BBC оприлюднила власний рейтинг сотні впливових жінок з усього світу. Цього року серед жінок, які мали найбільший вплив на світ за версією ВВС, опинилися членкиня Палати представників США Александрія Окасіо-Кортес, очільниця Генеральної Асамблеї ООН Марія Фернанда Еспіноса, виконавиця головної ролі у фільмі «Рома» Яліца Апарисіо, актриса Белла Торн, шведська екоактивістка Грета Тунберг, очільниця міста в Афганістані Заріфа Гафарі, малайзійська трансгендерна активістка Ніша Аюб та інші. Крім політикинь до списку потрапили 13 спортсменок, 17 діячок культури, 18 викладачок і науковиць, а також 14 захисниць навколишнього середовища. Понад половина жінок є представницями країн Азії та Африки.
50% зібрали інформацію про найяскравіших жінок-лідерок із топ-100.
Алануд Альшарех (Alanoud Alsharekh), Кувейт. Активістка, яка виступає за права жінок. Працює з установами, що опікуються гендерною рівністю на Близькому Сході. Пріоритетними в своїй діяльності вважає навчання та розширення можливостей майбутніх жінок-лідерок. Франція нагородила Алануд Національним орденом за заслуги за захист прав жінок.
Табата Амарал (Tabata Amaral), Бразилія. Одна з наймолодших конгресменок у парламенті. Преса називає її «бразильською Александрією Окасіо-Кортес». Табаті 25 років, вона здобула освіту в Гарвардському університеті (політичні науки). У парламенті найбільше опікується освітою, правами жінок та політичними інноваціями.
Дхаммананда Бхікхуні (Dhammananda Bhikkhuni), Таїланд. Черниця, яка веде боротьбу за права своїх посестер. У Таїланді налічується близько 300 тисяч буддистських ченців. Але жінок-черниць не визнають, їм заборонено висвячуватися. У 2003 році Дхаммананду висвятили в ченці на Шрі-Ланці, тож вона повернулася на батьківщину, ставши першою жінкою-черницею у своїй країні. Наразі таких жінок близько ста. Дхаммананда є ігуменею першого в країні жіночого буддистського монастиря.
Мейбл Біанко (Mabel Bianco), Аргентина. Лікарка-феміністка, яка впродовж останніх 40 років веде боротьбу за репродуктивні права жінок. Запровадила ініціативи порятунку життя жінок — від боротьби з раком молочної залози до насильства над жінками — і була піонеркою сексуального виховання в умовах римо-католицького консерватизму. Очолює Фонд досліджень жінок, який відстоює права жінок у Латинській Америці та світі.
Марія Фернанда Еспіноса (Maria Fernanda Espinosa), Еквадор. Політикиня, державна діячка й дипломатка. Очільниця Генеральної Асамблеї ООН. Стала четвертою жінкою на цій посаді. Закликала уряди виділити мільярди доларів на боротьбу зі змінами клімату, а також заявила про свою рішучість у боротьбі з гендерною дискримінацією.
Сестра Джерард (Sister Gerard), Сінгапур. Римо-католицька черниця із Сінгапуру, яка понад 30 років працювала з засудженими до довічного ув’язнення. Зараз їй 81 рік, і вона описує своє життєве покликання як «допомога людям, котрі зламалися».
Заріфа Гафарі (Zarifa Ghafari), Афганістан. Перша жінка, яка стала мером. Їй було 26 років, коли вона отримала це призначення й очолила місто Вардак (консервативна провінція, де більша частина населення підтримує «Талібан»). У перший же день її офіс оточили й закидали камінням розлючені чоловіки. Але вона не здалася. Заріфа вийшла на вулицю з безкоштовними мішками для сміття та оголосила про ініціативу «Чисте місто». Неодноразово заявляла, що її мета — змусити людей повірити у владу жінок.
Джаліла Хайдер (Jalila Haider), Пакистан. Адвокатка, що спеціалізується на захисті прав жінок і надає безкоштовні послуги жінкам, які потерпають від бідності. Засновниця громадської організації «Ми, люди», що працює з місцевими громадами для надання більших можливостей вразливим жінкам та дітям. Перша жінка-адвокатка із громади хазарійців, яка піддається переслідуванням у Пакистані. У 2018 році оголошувала голодування, вимагаючи захистити свій народ.
Асмаа Джеймс (Asmaa James), Сьєрра-Леоне. Журналістка. Відома тим, що дізнавшись про зґвалтування п’ятирічної дівчинки, використовувала свою медіа-платформу, щоб розпочати кампанію «Чорний вівторок», яка заохочувала жінок носити чорне в останній вівторок кожного місяця. Таким чином жінки висловлювали протест проти збільшення зґвалтувань та жорстокого поводження з дівчатками-підлітками. Рух спонукав президента країни реформувати політику щодо покарань за сексуальне насильство.
Лусінда Еванс (Lucinda Evans), Південна Африка. Активістка, борчиня за права жінок. Стала голосом жінок і дівчат, які зазнали зґвалтувань. Ініціаторка загальнонаціональних маршів, якій вдавалося кинути виклик владі та зібрати тисячі жінок на вулицях Кейптауну. Лусінда також заснувала організацію «Зцілити наших жінок», яка надає послуги з консультування, допомогу в пошукові викрадених дівчат та організовує притулки для жінок, що рятуються від домашнього насильства.
Ахлам Худр (Ahlam Khudr), Судан. Лідерка низки протестів, самопроголошена «матір усіх суданських мучеників». 17-річного сина Ахлам убили під час мирної акції протесту в 2013 році. Відтоді жінка присвятила своє життя пошукам справедливості та боротьбі за права людей. Коли в грудні 2018 року в країні почалися акції проти тодішнього президента Омара аль-Башира, Ахлам була однією з очільниць цього протестного руху.
Аїссата Лам (Aïssata Lam), Мавританія. Активістка, що створила Молодіжну торгову палату, щоб підтримати молодих жінок-підприємиць, які намагаються отримати фінансування для своїх стартапів. Відома як борчиня за права жінок. Використовує свою платформу для прославляння видатних діячок Мавританії. Отримала призначення в Консультативну раду з питань гендерної рівності G7 з ініціативи президента Франції Емануеля Макрона.
Субхалакшмі Нанді (Subhalakshmi Nandi), Індія. Гендерна активістка, яка впродовж 15 років працює над покращенням гендерної рівності в Азії. Вона опікується правами жінок-фермерів, припиненням насильства над жінками та вдосконаленням жіночої освіти.
Су Чон Ли (Soo Jung Lee), Південна Корея. Судова психологиня, працювала над численними гучними вбивствами, що сталися в країні. Перебуваючи в Сеулі, кинула виклик правовій системі, допомагаючи прийняти закон проти переслідувань. Переконана, що переслідування ведуть до більш серйозних злочинів у багатьох випадках, надто коли жертвами є жінки.
Джина Мартін (Gina Martin), Велика Британія. Ініціаторка кампанії проти «апскертінгу» (від англ. upskirt — спроба залізти з фотоапаратом під спідницю, заглядання під спідниці, upskirt також перекладається як «збоченець» — ред.). Завдяки її активності 16 січня 2019 року парламент Великої Британії ввів кримінальну відповідальність за таємну зйомку під спідницею жінки. Згідно з новим законом, порушника можуть засудити до двох років в’язниці, а за найбільш серйозні правопорушення – внести до реєстру осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті.
Ван Тхі Нгуен (Van Thi Nguyen), В’єтнам. Співзасновниця Центру «Воля до життя», який займається навчанням людей із інвалідністю у місті Ханой (столиця В’єтнаму). Ставить собі за мету створити рівні умови для праці для всіх охочих. Ван Тхі Нгуен також керує соціальним підприємством «Imagator», в якому працюють 80 людей, половина з яких – особи з інвалідністю.
Парвіна Ахангер (Parveena Ahanger), Кашмір. Відома як «залізна леді Кашміру». Активістка і правозахисниця. Її син-підліток зник у 1990 році в розпал повстання проти індійського правління в Кашмірі. Після цього жінка створила Асоціацію батьків зниклих осіб (APDP). Парвіна досі не втрачає надії колись знову побачити свого сина. За її словами, ця втрата надихає її на боротьбу за справедливість і вона «прагне зробити світ кращим, особливо для жінок».
Александрія Окасіо-Кортес (Alexandria Ocasio-Cortez), США. Відома американська політикиня. У віці 29 років після перемоги у штаті Нью-Йорк над партійним ветераном, що представляв цей округ у Вашингтоні десять разів поспіль, Александрія стала наймолодшою за всю історію США конгресменкою. Електоральні перемоги зробили її однією з найбільш популярних медіа-персон в Америці.
Онялі Рауф (Onjali Rauf), Велика Британія. Журналістка, яка написала низку книжок, зокрема – «Хлопчик на задньому плані» (погляд дитини на кризу біженців). Онялі також заснувала портал «Making Herstory», який покликаний припинити зловживання, поневолення та торгівлю жінками та дівчатами у Великій Британії й за її межами.
Марія Ресса (Maria Ressa), Філіппіни. Активістка, що створила сайт «Rappler» для викриття фейкових новин. В інтернеті їй погрожували зґвалтуванням та смертю за те, що відверто критикувала жорстоку війну президента країни Родріго Дутерте проти наркотиків. Цього року Марія двічі була заарештована. Її представницею в судах є відома адвокатка Амаль Клуні. Влада звинувачує Рессу в «кібер-наклепництві».
Любов Соболь, Росія. Адвокатка, яка розслідує корупційні схеми в Росії, розповсюджуючи результати своєї роботи через соціальні мережі та канал YouTube.
П’єра Аєлло (Piera Aiello), Італія. Відома як «політикиня-привид». Під час передвиборчих перегонів вона закривала обличчя вуаллю, бо переховувалася від мафії. Лише після перемоги на виборах П’єра наважилась показати обличчя і розповіла, як у 18 років її примусили вийти заміж за сина боса сицилійської мафії. Цей досвід вона використала, щоб відстоювати права інформаторів поліції та їх дітей.
Сара Весслін (Sara Wesslin), Фінляндія. Журналістка, яка веде мовлення колтта-саамською мовою. Зрозумівши, що дві із трьох саамських мов Фінляндії опинилися на межі вимирання, вона на рівні міністра освіти Фінляндії успішно пролобіювала питання щодо надання коштів для викладання саамської мови.
Ніша Аюб (Nisha Ayub), Малайзія. Правозахисниця і трансгендерна жінка, яка провела три місяці в чоловічій в’язниці за законом шаріату, що забороняє чоловікам носити жіночий одяг. Після цього Ніша почала активно підтримувати кампанії, що захищають права ЛГБТ, і заснувала SEED Foundation – першу в історії країни трансгендерну організацію, яка з-поміж іншого опікується проблемами бездомних літніх транс-жінок, що залишилися без підтримки родини. У 2016 році Ніша була нагороджена Міжнародною премією за відвагу.
Грета Тунберг (Greta Thurnberg), Швеція. Екологічна активістка, яку називають найвпливовішим підлітком світу. З нею зустрічаються світові лідери, її запрошують виступати в ООН та на економічний форум у Давосі. Цього року 16-річну школярку номінували на Нобелівську премію миру. Рік тому вона почала виходити на одиночні пікети проти кліматичних змін під стіни парламенту Швеції. До неї приєдналися шведські школярі. Акції протесту за збереження довкілля дуже швидко підхопили підлітки в усьому світі. Нині мільйони дітей регулярно виходять на масові акції протесту #ClimateStrike #FridaysForFuture у 150 країнах.
Як обирали жінок?
У цьому році укладачі списку, присвяченого впливовим жінкам світу, поставили перед собою питання про те, яким буде наше майбутнє, якщо його будуть визначати жінки. Для того, щоб обрати 100 жінок, команда проекту склала список, у якому були імена, зібрані й запропоновані мережею команд Всесвітньої служби BBC. Розглядали перш за все кандидаток, які впливали на важливі події, досягли чогось значного й мали надихаючі історії, або їхні імена впродовж останнього року найчастіше з’являлися на сторінках газет. Після цього учасниць оцінювали за критерієм відповідності до цьогорічної теми «Жінки і майбутнє» і вимірювали неупередженість регіонального представництва, яке пропонувало ту чи іншу кандидатуру. Список поділений на шість категорій: «Земля», «Наука», «Лідерство», «Творчість», «Спорт» та «Ідентичність».
Цьогоріч у списку не було українок, проте до минулорічного рейтингу ввійшла 66-річна модель Лариса Михальцова.
Увесь перелік BBC 100 Women можна переглянути тут.
Підготувала Вікторія Кобиляцька, 50%
