внесли до паспорта бюджетної програми. Сьогодні це може здаватися незначним результатом, але 10 років тому це було значним досягненням.
Загалом скасування заборони 450 професій колись для жінок стало великою перемогою. Нині є ціла низка програм, які залучають жінок до професій, як-от водійки тролейбусів, автобусів та вантажівок. Тобто те, що раніше вважали досягненням, сьогодні стало актуальною потребою.
Зараз у нас, звісно, жінкам — «зелене світло» скрізь через брак чоловіків…
Так! Тому коли ми говоримо про питання гендерної рівності, саме в цьому і є тонкість — треба добре розуміти контекст, у якому ми проводимо ті чи інші ініціативи, а ще брати до уваги дуже велику кількість гендерних аспектів. Саме в цьому цінність гендерної експертизи.
«Усі великі зміни, зокрема в питаннях гендерної рівності, завжди відбуваються в переламні моменти»
Чи сприятиме війна «відкату» у просуванні ідеї рівних прав жінок та чоловіків?
Це дуже важливе і складне питання. Історично значні зміни в правах людини, зокрема в гендерній рівності, відбуваються в переламні моменти. Завжди є як можливість великого прогресу, так і ризик повернення назад. Усе залежить від того, як ми, суспільство й експертки, діятимемо далі. Щоб не допустити «відкату», треба посилювати жіночий, феміністичний, гендерний рухи, працювати на випередження. Яскравий приклад такої роботи — кампанія до 140-річчя українського жіночого руху, яку ми ініціювали разом із Тетяною Ісаєвою та громадською організацією «Центр гендерної культури». Цього року, 8 грудня, ми широко відзначимо цю важливу дату як в Україні, так і за кордоном. Ця кампанія свідчить, що можна ефективно протидіяти «відкату» в правах жінок навіть у воєнний час.
Читайте також: Школам пропонують провести урок до 140-річчя жіночого руху
Що змінилося в роботі Бюро і вашій загалом із початком повномасштабного вторгнення?
Змінилося багато. Бюро, згідно зі своїм статутом, діє як жіночий аналітичний центр. Наша команда складається з експерток із різних регіонів України. З перших днів вторгнення наш офіс у Полтаві почав приймати людей із Харкова та Донбасу. Разом із колегами з інших організацій і бізнесу ми створили громадянське партнерство «Гуманітарна ініціатива» і надавали допомогу. Відкрили кілька шелтерів для матерів із дітьми та збирали «гуманітарку» для партнерських громад Луганської, Донецької та Херсонської областей.
Із часом наша полтавська команда розрослася до 20-30 осіб. Це переважно жінки, які належать до категорії ВПО. І тепер ми працюємо в гуманітарному напрямку.
Як аналітикині, ми відкрили для себе нову тему — гендер у гуманітарній діяльності. Це важливий напрямок роботи, актуальний для України.
Тож нині Бюро фокусується на трьох напрямках: підтримка жіночого лідерства, гендер у гуманітарній діяльності та гендерне бюджетування.
Із якими гендерними упередженнями вам доводиться стикатися під час роботи? Чи наштовхуєтеся ви на якийсь спротив, працюючи на рівні громад і країни загалом?
Так, спротив є, і це помітно як на місцях, так і на загальнодержавному рівні. Адже упередження й стереотипи все ще існують. Найчастіше гендерні питання сприймають як винятково жіночу проблему, що заважає залучати до діалогу чоловіків. Або все ще вважають, що гендерні питання не на часі, втім незрозуміло, коли ж цей слушний час настане.
Працюючи в гендерній тематиці, треба розуміти, що багато залежить від готовності людини сприйняти нову інформацію, а також від того, як експертки та експерти можуть донести свої аргументи.
Наприклад, ми проводили презентацію переваг гендерного підходу в одній із громад. А в іншій громаді зустріч мала відбутися за кілька днів. І тут ми стали свідками, як один голова телефонує іншому й каже: «Слухай, ти пам’ятаєш, що в нас буде такий проєкт? Так-от, цей гендерний підхід — це не те, що ми думали, — це зовсім інше» (сміється).
Ця розмова свідчить, наскільки важливо правильно подавати інформацію. Зрештою, все зводиться до того, як ми можемо налагодити діалог. Коли люди бачать приклади успішних змін завдяки гендерному підходу та гендерному бюджетуванню, вони починають відкриватися до нових ідей. Звісно, це вимагає часу й зусиль, але воно того варте.
Наталка Сіробаб