80 м², що зіткані зі стереотипів. І вісім інтерактивних кімнат, де всі ці стереотипи розвінчуються. Під Верховною Радою встановили лабіринт, який відтворює шлях жінок у політику. Мистецька інсталяція з’явилася у межах запуску кампанії з підтримки гендерної рівності у політичному житті «Ідеш у політику не одна». До створення яскравої візуалізації долучилися відомі українські ілюстраторки. На всіх їхніх малюнках є QR-коди. Навівши на них камеру свого телефона, можна побачити, як зображення «оживають» — на них з’являються спростування того чи іншого стереотипу.
У першій кімнаті багато кухонного начиння, дитячих іграшок та вміст косметички впереміж із блокнотами й іншою канцелярією, яка, вочевидь, покликана уособлювати професійну реалізацію жінок. Усе це безладно звисає з імпровізованої стелі в обрамленні букетиків із лавандою та підступним синьоголовником.
«Ой, щось колюче!», — зойкає народна депутатка Інна Совсун, коли зашпортується в ікебанах зі шпичаками.
Ця кімната спростувує стереотип про те, що головне призначення жінки — бути берегинею.
«Ви звертали увагу, що коли в політикинь беруть інтерв’ю, то обов’язково запитують: «А як ви поєднуєте політику і родинне життя»? Мене весь час питають: «У вас же є син, як вам вдається його виховувати і працювати?». До чоловіків таких питань чомусь не виникає», — ділиться депутатка.
Лабіринт їй сподобався, але здався «лайтовою версією».
«Це насправді дуже дивний досвід, адже те, що ти переживаєш постійно, тут дуже гарно візуалізовано. Бо зазвичай, коли йдеш, то не задумуєшся про ту кількість перепон, які доведеться подолати. А тут, бачиш їх у концентрованому вигляді. Але, наприклад, коли ми говорили про насильство чи про погрози політикиням, то не йшлося про те, як ти читаєш ці коментарі і плачеш вечорами, бо тобі неприємно і ти не розумієш, чому пишуть, що ти чиясь коханка. Тут цього немає, це така дуже лайтова версія, бо насправді все тяжче», — розповіла Інна Совсун.
Депутатка Альона Шкрум зізнається, що її найбільше вразила кімната із заголовками з різних видань із кодовою назвою «жінки — це окраса сесійної зали».
«Це, мабуть, моя найбільша внутрішня проблема, і я за скільки років досі не навчилася на це не звертати увагу. Бо хоч би що ти робила, хоч як би ти поводилася і як би вдягалася, все одно на жінок більше звертають увагу, бо їх менше. Вдягаєш чорне — вдяглася як учителька чи як монахиня, вдягаєш біле — ти що, на весілля прийшла? Вдягаєш коротку сукню — ага, прийшла у Верховну Раду шукати чоловіка. Вдягаєш довгу сукню — о боже, в тебе велика дупа. Це завжди буде. Принаймні, поки ми всі не пройдемо цей лабіринт. Дуже важко не звертати на це увагу, але потрібно».
«Політика — це чоловічий клуб, де жінкам не місце». Щоб усі відвідувачі й відвідувачки максимально глибоко занурилися в цей стереотип, організатори розмістили низку планшетів із обличчями чоловіків, які з усіх боків прискипіливо дивляться на вас.
«Це дуже принизливо, коли звертають увагу тільки на твою зовнішність, а не на законопроєкти. Коли можуть півтори години обговорювати твою сумочку, хоча там нема чого обговорювати, а в чоловіка — костюм і краватка, і це навряд чи стане темою для розмови», — констатує Альона Шкрум.
Заступниця міністра закордонних справ Еміне Джапарова, блукаючи лабіринтом, теж відзначила для себе кімнату із вирізками з газет, сповнених сексизму та мови ворожнечі. Політикиня пригадала, як ЗМІ відреагували, коли її призначили на посаду першої заступниці міністра інформаційної політики.
«Одне з видань вийшло із заголовком «Блондинка Стеця ждет его указаний». Це для мене був шоковий момент, коли я не розуміла чому і на підставі чого мене так охрестили. Ще мене дуже вразило, що однією з причин, чому жінок не так багато у політиці, є брак віри в себе. Ми, МЗС, були першим міністерством, яке минулого року провело гендерний аудит. Ми виявили, що жінки-дипломатки радше будуть чекати на пропозицію зростання по кар’єрних сходинках, ніж активно шукати нагоди і просити підвищення самостійно. Тоді як чоловіки демонструють зовсім іншу манеру поведінки, навіть маючи нижчу компетенцію», — наголосила Еміне Джапарова.
Народний депутат і співголова МФО «Рівні можливості» Олексій Жмеренецький зі сміхом показує своєму колезі Андрієві Мотовиловцю картку зі стереотипом про жінок як «окрасу».
«Як на мене, це гасло найбільш абсурдне. Тут написано, що «…жінки — окраса сесійної зали. Вони цікаві тільки сукнями та скандалами». Уявляєте, у нас у парламенті досі є такі чоловіки, які так вважають!».
Цікавлюся, чи сподобався йому лабіринт і що найбільше запам’яталося.
«Bразила та зала, де низька скляна стеля із підошвами черевиків. «Cкляна стеля» дає розуміння, що всі стартують із різних позицій. Чоловіків всіляко стимулюють і відчиняють їм двері, а жінка повинна постійно доводити, що вона на щось здатна. До того ж, із моїм зростом 2,05 метра було дуже некомфортно, треба було пригинатися», — розповів Жмеренецький про свої враження від кімнати з низькою скляною стелею, де відвідувачів та відвідувачок спонукали подумати про те, чи правда, що жінки нібито не прагнуть підніматися кар’єрними сходами.
«Хочу, щоб якомога більше чоловіків це побачили, бо вони дуже часто вважають, що насправді проблеми немає, і ми самі собі її вигадали», — говорить директорка Фонду Олени Пінчук Ольга Руднєва.
За її словами, лабіринт перевершив усі її очікування:
«Вийшло дуже влучно. Особливо кімната із заголовками. Одна з організаторок сказала, що навіть не потрібно було докладати зусиль і щось шукати, бо все на поверхні. Багато кліше, які для нас є звичними, були просто зібрані в одному місці».
Своїми враженнями від проєкту поділився також народний депутат Андрій Мотовиловець, який зосередився на розвінчуванні стереотипу про берегиню.
«Ти заходиш у першу кімнату і тобі кажуть, що якщо ти жіночка, то, будь ласочка, твоє місце на кухні. І це дійсно вражає, бо я багато разів бачив у дитячому магазині, як хлопчик підходить до кухні і каже: «О, я хочу собі таке», а йому відповідають: «Куди тобі, це ж для дівчинки!». Це не так, чоловіки також повинні готувати і допомагати на кухні».
Коли ж мова зайшла про жінок у політиці, депутат сказав, що «не хоче такої дискусії у Верховній Раді».
«Як на мене, немає поняття «жіноча політична участь». Як нема питання, що вихователем у садочку має бути тільки жінка. Є питання професійності. А чи достатньо в жінки професійності, і якщо вона обирає інший шлях, то це не питання парламентарів».
«Тобто, ми можемо сказати, що якщо у Верховній Раді лише 21% жінок, то це тому, що вони непрофесійні?», — запитую і чую у відповідь безапеляційне:
«Треба активно займатися політичною діяльністю. Не треба думати, що твоє місце тільки дома і на кухні, що ти займаєшся тільки домівкою. Ти маєш право, в тебе все є, щоб ти була окремою особистістю. Як формуються списки, я не знаю. Але вони точно не повинні формуватися, відштовхуючись від питання, чи ти жінка, чи чоловік. Це повинен бути професійний підхід», — наголосив Мотовиловець, а на уточнююче питання про своє ставлення до гендерних квот, відповів, що, мовляв, за новий Виборчий кодекс голосував, а до квотування ставиться нейтрально.
Політолог Микола Давидюк просить фломастер, щоб залишити свої враження на стенді перед виходом із лабіринту. Пише: «І тільки сильні чоловіки не бояться сильних жінок».
На його думку, парламент і уряд працювали б значно ефективніше, якби там був гендерний паритет.
«Я думаю, що треба зранку прогнати через цей лабіринт весь чоловічий склад Верховної Ради, а ввечері – Кабмін. Потім із ними усіма зустрітися і поговорити, чому в своїх діях, у своїх законах і указах вони не слідують тим простим принципам рівності. Пригадуєте, у нас були уряди, де не було жодної жінки?.. Так само Верховна Рада, яка жорстко зарегульована чоловіками, і жінки які туди потрапляють, змушені 70-80% своєї енергії спрямовувати на боротьбу зі стереотипами…», — зауважує Давидюк.
Більшість відвідувачів та відвідувачок зрештою сходяться на тому, що такий лабіринт варто поставити в кожному місті, селі чи селищі, щоб якомога більше людей його побачили і мали змогу все в ньому роздивитися.
Одна з організаторок проєкту, директорка Українського жіночого фонду Олеся Бондар, розповіла про долю інсталяції. За її словами, перед Верховною Радою лабіринт стоятиме лише один день:
«В останній день реєстрації кандидатів на місцеві вибори, 24 вересня, його перенесуть під стіни Центральної виборчої комісії. Я також уже чула думки багатьох, що було б добре, аби цей лабіринт подорожував Україною. Поки це не обговорювалося, але чом би й ні…».
Вікторія Кобиляцька, 50%
Фото надані організаторами
Кампанія «Ідеш у політику не одна» покликана заохотити українців підтримувати всіх жінок, які балотуватимуться на місцевих виборах 2020, та підвищити обізнаність населення щодо стереотипів, проявів сексизму та насильства проти політично активних жінок.
Щоб підтримати кампанію, можна перейти на сайт та записати аудіоповідомлення підтримки політикиням. Також можна поставити тег #уполітикунеодна в постах, аби висловити підтримку жінкам у політиці.
Проєкт реалізовано за участі громадських організацій «Український жіночий фонд», «Інститут розвитку регіональної преси», а також платформи «Жінки — це 50% успіху України» і кампанії проти сексизму в медіа та політиці «Повага» за підтримки Національного Демократичного Інституту, Швеції та Міністерства міжнародних справ Канади. Ідея, дизайн, розробка та реалізація складників кампанії належить технологічній креативній агенції [isdgroup].
