Home Статті Алла Нижник: «У Львові забагато піару і політики, а насправді мер – це завгосп»

Алла Нижник: «У Львові забагато піару і політики, а насправді мер – це завгосп»

8
954

Алла Нижник – експертка з містобудування, за освітою – інженерка-будівельниця.

Працювала в  Дирекції з будівництва об’єктів до «Євро – 2012», здійснювала технічний нагляд за будівництвом стадіону «Арена-Львів», керувала профільними приватними компаніями та підприємствами. Була начальницею управління інженерного господарства, в.о. директора, заступницею директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

Про те, чого не вистачає сучасному Львову, як бачити місто глибше туристичної обкладинки, про стратегію містобудування та як боротися з гендерною нерівністю, Алла Нижник розповіла в інтерв’ю 50%.

Алло, як ви вибирали професію, чому стали інженеркою?

Я довго себе шукала. Ще до навчання працювала у проектно-конструкторському бюро будівельно-монтажного тресту. Тому отримати  рекомендацію на вступ до Львівської політехніки я могла тільки на спеціальність інженера-будівельника.

Через рік навчання (це були кризові 90-ті, коли в країні ніякого будівництва практично не велося) я зрозуміла, що завжди головним для людини буде тепло в її оселі, чиста питна вода, свіже повітря. Тому перейшла на теплотехнічний факультет і отримала диплом інженера-будівельника за спеціальністю «Теплогазопостачання, вентиляція і кондиціонування повітря та охорона довколишнього середовища». Це цікава і багатогранна спеціальність, і я ніколи  не пошкодувала про це рішення.

…Я не люблю слова «урбанізація», люблю звичайне слово «містобудування». Саме цим я й займаюся усе життя.

Якось у 2015 році у міській раді виникла ідея зробити індустріальний парк в Рясному (спальний район Львова, – авт.), і я займалася підведенням до нього інженерних комунікацій – вода, газ, електропостачання.

Мені прикро, що зараз у Львові втратили зв’язок між  житловою забудовою і школою. За чинними нормами будівництва житла, біля великих будинків повинна бути школа, садок. Але будівельники вказують, що будують не будинок, а секції, і так здають його. А місто не вимагає будівництва інфраструктурних об’єктів. Це одна з причин того, що о 15:00 містом не проїхати – батьки забирають дітей зі школи.

Питання містобудування, як і екології – комплексне, бо це і парки, і транспорт, і дороги, і зелені насадження вздовж доріг як захист від шуму та очищення повітря від продуктів згоряння пального. А в нас велодоріжка часто проходить там, де росли дерева. І ніхто не хоче шукати компромісні варіанти.

І головне питання не в тому, що хтось чогось не знає, а в тому, що немає грошей. У міській раді дуже багато стратегій, дуже багато інформації, а коли приймається бюджет – через нестачу коштів не все вдається втілити.

Читайте також: Львівщина: скільки депутаток у міській та обласній радах, і чи зможе жінка очолити місто?

Розкажіть про стратегію містобудування і розвитку Львова, яку ви ініціювали?

Я вважаю, що розвиток Львова має бути спрямований на зручність і комфортність мешканців міста. Ми показуємо гарний туристичний Львів за рахунок збереженої історичної архітектури, пропагуючи галицькі страви та традиції. На жаль, наш турист в музеї не ходить.

Туризм приносить вагомий внесок в бюджет міста. Але це не дає права вважати другорядними потреби людей, задіяних в інших галузях.

Алла Нижник народилася 22 березня 1969 року в селі Погарисько Жовківського району Львівської області. Освіта – Державний університет «Львівська політехніка».

Працювала інженеркою з технічного нагляду Дирекції з будівництва об’єктів до «Євро-2012», а також у комерційних компаніях, зокрема й у ТОВ «Інтергалбуд».

2015 року була заступницею директора Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

З 2016-го і по даний час працює в ТОВ «Техексперт-Захід», нині – на посаді  заступниці  директора.

Що ми робимо для тих людей? Кілька лавочок і хідники, викладені бруківкою, фонтанчики – і ті для туристів?

У нас немає програм для дозвілля людей пенсійного віку.

У програмах будівництва ми не завжди пам’ятаємо про людей із інвалідністю. А це не тільки люди на візках, а й люди з вадами зору. Мають бути пандуси, звукові світлофори, кнопки виклику. Мені не подобається коли говорять, що для велосипедиста поганий з’їзд. А для візка нормальний? Ми думаємо постійно лише про молодих і здорових, та податки платять всі. Чому б не думати про всі категорії людей одночасно? Зробити для всіх комфортні умови – це і є рейтинг міста, доступність.

У нас не прийнято дбати про власників приватного автотранспорту, а це приводить до запрудження вулиць, тротуарів, прибудинкових територій житлових будинків. В місті не збудовано жодного громадського паркінгу.

Станом на сьогодні Львів – це ОТГ із довколишніми селами і містами. Місто часто забуває взагалі про органи області. Чому в нас під час пандемії стався колапс? Коли не працював в області громадський транспорт, відповідно, всі їздили лише приватним транспортом, але ніхто не розрахував кількість людей, яка приїде. У нас працювали лікарні, установи, тривало будівництво – але не було громадського транспорту. І в той момент у місті намалювали жовті лінії для руху громадського транспорту, тим самим для решти транспортних засобів залишили одну смугу, вкотре показавши, що бракує комплексного бачення.

У нас багато дорожніх проблем, бо у нашому вузькому місті бездумно мавпується зарубіжний досвід, включно з тими містами, де є метро, яке забирає основний потік.

У Львові забагато піару і політики, а насправді, мер міста – це завгосп, навіть не менеджер. Він просто завідує тим господарством, яке в нас є. І він має за нього відповідати та примножувати.

Читайте також: Ярина Бойчук, директорка Львівської бізнес-школи: Жінки готові брати і беруть на себе відповідальність

А міське керівництво дослухається до критики?

Якщо активно її поширювати…

У чому Львів став кращим?

У роботі з громадськістю в місті, і в області. У нас є робота з молоддю. Розвивається спортивний напрямок, почали будувати якісні і багатофункціональні спортивні майданчики з кращим покриттям.

Та, наприклад, якщо я не бачу на спортивному майданчику дітей, розумію, що,  можливо, він не там розміщений. Можливо, їх потрібно будувати більше у спальних районах, поблизу шкіл.

Шкода, що у місті зникли будинки школярів. У нас мало технічних гуртків.

Похвалити Львів є за що. Він відрізняється від інших міст і насамперед своїми мешканцями, котрі зберегли Львів як європейське місто, збудоване за європейськими традиціями містобудування. Тож не варто з нього робити пересічний мегаполіс.

Чи стикалися ви з гендерною нерівністю по роботі?

Це досить поширене явище в державних установах і підприємствах. Проявляється як в затримці кар’єрного росту, так і в рівні зарплати. Треба боротися, проявляти ініціативу, активність і наполегливість. Якщо тебе ігнорують тут – в іншому місці оцінять.

У Львівській міськраді немає гендерної дискримінації – там «сильний жіночий колектив». Так склалося , що до 2015 року в міській раді були низькі зарплати, і чоловіків було небагато. Жінки частіше погоджуються на нижчу зарплату. І це наша проблема. Взагалі, гендерна проблема часто виникає через самих жінок.

100 років тому жінки об’єдналися, добилися виборчого права для нас, а ми 8 березня перетворили на «день тюльпана», хоча він був зовсім не про це, і тепер дружньо проти нього виступаємо, не розуміючи проти чого конкретно: проти тюльпанів, проти чоловіків, проти уваги до жінок… У силу того, що я спілкуюся з чоловіками по роботі, то розумію, що бути рівною для них – це  бути кращою та ще й не завжди це показувати.

Чи доводилося вам стикатися з сексизмом?

Як же з ним не стикатися, якщо він скрізь! До прикладу, місця ухвалення рішень, переговори – це, наприклад, тусовка, в якій всі курять і п’ють віскі – жінка просто може відчувати себе не у своїй тарілці. В таких незручних ситуаціях рятує лише впевненість в собі. І треба вміти постояти за себе. Після того, як я змінила багато робіт, я впевнена в собі.

Одного часу я звертала увагу на жіночі клуби. Але вони не переходять у боротьбу за щось, вони в нас… «бабські». Зробити конкурс вишиванок – це вершина розуміння жіночого бунту. Або побідкатися як нам всім погано. У нашій ментальності жінка – це хата, наварені борщі, доглянутий чоловік. До того ж, неважливо, який цей чоловік, головне, щоб він був і добре виглядав, бо інакше скажуть, що жінка за ним погано дивиться.

Читайте також: Юлія Гвоздович, Львівська міськрада: «Львів’яни готові проголосувати за жінку-мера»

Навіщо вам, при всій зайнятості, партійна діяльність?

Я балотуватимуся на місцевих виборах.

Для чого вам це?

Я маю досвід і розуміння процесів в міському будівництві. І разом із командою однодумців сподіваюся втілювати свої ідеї на благо львів’ян.

Чим ви найбільше пишаєтеся в своїй роботі?

Пишаюсь тим, що внесла свої знання і професійний досвід у будівництво об’єктів, якими славиться місто – наприклад, це «Арена-Львів». Хочу бачити наше місто не тільки комфортними для львів’ян, а й мешканців ОТГ, області, що працюють на львівських підприємствах і сплачують податки.

А з особистого – пишаюсь своїм садом вдома, хоча це швидше невеликий дендропарк для відпочинку і оздоровлення. Хотілось би, щоб таким дендропарк став і наш Львів.  

Дарія Бура, для 50%

Більше публікацій
Більше публікацій Дар’я Бура
Більше публікацій Статті