Яна Зінкевич, Альона Павлова й Аліна Михайлова – ветеранки, які раніше брали участь у російсько-українській війні на сході України. Нині ж вони – депутатки рад різних рівнів. Під час менторської зустрічі Жіночого ветеранського руху «Мій досвід: від захисниці до депутатки» вони розповіли про свій політичний досвід та мотиви участі у політиці.
Зустріч відбулася у форматі дружньої бесіди: гості ставили запитання, а депутатки подекуди дуже відверто ділилися своїми спостереженнями щодо політичного життя країни.
«Ми б дуже хотіли бачити більше жінок у владі. Жінок, які ухвалюють рішення. І, звичайно, політика – це те місце, де жінок-ветеранок має бути більше», – сказала на початку розмови Катерина Приймак, менторка й одна з керівниць Жіночого ветеранського руху.
У політиці дуже важливо вміти відстоювати правду і не боятися наслідків
Чому вирішили піти у владу і як зрозуміли, що готові?
Яна Зінкевич, народна депутатка України, партія «Європейська солідарність», командирка «Госпітальєрів»:
«Ніколи не хотіла бути у політиці, не планувала і була категорично проти участі, навіть коли радили обов’язково балотуватися. У 2019 році після президентських виборів я була шокованою результатами. Промайнула думка, що потрібно йти в політику, щоб створювати противагу й опозицію.
Згодом від кількох партій почали надходити пропозиції балотуватися. Я обрала ту, яка мені здавалася найбільш надійною і найбільш довговічною – «Європейську солідарність».
Альона Павлова, депутатка Ірпінської міської ради, депутатка від партії «Європейська солідарність», ветеранка 11 ОМПБ «Київська Русь»:
«Я не лише політикиня, а й військовослужбовиця. Тож не можу брати участі у мітингах, але для себе вирішила, що варто йти у політику, щось змінювати у рідному місті. Під час виборів мені здавалося, що обиратимуть тих, хто готовий щось робити для міста. А обирали за певними критеріями: медик, військовослужбовець, вчитель…
Упродовж виборчого періоду мені довелося пережити шеймінг та булінг. Я відчула, що це таке, коли тебе цькують публічні люди, які мають політичний досвід. Відчула, як бізнес-клани змагаються за території й місця. Мене цькували в інтернеті, натравлювали журналістів, писали про мене замовні статті. Члени теперішньої фракції викладали мої фото й писали огидні пости в інтернеті… Усе для того, аби я здалася. А на моє місце прийшла конкретна людина, яка стане кнопкодавцем. Були спроби підкупу, залякування, але це все марна справа. Головне – не занурюватися в брудні ігрища, а працювати для громади».
Аліна Михайлова, депутатка Київської міської ради, партія «Голос», волонтерка та парамедикиня:
«За освітою я політологиня і планувала пов’язати своє життя із політикою. Київська міська рада, політика і депутатство – це послідовність. Я мріяла, що займатимуся дослідженнями в українській політиці. Та мій похід у політику відтермінувала війна.
Але у 2019 році Сергій Притула запропонував піти з ним на міські вибори. Цій людині я дуже довіряю, тому погодилася. Я багато думала про те, що повинна зробити в цивільному житті, тож вирішила творити зміни, ставши депутаткою. І тут у першу чергу дуже важливо розуміти, для чого йдеш у політику, вміти відстоювати правду і не боятися наслідків, які можуть бути».
У політиці часто доводиться обирати серед поганого, не дуже поганого і зовсім поганого
Як відстоювати свою позицію?
Яна Зінкевич: «Для адаптації в політиці мені знадобилося три місяці. У Верховній Раді доводиться знаходити компроміси частіше, ніж на місцях. Тому якщо ви йдете в політику, то відразу потрібно розуміти, що це шлях компромісів. Часто доводиться обирати серед поганого, не дуже поганого і зовсім поганого. Не завжди легко прийняти вибір, особливо, коли ти в опозиції. У світовій політиці опозиція – це метод контролю влади. В Україні до політики потрібно адаптуватися і змиритися, що у Верховній Раді є дуже різні люди.
Читайте також: Яна Зінкевич: «У політиці в мене військовий авторитет»
Треба розуміти, що у політиці можна й дуже сильно деградувати. Часто під певними рішеннями заховані маніпуляції, працюють групи впливу. Порядок денний найчастіше визначає монобільшість або коаліція. Хоча за правилами 40% законопроєктів на тиждень мали б виділяти опозиції. Просунути законопроєкт на розгляд на порядку денному дуже складно. До того ж, партія «Слуга народу» подає альтернативні законопроєкти, відповідно, голосують за своє. Дуже часто відбувається дублювання проєктів. Відтак трапляються бійки, блокування трибуни, розбірки. Тож одразу варто подати себе так, щоб мати право не голосувати за те чи інше рішення».
Аліна Михайлова: «У нашій партії звучала фраза: «Ми не коментуємо голосування. Ви вже не активісти, вчіться бути політиками».
Для мене дуже цінною є підтримка людей. Важливо знати, що є на кого розраховувати. Також вважаю, що спірні питання варто виносити у публічний простір, важливо озвучувати власну думку і позицію.
Ми не змінимо нічого в політиці, якщо не прийдемо і власним прикладом не покажемо, що можна бути чесною політикинею, відстоювати свою позицію і боротися із системою».
Щойно стаєш депутаткою, то для своїх ти перестаєш бути ветеранкою
Як зробити так, щоб не виконувати ту роль, яку тобі призначили?
Яна Зінкевич: «У моїй партії думали, що я займатимуся гендерними питаннями. Я підтримую гендерну рівність, але займатися лише цим не готова. Мала бути в комітеті у справах ветеранів. Проте його закрили, бо, здається, що влада боїться ветеранів і не вміє з нами комунікувати. Треба бути готовою до того, що щойно стаєш депутаткою, то для своїх (ветеранського середовища – ред.) ти перестаєш бути ветеранкою».
Альона Павлова: «Варто пам’ятати про власні емоції. Дуже часто провокують, знімають на камеру, а потім використовують ці емоції проти тебе, знецінюючи в очах громадськості».
Аліна Михайлова: «Попри те, що у фракції свої плани, я нарощую підтримку громадян. Знаю, що за мене кияни й активісти, бо моя політика спрямована на тих, хто за мене голосував. Я пам’ятаю про своїх виборців і намагаюся робити все, щоб виправдати їхню довіру».
Читайте також: Аліна Михайлова: «Є люди, які стоять за мною і яких я не маю права зрадити»
Часом активісти рятують від поганих голосувань
Як готуєтеся до голосування? Чиї рекомендації, висновки і аналітика є для вас визначальними?
Яна Зінкевич: «У нас монолітність у фракції. Перед голосуванням кожному депутатові роздається аналіз законопроєкту від юридичного відділу, де перераховуються його плюси й мінуси. Також кожен профільний комітет дає свій висновок. Одразу потрібно розуміти, де можна йти на компроміси, і чи є можливість виправити недоліки у другому читанні. Так само відразу потрібно знати, за які закони ми не голосуватимемо. У 95% випадків позиція по фракції сходиться».
Аліна Михайлова: «У фракції «Голос» процедура відбувається так само, як описала Яна. Сесії у нас проходять двічі або тричі на місяць. На один день сесії виноситься 400 питань, приблизно 300 із яких – це земельні питання. Часом фракція вирішувала підтримувати голосування, а активісти, які позначали мене в дописах у соцмережах, рятували мене від поганих голосувань. Нині я не ходжу на засідання фракції і маю окремі карти голосування, які мені готує помічник, аналізуючи дані від активістів. Для себе я вибудувала стратегію – не голосувати за земельні питання, якщо не знаю, що це, наприклад, земля для атовців або під школу».
Альона Павлова: «На фракціях депутати ознайомлюють колег по питаннях комісій, членами яких вони є. Оскільки я не є членкинею фракції, мені доводиться працювати трохи більше і відвідувати комісії».
У політику потрібно йти, щоб змінювати систему зсередини
Як вам працюєтеся із колегами та колежанками по партії/фракції?
Яна Зінкевич: «У кожній партії є толкові депутати, а є такі, що здаються толковими. Це індивідуально. Я б сказала, що друзів треба обирати обережно, але найкраще в політиці не мати друзів. Краще мати партнерів, напарників».
Аліна Михайлова: «Коли я йшла у політику, вважала, що у нас така класна команда, і для мене все було райдужно. Але не все виходить так, як я собі уявляла. Саме тому вкотре переконуюся, що в політику потрібно йти, щоб змінювати систему зсередини».
Альона Павлова: «Я не розчарувалася у своїй партії, а навпаки, дуже ціную те, що її члени роблять для країни. А нечесні люди є в будь-якому колективі чи середовищі. Завжди потрібно залишатися людиною».
Дар’я Бура
