Валентина Пилипчак – депутатка вже четверте скликання. Її обирає село Висунці, яке нині є частиною Музиківської об’єднаної територіальної громади, що на Херсонщині.
Валентина – мабуть, одна із найстарших депутаток в Україні. Їй 74 роки, проте в Академію жіночого лідерства вона прийшла свідомо: навчитися писати проекти. І тепер впевнено їх пише і реалізовує.
Далі – пряма мова депутатки.
Спільне світло
Колись у нашому селі не було жодного ліхтаря.
Тільки вечір наступає – темінь. Люди приїжджали до села, то з автобуса усі виходили з ліхтариками. Як сам собі не посвітиш – ідеш спотикаєшся по тій дорозі.
І тоді ми придумали проект «Партнерське освітлення». Суть його така: ми ставимо ліхтар, а господар подвір’я – платить за світло. До ліхтаря ми приєднуємо спеціальний пристрій «день-ніч» – он бачте, маленька така коробочка. Коли сонце сідає – світло вмикається автоматично, а сходить – автоматично вимикається.
Спочатку було дуже тяжко, люди не давали згоду на те, щоб підключать до них ліхтарі. Але вже як побачили, що це добре, то відбою не стало.
За допомогою Академії жіночого лідерства ми поставили 10 ліхтарів. Наш проект називався «Партнерське освітлення. Світло об‘єднує села».
Бо в нас в ОТГ, крім Музиківки, ще є й села – Висунці, Мірошниківка, Східне, Загорянівка. От завдяки АЖЛ Висунці й Мірошниківка уже освітлені.
Ви не уявляєте, як я радію, коли дивлюся увечері на село – а воно світиться!
Лідерка – це та, що допомагає іншим
Я все життя працювала у галузі зв’язку, сорок років була головою профкому.
Я весь час із людьми. Тому знаю, що критикують усі, а допомагають – одиниці. Скажу так: дуже мало активних, зате всі хочуть, щоб все робилося саме і щоб було не гірше, ніж в Європі. І щоб робив це один депутат, а всі займалися своїми справами.
А в мене такий характер, що мені хочеться робити добро для всіх, для громади. Я можу своє господарство покинути і бігти робити громадські справи.
Я вважаю, що лідерка – це та, яка має внутрішнє відчуття, що вона має комусь допомогти. Що вона не може без цього.
Хоч би хто до мене звернувся – ніколи не відмовляю, буває і серед ночі дзвонять, і вдень дзвонять: треба допомогти – значить, треба допомогти.
«До хорошого люди звикають швидко…»
Мені вже ось буде 74 роки, так що мені вже треба йти на відпочинок. Це скликання у раді добуду, а далі допомагати не відмовляюся, але писати проекти вже, напевно, ні… Нехай уже молодь переймає – буду здавати їм пост, хай працюють вони.
За 9 років, за 3 скликання, я дуже багато зробила для села – раніше не було ні автобуса, ні магазина, ні дороги. А тепер і магазин є, і дорога, і автобус ходить. Щоправда, газ так і не провела… Проект ми підготували ще до війни, але потім держава нам грошей не виділила, а нині вже й люди не хочуть того газу – дорогий.
Зараз я добиваюся того, щоб приїжджав трактор збирати сміття по вулицях, але поки не можу нічого добитися. І прикро дивитися, як іде людина, кинула щось під ноги – й пішла далі…
З мого досвіду, депутатство – це велика відповідальність і тяжка робота.
І треба розуміти, що до хорошого люди звикають швидко – їм здається, що в них завжди були і автобуси, і ліхтарі горіли. Але тільки щось погане, значить вже депутат поганий. І ніхто не розуміє, що ти працюєш не за гроші, а тому що ти хочеш, щоб ми всі тут, у нашому селі, жили краще.
Читайте також: Академія жіночого лідерства: 500 випускниць, 100 проєктів, 48 депутаток
Академія жіночого лідерства (АЖЛ) – це ініціатива Національного демократичного інституту міжнародних відносин та Українського жіночого фонду, спрямована на всебічну підтримку жінок-лідерок задля посилення їхньої участі в реформі децентралізації, зокрема в процесах прийняття рішень в громадах.
Проект здійснюється у рамках Програми «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE), що виконується міжнародною організацією Глобал Ком’юнітіз (Global Communities) та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Національний демократичний інститут міжнародних відносин та Український жіночий фонд є партнерами програми USAID DOBRE.
Жінки: 50%