В індійському 35-мільйонному штаті внаслідок коронавірусу загинуло лише чотири людини — це, як вважають, заслуга К. К. Шайлаї. Як колишній вчительці вдалось досягти такого результату, пише журнал «Спільне» з посилання на TheGuardian.
20 січня К. К. Шайлая зателефонувала одному зі своїх помічників із медичною освітою. В інтернеті вона прочитала про новий небезпечний вірус, що саме поширювався у Китаї. «Це прийде до нас?» — запитала вона. «Безсумнівно, мадам», — відповів помічник. Так міністерка охорони здоров’я індійського штату Керала почала готуватися.
Через чотири місяці в Кералі було 524 підтверджених випадки COVID-19, чотири смерті та, згідно з даними Шайлаї, жодного випадку внутрішнього розповсюдження. Населення штату складає 35 мільйонів осіб, а ВВП на душу населення — 2 200 фунтів. Для порівняння: у Великій Британії (де населення вдвічі більше та ВВП на душу населення 33 100 фунтів) звітували про понад 40 тисяч смертей, тоді як у США (де вдесятеро більше населення та ВВП на душу населення 51 000 фунтів) звітували про більш ніж 82 тисяч смертей. В обох країнах спостерігають нестримне внутрішнє розповсюдження інфекції.
Таким чином вчителька Шайлая, а саме так прихильно називали популярну 63-річну міністерку, впродовж останніх тижнів одержала нові прізвиська — «Вбивця коронавірусу» та «Міністерка-знаменитість». Ці імена дивно поєднуються з образом веселої шкільної вчительки в окулярах, але вони відбивають загальне захоплення, яке вона заслужила, показавши, що можна ефективно стримати поширення хвороби в демократії, до того ж у бідній демократії.
Як цього досягли? Через три дні після того, як Шайлая прочитала про новий вірус у Китаї, та перед першим офіційно хворим на COVID-19 у Кералі вона провела першу зустріч своєї команди швидкого реагування. Наступного дня — 24 січня — команда огранізувала диспетчерську службу та проінструктувала медичних службовців у 14 районах Керали зробити так само на своєму рівні. До 27 січня, коли з Уханя прибув літак із першим хворим, штат уже ухвалив протокол Всесвітньої організації охорони здоров’я, що полягає в тестуванні, відстежуванні, ізоляції та підтримці.
Коли пасажири авіарейсу з Китаю зійшли з борту літака, у них поміряли температуру. Трьох людей із високою температурою ізолювали в лікарні неподалік. Решту пасажирів помістили на домашній карантин — відправили додому разом із інформаційними брошурами про COVID-19, які вже надрукували місцевою мовою малаялам. Тести підтвердили коронавірус у госпіталізованих пацієнтів, але поширення хвороби стримали.
«Це була перша перемога, — говорить Шайлая, — але вірус продовжував поширюватися поза Китаєм, і вже скоро він був скрізь».
Наприкінці лютого члени однієї малаяльської сім’ї під час зустрічі зі спостережною командою приховали історію своєї подорожі у Венецію та поїхали додому без проходження вже стандартної процедури контролю. Коли медичні працівники виявили хворого на COVID-19 та прослідкували, що він заразився від цієї сім’ї, її контакти вже налічували сотні осіб. За допомогою реклами та соціальних мереж всіх людей розмістили на карантин. У шістьох виявили COVID-19.
Інший кластер вдалося стримати, проте тепер із країн Перської затоки до Керали поверталося чимало заробітчан, і деякі з них були носіями вірусу. 23 березня всі перельоти в чотирьох аеропортах штату з міжнародним сполученням зупинили. Два дні по тому Індія оголосила загальнонаціональний карантин.
У розпал епідемії в Кералі 170 тисяч людей помістили на карантин із суворим режимом спостереження, який забезпечували візити медичних працівників. За кошти уряду збудували імпровізовані ізоляційні модулі для тих, хто не мав ванної кімнати вдома. Скоро ця цифра скоротилася до 21 тисячі.
«Ми також розміщували та годували 150 тисяч робітників-мігрантів із сусідніх штатів, що були тут на час оголошення локдауну, — говорить Шайлая. — Ми правильно їх годували: три рази в день протягом шести тижнів». Цих робітників зараз відправляють додому чартерними поїздами.
В певному сенсі Шайлая вже була знаменитістю в Індії ще перед COVID-19. Фільм «Вірус», що вийшов минулого року, розповідає про її боротьбу зі спалахом більш смертельного вірусу Ніпах у 2018 році. Шайлая вважає, що її героїня у фільмі виглядає більш стривоженою. В реальності, за її словами, вона не могла дозволити собі показувати страх. Її хвалили за превентивні дії та за відвідини села в епіцентрі епідемії.
Селяни боялися та були готові втекти, бо не розуміли, як поширюється хвороба.
«Я поспішила туди зі своїми лікарями. Ми організували зустріч в офісі панхаяту (сільської ради), і я пояснила, що причин покидати село не було, адже вірус поширювався лише через безпосередній контакт, — каже вона. — Якщо ви дотримуєтесь відстані щонайменше один метр від особи, що кашляє, то не заразитесь. Коли ми пояснили це, вони заспокоїлись та залишились».
Шайлая каже, що вірус Ніпах підготував її до COVID-19, бо навчив, що інфекційні захворювання з високим ступенем передачі, проти яких ще немає методів лікування чи вакцини, треба сприймати серйозно. В певному сенсі вона готувалася до цих двох епідемій усе своє життя.
Комуністична партія Індії (марксистська), членом якої вона є, відігравала значну роль в урядах Керали починаючи з 1957 року — за рік до народження Шайлаї (партія була частиною Комуністичної партії Індії до 1964 року). Народжена у сім’ї активістів та борців за свободу (її бабуся проводила кампанію проти практики недоторканності), Шайлая спостерігала за реалізацією так званої Керальської моделі. Під час нашої розмови вона хоче поговорити саме про це.
Основою цієї моделі були земельна реформа (законодавство регулювало кількість землі, якою могла володіти одна сім’я, та підвищило частку землеволодіння серед фермерів-орендарів), децентралізована система охорони здоров’я та інвестиції в державну освіту. Тепер кожне село має первинний медичний центр, а на кожному адміністративному рівні є лікарні та 10 медичних коледжів.
Це ж є і в інших штатів, каже депутат Каріаппа, державний експерт з охорони здоров’я у Пуне, штат Махараштра, але в жодному регіоні в первинну ланку системи охорони здоров’я не інвестують так багато. У Кералі пишаються найдовшою тривалістю життя та найменшим рівнем дитячої смертності з усіх індійських штатів. Також це штат із найвищим рівнем письменності.
«Завдяки легкому доступу до освіти існує чітке розуміння важливості здоров’я для загального добробуту людей», — каже Каріаппа.
Шайлая додає: «Від своєї бабусі я чула про їхню боротьбу — про аграрний рух та боротьбу за свободу. Вона дуже добре вміла оповідати історії». Хоча такі надзвичайні заходи, як локдаун, проводить національний уряд, кожен штат реалізує свою політику охорони здоров’я. Без Керальської моделі, наголошує Шайлая, неможливо було б ефективно реагувати на загрозу COVID-19.
За її словами, державні первинні медичні центри стали старіти. Коли партія Шайлаї прийшла до влади у 2016 році, розпочалася програма модернізації. Однією із запроваджених перед пандемією інновацій було створення клінік та реєстрації для респіраторних захворювань, котрі є великою проблемою в Індії.
«Це означало, що ми могли зафіксувати появу COVID-19, а також відстежувати внутрішнє розповсюдження, — каже Шайлая. — Це дуже допомогло».
Коли почалася епідемія, кожен район отримав розпорядження виділити дві лікарні лише для хворих COVID-19, кожен коледж підготував по 500 ліжок. Були створені окремі входи та виходи. Тестів для діагностики бракувало, особливо після того, як хвороба досягла багатших західних країн, тому їх зарезервували для пацієнтів із симптомами та людей, з якими вони контактували, а також для випадкової вибірки людей, що хворіють без симптомів, та найуразливіших груп — медичних працівників, поліції та волонтерів.
Шайлая каже, що результати тестів у Кералі готові протягом 48 годин.
«У країнах Перської затоки, США та Великій Британії — технологічно розвинених країнах — чекають сім днів, — зазначає вона. — Що там відбувається?». Шайлая не хоче осуджувати, але висока смертність у цих країнах спантеличує її. «Я думаю, що тестування дуже важливе, так само як ізоляція та медичне спостереження, а люди в тих країнах не отримують цього». Вона знає, бо тамтешні малаяльці телефонували до неї та розповіли про це.
З початком карантину закрилися також культові споруди, що викликало протести в деяких індійських штатах. Проте в Кералі вдалося уникнути заворушень — і не в останню чергу завдяки консультаціям із місцевими релігійними лідерами, які провів головний міністр Панараї Віджаян. Шайлая каже, що інший фактор — високий рівень письменності у Кералі: «Люди розуміють, для чого варто залишатись вдома. Ви можете пояснити їм це».
Індійський уряд планував скасувати карантинні заходи 17 травня (дату двічі пересували). Після цього, передбачає Шайлая, відбудеться потужний наплив малаяльців до Керали із сильно уражених країн Перської затоки.
«Це буде великий виклик, але ми готуємось до нього», — каже вона. Існує план А, B та, при найгіршому сценарії, C, що передбачає реквізиції готелів, хостелів та конференційних центрів, щоб забезпечити 165 тисяч ліжок. Якщо буде потрібно більш ніж 5 тисяч апаратів штучної вентиляції легень, буде важко, хоча замовлено більше. Але єдиним по-справжньому обмеженим фактором є людський ресурс, особливо якщо йдеться про відстежування контактів. «Ми тренуємо шкільних вчителів», — каже Шайлая.
Одразу після закінчення другої хвилі, якщо та відбудеться, ці вчителі повернуться до шкіл. Шайлая сподівається зробити так само, адже її міністерський термін закінчується разом із початком державних виборів за один рік. На її думку, COVID-19 не вщухне скоро. Який секрет Шайлая передасть своєму наступнику? Вона заразливо сміється, бо жодного секрету немає: «Правильне планування».
Переклав Іван Шпинда