Україна стала першою державою, яка прийняла Національний план дій до резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» у період збройного конфлікту. Та, окрім України, цю резолюцію впроваджують й інші країни, які мають як успіхи у впровадженні, так і виклики.
У межах тренінгу для представниць громадських організацій, який проводив Інформаційно-консультативний жіночий центр спільно з ОБСЄ, громадські активістки із Грузії та Литви поділились досвідом у реалізації резолюції ООН у своїх країнах.
Грузія: шлях до миру через діалог
Війна у Грузії наклала свій відбиток на впровадження принципів гендерної рівності у країні. Як зазначає Юлія Харашвілі, грузинська громадська активістка та гендерна експертка ГО «Згода», для жінок у країні досі існують бар’єри для повноцінної участі у суспільному та політичному житті країни. І війна – одна із причин.
Найпершими у ситуаціях конфлікту страждають жінки. Грузія, попри видимий прогрес у досягненні гендерної рівності, усе ще патріархальна країна. Наявність патріархальних стереотипів та гендерної нерівності особливо характерні для сільської місцевості, де жінки повністю залежні від чоловіків.
Та й на державному рівні, за словами спікерки, ситуація досить складна. Наприклад, у 2019 році участь жінок у офіційних перемовинах, візитах була на рівні 33%. Нині тільки дві жінки-представниці міністерств допускаються до таких зустрічей.
Якщо і відбувається залучення експерток, то їм відводять переважно «жіночі» теми – здебільшого це соціальні питання й медицина.
Які ж успіхи громадських організацій Грузії у впровадженні резолюції 1325?
У 2008-му Грузія приєдналась до резолюції.
«Найперше, що нам як представницям громадського сектору потрібно було робити, – це будувати діалог із жінками, які залишилися на окупованих територіях. Потрібно було вибудувати із ними довірливі зв’язки. Але знайти жінок, які готові були йти назустріч, – проблематично. І тут дуже допоміжним стало запровадження у країні порядку денного «Жінки. Мир. Безпека». Тепер влада мала нам іти на зустріч», – ділиться спогадами Юлія Харашвілі.
Після ухвалення резолюції у Грузії створили юридичні клініки для ВПО, які фінансувалися із державного бюджету. Це були своєрідні «острівці безпеки» для переселенців, куди ті могли звернутися по будь-яку допомогу. Це дозволяло налагодити зв’язки із людьми.
Два важливі стовпи роботи із жінками у Грузії, які перебувають у зоні конфлікту, – це навчання та підтримка.
Підтримка могла бути різною: юридичною, технічною, наприклад, роздавали мобільні телефони, щоб жінки мали доступ до інтернету, фізичною, коли громадські активістки спілкувалися із родинами та чоловіками, щоб ті відпускали жінок на навчання.
У просвітництві робили акцент на вивченні мов, розбирали як визначати насильство та інформаційні атаки, вчили протидіяти їм.
«Згодом жінки, які у нас пройшли навчання, залучали інших. Нині ми маємо широку мережу таких «миротвориць». Часто спільно із владою проводимо дослідження, моніторинги, зустрічі з місцевими владними структурами. Лобіюємо участь жінок у процесах ухвалення рішень. Без запровадження резолюції цей процес був би значно довшим», – переконана Юлія Харашвілі.
Литва: для чого країні, де немає війни, резолюція про «мир та безпеку»?
Ругілє Буткєвічуте, громадська активістка із Литви, ГО «Жіночий інформаційний центр», згадує, як першим викликом у лобіюванні ухвалення резолюції 1325, був опір суспільства. «Нас запитували: навіщо ми взагалі маємо пропагувати ідею гендерної рівності, навіщо треба просувати резолюцію 1325? Для чого нам резолюція про мир? Литва не воює! Тоді ми відповідали, що Литва не воює зараз», –розповідає активістка.
Ругілє додає, що робота над упровадженням у країні резолюції – це передовсім була робота із запереченнями. Треба було пояснити людям, що поняття «мир» значно ширше, ніж просто «відсутність війни».
«Чи можемо ми говорити про питання миру, коли кожна третя жінка у країні переживає насильство? Ми почали розуміти мир більш широко, комплексно. І стали розширяти концепцію розуміння не просто як «війна» і «мир». Ми також хотіли говорити про мир у неконфліктних ситуаціях», – коментує експертка.
Для того, аби показати цикл насильства, яке жінки переживають із дитинства, організація створила відео, із якого починали всі свої інформаційні кампанії. А фокус адвокаційної кампанії змістили на підтримку участі жінок у процесах миру та безпеки, зменшення гендерно-зумовленого насильства та сприяння гендерній рівності.
Читайте також: 1325: що означають ці цифри і чому це важливо для України
Залучати жінок до лобіювання резолюції почали із просвіти: «Конфлікт виникає через брак миру і взаєморозуміння, тому потрібно навчати громади як розпізнавати насильство, виявляти і протидіяти йому. І тут важливо донести до людей розуміння, що насильство проти жінок – це досвід багатьох поколінь і багатьох країн. Не потрібно закриватися у цій проблемі, потрібно навпаки говорити голосніше, обмінюватись досвідом протидії насильства із іншими регіонами, містами, країнами», – розповідає Ругілє Буткєвічуте.
Після навчання кожна з учасниць повернулась до своїх громад та змогла провести подібне навчання у своїй громаді. Нині в Литві розвивається мережа громадських організацій та активісток, які далі локально працюють над темами резолюції.
«Порядок денний «Жінки. Мир. Безпека» – це складна тема, і з нею непросто працювати. Але найголовніше тут знайти підхід до людей, пояснити їм які їхні болі вирішує ця резолюція», – підсумовує Ругілє Буткєвічуте.
Мир – це більше, ніж відсутність війни
У 2018 році Глобальна мережа жінок-миротвориць провела опитування активісток із понад 50 країн. Ключовим питанням було: «Що робить громаду мирною?». Лише 24% опитаних казали, що запорука миру – це відсутність війни. 75% відсотків зазначили, що мирну громаду робить рівність між чоловіками та жінками, відсутність насилля, верховенство права, рівний доступ до можливостей, зокрема, в освіті.
Агнєжка Фал Дутро Сантос, представниця «Глобальної мережі жінок-миротовориць» розповіла, що резолюція ООН 1325 уже значно вийшла за рамки поняття «охорона миру». Нині ця резолюція направлена на подолання й інших викликів.
«Резолюція «Жінки. Мир. Безпека» ґрунтується насамперед на безпеці людини. І всі питання, які виникають у документі, покликані захистити ті чи інші групи людей, які є вразливими в умовах будь-якого конфлікту», – коментує експертка.
Серед нових питань, які з’явилися на порядку денному – це захист правозахисниць та загалом громадських активістів та активісток, які відстоюють права людини. У тому числі – захист від кібербулінгу та погроз у мережі.
Читайте також: Відстоювати права жінок в Україні небезпечно – дослідження
Додалось також розширення доступу жінок до економічних можливостей. «Відсутність у жінок можливості заробляти – це небезпека. Вони стають беззахисними. Особливо жінки із сільських регіонів, з окупованих територій, які втрачають робочі місця. Економічні можливості жінок – це основа досягнення миру у межах резолюції», – зазначає Агнешка Фал Дутро Сантос.
Серед інших напрямків є також роззброєння та контроль над озброєнням, охорона навколишнього середовища та протидія змінам клімату, подолання негативних наслідків пандемії коронавірусу.
Розширились не лише напрямки, а й цільові групи, на які спрямовано діяльність резолюції, коментує Олена Суслова, українська експертка з гендерних питань.
Якщо раніше резолюція приділяла увагу фокусувалася суто на внутрішньо переміщених особах та учасниках/ учасницях бойових дій, то нині вона включає більш ніж 14 категорій, серед яких і постраждалі від насильства, пов’язаного з конфліктом, мешканці тимчасово окупованих територій, жінки, які служать/працюють в секторі безпеки і оборони, жінки, які провадять діяльність, пов’язану з питаннями підтримки миру тощо.
«Важливо, що вся діяльність, на яку спрямована резолюція, робить видимими і помітними жінок. Особливо жінок, які перебувають у зоні конфлікту, залучені у секторі оборони та безпеки. Завдяки резолюції, виявляються проблеми та важливі питання із доступом жінок до посад, забезпеченням їх необхідним одягом та обладнанням. Приємно помічати прогрес у цих сферах. Упевнена, це лише початок шляху», – підсумовує Олена Суслова.
Про що йдеться у Резолюції 1325 Ради Безпеки ООН?
Резолюція Ради Безпеки надає рекомендації як державам так і міжнародним організаціям щодо залучення жінок до вирішення військових конфліктів, наприклад:
- закликає держави забезпечувати більшу участь жінок на всіх рівнях прийняття рішень в рамках національних, регіональних і міжнародних інститутів і механізмів запобігання, регулювання і вирішення конфлікті;
- наполегливо закликає держави-члени розширювати свою добровільну фінансову, технічну і матеріальну підтримку зусиль з підготовки персоналу з урахуванням гендерних аспектів;
- пропонує державам-членам включати надані рекомендації у національні програми підготовки військового і цивільного поліцейського персоналу, цивільним персоналу з проведення заходів щодо підтримки миру;
- закликає Генерального секретаря активізувати участь жінок на директивних рівнях у врегулюванні конфліктів і мирних процесах та призначити більше жінок на посади спеціальних представників та посланників у миротворчих місіях, польових операціях ООН, особливо серед військових спостерігачів, цивільного, поліцейського персоналу, співробітників з прав людини і гуманітарного персоналу;
- щодо включення гендерного компонента в операції з підтримання миру та інше.
Національний план дій України до резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»
Україна прийняла Національний план дій до резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» у лютому 2016 року. На державному рівні було визнано необхідність активної участі жінок у подоланні, попередженні конфліктів та ширше миробудуванні.
Як йдеться у пояснювальній записці до документа, його реалізація матиме вплив на:
- жінок і чоловіків, які постраждали від конфлікту (внутрішньо переміщені особи, сім’ї загиблих учасників АТО / ООС, полонених, постраждалі від насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, особи, які проживають на лінії розмежування, постраждалі від катувань / тортур під час утримання незаконними збройними формуваннями);
- осіб, які ухвалюють рішення, пов’язані з конфліктами та питаннями безпеки;
- жінок, які служать / працюють в секторі безпеки і оборони;
- громадські об’єднання, які займаються питанням просування миру та миробудівництва
Інна Наливайко, Жінки: 50%
