Чому саме в 30 років жінка має вже бути заміжньою і мати дітей? Чому не в 35, 40, 45?
Навіщо старші люди накидають зразки свого уявлення про ідеальне чи прекрасне сучасній молоді?
Чому я маю доказувати комусь, що вмію любити і турбуватись?
Такими питаннями я задавалась кожного разу, коли готувалась до судового засідання.
Для розуміння про що йде мова коротко скажу, що в 2020-му році відбувались місцеві вибори. Під час виборчих перегонів під моїй дописом про те, що я є кандидаткою в депутати до Київської обласної ради та Тетіївської міської ради, на той момент чиновниця – начальниця відділу освіти Тетіївської ОТГ Тетяна Ільїна прокоментувала: «Категорично ні! Людина, яка досягла тридцятирічного віку, не стала ні дружиною, ні матір’ю, на мою думку не може стати ніким, так як нікого окрім себе не любить і не поважає». У відповідь на цей допис та ряд її інших образливих на мою адресу висловлювань, я подала позов до суду про визнання висловлювань дискримінаційними, захист честі, гідності та ділової репутації.
Читайте також: «О, так ти ще й розумна!»: як публічним жінкам протидіяти дискримінації
Я – молода, наполеглива, енергійна, цілеспрямована людина, яка в свої 31 думає про свій особистісний і духовний розвиток, про отримання нових знань, можливостей, реалізацію планів і задумів, громадянську позицію та активність. І тут стикаюсь з тим, що доросла людина, жінка, заявляє мені про свої стереотипні бачення про роль жінки в суспільстві, та ще й у грубій формі!
Очікувано, що я не погоджуюсь з її висловлюваннями та думкою, бо живу сучасним життям, яке спростовує такі речі, як вийти заміж і народити – це чийсь суспільний обов’язок, а не людське право.
Цілком вірогідно, що з дискримінаційними висловлюваннями зустрічаються багато молодих жінок, для яких створення сім’ї і народження дитини не є виконанням загальноприйнятих правил життя на Землі, а свідомий вибір.
Читайте також: Праворадикали цькують депутатку Ірпінської міськради Михайлину Скорик-Шкарівську
Очевидно, у тих традиційних уявленнях, які накидає мені моя опонентка, у 16 готуються до материнства, у 30 зустрічають дочок зі словами «коли заміж?» і «коли вже діти?», у 40 – збираються на пенсію, а в 50 – починають відкладати на похорон. Але ж сучасне життя спростовує такі речі.
Навіть за віковою класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я: 25-44 років – молодий вік; 44-60 років – середній; 60-75 років – похилий; а старість це від 75-ти. І то, певна, що є такі 75-річні, які з цим не погодяться!
Особливого здивування додало мені й те, що висловлювання прозвучало від чиновниці, яка керувала освітою громади.
А на одному із судових засідань, моя опонентка взагалі заявила, що сама роздерла б Ангелу Меркель, за те, що вона подає такий приклад жінкам Німеччини, тобто стала канцлеркою, а дітей не народила.
Мені дуже прикро, що мені не пощастило із суддею. Як на мене, суд не забезпечив всебічного розгляду справи. Ну, наприклад, відповідно до статті 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» Уповноважений у межах реалізації повноважень щодо запобігання та протидії дискримінації надає висновки у справах про дискримінацію за зверненням суду. Суд, не звернувся до Омбудсмена і наданий мною висновок Представника Уповноваженого до уваги не взяв.
Читайте також: Етичний кодекс для депутатів: чому варто запровадити положення проти дискримінації
Повноваження суду щодо звернення до Уповноваженого для отримання висновку у справах про дискримінацію може бути реалізоване як з ініціативи суду, так і за клопотанням сторони у справі (роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо необхідності отримання судами висновків Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про дискримінацію», надане листом від 16.02.2015 No 9-199/0/4-15).
Суддя, коли приймає рішення, керується законом і правосвідомістю. Суддя, який розглядав мою справу, вирішив, що висловлювання відповідачки – це свобода слова!
Але там, де безсиле право, може, варто говорити про виховання і здоровий глузд? І про те, що такі дорікання викликають біль?
Зрештою, і мені, і ще багатьом політикиням, у яких немає дітей, нема за що виправдовуватися перед чиновницею Тетіївського управління освіти. Але прикро, що виборці вірять в свої усталені стереотипи, а не в те, що Ангела Меркель – крута політикиня. І що зрештою, наявність дітей – це не той критерій, який має визначати політичний вибір.
Ірина Нижник, для Жінки: 50%
