На початку лютого Київська міська рада розгляне міську цільову програму «Київ – місто рівних можливостей». Її розробили задля досягнення рівності київських жінок та чоловіків у оплаті праці, займаних посадах та інших аспектах життя, на які хоч якось може впливати міська влада.
Зараз у цьому сенсі в Києві все доволі погано. За інформацією Головного управління статистики у Києві, на 1 січня 2020 року середня номінальна заробітна плата штатних працівників-чоловіків становила 17,8 тис. гривень, а працівниць-жінок – 14,6 тисяч, тобто на 15% менше. А за інформацією Пенсійного фонду, справи ще сумніші – серед усіх застрахованих осіб, яким нараховувалася заробітна плата, чоловіки отримували в середньому 20,1 тисяч гривень, а жінки – 14,4 тисяч гривень. Що дає нам різницю у 29%.
ТОБТО КИЇВСЬКІ ЖІНКИ ВСЕ ЩЕ ОТРИМУЮТЬ У СЕРЕДНЬОМУ НА 15−30% МЕНШЕ, НІЖ ЧОЛОВІКИ.
Або, наприклад, подивимося на представництво жінок у Київраді. Зараз зі 120 міських депутатів усього 35 жінок, причому жодна з них не є головою фракції. Із 16 постійних комісій Київради жінки головують лише у трьох, причому зовсім не у найпопулярніших. Марина Порошенко очолює комісію з питань охорони здоров’я, Вікторія Муха – комісію з питань культури, а Юлія Ярмоленко – комісію з питань місцевого самоврядування.
Утім, навіть це вже краще, ніж було раніше. У скликанні 2015 року жінок-депутаток у Київраді було 22, у скликанні 2014-го – 18, у скликанні 2008-го – 19, а у 2006 році жінок-депутаток було лише 11, тобто менше, ніж 10% від усієї кількості депутатів.
Читайте також: Ольга Балицька: «Сподіваюся, в наступному складі Київради буде значно більше жінок»
Ще яскравішою ця нерівність є, якщо подивитися на склад двох головних, найбільших і найпопулярніших, депутатських комісій Київради – бюджетної, що розподіляє гроші, та земельної, що розподіляє землю. За останні 15 років жодну з цих комісій ніколи не очолювала жінка.
І ось іще один приклад – у районних адміністраціях нашого міста, станом на 1 січня 2020 року, працювало понад три тисячі осіб. Із яких жінок було 83%, а чоловіків – лише 17%. При цьому серед десяти голів РДА було лише дві жінки.
Отже, проблема є, і вона очевидна. Давайте подивимося, як саме КМДА пропонує її вирішувати.
Оцінка, освіта та адвокація змін
Грошей на цей напрям виділяють небагато – 13,3 млн грн. Із яких 2,5 млн нам дає ООН, а решту братимуть з грошей платників податків. При цьому гроші ООН витрачатимуть цього року, а фінансувати її з бюджету місто буде у 2023−2024 роках. Дуже хороша новина у тому, що більшість заходів будуть спільними зі структурами ООН. Адже уся програма спрямована на реалізацію Європейської хартії рівності жінок і чоловіків в житті місцевих громад.
Усі проєкти програми можна умовно поділити на 3 напрями діяльності: оцінку, освіту та адвокацію змін. І усі ці напрями належать до категорії інституціональних – тобто не передбачають, наприклад, будівництва.
На оцінки та дослідження планують витратити приблизно 3,7 млн грн, тобто близько чверті вартості програми в цілому. Оцінюватимуть бюджетні програми, Стратегію розвитку міста, безпеку публічних просторів, потреби та гендерні стереотипи киян та потенціал КМДА у цьому всьому. Тобто, що саме може вдіяти КМДА у питаннях гендерної рівності та дотримання прав людини. Мені особисто дуже цікаво, що ми побачимо у результаті таких досліджень.
Читайте також: Марина Хонда розповіла, як у Києві впроваджують гендерночутливі ініціативи
На освітні програми витратять майже половину усього бюджету програми 6,4 млн грн. Підвищувати обізнаність суспільства в цілому та його окремих груп будуть за допомогою лекцій, семінарів, тренінгів, круглих столів, заходів з вивчення міжнародного досвіду та інформаційно-просвітницьких кампаній. Крім цього, ми побачимо оновлений Гендерний паспорт Києва та онлайн-дашборд з візуалізації гендерних показників.
І ще чверть бюджету програми піде на адвокацію – кампанії, відеоролики, поліграфію, організацію тематичного форуму, експертну підтримку, круглі столи, презентації та заохочення медіа до соціальної реклами.
Це цілком адекватно. Звичайно, цього навіть близько недостатньо для подолання такого гендерного розриву, що ми маємо на сьогодні – ані з точки зору грошей, ані з точки зору часу, який знадобиться на те, щоб повільні зміни у суспільній свідомості почали давати якісь наочні результати. Але схоже, що це дуже непоганий початок.
Ольга Балицька,
депутатка Київ ради 8 скликання для НВ. Погляди