Анастасія Ненька — директорка громадської організації «Інформаційно-консультативний жіночий центр» та одна із провідних експерток, які займаються впровадженням резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» в Україні. Вона з командою організації допомагає розробляти локальні плани дій із виконання резолюції 1325, організовує та проводить тренінги та розвиває мережу жінок «МОЖУ» — Мир обʼєднує жінок України, — яка працює у сфері миробудування.
Про цінності організації та мережі, важливість Резолюції 1325 та підтримку одна одної читайте далі.
Власна громадська організація та відстоювання принципів ґендерної рівності у 14 років
Анастасія Ненька темою ґендерної рівності цікавилася ще з дитинства. У школі вона обирала уроки праці, куди, традиційно, допускали тільки хлопчиків. У підлітковому віці займалася рукопашним боєм, попри те, що йцей вид спорту був суто чоловічим. Тож участі в міжнародних змаганнях та в контактних боях вона брати не могла, лише в дружніх спарінгах (це був початок 90-х — ред.).
«Тренер тоді мені казав, що правила Федерації рукопашного бою не передбачають участі дівчат або жінок у цьому виді спорту, окрім напівконтактів у захисті та катів (спортивний танець). А це не контактний бій. Бо це просто ти сама на сцені показуєш серію прийомів. Мене це дуже обурювало, що я не можу змагатися на рівні з усіма, хоча тренуємося ми разом», — пригадує Анастасія.
Тоді ж уже сформувалося відчуття, що дівчат та жінок утискають у певних правах. А притаманне з дитинства прагнення до справедливості спонукало до активних дій. Так, у 14 років Анастасія заснувала власну організацію — Молодіжний рух за ґендерну рівність «Вперед».
Підсилили прагнення підлітки і батьки, які ще із 80-х років були активістами та активістками, зокрема й у темі ґендерної рівності.
«Мама займалася громадською діяльністю ще коли Україна була у складі Радянського Союзу, тоді діяльність переважно фокусувалася за виборювання незалежності. У 90-х роках мама вже була у керівництві організації «Союз Українок», де займалася якраз питаннями боротьби за рівні права і можливості жінок і чоловіків.
Тато працював на державній службі, де у своїй роботі впроваджував ґендерний підхід у всі нормативні документи, до яких був долучений, закладав ґендерний компонент. Отак я дізналася про поняття «ґендерна рівність» і перенесла ці принципи в свою організацію».
Саме завдяки своїй громадській активності Анастасію запросили у складі делегації від України на ратифікацію Міжнародного кримінального суду до Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку (1999 рік).
«Як представниця молодіжної громадської організації я могла брати участь у дискусіях, висловлювати свої пропозиції. Тоді я відчула неабияку гордість, що причетна до чогось важливого. Від громадського сектора мала змогу слухати, висловлюватися, надавати пропозиції. Була причетна до чогось такого величного, що існуватиме десятиліття».
Пішла, щоби повернутися
У студентські роки Анастасія відійшла від активної громадської діяльності. Каже, відчувала, що її судять не за власними здобутками, а за успіхами батьків. Тож після закінчення університету спочатку працювала у бізнесі, потім – у Кабміні та Міністерстві екології, згодом займалася приватним підприємництвом. Та весь цей час була невидимо долучена до громадської роботи.
Коли Анастасія відчула, що готова знову з головою поринути у громадську діяльність, у 2017 році долучилася до команди ІКЖЦ, а з 202 очолила організацію.
Від пошуку інформації до розробки програмного забезпечення
Анастасія пригадує, що коли тільки почала працювати з темою 1325, було складно. Адже у 2017 році експерток та й загалом інформації, перекладеної українською мовою, у цій сфері було небагато.
«Спочатку, звісно, було важкувато розібратися, чому деякі речі дублюються, яка практична користь певних положень. Було багато речей із якими я була незгодна, що змушувало більше читати про це, вивчати тематику. І цей постійний рух вперед, постійне вивчення і дослідження теми мене дуже захопило. У якийсь момент я відчула, що це моє. І мені дуже цікаво»
Читайте також: Коаліції 1325: як громадським організаціям ефективно співпрацювати з владою?
Анастасія відзначає, що Резолюція 1325 — це тема, яка водночас корисна в мирний час, але особливо — під час війни. До того ж, Резолюція 1325 важлива для будь-якої держави, тому й поширення її по світу є досить суттєвим.
«Якщо говорити про Україну, то навіть те, що в регіонах зараз роблять різні локальні плани і в кожній області кожна територіальна громада може зробити свій, — це надзвичайно сильний прогрес. Я коли бачу всі ці результати, відчуваю неймовірну насолоду від того шляху, який ми пройшли, і які результати зараз маємо. Я впевнена, що наслідки впровадження Резолюції 1325 в Україні суттєво перевищили очікування будь-кого, хто вкладався різними ресурсами в цей процес», — аналізує Ненька.
Читайте також: Анастасія Ненька: Війна змінила підходи до розслідування злочинів, що пов’язані з сексуальним насильством
Загалом «ІКЖЦ» працює у темі порядку денного «Жінки. Мир. Безпека» у кількох напрямках: експертна підтримка у розробці національного плану дій, тренерство та навчання громад у розробці локальних планів дій та ідентифікація, реагування і попередження щодо безпекових ризиків. Останнє роблять через впровадження у громадах моніторингового інструменту — аудиту безпеки території.
«Наша організація фактично першою почала впроваджувати аудит безпеки територій в Україні і навчати громади, як це робити. Аудит безпеки території — це інструмент, який, зокрема, допомагає попередити і сексуальні домагання та напади на жінок і дівчат у публічних місцях. І загалом виявити місця і простори які потребують змін. Зараз ми активно працюємо над тим, щоб кожна громада в Україні зробила аудит безпеки території. Для цього розробляємо спеціальне програмне забезпечення, щоб максимально спростити цей процес.
Особливо зараз це буде дуже актуальна річ, адже громади розробляють плани відновлення та локальні плани 1325. А результати аудиту допоможуть запланувати зміни, які зокрема, й створять безпечні та інклюзивні публічні простори», — пояснює Анастасія.
Мережа як безпечний простір
«У 2021 році ми впроваджували проєкт «WIN», який підтримали ОБСЄ. У межах проєкту, зокрема, ми проводили зустрічі з жінками з різних областей, які дотичні до тематики 1325. І от у середині проєкту зрозуміли, що треба зробити щось таке, що може підтримувати нашу подальшу комунікацію із цими жінками. Бо це дуже круті експертки, які реально творять зміни. І нам хотілося зберегти і підсилити зв’язки одна з одною.
Так ми оголосили про ініціативу створення мережі МОЖУ (Мир обʼєднує жінок України) у грудні 2021 року.
Ми домовилися зустрітися у 2022 році та придумати формати співпраці, але почалася повномасштабна війна. То ж ми просто почали переписуватися, підтримувати одна одну. У перші два дні повномасштабного вторгнення зробили «перекличку» та дізналися про нагальні потреби одна одної. І шукали можливості, щоби ці потреби закрити.
І так наші партнери подивилися на нашу роботу і сказали, що хочуть і надалі підтримувати цю неформальну спільноту», — пригадує Анастасія Ненька.
Читайте також: Світлана Войцеховська: Жінки мають бути там, де ухвалюють рішення
Основна мета мережі — створити цифровий безпечний простір для жінок, які працюють у сфері запобігання конфліктам, розбудови миру та медіаторства в України. Нині до мережі входять представниці громадських організацій та сектору безпеки й оборони. У межах мережі ІКЖЦ допомагає членкиням як психологічно, так і з посиленням їхньої експертності та спроможності. Зокрема, допомогли учасницям отримати навички водіння авто, аби жінки могли виїхати з небезпечних регіонів. А також надавали персональну підтримку, щоб учасниці вивчали англійську мову.
«Членкині нашої мережі «МОЖУ» також є лідерками своїх громадських організацій та фахівчинями у регіонах. Тож після початку повномасштабного вторгнення, вони почали частіше брати участь у різних міжнародних заходах. На багатьох із цих заходів не було перекладу. Або ж у наших учасниць були особисті мовні бар’єри, щоб виступати англійською мовою. До того ж, це така специфічна лексика. Тому ми вирішили, що так підтримаємо наших членкинь — дали можливість, щоб вони поглибили вивчення мови. І як наслідок збільшили свою участь у різних міжнародних заходах», — пригадує Анастасія.
Також ще на початку 2022 року, коли було багато розмов про російське вторгнення в Україну, мережа «МОЖУ» ініціювала моніторинг безпекових питань у регіонах. Надіслали запити до 1439 громад (усі, які станом на січень-лютий 2022 року контролювалися урядом України) з питаннями про готовність до безпекових викликів. Відповіді були різні, а від когось і зовсім не було. Однак на базі отриманих відповідей (понад 500 громад відповіли) та проведеного аналізу організація розробила рекомендації щодо внесення змін до Національного плану дій 1325, які стали основою тих змін, що їх ухвалили в грудні 2022 року.
Розвивати експерток із теми 1325 надзвичайно важливо, каже Анастасія. Адже впровадження Резолюції 1325 в Україні буде актуальним завжди.
«Як показує досвід інших країн, Резолюція «Жінки, мир, безпека» — це про дуже багато процесів, які допомагають реально посилити участь жінок у політиці, в секторі безпеки й оборони. І зробити їхню участь активною та дієвою.
Також для мене важливо зробити цю тематику такою, про яку ніхто ніколи не буде забувати. Бо одна з ключових сфер Резолюції 1325 — попередження війни. Тому нам, експерткам і експертам із цієї теми, потрібно працювати так, щоб гасло «ніколи знову» збулось», — наголошує Анастасія Ненька.
Матеріал підготовлено в рамках партнерської співпраці з проєктом Відділу Секретаріату ОБСЄ з гендерних питань WIN Project — «WIN для жінок і чоловіків — зміцнення всеосяжної безпеки через інновації та мережу гендерної рівності»
Ця стаття підготовлена за фінансової підтримки ОБСЄ в рамках проєкту WIN. Думки, тлумачення та висновки, висловлені в цій публікації, є особистими поглядами авторів і не обов’язково відображають погляди ОБСЄ, її донорів або держав-учасниць.
