У Житомирі в травні 2019 року я провела місячник Gender Month – місячний фестиваль на тему гендерної рівності, який включав кінопокази, воркшопи та тренінги, арт-заходи, публічні дискусії, виступи жінок невідомих професій, спічі молоді навколо цієї теми, лекції в школах та університетах, бізнес-сніданки й круглі столи.
У вересні ми продовжимо, і проведемо SheWeek з 3 по 15 числа. Це все відбувалося відповідно до моїх внутрішніх відчуттів як депутатки-феміністки щодо потрібності та важливості подібних заходів.
Уже за місяць я поїхала в США, і на моє глибоке здивування знайшла чітке підтвердження, що такі проекти мають потенціал рухати та змінювати тему рівних можливостей.
Як виявилося, в Америці також починали з тижнів та місячників, на яких розповідали про роль жінки для розвитку американського суспільства.
Читайте також: У Житомирі стартував гендерний фестиваль «GENDER MONTH»
У 1987 році після подання клопотання про Національний проект історії жінки, Конгрес прийняв інший нормативний документ, який визначив місяць березень 1987 року «Місяцем історії жінки».
І нині березень в Америці офіційно на національному рівні вважається місяцем історії жінок, у якому задіяні Бібліотека Конгресу, Адміністрація національних архівів і записів, Національний фонд гуманітарних наук, Національна художня галерея, Смітсонівський інститут та Меморіальний музей Голокосту США.
А тепер трохи історії.
Місяць історії жінок почався як національне святкування в 1981 році, коли Конгрес прийняв документ, який уповноважив і просив президента оголосити тиждень, що починається 7 березня 1982 року, «Тижнем жіночої історії». Починаючи з 1995 року, президент Клінтон, Буш та Обама видавали серію щорічних проголошень, що визначають місяць березень «місяцем історії жінок».
Ті, хто підтримує місячник, переконані, що американська історія жіночої історії посилить жіночі голоси щодо вшанування минулого, інформує сучасність та надихає майбутнє.
«Історії, які ми розповідаємо, поглиблюють наше розуміння вкладу жінок до Америки та світу, показуючи, наскільки далеко просунулися жінки та як ми, як країна, цінуємо рівність та внесок усіх наших громадян. Протягом усієї нашої історії жінки робили цінний внесок у воєнні часи як у цивільній так і у військовій царині. Незалежно від того, яку роль – військові, пілоти, медсестри, журналісти чи фабричні робітники – досвід війни у жанрі залишається важливим, а іноді і недоотриманим аспектом історії нашої нації», – пишуть на офіційному сайті місячника.
А все починалося зі шкіл.
У 80-ті в Каліфорнії до 8 березня десятки шкіл запланували спеціальні програми до Тижня жіночої історії. Понад сто жінок у громадах взяли участь у спеціальних презентаціях у шкільних класах по всій країні, а щорічний конкурс нарисів «Справжня жінка» зібрав сотні публікацій.
Фіналом тижня став святковий парад та програма, що проходила в центрі міста Санта-Роза, Каліфорнія.
Читайте також: «Вона будувала Нью-Йорк»: Як у США вирішили вшанувати постаті видатних жінок
У США доленосними у питанні розвитку жіночих прав стали 60-ті-80-ті: тоді ввели Закони про рівну оплату праці, про громадянські обов’язки і заборону дискримінації, в тому числі прийом та звільнення з роботи. Далі були закони про рівність у будівництві, профосвіті, кредитуванні.
Щоб контролювати дотримання нормативки, була створена Федеральна комісія з питань рівних можливостей у сфері зайнятості, та інші відповідальні та контролюючі органи. Запрацювали і Бюро з питань жіночої зайнятості при Міністерстві праці, і мережа комісій із жіночих питань, щорічні збори, які сприяли виробленню урядової політики, що враховували реальні інтереси жінок.
Жінки в той час також зайняли не очікувальну, а активну позицію у питанні отримання усіх задекларованих прав. Для прикладу, запрацювала потужна ГО «Національна організація жінок» та Коаліція жінок (до неї увійшли членкині профспілок). Діяльність бюро розглядалася як модель аналогічного підрозділу в уряді Франції. Що про це думає новий український парламент, у якому 90 жінок?
3а останні 50 років кількість працюючих жінок у США зросла з 35% до 60%, і на початку 21 століття жінки становили 46 % робочої сили в США. Майже половина населення штатів. У той час як у нас із 24 млн працездатних українців 8 млн – чоловіки, 16 млн – жінки, з них половина – домогосподарки.
Останніми десятиліттями в США спостерігається значне збільшення кількості працюючих матерів (понад 20 млн), що є найбільш відчутною зміною у складі робочої сили. Як мені розповіла Мирослава Ґонґадзе та інші молоді матері, в США дійшли до того, що декрет не оплачується або майже не оплачується, і жінка ледве не наступного дня після пологів виходить до справи. Кількість годин, то також економічна справа родини. Ну і звісно моральна, традиційна, національна. Хтось голосує серцем, а хтось – гаманцем. Родини з дітьми, у яких батько — єдиний годувальник, а дружина господарює, становлять лише 25%.
Читайте також: Крістіна Хартман: Як Трамп допоміг жінкам на виборах у США
Жінки спочатку здобувають освіту, добиваються більш сприятливого кар’єрного і соціального статусу, збільшують сімейний дохід, а потім вже народжують. Ну а хто зна, що буде завтра? Війни та розлучення, аварії та землетруси… Багато не хочу писати, що і роботодавці подбали про різну підтримку для батьків: час для роботи, ігрові кімнати для дітей, заохочення та пільги.
Що від цього отримала економіка США?
Американки володіють 30-40% усіх фірм у США, на яких зайнятий кожен п’ятий працюючий у країні. Це означає, що жіночий бізнес створив 18,5 млн робочих місць, і в цілому вніс 2,3 трлн доларів в економіку США.
Тому, як-то кажуть, біжи, жінко, біжи…
Ірина Ярмоленко, для 50%
