Рік тому Київ приєднався до Європейської хартії рівності жінок та чоловіків на місцевому рівні. Наразі місто активно працює над розробкою плану дій на виконання положень Хартії. Щоб зробити цей процес максимально ефективним, працівникам КМДА запропонували взяти в роботу спеціальний інструментарій, який уже пройшов апробацію в низці громад, що беруть участь у проєкті DOBRE.
50% з’ясовували, як відбувається процес розробки плану і яких змін слід очікувати киянам у разі, якщо місто стане більш гендерно чутливим.
Київ вирішив розробити план за півроку
За словами заступниці голови КМДА Марини Хонди, Київ узяв на озброєння досвід європейських столиць, що виконують Хартію рівності ще з 2005 року.
«Приміром, цього літа мерія Відня урочисто відзначала 15 років гендерного підходу до міського планування та бюджетування. Що цікаво, Відень — місто-модель гендерної інтеграції, яке вважає, що треба зробити більше для користувачів муніципальних послуг із точки зору соціальних, освітніх та медичних питань. Ми в Києві тільки почали шлях від ідеї рівності до зміни політик, вивчаємо досвід європейських підписантів Хартії, наших українських колег. І самі дивуємося, які можливості відкриває гендерна оптика в усіх сферах діяльності міста. Тепер усі міжнародні зобов’язання, які ми на себе взяли, матимуть реалізацію у проектах, програмах та в новій стратегії розвитку міста Києва», — розповіла Марина Хонда.
Вона також наголосила, що попри те, що кожне місто-підписант Хартії рівності має розробити план дій упродовж двох років, Київ вирішив задати тренд усій Україні й зробити це за півроку.
Читайте також: Київ приєднався до Хартії рівності жінок і чоловіків
«За підтримки Національного демократичного інституту ми організували серію онлайн-консультацій зі структурними підрозділами КМДА. Використали інструментарій гендерної рівності, розроблений NDI на основі індикаторів Європейської хартії рівності жінок та чоловіків. Треба сказати, що процес оцінки був доволі детальним. Ми разом оцінювали ефективність надання послуг киянам та киянкам у таких сферах як освіта, адміністративні послуги, соціальний захист, охорона здоров᾽я, пасажирські перевезення, молодіжна політика, безпека і правопорядок, культура та спорт. Із урахуванням гендерних особливостей. Наразі спільно визначені для виконання статті Хартії, пріоритети та завдання мають бути затверджені відповідним розпорядженням. Тож будемо сподіватися, що 2021 рік ми зустрінемо з нашим першим планом дій, який ляже в основу галузевих міських цільових програм», — зазначила заступниця мера.
75% керівних посад у КМДА обіймають чоловіки
Крім того, Марина Хонда розповіла про найбільші виклики, які зараз є перед Києвом у сфері досягнення гендерної рівності. На її думку, зобов’язання щодо імплементації Європейської хартії рівності та виконання поставлених завдань перш за все потребують нових підходів до планування та бюджетування.
«Не всі ще розуміють, що гендерний підхід — це фактично управлінська технологія. Це треба пояснювати державним службовцям, які ухвалюють рішення щодо розподілу муніципальних ресурсів. Пояснювати депутатам, щоб разом виконувати всі міжнародні зобов’язання. Звичайно, ситуацію загострює COVID-19. Проблеми вразливих та незахищених соціальних груп потребують додаткових ресурсів, в тому числі для реалізації плану дій. Ще одна важлива тема — розвиток жіночого лідерства. І розробка гендерних індикаторів для кар’єрного зростання жінок, що працюють в системі міської влади», — переконана Хонда.
За її словами, на початку 2020 року у співпраці з кафедрою соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія» місто провело соціологічне дослідження «Гендерний портрет Київської міської державної адміністрації».
«І ми побачили реальні прояви гендерної (не)рівності. 75% керівних посад обіймають чоловіки! Це теж виклик, над яким ми будемо працювати разом із Національним демократичним інститутом та іншими партнерами», — підсумувала заступниця голови КМДА.
«…Від слова «гендер» деякі люди ще втрачають свідомість»
Саме з ініціативи Марини Хонди в липні цього року при Департаменті соціальної політики КМДА створили важливий структурний підрозділ – управління з питань гендерної рівності. Очолила його Тетяна Гузенко, яка ставить перед собою низку амбітних завдань.
«Справа всього мого життя – це інформація і комунікація. Тож я хочу розробити комунікаційну стратегію, комунікаційний план, щоб пояснити Києву, що таке гендерна рівність. Таким є моє головне завдання на кілька найближчих років», – говорить Гузенко.
За її словами, після приєднання Києва до Європейської хартії рівності в КМДА завзято взялися за розробку плану дій.
«Спочатку не всі зрозуміли, що не буде жодних додаткових коштів. Але ніхто не відмовився взяти на себе відповідальність. Ми пояснили, що не варто хвилюватися. Це план роботи на три роки. Наприклад, у тому ж самому Рейк’явіку ухвалили перший план дій ще в 2007 році. І попри те, що Хартія має 30 статей, вони визначили для себе пріоритетними лише три статті на перші три роки. На наступні три роки взяли інші три статті, запланувавши, що і як будуть впроваджувати. І так розписали аж до 2020 року. Ми, звичайно, пішли дещо іншим шляхом. Але в нас і законодавство інше. До того ж, навіть від слова «гендер» деякі люди ще втрачають свідомість, – сміється Тетяна Гузенко.
Читайте також: Як підписантам Хартії рівності розробити план дій
Вона зізнається, що зараз саме вивчає гендерно орієнтоване бюджетування, щоб зрозуміти, як воно може стати в пригоді столиці.
«Як казав колись посол Швеції, ми маємо цю милю пройти, тому що вони її проходили 10 років. Спочатку розповіли, що таке рівність. Далі – навчали чиновників, які зрозуміли, як цим інструментом користуватися, як пояснити людям, у чому переваги гендерної рівності, як збирати та аналізувати інформацію. І таким чином, тільки на впровадження гендерно орієнтованого бюджетування у Швеції пішло майже 10 років. Навряд чи у нас буде швидше, враховуючи, що поки що чиновники не завжди розуміють, про що це», – констатує очільниця управління з питань гендерної рівності.
Налаштувати гендерну оптику
Олена Остапчук і Наталія Тарасенко – консультантки Національного демократичного інституту, які фасилітували оцінку стану політики гендерної рівності в Києві. Щоб максимально ефективно організувати процес, створили робочу групу, до складу якої увійшли представники різних структурних підрозділів КМДА. Працювали впродовж цілого літа. Загалом провели близько 15 робочих зустрічей.
«Цей інструментарій налаштовує гендерну оптику та пропонує шляхи впровадження комплексного гендерного підходу в життя громади. Він універсальний і може застосовуватися до міських, селищних та сільських громад. Звісно, в кожній громаді процес оцінки проходить по-своєму, але обов’язково із залученням максимальної кількості зацікавлених сторін», – говорить Наталія Тарасенко.
Тим часом Олена Остапчук зазначає, що під час роботи було два основні виклики:
«Це онлайн-формат проведення оцінки. До цього процес оцінки у громадах проводився лише офлайн. До того ж, Київ – перше місто-мільйонник, яке проходило оцінку за цим інструментарієм, бо раніше оцінка відбувалася в громадах з меншою кількістю населення».
Читайте також: Інструментарій гендерної рівності: що це і для чого?
Цікаво, що до традиційних шести індексів, за якими пропонується оцінювати рівень гендерної рівності, цього разу додався сьомий. Він стосувався надання гендерно чутливих послуг у різних сферах. Обидві експертки кажуть, що працювати з цим індексом було чи не найцікавіше.
«Було легше вести діалог, бо йшлося про те, що в КМДА вже робили до підписання Європейської хартії рівності та проведення оцінки. Тут варто відзначити роботу ЦНАПів, закладів сфери охорони здоров’я та фінансового департаменту КМДА. Вони ділилися своїм досвідом і розповідали про низку ініціатив», – підсумувала Олена Остапчук.
Як застосовувати гендерно чутливі підходи
Із-поміж тих, хто ділився досвідом, була директорка Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Наталія Шамрай. За її словами, в основі нового формату роботи державних службовців лежить «людиноорієнтований підхід». Адже щодня ЦНАПи працюють із відвідувачами таким чином, щоб забезпечити їм рівний доступ до послуг, незалежно від статі, раси, етнічного чи соціального походження, мови, майнового стану, віку чи сексуальної орієнтації. А щоб робити це максимально ефективно й професійно, використовують спеціальний посібник щодо інтегрування гендерного підходу в роботу ЦНАП, що містить низку практичних рекомендацій.
«Наші адміністратори опановують жестову мову, для незрячих функціонує спеціальна версія порталу. Інформація про найпопулярніші адміністративні послуги надрукована шрифтом Брайля. Є спеціальні інформаційні кіоски та термінали електронної черги, якими без сторонньої допомоги можуть скористатися відвідувачі на візках. Для слабочуючих встановлені комунікаційні системи. Облаштовані дитячі куточки, кімнати для мам та немовлят. Крім того, пріоритетом нашої роботи є комплексний підхід. Одночасно з отриманням свідоцтва про народження дитини батьки можуть зареєструвати місце проживання малюка та оформити документи на отримання соціальної допомоги при народженні», – пояснює Наталія Шамрай.
Читайте також: Чому зарплата чоловіка на 20 – 25% більша за зарплату жінки?
У свою чергу, начальник відділу пасажирських перевезень Департаменту транспортної інфраструктури КМДА Антон Єрофєєнков визнав, що спочатку був не в захваті, коли почув про оцінку стану політики гендерної рівності.
«Якщо чесно, то я скептично до цього поставився. Але коли послухав обговорення, а потім мене ще запросили на Форум рівних прав і можливостей, то ставлення змінилося. Цікаво було почути якісь нові речі. І я зрозумів, що до цього питання деякі люди ставляться як до якоїсь формальності, їм здається, що це все надумано, що цієї проблеми немає, а Європейська хартія рівності нікому не потрібна. Проте, якщо копнути глибше, то виявляється, що все зовсім не так. Коли я дізнався більше, то проникся. І думаю, що якщо впроваджувати і говорити про це, то люди будуть серйозніше ставитися», – каже посадовець.
Читайте також: #Рівність_як_світовий_тренд: про що йшлося на Форумі рівних прав і можливостей
За його словами, онлайн-заняття із фасилітаторками всім стали в пригоді, адже кожен відділ отримав рекомендації для поліпшення роботи.
«Наприклад, ми тепер будемо проводити аналітику, щоб дізнатися, чи задоволені працівники умовами роботи, чи немає дискримінації або якихось принижень і цькувань на робочому місці, а також, яке співвідношення жінок і чоловіків на різних посадах», – пояснив Єрофєєнков.
Він також зауважив, що більшість працівників Департаменту транспортної інфраструктури – це жінки.
«Вони спокійно працюють на рівні з чоловіками, а часом навіть краще за них. Наприклад, у нас у Шевченківському районі є директорка комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утримання автошляхів» Людмила Ободзінська. І вона чудово дає раду з ремонтом доріг, нарікань не було. Також є заступниця директора «Київського метрополітену» Наталія Макогон. Може чули, вона балотувалася в Київраду? Є заступниця начальника управління (інспекції) паркування Аліна Ярош. Там, до речі, не лише інспектори, а й інспекторки паркування. Бо дівчат беруть із задоволенням, вони навіть більше евакуацій роблять, ніж чоловіки в деяких випадках. А ще в Києві дуже багато водійок трамваїв, є жінки-водії тролейбусів та автобусів», – підсумував Антон Єрофєєнков.
Європейська хартія рівності у фактах і цифрах
Європейська Хартія рівності жінок і чоловіків в житті місцевих громад – це документ, який проголошує, що рівність має втілюватися органами місцевого самоврядування. Усі міста, що долучаються до підписання Хартії, публічно визнають, що не бояться рівності, адже всі їхні громадяни – це чоловіки й жінки, хлопчики та дівчатка, люди зі своїми потребами, які потребують рівних можливостей.
Хартія була розроблена у 2004 році Радою європейських муніципалітетів та регіонів. Відтоді до неї приєдналися 36 країн, 1816 міст Європи і 60 міст України.
6 основних принципів, які проголошує Хартія:
- Рівність жінок і чоловіків як фундаментальне право;
- Заборона будь-якої дискримінації;
- Сприяння рівній участь жінок і чоловіків у процесі ухвалення рішень;
- Подолання стереотипів і упереджень, що на них базуються;
- Врахування локальними і муніципальними владами потреб жінок і чоловіків;
- Ретельне планування використання коштів;
6 можливостей для міст, які дає підписання Хартії:
- розвиток міської інфраструктури, міський простір стає більш дружнім для людей;
- підвищення зайнятості жінок у економіці міста, збільшення доходів родин;
- збільшення представництва жінок у органах влади і підвищення ефективності їх роботи;
- зменшення рівня насилля у сім’ях, від якого непропорційно більше страждають жінки;
- покращення якості догляду за дітьми;
- покращення якості стосунків у подружжях та якості ведення домашнього господарства;
Документ складається зі вступу, преамбули та 30 статей про політичне представництво, форми дискримінації, освіту та неперервне навчання, охорону здоров’я, соціальну допомогу, піклування про дітей, культуру, спорт і відпочинок, безпеку тощо.
2 роки потрібно кожному містові, яке вирішує приєднатися до Хартії. Документ зобов’язує підписантів упродовж цього часу здійснити розробку та втілити програму для гендерної оцінки життєдіяльності міста. А далі, враховуючи результати такої оцінки, затвердити план дій для досягнення рівності в усіх установах і організаціях. При цьому наголошується, що план має містити конкретні цілі, терміни їх реалізації та засоби фінансування.
Національний демократичний інститут розробив методику, за допомогою якої громади можуть самостійно оцінити стан гендерної рівності та скласти план дій щодо його покращення.
Вікторія Кобиляцька, 50%
