82,5% опитаних згодні, що чоловіки і жінки мають рівні шанси та можливості для кар’єрного росту в центральних органах виконавчої влади. Про це свідчать результати опитування в публічному секторі «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на державній службі України», пише Укрінформ.
Загалом в опитуванні взяли участь понад 21 тисяча службовців із 79 центральних органів виконавчої влади.
За словами урядової уповноваженої з питань гендерної політики Катерини Левченко, опитування допомагає краще зрозуміти стан забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у публічному секторі України.
«Таке дослідження може лягти в основу подальшої діяльності та співпраці з нашими міжнародними партнерами, громадськими організаціями, які активно допомагають у цій сфері. Дослідження є впровадженням державної стратегії забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до 2023 року, операційного плану, який розроблений та прийнятий урядом на три роки. Це говорить про зв’язок теорії та практики. Засвідчує, що ті документи, які ми розробляємо як урядовці, впроваджуються у життя та працюють», — додала Катерина Левченко.
У нас потужні програми щодо недискримінації та щодо питання гендерної рівності
Голова Національного агентства з питань державної служби Наталія Алюшина зазначила, що крім забезпечення гендерної рівності та дотримання правил етичної поведінки державними службовцями або посадовими особами органів місцевого самоврядування, до опитування були включені питання щодо норми протидії дискримінації та насильству й сексуальним домаганням.
«У нас потужні програми щодо недискримінації та щодо питання гендерної рівності. Впродовж 2022 року нам вдалося навчити близько 17,5 тисяч публічних службовців по програмах із питань гендерної рівності», — додала вона.
На сьогодні в Україні 30% жінок на посадах категорії А
Керівниця проєкту «Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам» Оксана Кисельова вважає, що Україні необхідно інтегрувати гендерний підхід у процедуру ухвалення рішень.
«Тобто йдеться про те, щоб утворити гідне інклюзивне та недискримінаційне середовище», — сказала Кисельова і додала, що гендерна рівність на робочому місці є пріоритетом.
«На сьогодні ми вже досягли 30% представництва жінок на посадах категорії А, але це ще не є такою межею та ідеалом. Збалансована участь передбачає представлення жінок відповідно до того відсотку, який працює в інститутах державної влади та органах місцевого самоврядування. Рівна частина передбачає також, що співробітники можуть вільно висловлювати свої думки, відстоювати свою позицію і не боятися того, що вони будуть за це покарані тим чи іншим чином», — зазначила вона.
Учасники та учасниці заходу оприлюднили рекомендації для внесення змін до документів, політик та процедур із метою формування культури рівних прав та можливостей, унеможливлення всіх форм дискримінації на державній службі.
«Ми дивилися на те, як усередині установ відбувається або не відбувається реалізація політики рівних прав і можливостей. Тобто ми не розглядати, як органи влади реалізовують цю політику назовні. Концентрувалися саме на тому, як це відбувається всередині», — зауважила кандидатка історичних наук, експертка у сфері гендерної рівності, недискримінації та реформ Наталія Чермошенцева.
12% опитаних стикалися з різними проявами дискримінації та сексуальних домагань на робочому місці
За даними Чермошенцевої, 82,5% від всіх опитаних згодні та цілком згодні з тим, що чоловіки і жінки мають рівні шанси та можливості для кар’єрного росту. Більшість вважають, що жінки та чоловіки мають рівні шанси та можливість їздити у відрядження (87,2%). Чоловіки-респонденти на 15,9% більше, ніж жінки-респондентки цілком згодні з таким твердженням. 58,5% опитаних відповіли, що не мають можливості їздити у відрядження, і серед них значно переважають жінки — на 28,8%.
Більшість опитаних затримуються на роботі або беруть роботу додому і працюють після завершення робочого дня. 16,2% державних службовців вказали на необхідності психологічної підтримки. Чоловіки значно частіше відмовлялися від психологічної підтримки (68,6%), ніж жінки (50,7%).
Як жінки, так і чоловіки мали досвід зіткнення з різними проявами дискримінації. Всього 12% визначили, що стикались з різними проявами дискримінації та сексуальних домагань на робочому місці. Лише 0,7% звернулись по допомогу. Жінки частіше зустрічались з коментарями щодо їх зовнішності, приватного та сімейного життя, приниженням, знеціненням, образами через їх стать та сексуальними домаганнями. Чоловіки визначили, що частіше стикались із необґрунтованими вимогами, пов’язаними з роботою через їх стать та непристойними жестами сексуального характеру.
62,7% учасників опитування відзначили, що не мають можливості працювати за індивідуально визначеними формами роботи. Чоловіки відзначили, що мають більше таких можливостей (різниця становить 5,7%). Якщо говорити про співбесіди при прийомі на роботу, то 14,9% – питали про сімейний статус. 11,2% — питали про наявність дітей, 4,4% — питали про плани стосовно народження дітей. Жінок частіше питали про наявність дітей (12,3% жінок та 8,5% чоловіків), а також щодо планів народження дітей (5,8% жінок та 0,9% чоловіків), також 1,8% жінок вказали, що їх питали про наявність вагітності.
