Німецький журнал «Der Spiegel» опублікував інтерв’ю із послом України в Німеччині Андрієм Мельником та його дружиною Світланою.
«Уперше такої честі удостоїлася дружина посла іноземної держави»
«У найбільш впливовому німецькому журналі «Der Spiegel» (4,7 млн читачів) вийшло наше спільне з послом 4-сторінкове прощальне інтерв‘ю, котре викликало надзвичайний резонанс у політичних і суспільних колах. Протягом тижня за рейтингом популярності серед читачів стаття впевнено займала то перше, то друге місце. Вперше в 75-річній історії цього найпопулярнішого у ФРН часопису такої честі удостоїлася дружина посла іноземної держави. Ба більше: наше інтерв’ю так само вперше потрапило на саму титульну сторінку Spiegel», — розповіла Світлана Мельник.
За її словами, журналісти видання Крістоф Шульт та Зеверін Вайланд відвідали родину в резиденції буквально під час пакування валіз напередодні завершення посольської каденції.
«Для них стало справжнім відкриттям, що успішність нашої дипломатичної місії була зумовлена саме тим, що ми з Андрієм всі ці непрості, дійсно буремні для України роки працювали у гармонійному тандемі, в режимі 24/7. Вони були особливо вражені моєю відповіддю на запитання, чи не робила я бувало чоловіку зауваження: «Ну цього разу цей твіт був зайвим»? А я прямо сказала: «Ні-ні, якраз навпаки я йому дуже часто казала: ти маєш ще більш відчайдушно боротися, бути ще голоснішим. Ти маєш ще більше досягти для нашої держави», — наголосила Світлана Мельник.
Платформа «Жінки — це 50% успіху України» публікує скорочену версію інтерв’ю. Повний текст можна прочитати тут (українською) або ж тут (німецькою).
«Я сидів за комп‘ютером і ридав»
… Андрій Мельник розповідає, що без своєї дружини він би не витримав шалений тиск останніх місяців, тож редакція «DER SPIEGEL» вирішила поспілкувався також і зі Світланою Мельник. Це перше за сім з половиною років її інтерв‘ю в ролі дружини Посла — і водночас останнє: 14 жовтня каденція Андрія Мельника добігає кінця, після того він має обійняти посаду заступника міністра закордонних справ України.
До спільного фотографування приєднується і кіт родини. Цей британський короткошерстий на ім‘я Патрон — біженець від війни із Кривого Рогу, рідного міста президента Володимира Зеленського. Колега Андрія Мельника привіз кота до Берліна, адже в криворізькому притулку існувала небезпека для тварин через бомбардування міста росіянами.
SPIEGEL: Пане Мельник, через ваші жорсткі, а часто й образливі висловлювання на адресу німецьких політиків і публічних осіб дехто в суспільстві ставиться до вас критично. Коли ви вирішили відійти від дипломатичної стриманості й увімкнути агресивний режим?
Андрій Мельник: Одразу ж після початку війни. Моя перевага була в тому, що ще далеко до самої війни дуже багато людей у Німеччині знали мене як цілком нормального посла. Був би я новим новопризначеним послом, то чимало б хто сказав: «Він якийсь ненормальний». Хто був зі мною знайомий, той збагнув, що для мене найголовніше — домогтися підтримки з боку Німеччини для моєї Батьківщини, і що мої висловлювання пояснюються гіркотою та розпачем.
SPIEGEL: Пані Мельник, ви впізнаєте свого чоловіка в цих твітах?
Світлана Мельник: Удома мій чоловік ніколи не вживає таких перчених слів. Насправді він від природи є людиною спокійною та гармонійною. Але зараз настав час кризової дипломатії. На кону стоїть вся наша держава, наша історія. Мільйони українців загинули голодною смертю за часів сталінського Голодомору, у роки Другої світової війни гітлерівська Німеччина сплюндрувала нашу країну — і тепер велика війна прийшла до нас втретє! Ми з чоловіком усвідомили, що маємо робити щось по-іншому. Якщо треба, то ми маємо кричати. Інакше нас просто знищать.
Про «недипломатичний стиль»
SPIEGEL: Ви колись казали чоловікові: «Ну цей твіт — це вже занадто»?
Світлана Мельник: Ні, ні. Я навпаки часто йому казала, що він має боротись ще біль жорстко, ставати ще голоснішим, що він має ще більше досягати для свого народу.
Андрій Мельник: Моя дружина завжди мене підбадьорювала.
SPIEGEL: Ви радитесь з дружиною перед тим, як щось запостити у твітері?
Андрій Мельник: Ні, свій твітер-екаунт я веду сам. Але щодо інтерв’ю чи коментарів, котрі я готую для ЗМІ і які мені видаються занадто жорскими, я запитую думку дружини.
Світлана Мельник: На що я часто кажу: залишай все як є. Ти маєш їм це сказати!
SPIEGEL: Чому?
Світлана Мельник: Тому що нас мають почути. США, Німеччина, Франція чи Англія мають довгу історію дипломатії, володіють потужними ресурсами, значним досвідом. Ми ж відносно молода держава, трохи більше 30 років. Ми не маємо таких сильних політичних інструментів. Нам треба йти іншим шляхом, бути креативнішими.
SPIEGEL: Пане Мельник, ви нещодавно заявили, що всьому, що вам вдалось досягти в Берліні, ви завдячуєте вашій дружині. Що саме ви мали на увазі?
Андрій Мельник: Один би я ніколи не впорався з цим ні психологічно, ні емоційно. Кожен день є дуже тяжкий, для мене, для нас обох.
SPIEGEL: Ви втратили німецьких друзів через ваш недипломатичний стиль?
Андрій Мельник: Ні, сподіваюсь, що ні. Трапляється, каже мені дехто: ну, ось тут ти міг би висловитись не так гостро. Проте всі німецькі друзі підтримують нас, ніхто від нас не відвернувся. Так само й на вулиці я відчуваю лише підтримку.
Про образи в інтернеті й підтримку від німецького суспільства
SPIEGEL: Дивлячись на зворотну реакцію, яку ви викликаєте в твітері, ми б могли подумати, що на вулиці на вас просто сипляться образи.
Андрій Мельник: Ніколи не роздивляюсь shitstorms під своїми твітами.
SPIEGEL: Що і правда не дивитесь?
Андрій Мельник: Ну деякі коментарі я все ж читаю, адже я маю реагувати. Проте цю ненависть до мене я відчуваю лише в віртуальному просторі, в реальності ж я зустрічаю багато позитивних реакцій. Лише одного разу в парку Тіргартен хтось викрикнув мені “Nazi raus!” («Геть нацистів!»).
Світлана Мельник: Уряд — це одне, але з боку німецького суспільства ми останніми місяцями відчуваємо надзвичайну підтримку. Постійно отримуємо малюнки й листи, нещодавно прислали цілу ковдру-квілт ручної роботи з душевною посвятою.
Андрій Мельник: (бере ковдру та читає вголос) «Слава Україні! Українському народові з побажанням перемоги, миру та справедливості» (німецькою)
Світлана Мельник: Якщо в Києві колись буде музей про цю війну, то ця ковдра теж може знайти там своє місце.
Андрій Мельник: Від початку війни мене почали впізнавати на вулиці, багато людей звертаються до мене — наприклад, в супермаркеті чи під час пробіжки. Від державної охорони я відмовився, тож люди просто підходять, просять зробити з ними селфі й кажуть: «Продовжуйте в тому самому дусі!». 90 відсотків німців, яких ми зустрічаємо, прямо кажуть: «Нам соромно за цей уряд». Без такої підтримки з боку простих людей ми б недовго змогли дотримуватись нашого неортодоксального курсу.
Про 24 лютого
SPIEGEL: Чим вам запам’яталася зустріч з міністром фінансів Лінднером?
Андрій Мельник: Перш за все, я маю віддати належне пану Лінднеру за те, що він мене взагалі прийняв, тому що раніше ми майже не контактували. Розмова пішла інакше, ніж з Габеком. Я чекав хоча б на добрий жест. Мене просто вбила ця прохолода. Можливо, я очікував занадто багато. Лінднер залишив враження, що Україна вже втрачена.
SPIEGEL: Пан Лінднер неофіційно спростував вашу версію.
Андрій Мельник: Знаю. Мені шкода. Як я вже сказав, я можу лише описати свої відчуття. Потім я повернувся до посольства, сів за комп’ютер і заплакав. Емоцій було занадто багато. Ми дивилися в глибину прірви і не бачили нічого, майже не відчували опори.
SPIEGEL: Ваш чоловік розповідав вам про це?
Світлана Мельник: Так, звичайно. У той день був такий шалений тиск, нам було так боляче, що неможливо описати ці болісні відчуття.
…
Про повернення в Україну
SPIEGEL: Коробки для переїзду вже стоять у Вашій резиденції. Ви повертаєтеся разом до Києва?
Андрій Мельник: Ми ще думаємо, можливо спочатку поїду лише я сам.
Світлана Мельник: У нас є 20-річний син, який тут навчається, і одинадцятирічна донька, яка навчається в шостому класі в Берліні. Це буде виклик для всіх нас, у нас є невеличка дво- з половиною кімнатна квартира в Києві, яка, на щастя, не зруйнована. Найбільшою проблемою буде знайти для доньки школу з бомбосховищем. На жаль, таких шкіл мало. В іншому випадку дозволено навчання лише онлайн.
SPIEGEL: Ваш син не повинен служити в Україні?
Андрій Мельник: Наразі ні, але це може змінитися. Наразі студенти в Україні звільнені від мобілізації.
SPIEGEL: Володимир Путін анексував окуповані території. Раніше він погрожував застосувати ядерну зброю. Вас це лякає?
Світлана Мельник: Уже стільки страшного сталося в Україні: сталінські моріння голодом, Друга світова війна, анексія Криму, окупація сходу України, російське вторгнення 24 лютого – ми після цього вже нічого не боїмося.