Бажання змінювати світ та служити державі – саме такою була моя мотивація піти на державну службу. Це відчуття стало дуже гострим після Майдану. У 2015-му я була призначена на посаду державної уповноваженої Антимонопольного комітету України. Для людина, яка до цього працювала лише в бізнес-структурах і не мала досвіду роботи на державу, це був виклик.
Світлана Панаіотіді народилася 1979 року в Білій Церкві, Київщина.
Закінчила Київський національний торговельно-економічний університет, факультет правознавства. Продовжила освіту в Аспенівському інституті, Києво-Могилянській бізнес-школі, Українській школі політичних студій.
Державна діячка.
Із 2015 року працювала державною уповноваженою Антимонопольного комітету України.
Із вересня 2019 року обіймала посаду заступниці міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Наприкінці квітня 2021 року написала заяву на звільнення за власним бажанням, 17 травня Кабмін її задовольнив.
«Без сорока чотирьох днів 6 років на службі. Це ні з чим незрівнянний досвід, якому не вистачить місця в одній книжці. Дякую кожному, з ким ми проходили зріст, становлення, долання перешкод, пошук рішень і відстоювання державних інтересів», – прокоментувала своє звільнення Світлана Панаіотіді.
А ще – це були амбіції.
Навіть не буду приховувати, що вони були.
Обертаючись назад можу сказати, я не шкодую про своє рішення.
Державна служба – це люди, процеси та інтереси. І як ви зможете між цим маневрувати – настільки успішним буде те, що ви робите.
Якщо ви ніколи не працювали на державній службі, ви обов’язково зіткнетеся з наступними викликами:
Масштаб. Усе що ви робите можете змінити країну. І це потрібно усвідомлювати кожного дня і пояснювати всім, із ким ви працюєте, що кожна дія має значення. Усвідомлення того, які наслідки може мати те, що ви робите, не вбудоване в держслужбовців або бізнесменів. Це притаманно людям, які мають так зване helicopter view. А головне: цим баченням точно потрібно ділитись.
Я точно можу сказати, що пояснення того, які наслідки може мати те чи інше рішення, змінює ставлення працівників. І на це потрібно витрачати час. На людей всюди потрібно витрачати час, а на держслужбі – особливо.
Читайте також: Жіночі обличчя лідерства з Оленою Єною: Світлана Панаіотіді
Швидкість досягнення результату. На схожі процеси на державній службі може піти у рази більше часу, ніж у бізнесі. Забюрократизованість процесів викликана великою кількістю ризиків, зокрема ризиків перевірок. Тому звичайні держслужбовці будуть страхуватись і перестраховуватись.
Якщо чесно, то сама по собі бюрократія – це нормально. Для більшості юристів мати на все відповідні документи – це цілком ок. Проте на державній службі це ускладнюється кількістю людей (відділів), які мають бути залучені, і так званою інституційною пам’яттю «ми завжди так робили». Бороти це можна, але це дуже важко, і на це витрачається не тільки зусилля, а й час.
Недовіра. Годі й казати, що в нашому суспільстві великий рівень недовіри до влади. До того ж у владному чоловічому середовище недовіра до рішень жінки-керівника є дуже високою. Усе те саме, але сказане чоловіком, сприймається як експертиза. Жінка ж має ще витримати скептичні погляди і висловлювання.
Дуже велика кількість попередніх завдань, які обмежені строками, так званими «контролями», поточні та стратегічні питання в одних руках, що невідворотно призводить до відключення емоцій. Для мене особисто це було викликом в тому, щоб зі своїми людьми побудувати роботу на залученості, розумінні важливості та усвідомленні відповідальності.
Брак часу і шалене навантаження – як психологічне, так і фізичне. Годі й описувати, що перший рік на держслужбі – це пара годин сну, шалений ритм і бажання зробити все й одразу, а як наслідок – брак уваги собі, близьким та друзям. І здоров’ю.
В Антимонопольному комітеті України у нас був жіночий склад. Шість керівниць жінок і три чоловіки. Оскільки цей орган влади дещо віддалений від системи органів виконавчої влади, у ньому не відчувалось дискримінації взагалі. Він був якимось окремим острівком влади. Тон його роботі задавали ми.
Читайте також: Світлана Панаіотіді, уповноважена АМКУ: «Нам не вистачає рольових моделей успішних жінок»
Кабмін – це інший світ, якщо порівнювати його з АМКУ. Це такий чоловічий світ, залишково радянський, у якому тобі можуть сказати: «А наші жінки вдома борщ варять» або «Дитинко, ну ти ж тільки після університету, ну що ти знаєш». Це і смішно і дивно, бо університет я закінчила давно.
Переважна більшість на середній ланці – це жінки, натомість керівники – це у більшості своїй чоловіки. Я вважала і вважаю, що це має змінюватись.
«Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б удвічі швидше!». Ця цитата Люїса Керолла із «Аліси у Задзеркаллі» цілком описує жінок у владі.
Дуже багато жінок, які бояться йти на гору, тому що їх будуть засуджувати, тому що буде важко в родині, тому що потрібно буде докладати вдвічі більше зусиль, а тому ліпше залишатися на своїх місцях.
Це як мати крила, але не мати змоги їх розправити.
Я б дуже хотіла, щоб мої слова допомогли бодай одній жінці вирішити йти вище.
Попри те, що буде важко.
Дійсно важко поєднувати все, що робиш вдома, і роботу.
Дійсно важко відповідати за інших людей.
Дійсно важко знаходитись в середовищі, де до тебе, як до жінки, постійно висувають додаткові вимоги.
Дійсно важко, коли ці додаткові вимоги висувають жінки самі до себе.
Коли обирати поміж «важко і не буду» і «я зможу» – я б дуже хотіла, щоб вибір припав на друге.
Читайте також: Блог Світлани Панаіотіді/ Що не так із ідеальним урядом «Нового времени»
Жінок бракує під час прийняття важливих рішень. Чому важливо, щоб вони були? Тому що чоловіки і жінки мають різний життєвий досвід. Коли ми разом, ми можемо подивитись на рішення з різних сторін. Для державних справ це важливо.
У мене немає універсального рецепту успішності, але, на мій погляд, її неодмінними супутниками є: наполегливість, цікавість, витримка, здатність тримати режим і сміливість.
Займайтеся тим, що любите. Цінуйте близьких людей. Йдіть вперед. Виховуйте тих, хто буде йти поряд з вами і після вас.
І мрійте. Ваша велика мрія може змінити світ.
Я залишаю державну службу із вдячністю та гордістю за ті зміни, які ми з командами змогли втілити. Я пішла на піку своєї кар’єри усвідомлено і виважено. Я працювала 21 рік, навіть без перерви на декретну відпустку, і тепер я з нетерпінням чекаю зустрічі з собою.
Привіт, я!
Світлана Панаіотіді, для Жінки: 50%
