Жінки — це 50% успіху України

Блог Олени Харитонової/ Впавши з корабельної сосни, можна зламати політичний карк

Мова створює зразки соціальної взаємодії. Політична мова формує потенціал політичних дій. «Внутрішня мова партії» має суттєвий вплив на управлінські, адміністративні та політичні процеси усередині партії – а отже має вплив і на зовнішні прояви партійної політики та зразки політичної культури країни у цілому.

Відомий французький соціолог, філософ П’єр Бурд’є заговорив про «мову і символічну владу», зобразив мову як поле, де відбувається боротьба за престиж і авторитет. Адже мова формується на перетині влади, ідеології та політики. Її сила залежить від тих, хто цією мовою користується.

Визначальними є не лише метафори чи суфікси, а насамперед статус тих, хто використовує слова. У кожному – кожному! – акті мовної взаємодії присутня соціальна структура. Соціальні структури відображуються у мові, як у краплі води. У мові закодовані схеми соціальних стратифікацій. Тому ситуація розмови народних депутатів Олександра Корнієнка та Давіда Арахамії щодо однопартийниці Ірини Аллахвердієвої є чітким відбитком наявних в Україні соціо-політичних ієрархій.

Читайте: Очільник «Слуги народу» назвав депутатку «робочою бабою, як корабельна сосна»

 

Коли представники політичної монобільшості держави транслюють у спілкуванні зразки комунікації, в яких їх колежанка-політикиня предстає опредмеченим об’єктом сумнівного фешн-контролю та «форматування тіла», а пародія народного депутата на президента створює конкуренцію медійній кар’єрі останнього – політична реальність отримує агентів, які втрачають свою легітимність. Чому? Тому що змінюється саме поле, у якому вони висловлюються.

Подібна «культура» політичного мовлення є заграванням з соціальним вогнем, оскільки витісняє з політичного поля значну кількість людей – жінок, які змушені наслідувати цій владній ієрархії, просякнутій чоловічим шовінізмом, залишаючись за межами допуску до влади або підкоряючись вимозі визнати, що все о’кей, заради збереження хоча б частини власної політичної агентності.

Проте агентність тих, кого виключають з політичного поля, рано чи пізно проявляє себе у локальних та глобальних масштабах, «об’єкти» починають «давати здачі», руйнуючи наявний суспільний договір та відстоюючи цінність власного існування та політичного голосу.

Порівняння політикині з корабельною сосною може стати темним пророцтвом, адже у Гомера в «Одіссеї» юний воїн Ельпенор впав з корабельної щогли і зламав собі «астрагал» – найбільш уразливу кістку, сьомий хребець, і саме з цього міфічного падіння з соснової корабельної щогли почався ідіоматичний вислів «зламати шию».

Політична сила, яка відверто ігнорує базові вимоги права – повага до людської гідності та рівності людей у своїх правах – ризикує зламати собі хребет та опинитися на архіпелазі політичного падіння і забуття.

Чому в сучасному українському суспільному просторі навіть скромна спроба впровадити фемінітиви викликає шалену реакцію? Адже збагачення мовних засобів і відображення у соціально-політичному полі існування жінок задля встановлення балансу та усунення дискримінації є цілком релевантним сучасним правовим вимогам гендерної рівності? Тому що така мова руйнує паттерни владної взаємодії, які звично склалися. Загрожує втратою status quo. А ті, хто володіє привілеями, дуже бояться їх втрачати.

Але політична і правова цінність гендерної рівності вимагає залишити цей острах, вимагає стійкої відданості та перетворення зобов’язань щодо гендерної політики у практичні дії для того, щоб внутрішні процеси та системи вплинули на творення нової політичної та правової культури. Відповідно до ідей відомих лінгвістів Едварда Сепіра та Бенджаміна Ворфа мова утворює коло, з якого нам часто дуже складно вийти, щоб побачити світ у інших категоріях. Тому вкрай важливою стає мовна критика – як переналаштування існуючого способу комунікації між людьми. Причому як між собою, так і на рівні публічного мовлення.

Джошуа Фішман, американський соціолінгвіст, який займається проблемами мовного планування, стверджує, що мовою треба не лише пишатися – мовою потрібно займатися, обираючи шляхи її розвитку. В політичній сфері таке планування набуває неймовірної гостроти.

Олена Харитонова, для 50%