- Цікавий збіг: у цьому скликанні жінок-депутатів в Одеській міській раді стільки ж, скільки було в минулому. Проте у відсотках це майже вдвічі більше.
В минулому скликанні Одеської міської ради працювало 16 жінок-депутатів. Це становило близько 13% від загальної кількості – до реформи в міській раді було 120 депутатів. Більше всього жінок було у фракції Партії регіонів – 7. В складі фракцій «Родина» (її лідер Ігор Марков активно підтримував «російську весну» в Криму і зараз переховується в Росії) і «Фронт змін» (колишня партія Арсенія Яценюка) було по 3 жінки. Ще дві жінки представляли в міськраді партію «Сильна Україна», й одна – Комуністичну партію України. Зазначимо, що партія жіночого політичного лідера Юлії Тимошенко «Батьківщина» не провела в міську раду жодної депутатки.
Деякі жінки-політики з Одеси були успішними і на всеукраїнському рівні. Зокрема Світлана Фабрикант. В 2010 році вона стала депутаткою міської ради від «Сильної України» і заступником міського голови, а в 2012 році – народним депутатами. Проте в обох випадках її безпосередніми керівниками були чоловіки. В 2010 році – Олексій Костусєв, заради успіху якого «Сильна Україна» не стала висувати саму Фабрикант в мери, а в 2012 – Сергій Тігіпко, разом із яким вона пішла у парламент за списками Партії регіонів.
Впливовим політиком з міської ради попереднього скликання можна також назвати ігуменю Серафіму, яка стала депутаткою за списком Партії регіонів. Проте й вона перебувала в тіні митрополита Одеського й Ізмаїльського Агафангела – з 2006 до 2014 років він очолював фракції Партії регіонів в Одеській обласній раді. Настоятелька Свято-Архангело-Михайловського монастиря очолювала в міській раді комісії з питань культури, духовності і співпраці із громадськими організаціями – один з напрямків, куди традиційно призначають жінок-політиків.
В жовтні 2015 року в українському виборчому законодавстві вперше з’являється норма про гендерні квоти – в партійних списках має бути не менше 30% жінок. Проте каральних санкції за недотримання квот не було. На цей фактор звертали увагу зокрема спостерігачі ОБСЄ, які рекомендували створити відповідний механізм примусу партій дотримуватися гендерних квот.
Під час місцевих виборів партії дотримувалися квот лише частково. Серед порушників, за даними Комітету виборців України, були партії «Молодь до влади» (0% жінок), «Нова держава» (29% жінок), ВО «Свобода» (14% жінок). В Одесі за підсумками місцевих виборів жінки склали близько 22% депутатського корпусу – 14 з 64 депутатів.
Сьогодні через зміни в списках жінок стало 16. Це Антоніна Наконечна, Ганна Позднякова, Ірина Куценко, Лілія Леонідова, Лілія Рогачко, Людмила Варрава, Людмила Себова, Марина Лозовенко, Наталя Данилко, Оксана Гончарук, Олена Фокіна, Ольга Квасницька, Ольга Кулакевич, Світлана Осауленко, Тетяна Малихіна і Тетяна Плаксій.
Проте, чи стали політикині грати значнішу роль в міському житті? Судячи зі складу депутатських комісій, які вони очолили, ні, вважає Євгенія Генова, редактор одеського видання «Ізбірком» Комітету виборців України. Вона досліджує гендерну проблематику в Одеському регіоні вже кілька років.
«Сьогодні жінки очолюють три постійні комісії з 11-ти. Це комісія з питань бюджету – Оксана Гончарук, комісія з питань охорони здоров’я – Тетяна Малихіна і комісія з питань транспорту – Олена Фокіна. Якщо враховувати, що охорону здоров’я, так само як і освіту, можна віднести до традиційно «жіночих» сфер, а питаннями бюджету зазвичай також займаються жінки (серед бухгалтерів традиційно багато жінок), то дві з трьох комісій – доволі «жіночі». Отже, навряд чи можна говорити про гендерний паритет в керівництві комісій», – говорить Генова.
Варто зазначити, що за бюджет в Одеській міській раді в останні 15 років «відповідає» Світлана Бедрега. Сьогоднішній міський голова Геннадій Труханов у її біографії вже четвертий за рахунком.
Є в Одесі і приклади сексизму, стверджує Генова. Одним з прикладів вона називає дискримінаційну кампанію проти депутатки міськради Лілії Леонідової (БПП): центральну частину міста кілька разів обклеювали афішами, де ображалися честь та гідність депутата.
Проте іноді «відзначаються» і самі жінки-депутаті. Наприклад, в 2014 році депутат Ірина Куценко (Єсєнович), коли її спіймали на «кнопкодавстві», показала телеоператору «фак». Вона ж в 2013 році виступала із ініціативою заборонити журналістам підходити до депутатів під час сесій.
«За підсумками першого року роботи Одеської міськради одеський Комітет виборців України представив результати «Атестації» депутатів. Цікаво, що жінки-депутати отримали або дуже високі, або дуже низькі оцінки: одна жінка і один чоловік в Одеській міськраді отримав «п’ятірки». Це 2% серед чоловіків і 6% серед жінок. «Четвірки» отримали 18% чоловіків і 26% жінок. Проте на «двійки» оцінили роботу 29% депутатів-чоловіків і 47% жінок-депутатів. Можна сказати, що жінки в міськраді або дуже активні, або їх майже не чутно», – розповідає Генова.
Вона також відзначає кількість і якість виступів на сесіях і роботи в комісіях депутатів Ганни Позднякової, Лілії Леонідової, Ольги Квасницької, Ірини Куценко і Тетяни Малихіної.
Саме Лілія Леонідова, яка постраждала від досі не встановлених слідством осіб, подала ідею про створення в міській раді депутатської групи «Рівні можливості». За її словами це спало їй на думку після відвідування кількох форумів на гендерну тематику. Каже, що жінок в політиці могло б бути і більше.
«В нашій групі п’ять жінок-депутатів, хоча ми говорили, що туди можуть входити і чоловіки. Це було б абсолютне нормальне явище. Зараз ми працюємо над низкою проектів, причому одразу вирішили, що будемо займатися усіма групами, для яких проблема рівних можливостей є актуальною. Зокрема зараз ми лобіюємо вирішення проблеми, яка є і гендерною, і соціальною – створення в Одесі гінекологічного кабінету для жінок, які мають проблеми із опорно-руховим апаратом, для «колясочниць». Їх в місті 2300 людей, а кабінету немає жодного», – говорить Леонідова.
На її думку, боротьба за гендерне бюджетування і гендерну рівність не може бути відірвана від інших груп, чиї права ущемлено.
В Одесі суспільство готове до того, що жінки можуть брати активну участь у громадському житті, каже депутат, і наводить як приклад волонтерські об’єднання, більшість з яких в Одесі очолюють саме жінки. Зараз Леонідова збирає від громадських організацій і об’єднань пропозиції, щоб наступного року прийняти муніципальну програму з гендерної рівності.
«Згідно із законодавством така програма має бути в кожному місті. Проте в нас вона доволі умовна, в багатьох департаментах не розуміють, про що йде мова», – розповідає жінка. Політикою вона займається лише два роки.
Без дискримінації в міській раді не обходиться, стверджує Леонідова. Проте більша частина образливих заяв і невтішних характеристик залишається прихованою від громадськості.
«Здебільшого це проявляється в спілкуванні між депутатами, особливо якщо жінка в опозиції. Я помічала це на закритих нарадах, на робочих групах, коли немає ЗМІ і громадськості», – розповідає депутатка.
Пригадуючи про випадки дискримінації, вона наводить приклад конфлікту між міським головою і депутатом Ганною Поздняковою («Самопоміч»).
Проте Леонідова наголошує, що жінки представлені у владі доволі серйозно – вони очолюють три фракції і три комісії.
Член виконкому і директор Всесвітнього клубу одеситів Олена Павлова з 2011 по 2013 роки обіймала посаду заступника міського голова з соціальних питань. Вона стверджує, що сьогодні представництво жінок ширше, аніж було, проте проблемою це не було й раніше. Вона не пригадує випадків дискримінації з боку чоловіків-політиків, хоча й припускає, що вони були.
«Якщо людина має бачення, стратегію і намір, то незалежно від статі, йому чи їй все вдасться. Один зі вдалих прикладів з минулої каденції депутатів – це Ірина Головатюк (головний лікар пологового будинку, депутат з 2010 по 2015 роки – авт). Завдяки її зусиллям в Одесі сьогодні є реанімація для немовлят», – говорить Павлова.
Колишній заступник міського голови вітає запровадження гендерних квот у партійних списках – за її словами, це необхідна міра для того, щоб привчити суспільство до того, що жінки також можуть займатися управлінням містом чи країною.
«Стереотипний підхід до того, що управляти мають саме чоловіки, напрацьовувався десятиріччями і це було пов’язано насамперед з тим, в якій країни ми жили. Проте моя особиста позиція полягає в іншому – якщо ти відчуваєш в собі сили, якщо ти не можеш без цього жити і в тебе є для цього необхідні знання та досвід, ти береш і робиш», – стверджує політикиня.
22% жінок-депутатів в Одеській міській раді – середній показник для регіону. Квоту у 30% не виконали ані місцеві ради міст районного значення, ані обласна рада – там взагалі лише 7 депутатів-жінок з 84.
Photo – Leo Nguyen
Максим Пшибишевський, для 50%
