Чи можна поєднати фемінізм та сімейні цінності?
Останнім часом нашому суспільству нав’язали штучне протиставлення – фемінізм/родина. Тобто треба вибирати, по який ти бік барикад. Але я та тисячі інших людей вибирати не хочемо, бо ми цілком нормально поєднуємо в собі повагу до рівних прав і можливостей та життя в сім’ї.
Так звані «прихильники традиційних цінностей» ліплять із фемінізму якесь опудало й приписують йому те, до чого він непричетний. Наприклад, намір зруйнувати сім’ю. Це із серії міфів про те, що феміністки не носять рожевого та люто ненавидять чоловіків.
Треба чітко розуміти, що фемінізм не є чимось єдиним. Різні його течії по-різному ставляться до родини. Найчисельнішим є ліберальний фемінізм, до представниць якого належу і я, який сповідує те, що треба подолати нерівність у сім’ї, а не саму сім’ю. Тобто відмовитись від практик, коли жінка є безкоштовною служницею чи віддушиною агресії для чоловіка, а зробити стосунки в родині рівними та гармонійними.
Одна з авторитетних ліберальних феміністок Дженіфер Сомервілль навіть написала книгу «Фемінізм та родина», в якій детально пояснила цю позицію. Вона закликає сконцентруватися на досягненні економічної рівності чоловіка та жінки в сім’ї як основи для подолання пригнічення.
Сьогодні загрози сім’ї дійсно існують, але зовсім інші, ніж ті, про які розповідають «скрєпоносці».
Перша загроза – бідність, що породжує такі соціальні лиха як алкоголізм та наркоманія, провокує соціальне виключення, робить родини неповними, збільшує злочинність та активізує торгівлю людьми.
Друга загроза – домашнє насильство. Понад мільйон жінок щороку стають жертвами агресії з боку своїх партнерів. Це не лише фізичне насильство, але й психологічний тиск, переслідування, зґвалтування.
Третя загроза – криза відповідального батьківства, коли більшість ресурсів перебуває в руках чоловіків, а більше відповідальності за дитину – у жінок. Небажання обох партнерів усвідомити, що дитина – це їхній спільний проект, а тому процес догляду та виховання – справа двох, а не одного.
Фемінізм якраз ставить на порядок денний ініціативи, що покликані відповісти на ці виклики. Але часто до нашого голосу не дослухаються, бо вірять тим, хто розповідає, що ми руйнуємо сім’ї. Тому в нас досі не ратифікована Стамбульська конвенція по боротьбі з домашнім насильством, не впроваджена шведська модель регулювання проституції, не прийняті закони по боротьбі із сексизмом, зокрема, в рекламі, не вжиті заходи для досягнення економічної рівності жінок і чоловіків.
Тому час викинути страшилки про фемінізм на смітник, не ламати списи в безплідних дискусіях, хто винен в кризі інституту сім’ї, а спільно зробити для цієї сім’ї хоч щось корисне.
Джерело – Фейсбук-сторінка народної депутатки восьмого скликання Ірини Суслової
