Мені «пощастило» стати депутаткою міської ради у 26, і я білявка. Зараз мені 30, і я наймолодша депутатка Нетішинської міської ради Хмельницької області, голова комісії, яка опікується питаннями освіти, культури, медицини, соціального захисту та спорту.
Декілька днів тому на засідання нашої комісії прийшов скандально відомий у місті активіст (до слова, колишній член місцевого осередку Партії регіонів) Володимир Соснов. Між ним та заступницею міського голови з гуманітарних питань Ольгою Бобіною виникла суперечка, під час якої він дозволив собі підвищити голос на неї, в результаті чого вона покинула приміщення.
Я ж вислухала до кінця його звернення до мене як до депутата і пообіцяла відреагувати. Проте зробила зауваження Соснову, що він поводив себе неетично. На що він відповів: «Меня не будет воспитывать какая-то лялька молодая».
Після цього я розмістила допис на своїй сторінці у Фейсбуці про цю історію і звернулась до нього: «Пане Соснов, я Вам не лялька, я обраний представник громади. Мене, на відміну від Вас (Ви ж також балотувалися), люди обрали, за що я їм вдячна. Тож майте повагу до моїх виборців, до мене, до моєї статі і віку».
Насправді я одна з найактивніших депутатів нашого скликання – постійно навчаюся, виступаю на сесіях, пишу звернення і запити.
Завдяки написаним мною грантовим проектам я залучила у місто понад 350 тисяч гривень інвестицій, допомогла мешканцям будинку вирішили 30-річну проблему з відсутністю ліфта, постійно спілкуюся із мешканцями міста і допомагаю вирішувати їхні проблеми. Наразі з колежанками, також депутатками Хмельницької обласної та Славутської міської рад за підтримки Українського жіночого фонду ми створили спільний проект – Центр для сімей АТОвців, внутрішньо переміщених осіб та жінок, постраждалих від сімейного насильства.
І це знецінення, з яким так часто стикаються жінки-депутатки лише тому, що вони жінки або «ще гірше» – молоді жінки, мене просто обурило!
Після публікації я отримала велику кількість коментарів підтримки і засудження антигероя мого допису. А він не те що не вибачився, а й підливав «масла у вогонь», пишучи коментарі на моїй сторінці у такому стилі: «Аленка, ты серьёзно обиделась на меня за то, что я отказался от твоих… услуг и не дал тебе денег! Зря, придумай что-то более интересное, я тебя выслушаю и возможно мы договоримся, глупышка».
Але при особистій зустрічі при свідкові, він так і не спромігся відповісти, які ж «послуги я йому пропонувала».
Швидше за все, злякався судового позову про захист честі, гідності та ділової репутації.
Насправді, тут справа не лише в одному невихованому чоловікові. Адже депутатки нашої фракції – нас раніше було троє (одна нещодавно пішла в декрет і склала повноваження) – всі віком близько 30 років – неодноразово стикалися із зневажливим ставленням та образами саме через вік. Коли закінчувалися аргументи, навіть міський голова міг кинути фразочку типу: «молоді-зелені», «я вам раджу зі свого досвіду» або «майте повагу хоча б до мого віку».
Читайте також: В Україні активізувалися антигендерні рухи. Вони вимагають звільнити гендерну уповноважену
Я раніше про це не писала. Адже жінки і так не дуже хочуть іти в політику, а якщо ще почують про дискримінацію, знецінення, сексизм, з якими стикаються депутатки, то і поготів! Але агресор завжди розраховує, що про його дії ніхто не дізнається. Тож не потрібно боятися вголос говорити про це.
Що мене ще вразило: своїм дописом я зачепила тему гендерної рівності і побачила по коментарях, що люди не розуміють, що це.
Десь півроку тому обранці від однієї політичної сили подали сумнозвісне звернення (його, до речі, намагалися «проштовхнути» чи не в кожній міській раді країни) про «захист інституту сім’ї».
Я запитала у його ініціаторів, чи вони підтримують сімейне насильство та насильство над жінками. Вони знітилися і не зрозуміли, до чого я.
Читайте також: Звернення Жіночого конгресу: Протистояти антигендерній кампанії – це протистояти скрєпам
Тоді я сказала: «Ви пропонуєте своїм зверненням припинити спроби ратифікувати Стамбульську конвенцію, яка якраз і покликана захищати права жінок і боротися із домашнім і сімейним насильством».
Потім я запитала очільника їхньої фракції, чи знає він, що таке «гендер», і він відповів: «Так. У мене, наприклад, нормальний гендер. Я гетеросексуал».
І лише декілька депутатів на цю фразу іронічно усміхнулися . Тоді я пояснила, що таке гендер, гендерні стереотипи і чому це погано. Після цього дане звернення, на щастя, не було підтримане.
Читайте також: Депутатка Рівненської облради виступила проти Стамбульської конвенції
Не варто боятися говорити і писати про свій як позитивний, так і негативний досвід стосовно усіх видів дискримінації. Цим ми допомагаємо іншим жінкам справлятися з подібними ситуаціями, а з іншого боку – нагадуємо декому, що варто повернутися нарешті з минулого століття, забути про правила «світу чоловіків», а згадати про етику, рівність і взаємоповагу.
Олена Матросова, депутатка Нетішинської міської ради, голова депутатської групи «За рівні можливості»
