«Серед мерів обласних центрів узагалі немає жодної жінки», – на цьому наголосила народна депутатка Роксолана Підласа під час міжнародної конференції «Переосмислюючи гендер: Економічна та соціальна ціна гендерної рівності».
Народна депутатка, аналізуючи місцеві вибори – 2020, наголосила, що гендерна квота безперечно спрацювала і ввела у ради більшу кількість жінок. Але є й невтішні тенденції: що вищий рівень рад, то менше представництво жінок.
«У Верховній раді ми маємо 21 % жінок, на рівні обласних рад – 28%. У громадах, де менше 10 тис виборців, – 41% і більше жінок. У середньому виходить, що жінки представлені на всіх рівнях, але тут ще багато роботи, щоб зростав і рівень рад. І органів, де б були представлені жінки. Серед мерів обласних центрів узагалі немає жодної жінки. І тут є кілька причин, чому жінки не йдуть балотуватися на міських голів. Зокрема, опитування показують, що суспільство усе ще хоче бачити на керівних посадах чоловіків. І це переконання відбивається і на тих, хто відбирає кандидатів на посади міських голів, і на виборців. Тому частіше кандидують і обирають чоловіків. Жінки також виконують величезну кількість домашньої роботи. І тому не всі можуть собі дозволити залишити родину на два місці і нон-стоп працювати над виборами. Вагому роль грає також і фінансовий аспект. Є розрив і у зарплаті між жінками та чоловіками, і у заощадженнях. Не всі жінки можуть фінансувати свої виборчі кампанії», – так окреслила коло проблем Роксолана Підласа.
Квоти підтримують люди з вищою освітою
Аналізу опитувань громадської думки, до яких апелювала депутатка, присвятили вагому частину конференції.
Опитування про участь жінок у політиці презентувала Тамара Марценюк, соціологиня, дослідниця гендерної тематики. Дослідження проводили у вересні та листопаді 2020 року, за підтримки Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Всього опитали 2004 людини.
Експертка зауважила: останні дослідження підтверджують, що українці все більше цікавляться тематикою гендерної рівності та готові підтримувати і впровадження гендерних квот, і жінок у політиці.
Зокрема, у проведеному дослідницею опитуванні, 52% респондентів підтримали ідею, що у радах повинно бути щонайменше 40% жінок,. 13 % опитаних – виступили проти. Раніше, зазначає експертка, цей розрив був менший, а частка тих, хто був проти гендерних квот, – була значно більшою. Водночас третина опитаних не відповіли на це питання чи не визначилися із відповіддю.
Читайте також: «Рівність у політиці»: Жінка в політиці – не ексклюзив, а нова нормальність
«Це вказує на те, що у суспільстві бракує якісних дискусій щодо гендерних квот. Не всі розбираються для чого вони потрібні, та які є перешкоди для жінок у політиці. Не завжди ця тема фахово і позитивно трактується у ЗМІ, зокрема, на провідних каналах. У суспільстві, яке активно дивиться телевізор, бракує рольових моделей жінки-лідерки. Адже саме ЗМІ можуть відіграти вагому роль у тому, щоб зробити видимими жінок у політиці. Натомість у провідних політичних ток-шоу мало запрошених експерток. А під час виборів гендерні квоти трактують як можливість для дружин політиків вийти на політичну арену», – коментує результати опитування Тамара Марценюк
Опитування також показало, що жінки зазвичай частіше підтримують гендерні квоти, ніж чоловіки (65% жінок проти 36% чоловіків). Крім статі, визначним є те, що люди із вищою освітою більше підтримують квоти.
Респондентів також просили обрати сферу зайнятості, у яких жінки найбільш дискриміновані. Серед переліку із 10 сфер 29% жінок та 2% чоловіків обрали політику як таку, у якій дискриміновані жінки. І 3% чоловіків і 2% жінок обрали політику як сферу дискримінації чоловіків.
Загалом українці підтримують ідею забезпечення рівних прав і можливостей. 65% жінок та 45% чоловіків вважають, що влада повинна більше уваги приділяти питанням рівності, можливостям жінок і чоловіків у суспільстві. Та вважають, що більша участь жінок у політиці могла би покращити якість державного управління.
45% опитаних чоловіків та 60% жінок підтримують думку, що у жінки менше можливостей стати депутаткою місцевої ради та керівницею міста, ніж у чоловіка.
Стать не має значення, зате вік має
Ідеальний кандидат, на думку українців, – це людина, яка має бути старшою 35 років, одруженою чи заміжньою, мати дітей, серед пріоритетів роботи визначає боротьбу з корупцією.
Ієн Вудвард, директор Національного демократичного інституту в Україні, також презентував дослідження НДІ про ставлення українців до жіночої політичної участі та рівності між жінками та чоловіками. Зокрема онлайн-опитування щодо гендерної рівності проведені у липні й грудні 2020 роках.
Він наголосив, що судячи з цих характеристик, найбільш привабливим в очах українських виборців є політичний досвід. А от стать не має значення.
«Ще у 2015-2016 роках НДІ був задіяних у потужних дослідженнях, щоб дослідити перепони на шляху у політику для жінок та чоловіків. Ми пробували відповісти на низку питань. Зокрема: чи жінки недостатньо представлені тому, що за них не голосують? Що самі жінки кажуть про перепони, які у них виникають на політичному шляху? Як ставляться до гендерної рівності українці?
Результати були показовими для нас. Ми дослідили, що виборці готові головувати за кандидаток. Стать не є перешкодою у виборі, а українська громадська думка розвивається у напрямку гендерної рівності. Ми бачимо все більшу підтримку ідей рівності між чоловіками та жінками на різних рівнях врядування. Є й успіхи у досягненні цієї рівності – це, зокрема, гендерна квота», – зазначив Ієн Вудвард.
На питання «Хто більше задіяний в політичному житті», респонденти зазначили, що політка в Україні – це чоловіча сфера. 54% опитаних визнають, що у політиці домінують чоловіки, натомість 64 % хочуть бачити рівне представництво. Важливо, що думка про рівне представництво виражається в усіх регіонах.
Сексизм та дискримінація кандидаток під час виборчої кампанії
Ще одним обмеженням участі жінок у виборах є психологічний тиск на кандидаток, сексизм, дискримінація та кібербулінг.
Ірина Тишко, гендерна експертка, координаторка проєкту «Вибори без сексизму» зазначає, що упродовж виборчої кампанії чат-бот проєкту «Вибори без сексизму» зібрав 50 скарг кандидаток про застосування щодо них сексистських, дискримінаційних дій.
«Ми помітили, що на вищих рівнях влади (ВРУ), жінки мають більше доступу до ресурсів. Більше розуміють як себе захистити від дискримінації. Але на місцевому рівні квоти не стали чарівною пігулкою, яка може захистити жінок від сексизму. Тому на початку виборчої кампанії ми створили громадську коаліцію, щоб допомогти жінкам, які йшли на вибори. Зокрема запустили чат-бот, який збирав скарги щодо дискримінації кандидаток на різних рівнях», – розповіла Ірина Тишко.
Менше грошей – менше можливостей
Мілена Горячковська, координаторка проєктів Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд», розповіла про те, як фінанси впливають на можливості жінок балотуватися та бути обраними.
Жінки мають менший доступ до фінансових ресурсів, вони менше залучені у різних сферах економіки, також існує розрив у майже 21% у заробітній платі між жінками й чоловіками. Різниця у доступі до фінансових ресурсів зменшує шанси жінок, навіть у ролі кандидаток у депутатки.
«У 2019 році на парламентських виборах, партії відмовляли тим, хто бажав стати кандидатом чи кандидаткою, якщо ті не могли профінансувати свою виборчу кампанію. Брак фінансів – значуща перепона для висування. До прикладу, середній виборчий фонд кандидата, який виграв у мажоритарному виборчому окрузі, складав 600 тис грн. Як показують відкриті дані, виборчий фонд кандидатки у середньому був меншим на 20% ніж у кандидата.
Аналогічна проблема із фінансами була на місцевих виборах. Навіть не зважаючи на те, що квота допомогла жінкам балотуватися, фінансовий фактор зіграв свою негативну роль. Аналіз виборчих фондів кандидатів та кандидаток, показує, що у жінок на місцевих виборах у середньому розмір виборчого фонду був менший на 22% порівняно з чоловіками-кандидатами», – презентувала Мілена Горячковська.
Обмеження розміру виборчих фондів сприятиме більшій демократичності виборчого процесу та зробить його більш сприятливим для участі жінок, зазначає експертка.
Ще однією зміною, яка могла б посприяти залученню жінок в політику є зменшення або скасування виборчих застав. Для прикладу, якщо раніше на посаду міського голови Вінниці треба було внести 13 тис грн, зараз сума застави складає 65 тис грн. Таке різке підвищення застави, запроваджене на всіх рівнях виборів: від села найменшої громади, чого раніше не було. Високий рівень застави відсікає велику частину людей, які не мають високих статків, брати участь у виборах. І серед цієї групи – чимало жінок.
Інна Наливайко, для Жінки:50%
Зображення: УЖФ
