Уряд Південно-Африканської Республіки розглядає можливість дозволу поліандрії – шлюбу, в якому жінка має одночасно кількох чоловіків. Про це пише CNN.
При цьому у країні вже легалізовано як полігамічні шлюби, в яких чоловік має одночасно кілька жінок, так і одностатеві шлюби.
Пропозиція дозволити поліандрію була включена до «зеленої книги» Міністерства внутрішніх справ Південної Африки, яке сподівається зробити шлюб більш інклюзивним. Ця пропозиція є лише однією із декількох нововведень у масштабному документі.
Для оновлення шлюбного законодавства міністерство внутрішніх справ ПАР звернулося до правозахисників та фахівців, які, зокрема, запропонували запровадити в законодавство принцип «ґендерної нейтральності шлюбу».
Автори документа зазначають, що в країні дозволені шлюби неповнолітніх, але не беруться до уваги ситуації, коли, приміром, один із членів подружжя змінює стать і змушений для поновлення шлюбу спершу розлучатися, а потім — знову одружуватися.
МВС також пропонує визнавати шлюби, укладені мусульманами, індусами, євреями й растафаріанами.
«Південна Африка може позбутися категоризації шлюбів за ознаками раси, сексуальної орієнтації, релігії та культури. Це означає, що країна також може ухвалити подвійну систему моногамних / полігамних шлюбів», — ідеться в документі.
Саме пропозиція щодо легалізації поліандрії викликала різку критику з боку публічних діячів Південної Африки – і політиків, і попзірок.
«Рано чи пізно настане час, коли один із чоловіків скаже: «Ти забагато часу проводиш із отим чоловіком, але не зі мною» – ось вам конфлікт між двома чоловіками», – заявив лідер опозиційної Африканської християнсько-демократичної партії Кеннет Мешу.
«Можна уявити, що після народження дитини знадобиться більше ДНК-тестів, щоб дізнатися, хто ж її батько», – стверджує голова ісламської партії Аль-Джама Ґаніф Гендрикс.
«Ми ж все-таки духовний народ. Наш дух, наш творець упевнився, що ми створені в такій подобі. Думки [про поліандрію] – чужоземні», – пояснював зірка реаліті-шоу у Південній Африці Муса Мселеку.
При цьому сам Муса має чотири дружини.
Громадське обговорення ініціативи триває до 30 червня.
Поліандрія — історично рідкісна форма полігамії, за якої жінка перебуває в шлюбному союзі/союзах з різними чоловіками.
Поліандрічна родина може виступати у двох формах:
- нефратернальній (неспорідненій) — декілька родинно не позв’язаних між собою чоловіків одружуються з жінкою, яка має високий соціальний статус. При цьому чоловіки ділять між собою економічні зобов’язання й право сексуального доступу до жінки.
- фратернальній (братній) — кілька братів утворюють загальне домогосподарство з однієї жінкою. Така форма поліандрії звичайно пов’язана з дисбалансом статей, що виникає у результаті практики вбивства новонароджених дівчат.
Ініціативу південноафриканського МВС прокоментувала Олена Харитонова, юристка, доцентка Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого:
– Даний законопроект в ПАР став спробою активістів і активісток із захисту прав жінок дати симетричну відповідь на існуючу в країні практику полігінії (коли чоловік може мати до 10 дружин) легітимізацією поліандрії – коли жінка може мати декількох чоловіків.
Чи призведе подібний хід до реального створення більш егалітарних (рівних) партнерств – сказати складно, адже гендерні режими в різних культурних і соціально-економічних контекстах можуть сильно різнитися.
Дослідники говорять про різні модифікації гендерної нерівності в поліандричних групах, які існують у світі.
Це пов’язано із гендерним розподілом праці – робота жінок часто вимагає більше часу і є не надто приємною, тому це призводить до низького статусу жінок.
Втім, жінки навіть з нижчим статусом мають суттєвий прагматичний вплив на прийняття рішень в сім‘ї. Тому гендерні відносини в поліандричних сім’ях можуть виглядати таким чином, що жінки мають нижчий статус, але незамінні (поліандрія історично була характерна для територій зі значно більшою кількістю чоловіків порівняно з жінками, з обмеженими ресурсами навколишнього середовища, з частою вимушеною відсутністю чоловіків вдома); в той час як чоловіки мають більш високий статус, але вони «легкозамінні».
Така складна гендерна матриця стосовно питань влади може призвести до того, що легітимізація поліандрії стане лише черговою так званою «уступкою патріархату», коли жінки ніби отримують симетричне право, але насправді це лише укріплює негалітарні патріархатні структури.
Тим більше, що Комітет CEDAW визнав дуже високий рівень домашнього насильства і феміциду в Південній Африці і підкреслив їх зв’язок з полігінією, закликавши владу не виправдовувати насильство «культурними практиками полігамних союзів».
До того ж, полігамія, що має форми полігінії та поліандрії, критикується сучасними гендерними активістами та дослідниками, які намагаються підважити жорстку гендерну бінарність «чоловіче/жіноче» і говорять про «поліаморію», яка є більш інклюзивною і включає різні суб’єктності.
Загалом тут ще дуже важливою є колоніальна/деколоніальна рамка, яка підкреслює, що немає ніякої монолітної гендерної системи – вона дуже рухлива і скоріше виглядає як мембрана – резонує з питаннями контексту і різних досвідів. Тому тут такий «універсалістський» підхід не надто працює – потрібні дуже збалансовані рішення.
Мені здається, що проста заміна полігінії на поліандрію – це не зовсім те, що складає серцевину гендерної рівності.
Бачити множинність і особливості гендерних систем важливо для переосмислення місця жінок в різних системах соціальних координат і переоцінки жіночої суб‘єктності та відносин влади загалом.
Жінки: 50%